Відмінності між версіями «Тимошенко Юлія Володимирівна»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][неперевірена версія]
Рядок 76: Рядок 76:
   
 
Суд над Тимошенко викликав значний резонанс і в Україні. 5 серпня 2011 тисячі людей зібралися перед приміщенням Печерського районного суду м. Києва на знак протесту проти арешту Тимошенко. Протестувальники намагалися зупинити автозак, який відвозив її до СІЗО.<ref>{{cite web | url = http://www.youtube.com/watch?v=NVrFxqEShgU| title = ОМОН проти мітингувальників на Хрещатику. Арешт і вивезення Ю.Тимошенко| publisher = youtube.com| date = 8 серпня 2011 }}</ref>
 
Суд над Тимошенко викликав значний резонанс і в Україні. 5 серпня 2011 тисячі людей зібралися перед приміщенням Печерського районного суду м. Києва на знак протесту проти арешту Тимошенко. Протестувальники намагалися зупинити автозак, який відвозив її до СІЗО.<ref>{{cite web | url = http://www.youtube.com/watch?v=NVrFxqEShgU| title = ОМОН проти мітингувальників на Хрещатику. Арешт і вивезення Ю.Тимошенко| publisher = youtube.com| date = 8 серпня 2011 }}</ref>
  +
{{main|Кримінальні справи щодо Юлії Тимошенко з 2010 року}}
 
  +
{{main|Карні справи від 2010 року щодо соратників Тимошенко}}
  +
{{main|Кримінальні справи щодо ЄЕСУ та Міноборони Росії}}
 
[[11 жовтня]] 2011 суд визнав Тимошенко винною за ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу (перевищення влади та службових повноважень) і її було засуджено до семи років в'язниці із забороною займати державні посади протягом трьох років<ref name="korr">[http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/1270839-sud-zasudiv-timoshenko-do-semi-rokiv-vyaznici Суд засудив Тимошенко до семи років в'язниці]</ref>. Суд також задовольнив цивільний позов НАК «[[Нафтогаз України]]», який вимагав від Ю.Тимошенко компенсації збитків, завданих, на думку позивача, цій компанії внаслідок підписання угод у січні 2009, в обсязі 1,516&nbsp;млрд ₴<ref name="unia">[http://www.unian.net/ukr/news/news-461457.html ТИМОШЕНКО ДАЛИ СІМ РОКІВ]</ref> та судових витрат на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на загальну суму 10434 гривні.<ref>[http://www.pravda.com.ua/articles/2011/10/13/6665346/ Вирок Юлії Тимошенко]</ref>
 
[[11 жовтня]] 2011 суд визнав Тимошенко винною за ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу (перевищення влади та службових повноважень) і її було засуджено до семи років в'язниці із забороною займати державні посади протягом трьох років<ref name="korr">[http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/1270839-sud-zasudiv-timoshenko-do-semi-rokiv-vyaznici Суд засудив Тимошенко до семи років в'язниці]</ref>. Суд також задовольнив цивільний позов НАК «[[Нафтогаз України]]», який вимагав від Ю.Тимошенко компенсації збитків, завданих, на думку позивача, цій компанії внаслідок підписання угод у січні 2009, в обсязі 1,516&nbsp;млрд ₴<ref name="unia">[http://www.unian.net/ukr/news/news-461457.html ТИМОШЕНКО ДАЛИ СІМ РОКІВ]</ref> та судових витрат на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на загальну суму 10434 гривні.<ref>[http://www.pravda.com.ua/articles/2011/10/13/6665346/ Вирок Юлії Тимошенко]</ref>
   

Версія за 14:07, 9 листопада 2013

Юлія Володимирівна Тимошенко
Юлія Володимирівна Тимошенко

Час на посаді:
18 грудня 2007 — 3 березня 2010
Президент  Віктор Ющенко
Віктор Янукович
ПопередникВіктор Янукович
НаступникОлександр Турчинов

Час на посаді:
4 лютого 2005 — 8 вересня 2005 (в.о. з 24 січня 2005)
ПрезидентВіктор Ющенко
ПопередникМикола Азаров
НаступникЮрій Єхануров

Час на посаді:
1999 — 2001
ПрезидентЛеонід Кучма
Прем'єр-міністр  Віктор Ющенко

ВО «Батьківщина».png Голова партії ВО «Батьківщина» Україна
ПопередникВіктор Драченко

Logo-БЮТ.gif Голова БЮТ Україна

Народилася27 листопада 1960(1960-11-27) (58 років)
Дніпропетровськ, УРСР
Політична партіяВО «Батьківщина».png
ЧоловікТимошенко Олександр Геннадійович
Професіяполітик
Релігіяхристиянка східного обряду
tymoshenko.ua
Юлія Володимирівна Тимошенко на сайті Верховної Ради

