Відмінності між версіями «Тендряков Володимир Федорович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
 
Рядок 100: Рядок 100:
 
{{Бібліоінформація}}
 
{{Бібліоінформація}}
   
{{ВП-портали|Біографії|Література|СРСР|Росія}}
+
{{ВП-портали|Біографії|Література|Фантастика|Наукова фантастика|СРСР|Росія}}
   
 
[[Категорія:Російські письменники-романісти]]
 
[[Категорія:Російські письменники-романісти]]

Поточна версія на 08:15, 14 вересня 2019

Тендряков Володимир Федорович
Тендряков Володимир Федорович.jpg
Народився 5 грудня 1923(1923-12-05)[1]
Верховазький район[ru] Вологодської області
Помер 3 серпня 1984(1984-08-03) (60 років)
Москва, СРСР
·інсульт
Поховання Кунцевське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність письменник, сценарист
Alma mater Літературний інститут імені Горького
Мова творів російська[1]
Роки активності з 1952
Жанр роман
Magnum opus рос. «Расплата»
Членство Спілка письменників СРСР
Партія КПРС
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»

Тендряков Володимир Федорович (5 грудня 1923 року, село Макарівське[ru], нині Верховазького району[ru] Вологодської області — 3 серпня 1984 року, Москва) — російський радянський письменник, прозаїк та сценарист. Один з провідних радянських літераторів 1960-х — 1970-х років. Представник напрямку «сільської прози».

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї сільського службовця. Після закінчення школи пішов на фронт, служив радистом стрілецького полку. У 1943 році був тяжко поранений під Харковом і демобілізований. Викладав військову справу в школі Кіровської області, був секретарем райкому комсомолу. У 1945 році переїхав до Москви. Навчався на художньому факультеті ВДІКу, потім перейшов до Літературного інституту імені Горького (закінчив у 1951 році). Працював кореспондентом журналу «Огонёк».

Член КПРС з 1948 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Перше оповідання Тендрякова — «Справи мого взводу» (1947) написане на матеріалі війни. До воєнних вражень та епізодів своєї біографії письменник повертався неодноразово, проте головне місце в його творчості зайняли проблеми післявоєнного часу, характери і конфлікти радянських людей 1950-х — 1970-х років. Як письменник Тендряков сформувався в різкій полеміці з теорією і практикою так званої «безконфліктної» літератури[ru].

Чільне місце у творчих пошуках письменника набули проблеми буднів післявоєнного села: нариси «Під лежачий камінь» (1954), «В північному краї» (1954), «Лицар в точності» (1956) та ін. Докладність, правдивість опису стали міцною і стійкою особливістю стилю Тендрякова. Але вже в ранніх повістях і оповіданнях — «Серед лісів» (1953), «Не до двора» (1954) прозаїк розширює поле нарисового спостереження; його турбують економічні, соціальні та моральні протиріччя і конфлікти. Герой творів Тендрякова майже завжди опиняється в «тугому вузлі» життєвих обставин. Так побудовані найбільш відомі твори другої половини 1950-х — «Вибоїни» (1956), «Тугий вузол» (1956, в першому варіанті — «Саша вирушає в дорогу»), «Чудотворна» (1958).

Панування поворотного моменту, надзвичайної події, трагічності й ускладнення в житті героїв зближують його повісті й оповідання з закінченою сюжетною новелою. Саме такими є «Трійка, сімка, туз» (1960), «Суд» (1961), «Коротке замикання» (1962), «Знахідка» (1965) та ін. Починаючи з повісті «Падіння Івана Чупрова» (1953) Тендряков проявляє особливий інтерес до історії морального переродження людей, що корисливо використовують своє становище в суспільстві. Ця проблема також розглядається в повісті «Поденка — вік короткий» (1965) і особливо детально в повісті «Смерть» (1968).

Тендряков виступає з критикою забобонів, сектантства та інших форм духовного застою, що апологізують релігію: повісті «Чудотворна», «Надзвичайне» (1961), «Апостольське відрядження» (1969) та ін.

Перший великий роман Тендрякова «За днем, що тікає» (1959) гостро ставить деякі проблеми шкільного виховання; після виходу в світ він викликав жваву дискусію в педагогічних колах. Другий роман — «Побачення з Нефертіті» (1964) — присвячений долі художника, історії формування таланту.

Для кращих творів Тендрякова характерний соковитий національний колорит, гарно виписаний фон дії, глибоко відчутий пейзаж. Цей фон і пейзаж переважно суворі, неспокійні; вони підсилюють драматизм сюжету.

