Відмінності між версіями «Теорія доміно»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м (wrong ru iw)
м (робот додав: ko, th змінив: pt, vi)
Рядок 49: Рядок 49:
 
[[it:Teoria del domino]]
 
[[it:Teoria del domino]]
 
[[ja:ドミノ理論]]
 
[[ja:ドミノ理論]]
  +
[[ko:도미노 이론]]
 
[[mk:Домино теорија]]
 
[[mk:Домино теорија]]
 
[[nl:Dominotheorie]]
 
[[nl:Dominotheorie]]
 
[[no:Dominoteorien]]
 
[[no:Dominoteorien]]
[[pt:Teoria Dominó]]
+
[[pt:Teoria do Dominó]]
 
[[sv:Dominoteorin]]
 
[[sv:Dominoteorin]]
  +
[[th:ทฤษฎีโดมิโน]]
 
[[tr:Domino Teorisi]]
 
[[tr:Domino Teorisi]]
[[vi:Thuyết Domino]]
+
[[vi:Thuyết domino]]

Версія за 00:53, 3 січня 2009

Теорія доміно була теорією зовнішньої політики в 20 столітті, яку запропонував уряд США, в якій робилося припущення, якщо одна країна з регіону перейде під вплив комунізму, то інші будуть наслідувати її як при ефекті доміно. Ефект доміно передбачає що деякі зміни, невеликі, призведуть до аналогічних змін поряд, які потім призведуть що до інших, таких же, змін, і так в лінійній послідовності, по аналогії падіння виставленого в ряд доміно до кінця. Теорія доміно була успішно застосована адміністрацією США впродовж Холодної війни щоб виправдати американські інтервенції у всьому світі. Попередниками цієї теорії були: План Маршалла і Корейська війна.

Приписуючи комунізм у в Південно-східній Азії, Ейзенхауер висловив теорію: «Ви маєте виставлений ряд доміно, ви штовхаєте першу, і те що станеться з останньою є зрозумілим, це настане дуже швидко»

Основи теорії

Теорію доміно використовував 33-тій президент США Гаррі Трумен, як підстави для надання військової допомоги Греції та Туреччині наприкінці 1940-вих. Однак, вона була популяризована за президентства Дуайта Ейзенхауера і його верховний радник використав її в 1954-ому щоб описати перспективи експансії комунізму в Азії, якщо Індокитай впаде. Ейзенхауер аргументував що вся Південно-східна Азія може впасти під впливом комунізму ( тобто, де-факто, під контролем комуністичного Китаю і/або Радянського Союзу) за винятком таких країнах в які Америка та її союзники спрямовують сили проти комунізму «національне визволення», рухи в Південному В’єтнамі, Лаосі та Камбоджі, які вважалися особливо вразливими перед Комуністичним втручанням.

Хоча широко визнана і активно рекламована політиками і дипломатами США ті її союзників (включаючи Австралію) обґрунтованість теорії була нереальною і залишалася дуже сумнівною. Опоненти теорії доміно вважали що вона була вигадана для підтримки американського, відкритого, військового втручання в Південно-східну Азію, яке підтримувалось широкою таємною діяльністю в регіоні, в тому числі через діяльність ЦРУ.

Також опоненти кажуть що теорія доміно спотворює справжню природу дуже поширеної і розвиваючої громадської опозиції до лялькового режиму який в країнах спричиняє зміцнення корупції серед чиновників і поширює зловживання людськими правами, особливо в Південному В’єтнамі. Було аргументовано справжні мотиви, без теорії доміно, які ґрунтуються на бажанні уряду США виправдати свої дії, захистити економіку та стратегічні інтереси за допомогою контролю в Азії та над Тихим океаном після завершення Другої Світової Війни.

Версія прихильників ґрунтується на фактах, що після того як США вивила свої війська з В’єтнаму, Комуністичні сили з півночі дійсно підкорили південь, усуваючи попередній режим США та об’єднуючи країну, і комуністичний уряд залився в силі там до сьогоднішніх днів. Комуністичні сили також захопили Лаос і Камбоджу, загалом фальшивий марксистський режим «Pol Pot» в Камбоджі – скоро визнаний як однин з най жорстокіших в сучасній історії – потім був скинути, і Камбодже не довго була комуністичною державою. Обмежене поширення комунізму в Індокитаї забезпечує підтримку опонентам теорії, але обидві сторони сперечаються що до історичних записів які загалом підтримують їхні позиції. Подальша підтримка теорії доміно стосувалася того, що було перед В’єтнамом; спочатку Корейська війна де експансія комунізму була успішно зупинена міжнародним втручанням, і комуністична підтримка опозиції до британських прав в Малайзії які призвели до того що Британія покинула регіон.

В 1980-их теорія доміно була знову застосована для виправдання адміністрації Рейгана підчас інтервенції в Центральну Америку та Карибський регіон.

Починаючи з першої концепції, багато хто сперечався що до загальних припущень теорії доміно, на приклад, такі суперечки що до відсутності традицій кооперації в комуністичних державах, які теорія симулювала (Камбоджа атакувала В'єтнам, на що В’єтнам відповів знищенням уряду Кхмера Роуга (Khmer Rouge)). Прихильники, однак, продовжували аргументувати ти, що це була розумна політика в контексті часу.