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
2-го скликання
безпартійна 16 січня 1997 12 травня 1998
3-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 12 травня 1998 2 березня 2000
4-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 14 травня 2002 4 лютого 2005
5-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 25 травня 2006 14 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 23 листопада 2007 19 грудня 2007

Картка на сайті Верховної Ради України

Ю́лія Володи́мирівна Тимоше́нко (нар. 27 листопада 1960(19601127), Дніпропетровськ) — український політик, 10-й та 13-й Прем'єр-міністр України (2005, 20072010); другий за значенням (після В.Ющенка) лідер «Помаранчевої революції» 2004; лідер партії "Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», яка на сьогодні є найбільшою опозиційною партією України[1][2], та «Блоку Юлії Тимошенко». Перша жінка-Прем'єр-міністр в історії України. Кандидат економічних наук. За версією журналу Форбс, була третьою за впливовістю жінкою світу у 2005.[3] На президентських виборах-2010 отримала 45,47% голосів виборців (на 3% менше, аніж переможець).[4] У грудні 2012 Об'єднана опозиція «Батьківщина» номінувала Юлію Тимошенко кандидатом на президентські вибори-2015.[5][6]

Виступає за інтеграцію України до ЄС, проти участі в Митному союзі, проти корупції та за справедливість для пересічних громадян. Від початку політичної діяльності (з 1996–1997) веде боротьбу за усунення від влади в Україні олігархічних кланів.[7][8][9] На сьогоднішній день Ю.Тимошенко визнано політв'язнем.[10][11][12][13]

Починаючи з 2010 проти Юлії Тимошенко відкрили низку кримінальних справ. 24 червня 2011 розпочався суд над нею у так званій «газовій справі» за звинуваченням у перевищенні влади та службових повноважень під час укладання газових контрактів з Росією (2009).[14][15] Суд над Тимошенко викликав великий міжнародний резонанс: керівники країн Євросоюзу, США, Росії та інших, а також міжнародні правозахисні організації, такі як Данський Гельсінський комітет,[16] неодноразово заявляли, що цей суд є «політично вмотивованим».

Суд над Тимошенко викликав значний резонанс і в Україні. 5 серпня 2011 тисячі людей зібралися перед приміщенням Печерського районного суду м. Києва на знак протесту проти арешту Тимошенко. Протестувальники намагалися зупинити автозак, який відвозив її до СІЗО.[17]

11 жовтня 2011 суд визнав Тимошенко винною за ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу (перевищення влади та службових повноважень) і її було засуджено до семи років в'язниці із забороною займати державні посади протягом трьох років[18]. Суд також задовольнив цивільний позов НАК «Нафтогаз України», який вимагав від Ю.Тимошенко компенсації збитків, завданих, на думку позивача, цій компанії внаслідок підписання угод у січні 2009, в обсязі 1,516 млрд ₴[19] та судових витрат на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на загальну суму 10434 гривні.[20]

З травня 2012 Юлія Тимошенко перебуває під посиленою охороною в Харківській центральній лікарні № 5 з діагнозом «грижа міжхребцевого диска». З моменту її ув'язнення Тимошенко двічі оголошувала голодування.

30 квітня 2013 Європейський суд із прав людини видав постанову у справі «Тимошенко проти України», в якій зазначається: «Суд вирішив, зокрема: що утримання під вартою пані Тимошенко як запобіжний захід було свавільним; що законність її тримання під вартою не було належним чином оцінено; а також що у неї не було можливості вимагати компенсації за незаконне позбавлення волі».[21]

5 вересня 2013 Комітет Ради Європи з питань запобігання катуванням опублікував звіт за результатами візиту до Юлії Тимошенко в грудні 2012. Висновки делегації Комітету підтвердили, що права Юлії Тимошенко були порушені за кількома статтями Європейської конвенції з прав людини, зокрема за ст. 3 (заборона тортур) та ст. 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя).[22][23]

18 січня 2013 Генеральна прокуратура України вручила Тимошенко повідомлення про підозру в її причетності до організації вбивства бізнесмена та народного депутата Євгена Щербаня у 1996.[24] Тимошенко спростувала обвинувачення та назвала їх абсурдними. 21 травня 2013 слідство у справі про вбивство Щербаня було призупинене.[25]

Звільнення Ю.Тимошенко є одним із основних критеріїв, від яких залежить можливість підписання Україною Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі з Європейським Союзом у листопаді 2013. На обов’язковому виконанні цієї умови наполягають провідні європейські політики.[26][27][28][29] 2 жовтня 2013 Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію із закликом звільнити Ю.Тимошенко.[30] 4 жовтня 2013 представники місії Європарламенту Пет Кокс та Александр Кваснєвський передали Президенту Януковичу клопотання про помилування Ю. Тимошенко.[31]

Зміст

Походження

Юлія Володимирівна Грігян народилася в Дніпропетровську 27 листопада 1960 року в родині Володимира Абрамовича Грігяна й Людмили Миколаївни Телегіної[32]. Батько залишив сім'ю, коли Юлі було 3 роки. Закінчила школу в 1977 році (СШ № 37 м. Дніпропетровська); перед закінченням школи взяла прізвище матері — Телегіна[33]. Після одруження в 1979 році, перейшла на прізвище чоловіка — Тимошенко.

