Терещенко Микола Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:22, 10 вересня 2017, створена Леонід Панасюк (обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Микола Іванович Терещенко
Терещенко М.jpg
Народження 13 вересня 1898(1898-09-13)
  Щербинівка, Золотоніський повіт, Полтавська губернія,
Flag of Russia.svg Російська імперія
Смерть 1966(1966)
  Київ, Українська РСР, СРСР СРСР
Поховання Байкове кладовище
Національність українець
Громадянство Flag of the Ukranian State.svg УНР, СРСР СРСР
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія
Мова творів українська
Рід діяльності поет, перекладач
Напрямок символізм, соцреалізм

Мико́ла Іванович Тере́щенко (* 13 вересня 1898(18980913), с. Щербинівка Золотоніського повіту Полтавської губернії — †1966) — український поет і перекладач.

Дитинство[ред.ред. код]

Народився у козацькій родині 1898 року в селі Щербинівка Кропив'янської волості Золотоніського повіту тодішньої Полтавської губернії. Змалку проявляв велику цікавість до читання та літератури, проте ніколи не виявляв зацікавлення сільським господарством. Батьки заохочували прагнення сина до освіти. Після початкової (сільської) школи Терещенко навчався в Золотоніській класичній гімназії, яку й закінчив 1917 року. Навчаючись у гімназії, зацікавився революційними ідеями та увійшов до юнацького соціал-демократичного гуртка.

Переїзд до Києва та початок літературної діяльності[ред.ред. код]

Після закінчення гімназії Терещенко переїхав до Києва (мешкав у будинку на вул. Володимирській № 49, де пізніше було встановлено меморіальну дошку на його честь; але дотепер будинок не зберігся). Протягом 1917 — 1922 рр. навчався на хімічному факультеті Київського політехнічного інституту. У грудні 1918 року брав участь у повстанні проти гетьмана Павла Скоропадського. Закінчив курси французької мови. З 1918 р. починає друкувати вірші. У 1922 р. виходить друком перша збірка перекладів Терещенка — «Поезії» Еміля Верхарна. Перша збірка оригінальної поезії самого автора — «Лабораторія» — виходить у 1924 р.

Творчість[ред.ред. код]

Меморіальна дошка на будинку по Володимирській вулиці, 51-а, в якому мешкав Мар'ян Крушельницький у 1928—1966 роках

Спершу належав до груп символістів «Музагет», пізніше до літературних організацій «Комункульт», «Жовтень», а з 1927 до ВУСПП. Протягом 1925 — 1934 рр. був редактором журналу «Життя й Революція», під час другої світової війни працював на українській радіостанції в Ташкенті, по війні — редактор Держлітвидаву України в Києві. У перших збірках поезій «Лабораторія» (1924), «Чорнозем» (1925) і «Мета й межа» (1927) Терещенко досягнув вершин своєї творчості, давши в них (поруч пересічних віршів) поезії глибокої філософської думки й мистецької досконалості, але потім поступово перейшов на позиції соцреалізму, і з кінця 1920-х pp. основними мотивами багатьох збірок його поезії стають праця, виробничі процеси тощо: «Країна роботи» (1928), «Республіка» (1929), «Риштування» (1930), «Порив» (1932) тощо, як також мотиви революційного інтернаціоналізму — «Сенька-арсеналець» (1930), «Цень-Цань» (1930) тощо й патріотизму за другої світової війни — «Дівчина з України» (1942), «Верба рясна» (1943), «Зорі» (1944). Той самий соцреалістичний характер мають збірки поезій автора повоєнних років: «У битвах і трудах» (1951), «Правда» (1952), «Щедра земля» (1956), «Ліричний літопис» (1958), «Літа і люди» (1960), «Серце людське» (1962).

Микола Бажан зауважив, що поету досить одного такого вірша, як «Печаль і ніжність» Терещенка, щоби навіки залишитися в українській поезії[1].

Перекладацтво[ред.ред. код]

Терещенко багато перекладав, але змарнованість таланту відчувається також і в тенденційному підборі перекладів. Зокрема, в його перекладах вийшли три збірки Еміля Верхарна, антологія узбецької поезії, багато збірок перекладів інших авторів:

Надгробок Миколи Терещенко на Байковому кладовищі в Києві

Найбільшим здобутком перекладацької діяльності Терещенка є його «Сузір'я французької поезії» (І — II, 1971).

Енциклопедизм та ерудицію Терещенка, його любов до світової літератури розкриває фундаментальна праця — «Літературний щоденник» («Дніпро», 1966). У цьому ілюстрованому виданні на кожен день припадає дата народження або смерті когось із плеяди письменників із усього світу.

У 1968 році у Києві на честь Миколи Терещенка названо вулицю.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Череватенко Л. Незнаний Терещенко // Літературна Україна. — 1998. — 10 грудня (четвер).

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]