Телесигналізація: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
'''Телесигналіза́ція''', сигналізація ({{lang-en|signaling}}) в телекомунікаціях — технічний засіб для взаємодії різних пристроїв один з одним в рамках забезпечення процедур встановлення, підтримки і завершення з'єднання, а також узгодження різних параметрів, пов'язаних із з'єднанням і передаванням даних.
'''Телесигналіза́ція''', сигналізація ({{lang-en|signaling}}) в [[телекомунікації|телекомунікаціях]] — технічний засіб для взаємодії різних пристроїв один з одним в рамках забезпечення процедур встановлення, підтримки і завершення [[З'єднання (телекомунікації)|з'єднання]], а також узгодження різних параметрів, пов'язаних із з'єднанням і передаванням даних.


== Історія ==
== Історія ==

Версія за 09:32, 28 березня 2013

Телесигналіза́ція, сигналізація (англ. signaling) в телекомунікаціях — технічний засіб для взаємодії різних пристроїв один з одним в рамках забезпечення процедур встановлення, підтримки і завершення з'єднання, а також узгодження різних параметрів, пов'язаних із з'єднанням і передаванням даних.

Історія

На зорі телекомунікаційних технологій телефонний виклик абонента здійснювався за допомогою ручної комутації фахівцем-телефоністом, який і виконував завдання сигналізації. Згодом з'явилися декадно-крокові комутатори, в рамках автоматичних телефонних станцій, де для набору номера використовувалися електричні імпульси. Імпульсний набір можна вважати першим видом автоматичної телефонної сигналізації.

У сучасних телекомунікації широко поширене велику кількість протоколів і стандартів сигналізації, покликаних вирішувати різні завдання взаємодії телефонних пристроїв.

Див. також