Матір, Людмила Миколаївна Нелєпова, народилася 11 серпня 1937 року в Дніпропетровську.

Батько, Володимир Абрамович Грігян, народився 3 грудня 1937 в Дніпропетровську (за національністю — латиш); під час окупації проживав з матір'ю в Дніпропетровську. Його мати — Марія Йосипівна Грігян (1909 р. н.). Його батько — Абрам Кельманович Капітельман (1914 р. н.), після закінчення Дніпропетровського університету в 1940 році, був направлений на роботу в Західну Україну, де відпрацював лише одну навчальну чверть директором державної школи в місті Снятині. У Снятині, як і у всій Західній Україні, встановлювалася радянська влада, формувалися нові установи. На роботу в них якраз й направляли молоді кадри зі східних областей України. Одним з таких і став А. К. Капітельман. Матеріалів, які свідчать про його роботу в Снятині, знайти не вдалося: ні в Снятині, ні в Івано-Франківську. В обласному державному архіві не збереглися документи про школи та районні відділи освіти за період 19401941[32]. Восени 1940-ого був мобілізований в армію, загинув на фронті 8 листопада 1944 року, мав звання «старшого лейтенанта зв'язку».[32].

Прадід Ю. Тимошенко — Йосип Йосипович Гріган (національність — латиш), народився в Ризі в 1884, в 1914 переїхав в Катеринослав (Дніпропетровськ), де працював провідником на залізниці (на станції «Лоцманка» у Дніпропетровську). Вперше був арештований в 1937 році; повторно заарештований в 1938 і був репресований (за листи з Латвії; в матеріалах карної справи йому інкримінували: «Гріган, дискредитуючи радянську владу серед робітників, вихваляв добре життя робітничого класу фашистських країн Німеччини й Польщі»)[32]. Відбув 10 років таборів (1938–1948); реабілітований в 1963 році[32]. Його дружина — Гріган Олена Тітовна, 1893 р. н., українка, з села Мартинівка (Кишеньківського повіту Полтавської губернії)[32].

Про своє етнічне походження Тимошенко сказала: «У мене по лінії батька всі латиші до десятого коліна, а по лінії мами — всі українці до десятого коліна»[34].

Родина

  • Батько — Грігян Володимир Абрамович (*3 грудня 1937)[32]
  • Матір — Телегіна Людмила Миколаївна (*11 серпня 1937)
  • Чоловік — Тимошенко Олександр Геннадійович (*11 червня 1960) — одружився з Юлією в 1979 (тоді ж Юлія Телегіна змінила прізвище на «Тимошенко»). Займається бізнесом з 1990-х років, проте ніколи не входив у число «100 найбагатших людей України». Помітну політичну діяльність почав проводити тільки після ув'язнення Юлії Тимошенко в серпні 2011 року. В січні 2012 року отримав політичний притулок в Чехії.
  • Донька — Тимошенко Євгенія Олександрівна (*20 лютого 1980) — випускниця лондонської школи економіки (за спеціальностями політика та філософія). Після ув'язнення Ю. Тимошенко (в серпні 2011) розпочала активну політичну діяльність — протягом 2011–2013 років провела десятки зустрічей з керівниками країн ЄвроСоюзу та США.
  • Колишній чоловік Євгенії Тимошенко (був одружений з Євгенією з осені 2005 до початку 2012 року)[35] — британець Шон Карр (англ. Sean Carr; 10 серпня 1968) — рок-музикант (лідер достатньо популярної у Великій Британії рок-групи «Death Valley Screamers»); власник кількох невеликих магазинів у Великій Британії.[36].

Освіта. Перше робоче місце — ДМЗ (1984–1988)

У 1978 вступила на факультет автоматики-телемеханіки Дніпропетровського гірничого інституту.[37][38]

У 1979 перевелася до Дніпропетровського державного університету, на економічний факультет (для отримання кваліфікації «економіст-кібернетик»). У 1980 після народження дитини відновилася на навчання за спеціальністю «економіка праці». У 1984 закінчила з відзнакою («червоний диплом») економічний факультет Дніпропетровського державного університету з кваліфікацією «інженер-економіст». За розподілом у 1984–1988 працювала на Дніпровському машинобудівному заводі (ДМЗ, ДніпроМаш) у Дніпропетровську, на посаді інженера-економіста (перше робоче місце). ДМЗ займався виготовленням систем керування балістичними ракетами (ходову частину ракет виготовляв Південмаш), також ДМЗ виготовляв системи раннього попередження про ракетний напад (СПРН)[39], також ДМЗ виготовляв популярний в СРСР холодильник «Днепр».

