Відмінності між версіями «Терморегуляція»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м Терморегуля́ція» перейменовано на «Терморегуляція»: апостроф зайвий, ліквідую внесок вандала)
м (робот додав: ko:체온조절)
Рядок 56: Рядок 56:
 
[[io:Kalorala regulado]]
 
[[io:Kalorala regulado]]
 
[[it:Termoregolazione]]
 
[[it:Termoregolazione]]
  +
[[ko:체온조절]]
 
[[nl:Thermoregulatie]]
 
[[nl:Thermoregulatie]]
 
[[pl:Termoregulacja]]
 
[[pl:Termoregulacja]]

Версія за 17:45, 22 грудня 2008

Терморегуля́ція (від грец. τέρμη «жар, тепло» і лат. regulo «впорядковую») — сукупність фізіологічних процесів, що підтримують температуру тіла організму відмінною від температури навколишнього середовища. Найкраще та найстабільшіше терморегуляція працює у людини та деяких інших теплокровних тварин (переважно ссавців і птахів), у яких температура підримується на майже сталому рівні, незалежно від змін температури зовнішнього середовища, у цих організмів терморегуляція є одним із аспектів гомеостазу. Крім них, багато організмів, від хребетних тварин до рослин, включаючи багатьох «холоднокровних», мають різноманітні рівні та методи терморегуляції, що дозволяють в певних межах регулювати температуру тіла.

Види терморегуляції у теплокровних

Розрізняють наступні види терморегуляції у теплокровних:

1. Ендотермія — здатність деяких організмів контролювати температурами своїх тіл за допомогою внутрішніх засобів, наприклад, тремтіння м'язів або внутріклітинних засобів. Протилежність ендотермії — екзотермія.

2. Гомойотермія — терморегуляція, що дозволяє підтримувати постійну внутрішню температуру тіла попри зовнішній вплив.

3. Тахіметаболізм — вид терморегуляції, характерний для організмів із високим рівнем основного обміну, тобто швидкості метаболізму у стані спокою. Тахіметаболічні організми, по суті, зберігають високу активність протягом всього часу. Хоча їх основний обмін і повільніший їх швидкість основного обміну с активному стані, різниця не така велика, як у брадіметаболічних організмах. Тахіметаболічні організми зазвичай потребують більше їжи та гірше переносять її нестачу.

Механізми терморегуляції у гомойотермних

Пошук затінку — один з методів охолодження: пташенята темного крячика використовують для цього тінь від дорослого альбатроса чорноногого

В залежності від механізму розрізняють хімічну та фізичну терморегуляцію у гомойотермних організмів.

Хімічна терморегуляція забезпечує зміни рівня загальних енерговитрат і теплопродукції тканин (терморегуляційний тонус м'язів, теплопродукцію мозку, міокарда, печінки тощо). Здійснюється шляхом змін інтенсивності окисних процесів.

Фізична терморегуляція забезпечує зміни тепловіддачі за рахунок судинних реакцій шкіри, потовиділення, сезонних змін теплоізолюючих властивостей хутра, терморегуляторної поведінки тощо.

Терморегуляторна поведінка, як сукупність рухливих актів, спрямованих на зміну теплообміну організму з довкіллям може бути рефлекторною і нерефлекторною. Рефлекторна — найчастіше це теплова задишка, напр., пелікани, які не мають потових залоз, під час спеки застосовують для охолодження внутрішню поверхню піддзьобового міхура, розтягуючи її і одночасно відкривши дзьоб. До нерефлекторних дій можна віднести пошук необхідного температурного середовища — напр., затінку і прохолоди під час спеки.

Розвиток терморегуляції у гомойотермних, терморегуляція у людини

Терморегуляція розвинулася в процесі еволюції як пристосовна реакція організму на мінливість температурних умов існування.

Терморегуляція здійснюється рефлекторно, під впливом подразнень, що надходять з терморецепторів шкіри, внутрішніх органів і слизових оболонок.

Центр терморегуляції міститься в гіпоталамусі й підпорядкований корі великих півкуль головного мозку.

Терморегуляція у немовлят — недосконала, здійснюється переважно за рахунок судинних реакцій і змін теплопродукції. Зниження температури середовища на 1°С підвищує основний обмін у немовлят на 5%, тоді як у дорослої людини — лише на 1%.

В похилому і старечому віці терморегуляція частково порушується, збільшується амплітуда добових і сезонних коливань температури тіла.

Дивись також

Джерела і література

  • Березовський В.Я. Терморегуляція // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 11. кн.1., 1984, К,, стор. 218
  • Слоним А.Д. Животная теплота и её регуляция в организме млекопитающихся., М.-Л., 1952 (рос.)
  • Иванов К.П. Мышечная система и химическая терморегуляция., М.-Л., 1965 (рос.)
  • Иванов К.П. Биоэнергетика и температурный гомеостазис., Л., 1972 (рос.)