Татушин Борис Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 16:57, 31 січня 2021, створена Дми88 (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Борис Татушин
Особисті дані
Повне ім'я Борис Георгійович Татушин
Народження 31 березня 1933(1933-03-31)
  Москва, РРФСР
Смерть 15 січня 1998(1998-01-15) (64 роки)
  Москва, Росія
Поховання Ваганьковське кладовище
Зріст 169 см
Вага 68 кг
Громадянство СРСР СРСР
Позиція нападник
Юнацькі клуби
СРСР «Буревісник» (М)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1951—1958 СРСР «Спартак» (М) 104 (37)
1959 СРСР «Торпедо» (К) (КФК)
1960 СРСР «Труд» (К) (КФК)
1961 СРСР «Спартак» (М) 12 (1)
1962—1963 СРСР «Молдова» 37 (5)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1954—1957 СРСР СРСР 25 (7)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1975—1977
1978—1979
1980
СРСР «Спартак» (Ор)
СРСР «Хімік» (Н)
СРСР «Промінь» (Вл)
Звання, нагороди
Нагороди
орден «Знак Пошани» медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня
Заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Борис Георгійович Татушин (рос. Борис Георгиевич Татушин; нар. 31 березня 1933, Москва, РРФСРпом. 15 січня 1998, Москва, Росія) — радянський футболістта тренер. Олімпійський чемпіон 1956 року. Заслужений майстер спорту СРСР (1957; позбавлений звання в 1958, згодом відновлений).

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець московської команди «Буревісник». З 1951 року був гравцем московського «Спартака»[1], разом з яким тричі вигравав чемпіонат СРСР (1953, 1956, 1958). Його швидкість і дриблінг на позиції правого вінгера не залишилися непоміченими, англійська преса охрестила Бориса «російським Стенлі Метьюзом»[1]. 26 травня 1958 року разом з гравцями збірної Стрельцовим та Огоньковим заарештований за звинуваченням у згвалтуванні[2], але незабаром з'ясувалося, що Татушин непричетний до злочину. Незважаючи на це, він був дискваліфікований.

Працював закрійником в ательє, також грав за аматорські колективи «Торпедо» (Карачарово) та «Труд» (Калінінград). У 1961 році йому дозволили повернутися в «Спартак», поновили звання заслуженого майстра спорту. Грати закінчив у 30-річному віці в Кишиневі.

Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]

У футболці національної збірної СРСР дебютував 8 вересня 1954 року в товариському матчі проти Швеції. Два роки по тому став переможцем Олімпійських ігро 1956 року, обігравши в фіналі Югославію. Борис вийшов у вище вказаному матчі в стартовому складі. Грав у кваліфікації чемпіонату світу 1958 року, але через арешт не зміг поїхати на фінальну частину турніру. Загалом у збірній провів 25 матчів, забив 7 м'ячів.

Переможець Спартакіади народів СРСР 1956 року в складі збірної Москви.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

У 1968 році закінчив школу тренерів при МОДІФК. З 1975 по 1977 рік тренував орловський «Спартак». Наступного року очолив новомосковський «Хімік». У 1980 році тренував владивостоцький «Промінь». Тренував також клубні команди в Істрі, Дедовську, Наро-Фомінську (1964-1974), «Алай» (Ош, Киргизька РСР, 1961 рік).

Нагороджений орденом «Знак Пошани».

Досягнення[ред. | ред. код]

«Спартак» (Москва)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Edelman, Robert (2009). Spartak Moscow: A History of the People's Team in the Workers' State. Cornell University Press. ISBN 978-0-8014-4742-6.
  2. Wilson, Jonathan (2006). Behind the Curtain: Travels in Eastern European Football. London: Orion Books. ISBN 978-0-7528-7945-1.

Посилання[ред. | ред. код]