У 1999 захистила в Київському національному економічному університеті кандидатську дисертацію за спеціальністю «08.02.03 — організація управління, планування та регулювання економіки» на тему «Державне регулювання податкової системи». Кандидат економічних наук.

Перший бізнес (1988–1991)

  • У 1988 (на початку розвитку кооперативів) Юлія і Олександр Тимошенки позичили 5 тисяч радянських карбованців і відкрили кооператив — пункт відеопрокату : «В 1988 р. подружжя Юлія та Олександр Тимошенко відкрили „пункт відеопрокату“… Є всі підстави вважати, що істотно допоміг молодій сім'ї почати свою справу свекор — Геннадій Тимошенко, який в кінці 80-х керував мережею обласного кінопрокату»[40].
  • «В 1989 р. під егідою Дніпропетровського обласного комітету ЛКСМУ був створений молодіжний центр „Термінал“, комерційним директором якого стає Юлія Тимошенко. Центр отримав статус „комсомольської госпрозрахункової організації“, а відрахування від його діяльності… поповнювали комсомольську скарбницю. Згідно зі статутом ця структура займалася все тим же відеопрокатом — „культурними програмами та відео“ і розташовувалася у літньому кінотеатрі Парку ім. Шевченко (Дніпропетровськ)… До речі, очолював у той час Дніпропетровський обком комсомолу Сергій Тігіпко, а заввідділом агітації і пропаганди Дніпропетровського обкому комсомолу був Олександр Турчинов»[40][41].

«Первинний капітал», який був зароблений в «Терміналі», дозволили Тимошенкам зайнятися ще одним перспективним бізнесом — торгівлею нафтопродуктами через Російську товарно-сировинну біржу (РТСБ) Костянтина Борового. «Тоді ще йшла підписка і ніхто не вірив, що це буде біржа така грандіозна, тоді місце коштувало недорого і нам це було по кишені. І ми купили», — розповідала Юлія Володимирівна в одному з інтерв'ю.

А в 1991 вона разом із чоловіком організувала спільне підприємство "Корпорація «Український бензин» (СП КУБ), ставши спочатку комерційним, а потім генеральним директором[40]. Корпорація однією з перших почала забезпечувати українських споживачів нафтопродуктами, від нестачі яких на той час потерпала вся країна, і чи не найбільше – сільське господарство.[42]

Комерційна діяльність (1991–1996)

Корпорація «Український бензин» (КУБ) з часом перетворилася на промислово-фінансову корпорацію ЄЕСУ («Єдині Енергетичні Системи України»). У 19951996 Ю.Тимошенко була президентом корпорації ЄЕСУ.

Під керівництвом Ю.Тимошенко «ЄЕСУ» вирішила складну економічну проблему: в 19951996 були ліквідовані багатомільярдні борги України перед Росією за природний газ, відновилися міжнародні економічні стосунки України з іншими державами в машинобудуванні, трубній промисловості, житловому будівництві та майже вдвічі збільшився потік української промислової продукції до Росії.[43] Після того, як Юлія Тимошенко вирішила піти у велику політику, відмовившись від компромісів з корумпованою політичною верхівкою держави, успішність компанії поступово стала перетворюватися на політичний фактор.[44] Тому за вказівкою Л. Кучми корпорацію зруйнували, а проти її керівників порушили кримінальні справи.

30 березня 1995 проти Юлії та Олександра Тимошенків було порушено кримінальні справи за ст. 17 і 70 Кримінального кодексу України («контрабанда валюти»). 30 квітня 2002 Києво-Святошинський місцевий суд Київської області скасував постанови про порушення кримінальних справ.

Політична кар'єра (1996–2003)

19961998 — народний депутат України (Верховна Рада 2-го скликання, Бобринецький виборчий округ № 229 Кіровоградської області). Обрана рекордною кількістю голосів – 92,3%.[45] Член Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності

19982000 — народний депутат України (Верховна Рада 3-го скликання, виборчий округ № 99 Кіровоградської області). Голова Бюджетного комітету Верховної Ради. На цій посаді ініціює бюджетну реформу.

У березні 1999 Ю.Тимошенко організувала депутатську фракцію «Батьківщина» у Верховній Раді України. [46] Була одним із засновників політичної партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина», створеної у липні 1999. 18 грудня того ж року на другому з’їзді ВО «Батьківщина» Ю.Тимошенко була обрана головою партії.[47]

Грудень 1999 — січень 2001 — віце-прем'єр-міністр з питань паливно-енергетичного комплексу в уряді Віктора Ющенка. В цей час ситуація в українській електроенергетиці була катастрофічною: посередники (обленерго) протягом багатьох років оплачували електростанціям не більше 7% отриманої електроенергії. Перед Тимошенко було поставлене завдання навести порядок у цій сфері.