Основні твори письменника перекладені мовами народів колишнього СРСР та іншими іноземними мовами[2].

Фантастика у творчості Володимира Тендрякова[ред. | ред. код]

До фантастики автор звернувся вже у зрілому віці, — з повістю «Мандрівка тривалістю в століття» (1963), в якій поставив завжди актуальні питання людських відносин і кохання, життя і смерті, розуму і пошуку позаземних цивілізацій. Здобула популярність і підсумкова для автора посмертна публікація роману «Замах на міражі» (1982, початкова робоча назва — «Євангеліє від комп'ютера», 1980), де містяться суттєві елементи антиутопії. Наукова фантастика — за відгуками літературознавців і критики, — перебувала в руслі головних шукань автора. На робочому столі письменника залишилася незавершеною фантастична «Повість про Венеру», що не видана донині[3].

Екранізації творів Володимира Тендрякова[ред. | ред. код]

Ще при житті письменника було екранізовано кілька його творів. У 1955 році за його оповіданням «Не до двора» (1954) на кіностудії «Ленфільм» вийшов фільм «Чужа рідня». Фільм Михайла Швейцера «Тугий вузол[ru]» (1956) був знятий за однойменною повістю Тендрякова (1956). Повість «Чудотворна» (1958) стала основою однойменного[ru] фільму-драми, знятого в 1960 році на «Мосфільмі». У 1962 році було знято детективну драму «Суд[ru]», за однойменною повістю, що вийшла у світ роком раніше. В 1962 році було знято (на екранах — з 1964 року) пригодницьку драму «49 днів» за сценарієм Григорія Бакланова, Юрія Бондарева та Володимира Тендрякова[4].

За повістю письменника в 1974 році було знято фільм «Весняні зміни»[5].

У 2015 році був знятий фільм (вийшов на екрани в 2016 році) «Знахідка». Сценарій фільму було написано на основі однойменної повісті Тендрякова (1965)[6].

Зібрання творів[ред. | ред. код]

  • Избранные сочинения в двух томах. — М.: Гослитиздат, 1963.
  • Собрание сочинений в четырех томах. — М.: Художественная литература, 1978—1980.
  • Собрание сочинений в пяти томах. — М.: Художественная литература, 1987—1989.

Переклади українською мовою[ред. | ред. код]

  • Весняні переверти [пер. з рос. В. Коваля ; худож. Г. Ю. Кузнецов]. — К.: Молодь, 1978. — 96 с., іл.
  • Замах на міражі: Роман. Повість. Оповідання [переклад В. Й. Вороновича]. — К.: Дніпро, 1990. — 496 с.
  • Розплата. Повісті / Перекл. з рос. М. Видиша. — К.: Дніпро, 1986. — 400 с.
  • Хліб для собаки: Оповідання [переклад Миколи Білоруса] // Всесвіт. — 2008. — № 1-2. — С. 4-16.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Нинов А. А. Тендряков Владимир Федорович // Краткая литературная энциклопедия в 9 томах. — Т. 7: «Советская Украина» — Флиаки / Гл. ред. А. А. Сурков.— М.: Советская энциклопедия, 1972.
  3. Мухортов Н. Л. Владимир Тендряков // Лаборатория фантастики
  4. На основі реальних подій, існує також документальний фільм
  5. У 1975 році Володимиру Тендрякову було вручено премію за кращий сценарій на VІІІ Всесоюзному кінофестивалі в Кишиневі
  6. Фильмы по произведениям Владимира Тендрякова // Лаборатория фантастики

Посилання[ред. | ред. код]

Вибрана література[ред. | ред. код]

  1. Билинкис Я. Изображение жизни. Заметки о прозе Владимира Тендрякова // Север. — 1965. — № 5.
  2. Клюсов Б. На передней линии: Очерк творчества Владимира Тендрякова. — Минск, 1963.
  3. Литвинов В. Тендряков «старый» и Тендряков «новый» // Октябрь. — 1961. — Кн. 6. — С. 199—209.
  4. Сидоров Е. О прозе Владимира Тендрякова (1923—1984) // Собрание сочинений в пяти томах. — Т. 1. — М.: Художественная литература, 1987. — С. 5-22.
  5. Соловьева И. Проблемы и проза (Заметки о творчестве Владимира Тендрякова). — Новый мир. — 1962. — № 7.