Концептуальні основи

Теорія доміно основується на трьох припущеннях навколо створення союзу. Перше припущення каже що оскільки держави притягуються до сил і твердої демонстрації сили, до більш сильного лідер коаліції і до безсумнівної та надійної показовості сила, є більш ймовірно що держави об’єднаються за цих умов. Це означає що зменшення поваги до лідера коаліції призведе до відхилення – часто на бік протилежної сторони – між членами союзу та потенційними партнерами. Друге припущення каже чим більш схожа ідеологія двох або більше держав, тим більша ймовірність що вони політично об’єднаються. І останнє каже що це є вигадка що певна ідеологія може мати міцніші зв’язки в ізольованого союзу настільки, наскільки гостре змагання між суперниками.

У зв’язку з тим що написано зверху теорія доміно розкривається в наступному. Через те що держав вабить до сили і правдоподібності, лідер коаліції повинен регулярно та ефективно демонструвати сило союзу як засіб збереження і протягування найбільшу кількість союзників. Це означає що знаки політичної та військової слабкості пов’язані з відхиленням та вирівнювання з протилежною коаліцією. Відповідно до теорії доміно, навіть одна, вдала демонстрація кращих сил однією з коаліцій може спричинити ефект доміно за яким одна країна за іншою буде приєднуватися до сильнішої коаліції (доки країн притягує сила та віра). Це підтримує думку що якщо дві або більше коаліцій воюють за союзників то ефект доміно можливий (хоча й ризикований) інструмент зовнішньої політики. Як приклад, в регіонах світу де держави залишаються значною мірою неоднорідні, теорія доміно передбачає навіть один короткостроковий прояв слабкості зі сторони одного з лідерів коаліцій може запустити ефект доміно за яким країни послідовно приєднаються до протилежної сторони. Також, навіть оди яскравий показ сили зі сторони одного з лідерів коаліцій може призвести до того що країни об’єднають з ним сили проти інших.

З стратегічної точки зору що до теорії доміно то ідеологія часто грає основну роль. Бо ідеологія схожих країн може легко об’єднати відповідно до теорії доміно, лідер коаліції має безпосередньо звернути увагу на держави ідеологія яких бариться за верховенство. Безсумнівно, якщо лідер коаліції, який підтримує одну ідеологію над іншими, якщо він показує слабкість в міжнародній сутичці, то воююча фракція держав звичайно буде відкидати програш ідеології і можливо об’єднається з одним сильнішим конкурентом. Одна країна об’єднана під однією ідеологією, і вона буде в політичному об’єднанні з іншими такими як вона країнами. Очевидно потім, якщо будь-яка ідеологія підкреслюється загальною домінацією, вона призведе до того що лідер коаліції, який буде негативно зворушений цим домінуючим впливом, ніколи не дозволить їй поширитись, особливо за допомогою ефекту доміно.

Історія питання

Теорія доміно була вперше підтримана президентом США Ейзенхауером 7 квітня 1954 в новинах, і була оригінально пристосована до Індокитаю. Якщо комунізм захопить Індокитай, Ейзенхауер сказав, то локальні групи будуть підбадьорювати, матеріальною підтримкою і швидко захоплять Бірму, Таїланд, Малайя і Індонезію. Це дасть їм географічні та економічні стратегічні переваги. Це зробить Японію, Формоза, Філіппіни, Австралію та Нову Зеландію фронтом оборонних країн. Втрата регіонів традиційно з життєво важливою місцевою торгівельною зоною для такої країни як Японія буде заохочувати країн фронту до політичного компромісу з комунізмом. Це не означає, однак, що теорія була невизнана. Насправді, Трумен звернувся до теорії в 1947 в Доктрині Трумена обіцяючи сприяти в фінансовій допомозі Греції та Туреччині в продовж Другої Світової Війни, з надією що це перешкоджатиме просуванню комунізму в Західну Європу. В 1954 всі країни в Південно-східній Азії мали велику кількість комуністичних рухів які повставали в межах своїх кордонів. Теорія доміно Ейзенхауера 1954 специфічно описувала ситуацію і умови в Південно-східній Азії в часі. Ейзенхауер не пропонував узагальнювати теорію доміно, як інші це робили. Теорія доміно пояснювала періодично з 1954 коли США було на верши лідерства яке використовувало теорію для виправдання витрати на військові програми у всьому світі і особливо при інтервенції в Південно-східну Азію. Ейзенхауер вперше допоміг Франції в Індонезії і потім допомагав створенню Південного В’єтнаму для того щоб захистити те що вважалося важливим «доміно». Інтервенція в В’єтнам адміністрацією Кеннеді в першій половині 1960-х, окрім інших причин, втримати «доміно» Південного В’єтнаму від падіння.

В Європі ефект доміно був причиною для США захищати позицію в Західному Берліні, який був повністю оточений комуністичною, Східною Німеччиною. Це було побоювання західних союзників якщо Східна Німеччина візьме під контроль Західний Берлін і комунізм пошириться на Західну Німеччину і кінець кінцем на всю Європу.

Джерела:

Шаблон:En