Під час роботи в Кабінеті міністрів добивається виведення галузі з колапсу. Провела безпрецедентні реформи з декриміналізації паливно-енергетичного комплексу. За рахунок цього у 2000 уряд виплатив населенню додатково 18 млрд гривень. З них 9 млрд грн були отримані за рахунок вилучення коштів із тіньової сфери, заборони бартеру та запровадження конкурентних принципів на енергоринку. У зв’язку з цим олігархічні клани почали проти Ю.Тимошенко політичну війну.

18 серпня 2000 був затриманий, а 21-го — заарештований Олександр Тимошенко — чоловік Юлії Тимошенко та керівник ЄЕСУ.

5 січня 2001 Генпрокуратура України повідомила про відкриття двох кримінальних справ у відношенні Юлії Тимошенко як колишнього президента корпорації «Єдині енергетичні системи України». Їй було висунуто звинувачення в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах та призначено запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Юлія Тимошенко (2002)

19 січня 2001 Указом Президента України Л.Кучми за ініціативою олігархічних кланів Ю.Тимошенко була відправлена у відставку. Прем’єр-міністр В. Ющенко, незважаючи на великі зміни та досягнення Юлії Тимошенко в енергогалузі, дає мовчазну згоду на її звільнення. Це називають його першою зрадою Тимошенко.[48]

9 лютого 2001 Ю.Тимошенко стає ініціатором створення Форуму національного порятунку (ФНП) — громадського об'єднання, яке ставить перед собою мету усунути від влади олігархічний корумпований режим Кучми. ФНП, до складу якого увійшли ВО «Батьківщина», Українська республіканська партія, Українська консервативна республіканська партія, партія «Собор», Українська соціал-демократична партія, Українська християнсько-демократична партія і Патріотична партія, об'єднує розрізнені опозиційні сили.

13 лютого 2001 було оприлюднене «Звернення до українського народу» Президента України Л.Кучми, Голови Верховної Ради І.Плюща та Прем'єр-міністра В.Ющенка, спрямоване проти ФНП та протестної акції «Україна без Кучми», яка тоді відбувалася. Автори звернення порівнюють опозиційний рух та створення ФНП із зародженням фашизму. «Лідери цього строкатого конгломерату, ображені за власні політичні поразки і провали, справді шукають порятунку. Тільки не для держави, не для нації, а для самих себе – від політичного банкрутства та забуття. А дехто - і від кримінальної відповідальності», – заявляли Л.Кучма, І.Плющ та В.Ющенко.[49] Того ж дня Ю. Тимошенко була заарештована згідно з санкцією Генеральної прокуратури України. Її звинуватили у розкраданні (при перебуванні на посаді глави ЄЕСУ) мільярда доларів, призначеного для оплати російського газу. У березні 2001 Печерський районний суд Києва визнав безпідставність висунутих звинувачень і скасував санкцію на арешт Ю.Тимошенко.

9 серпня 2001 рішенням Києво-Святошинського місцевого суду Київської області був звільнений з-під варти Олександр Тимошенко.[50] Згодом це рішення підтримали Апеляційний суд Київської області та Верховний Суд України. 30 квітня 2002 Києво-Святошинський суд закрив усі кримінальні справи, порушені щодо О. Тимошенка, скасував усі висунуті йому обвинувачення, а також визнав дії Генпрокуратури України щодо нього незаконними.

9 квітня 2003 Апеляційний суд Києва ухвалив рішення, яким було визнано незаконним і скасовано рішення про порушення кримінальної справи стосовно Юлії Тимошенко та її чоловіка Олександра Тимошенка, а провадження в усіх кримінальних справах закрито.

5 —7 вересня 2001 під час Економічного форуму в Криниці (Польща) Ю.Тимошенко представляла Україну в списку претендентів на звання «Людина року Центрально-Східної Європи» (єдина жінка серед претендентів).

У листопаді 2001 на базі ФНП був створений Блок Юлії Тимошенко.

У березні 2002 на виборах до Верховної Ради України Блок Юлії Тимошенко здобув 7,2% голосів виборців. Лідер Блоку очолює фракцію БЮТ у Верховній Раді 4-го скликання, яка об'єднала 24 народні депутати України.

У вересні 2002 Ю.Тимошенко разом з іншими опозиційними лідерами очолювала акцію «Повстань, Україно!», спрямовану на організацію загальнонародного опору режиму Кучми.[51] В рамках акції здійснює тур багатьма містами України та збирає багатотисячні мітинги.

Помаранчева революція (2004)

У 2004 році стала співзасновником коаліції «Сила Народу», створеної на підтримку Віктора Ющенка на виборах Президента України восени 2004 року, була однією з лідерів «помаранчевої революції».

