Терещенко Нікола Артемійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:28, 10 вересня 2017, створена Леонід Панасюк (обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Терещенко Нікола Артемійович
Nikola Tereshenko.jpg
Народився 14 (26) жовтня 1819(1819-10-26)
Глухів, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 19 січня (1 лютого) 1903(1903-02-01) (83 роки)
Київ, Київська губернія, Російська імперія
Громадянство (підданство) Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність цукрозаводчик
Відомий підприємець та благодійник
Діти Варвара, Іван, Олександр
Нагороди
Орден Святого Володимира 2 ступеня
2-й ст.
Орден Святого Володимира 3 ступеня
3-й ст.
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Святої Анни 1 ступеня
1-й ст.
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
1-й ст.
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
3-й ст.

Тере́щенко Ніко́ла Арте́мович (14 (26) жовтня 1819(18191026), Глухів, Чернігівська губернія, Російська імперія — 19 січня (1 лютого) 1903, Київ, Київська губернія, Російська імперія) — український підприємець та благодійник, старший син засновника династії Терещенків Артемія Яковича Терещенка. Таємний радник, почесний громадянин міста Києва.

Біографія[ред.ред. код]

Герб родини Терещенків

Народився в родині дрібного крамаря Артема Яковича Терещенка. Батько мав неабияку енергію та підприємницький сприт, за що сусіди називали його «Карбованцем». Але через матеріальні труднощі Микола не зміг здобути належної освіти. Як згадує Терещенко: «Буквально на мідні п'ятаки я закінчив глухівське повітове училище». А далі навчатися забракло коштів.

Ще з юних літ Микола почав займатись бізнесом. На волах він перевозив сіль, рибу та хліб з Криму до Глухова. Згодом він став головним заготівельником цих товарів у місті. Великі прибутки принесла аграрна реформа 1861 року, у той час, коли багато поміщиків не змогло зорієнтуватись у нових умовах, Микола Арте́мович швидко примножував свій статок, застосовуючи свій підприємницький дар. Як результат, вже у 1870 році в його руках зосередилося більше 10 цукрових заводів. Серед них цукрові заводи князя Івана Барятинського — в Крупці і Шалигині, поміщика Льовшина — у містечку Воронежі, Кочубея — на Михайлівському Хуторі та інші підприємства, розміщені навколо Глухова.

Його головними бізнесовими інтересами, як і всієї родини, був цукор. Цукрові заводи стали головним джерелом доходів, але Нікола Артемійович не забував про торгівлю, залізницю, спирт, ліс, сукно.

Він був дуже зайнятий управлінням заводами і торгівлею, але займався і суспільною діяльністю, що для сім'ї Терещенка було традицією.

У 1851 вибраний старшим бургомістром Глухова і посідав цю посаду впродовж 9 років, а потім впродовж 14 років займав пост міського голови. Одночасно він виконував обов'язки головного губернатора земських зборів, члена земської управи Глухова, почесного мирового судді. Микола Арте́мович більше 20-ти років стояв на чолі глухівського самоврядування, що свідчило про загальну пошану земляків до його діяльності. Окрім суспільної діяльності Нікола Артемійович особливу увагу приділяв добродійним справам — допомога дитячим притулкам, міській лікарні і навіть ув'язненим, він очолював місцеве відділення піклування про в'язниці.

Ніколі належало близько 80 тисяч десятин землі, 5 цукрових і рафінадних заводів, винокурні, парові і водяні млини, які були розміщені у Чернігівській, Київській, Волинській, Харківській, Подільській, Курській і Тульській губерніях.

У 1870 переїздить на проживання до Москви. У Москві він прожив до 1875. Його весь час тягнуло до України і в 1875 він ухвалює рішення переїхати до Києва, економіка якого зростала з будівництвом залізниці і відкриттям біржі і перетворила місто на справжню «цукрову столицю».

Переїхавши до Києва, сім'я Терещенка поселилася в будинку № 12 на Бібіковському бульварі[1]. У Києві Микола Арте́мович активніше починає займатися добродійною діяльністю й інвестуванням у будівництво громадських будівель. У 1881 році відкривається училище для сліпих, єдиний на той час заклад у Російській імперії. У цьому ж році Нікола Артемійович виділяє 23 тисячі карбованців на будівництво Маріїнського дитячого притулку[2].

Пам'ять[ред.ред. код]

У Глухові 23 серпня 1909 на площі між Спасо-Преображенською та Анастасіївською церквами, за грошової допомоги сина, Олександра, було встановлено пам'ятник роботи скульптора Г. Андреєва: на кубічному п'єдесталі, в кріслі з високою спинкою, сидів зафіксований у бронзі Микола Терещенко в позі спокійного, мудрого чоловіка[3]. Цього пам'ятника було знищено більшовиками після 1917 року.

2009 року в Києві відбулося відкриття нового пам'ятника меценату та почесному громадянину Києва Николі Терещенку. Пам'ятник роботи київського скульптора Олександра Михайлицького встановлено на території Науково-практичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії.[4]

Примітки[ред.ред. код]

  1. тепер — № 12 на бульварі Тараса Шевченка, на розі цього бульвару та вул. Терещенківської.
  2. на розі вулиць Паньківської і Микольсько-Ботанічної (в даний час НДІ психології)
  3. Пам'яті благодійника.
  4. У Києві відкрили пам'ятник меценату Терещенку (фото)

Джерела[ред.ред. код]

  • Никола Артемьевичъ Терещенко (некрологъ) // Кіевлянинъ. — 1903. — № 20. — 20 января. — С. 1. (рос. дореф.)
  • Выносъ и отпѣваніе тѣла Н. А. Терещенко // Кіевлянинъ. — 1903. — № 22. — 22 января. — С. 2–3. (рос. дореф.)