Перше прем'єрство (2005)

Файл:Ukraine Juschtschenko Wiktor 2.jpg
Ю. Тимошенко на сцені Майдану, поруч з іншими лідерами Помаранчевої революції (листопад 2004)

24 січня 2005 р. призначена виконувачем обов'язків прем'єр-міністра України.[52] 4 лютого 2005 р. Верховна Рада призначила Ю.Тимошенко на пост прем'єр-міністра України (за — 373 народні депутати, проти — 0).[53]

Варто зазначити, що в цьому кабміні Тимошенко-2005 не було жодного міністра від БЮТ, крім самої Тимошенко (лише посаду керівника СБУ зайняв А. Турчинов); також Ющенко не призначив жодного губернатора (правильно називати: керівник обласної державної адміністрації) від БЮТ. Проте, майже всі міністри першого Кабміну Тимошенко підтримали її в наступних протистояннях з Ющенком.

Основними моментами, які характеризували внутрішньоекономічну діяльність кабінету міністрів Юлії Тимошенко, стали:

  • Підвищення зарплат, пенсій, стипендій — в півтора-два рази (у вересні-2005 порівняно з червнем-2004)[54][55].
  • Виконуючи передвиборні обіцянки Президента В. Ющенка — уряд в 2005 р. в 12 разів підвищив розмір «одноразової допомоги при народженні дитини»: до 1.1.2004 — 320 ₴; Після 1.1.2004 — 684 ₴; 1.4.2005 — 8497 , 6 ₴; 1.1.2008 — 12240 ₴ (на першу дитину), 25000 ₴ (на другу), 50000 ₴ (на третю)[56].
  • Кампанія «Контрабанда — стоп», та виведення з тіні «олігархічного бізнесу». У той же час, ці «дії з припинення контрабанди» зачепили частину середнього бізнесу.
  • Заяви про необхідність масової реприватизації 3000 підприємств[57]. У результаті державі було повернуто контроль лише над найбільшим металургійнім комбінатом «Криворіжсталь» (який перепродали в жовтні-2005 в шість разів дорожче, тобто дорожче на 4 млрд дол.; а за увесь період приватизації 1991–2004 «надходження від приватизації в Україні» склали лише 8.5 млрд дол.). 16 червня 2005 президент України Віктор Ющенко, голова Верховної Ради Володимир Литвин і Юлія Тимошенко підписали меморандум про гарантії прав власності та забезпечення законності при їх реалізації; після підписання документа Віктор Ющенко заявив, що «українська влада поставила крапку у дискусії з проблемних питань приватизації» — мовляв, реприватизації не буде, оскільки в бюджеті на це немає коштів.
  • У квітні-травні 2005 — пройшли так звані «бензинова, цукрова, м'ясна кризи» — коли ціни (на цукор і бензин) за 2-3 тижні піднімалися на 30% −50%. Ці «кризи» мали ознаки «картельної змови» — уряд Тимошенко повернуло ціни на колишні рівні через місяць-півтора (діючи, в основному, ринковими методами — «товарними інтервенціями») :
 — «М'ясна криза» була викликана тим, що Тимошенко в перші місяці свого прем'єрства — підвищила зарплати та пенсії в півтора рази. Це викликало зростання попиту на м'ясо; Уряд Тимошенко зняв мито на ввезення м'яса, спекулятивні ціни впали, але політичні опоненти Тимошенко (Ющенко, Янукович) продовжували критикувати Тимошенко (мовляв, «в Україну завозять переморожене м'ясо, обрізки»). Водночас, Уряд Тимошенко прийняв рішення про значне збільшення виробництва м'яса птиці; внаслідок реалізації цієї програми — через через кілька років Україна перетворилася з імпортера в експортера «курячого м'яса».
 — «Цукрова та бензинова кризи» мали ознаки «картельної змови, яка призвела до стрибка цін на 30% — 50%».[58] Уряд Тимошенко організував завезення партії тростинного цукру; та відмінив мита на ввіз нафтопродуктів в Україну. І за місяць-два ціни повернулися на минулий рівень. Окрім того, «цукрову кризу» розслідував Антимонопольний комітет, який (аж через рік, в квітні 2006 року, за уряду Єханурова) прийняв рішення, що «цукрова криза» була «змовою монополістів» (серед яких був і секретар РНБО Петро Порошенко); і нарахував на винуватців штрафи понад 20 млрн. ₴
 — Під час «бензинової кризи» Ющенко (на засіданні РНБО, в травні 2005) вперше в різкій формі зробив зауваження Тимошенко за «тиск на оптових продавців бензину».

У липні 2005 р. авторитетний американський журнал Forbes, складаючи рейтинг 100 найвпливовіших жінок світу, називає українського прем'єра Юлію Тимошенко третьою за впливовістю жінкою планети.

В вересні-2005 (вже після відставки з посади прем'єр-міністра) Юлія Тимошенко отримала нагороду «Людина року Центрально-Східної Європи», яку їй присудив «Економічний форум у Криниці Гурській» (Польща).

24 серпня на День Незалежності України у виступі на Майдані президент Ющенко назвав уряд Тимошенко «найкращим». Однак, через два тижні (після демонстративної заяви про відставку О. Зінченка, який звинуватив Порошенка в «корупції та змові») — 8 вересня 2005 Віктор Ющенко відправив уряд Юлії Тимошенко у відставку у зв'язку з конфліктами всередині виконавчої гілки влади. Ющенко стверджував, що Тимошенко діяла в інтересах окремих бізнесових кіл, зокрема, мовляв, рішення Уряду щодо реприватизації Нікопільського феросплавного комбінату (яким раніше володів зять екс-президента Кучми, Віктор Пінчук) «стали останньою краплею, яка примусила Ющенка відправити уряд у відставку».

13 вересня 2005 р. Президент України Віктор Ющенко звинуватив екс-прем'єра Юлію Тимошенко в зраді ідеалів Майдану. В інтерв'ю інформагентству Associated Press він сказав, що коли Тимошенко очолювала компанію ЄЕСУ, вона накопичила 8 мільярдів гривень боргів і використала посаду прем'єр-міністра, щоб домогтися їх списання,[59] хоча, як відомо :

  • ці «8 млрд ₴» являли собою не борги, а «колосальні штрафи Податкової інспекції в 1997–1998 роках»;
  • справи по ЕЄСУ були закриті ще при Кучмі; а остаточно закриті в січні 2005 (ще до призначення Тимошенко прем'єр-міністром).

Характерно, що навіть ліберал Б. Березовський не підтримав Ющенка в питанні відставки Кабміну Тимошенко:

  • «Пам'ятаєте, говорили про те, що це „революція мільйонерів проти мільярдерів“, поганий той мільйонер, який не мріє стати мільярдером, але, як тільки вони отримали владу, вони почали, що називається „дерибанити“ (ділити захоплене). Тимошенко, звичайно, заважала». При цьому Березовський позитивно відгукнувся про діяльність екс-прем'єра Тимошенко: «Її робота на посту прем'єра була дуже гідною»[60].

Березовський засудив оточення Ющенка в конфлікті з Тимошенко — тим більше «громадська думка України» засуджувала Порошенка і Ющенка. Це засудження проявилося на парламентських виборах в березні-2006 — вперше БЮТ перевершив «Нашу Україну»: опозиційний БЮТ отримав 129 депутатських місць, а президентська «Наша України» — 81 (хоча на попередніх парламентських виборах-2002 від БЮТ було обрано 22 депутата, а від «Нашої України» — 112).

Восени 2005 року Ющенко визнав, що його популярність дещо впала, але причинами цього він вважав великі сподівання, які українці покладали на владу.[61] Натомість, діяльність Тимошенко на посаді прем'єр-міністра призвела до різкого збільшення рейтингу БЮТ (на парламентських виборах-2006 БЮТ провів до парламенту вп'ятеро більше депутатів, аніж в 2002 році). Водночас, курс Тимошенко на стрімке зростання «мізерних українських зарплат та пенсій» призводив до тиску на крупний бізнес;[62][63] також «стрімкий рост зарплат, пенсій» призвів до уповільнення темпів зростання ВВП (до 2%-3%, замість 7%-9% в попередні роки).

Конфлікти у владі

Найвиразнішим прикладом «конфлікту у владі в 2005 році» було намагання президента Ющенка та секретаря РНБО Порошенка — перетворити РНБО у «Другий Кабмін», який би дублював роботу Уряду. Взагалі-то, конфлікт Тимошенко з Порошенком сягав ще 2000 року, коли Порошенко радив президенту Кучмі щодо знищення БЮТ (див. у Вікі-цитатнику).

В опозиції (2005–2007)

Ю. Тимошенко з розпущеною косою, у Верховній Раді України, 11 січня 2007[64] — в цей день БЮТ докладав чимало зусиль для початку розпуску Верховної Ради, про цей день політолог Фесенко сказав: «Розпустивши косу, Тимошенко зав'язала інтригу 2007 року»

У вересні 2005, невдовзі після відставки Юлії Тимошенко з посади Прем'єр-міністра, Генпрокуратура Російської Федерації зняла з неї всі обвинувачення. 11 листопада 2005  Верховний суд України своїм рішенням остаточно скасував усі кримінальні справи, порушені проти Ю.Тимошенко та членів її родини.[65]

Опинившись поза урядом, Юлія Тимошенко зуміла сформувати досить потужну команду, яка повела боротьбу за владу як зі старими противниками з табору Віктора Януковича, так і з недавніми союзниками з табору Президента Віктора Ющенка[66]

7 грудня 2005  в Києві відбувся міжпартійний з'їзд Блоку Юлії Тимошенко. На цьому з'їзді Ю.Тимошенко презентувала нову ідеологію БЮТ («солідаризм») та оголосила першу десятку виборчого списку Блоку для участі у парламентських виборах 2006. 26 березня 2006 на виборах до Верховної Ради Блок Юлії Тимошенко здобуває 22,29% голосів (5 млн 652 тис. 876 осіб), отримавши найбільшу підтримку в 14 регіонах України.[67] БЮТ здобуває у Верховній Раді 5-го скликання 129 мандатів.

У результаті політичних інтриг та боротьби партнерів БЮТ — Блоку «Наша Україна» і Соціалістичної партії України — за повноваження було зруйновано домовленості про створення Коаліції демократичних сил. «Коаліціада» затягувалася почесним головою «Нашої України» В.Ющенком та його олігархічним оточенням, які намагалися не допустити повернення Ю.Тимошенко на пост Прем'єр-міністра.[68] Одночасно розгорнулася боротьба за посаду Голови Верховної Ради, на яку претендували лідер соціалістів Олександр Мороз та «нашоукраїнець» Петро Порошенко. Після тривалих переговорів СПУ всупереч коаліційним домовленостям висунула кандидатуру О.Мороза на пост спікера, вийшла з Коаліції демократичних сил і взяла учась у формуванні (7 липня 2006) «Антикризової коаліції» разом із Партією регіонів та комуністами.[69] О.Мороз стверджував, що команда Президента вела закулісні переговори про створення коаліції з Партією регіонів, плануючи віддати посаду Голови Верховної Ради Віктору Януковичу, а пост Прем'єр-міністра зберегти за тодішнім виконувачем обов'язків глави Уряду Юрієм Єхануровим. Такі переговори з В.Януковичем за дорученням В.Ющенка справді проводив Ю.Єхануров, про що він згодом розповів в інтерв'ю «Українській правді».[70]

3 серпня 2006 Ю.Тимошенко відмовилася підписувати ініційований Президентом України В. Ющенком «Універсал національної єдності» (який підписали Ющенко, Янукович, лідери комуністів і соціалістів, та на основі якого Ющенко дав згоду на призначення Януковича Прем'єр-міністром), назвавши Універсал «актом зради».[71] Схожі оцінки дії Ющенка отримали від низки політиків, експертів та журналістів — нерідко це називають «третьою (або четвертою) зрадою Ющенка», маючи на увазі зрадництво не лише щодо Тимошенко, але й щодо Помаранчевої революції.[72][73][74] У вересні 2006, після створення «КабМіну Януковича», призначеного «правлячою коаліцією» Партії регіонів, соціалістів і комуністів, до якої неформально приєдналася «Наша Україна» В. Ющенка (в «КабМіні Януковича» було вісім міністрів від Ющенка і «Нашої України») — БЮТ приймає рішення про перехід в опозицію.

12 січня 2007 — «пакетне голосування» «Антикризової коаліції» та БЮТ: було подолане вето Президента на закон про Кабінет Міністрів в обмін на запропоновані БЮТ закони про парламентську опозицію та про імперативний мандат депутатів місцевих рад. Це «пакетне голосування» було одним із кроків, якими БЮТ розхитував і без того хиткий союз Президента Ющенка та прем'єра Януковича  (див. «Політична криза в Україні 2007»).

28 лютого — 2 березня 2007 Юлія Тимошенко перебувала з візитом у США. Основна мета візиту полягала в тому, щоб донести до американського керівництва (Тимошенко зустрічалася з віце-президентом Діком Чейні, держсекретарем Кондолізою Райс, радником президента Буша з національної безпеки Стівеном Хедлі) «головну проблему в українській політиці»: дії Януковича, спрямовані на неконституційне розширення «правлячої коаліції», можуть призвести до фактичного усунення від влади Ющенка. Виходом із цієї ситуації, на думку Тимошенко, повинні були стати розпуск Верховної Ради (згідно з положеннями чинної Конституції) й дострокові парламентські вибори. Крім зустрічей з високопоставленими членами адміністрації Буша, Юлія Тимошенко виступила в «Центрі стратегічних та міжнародних досліджень» (Center for Strategic & International Studies) і «Національному прес-клубі», а також отримала нагороду впливової неурядової організації «Conservative Political Action Conference» за «внесок у розвиток демократії».

31 березня 2007 в Києві за ініціативою й під керівництвом Ю.Тимошенко та БЮТ відбувся «Стотисячний Майдан»[75] (де також були присутні В. Кириленко і Ю. Луценко), на якому звучали заклики до Президента Ющенка (його на Майдані не було) розпустити Верховну Раду й призначити перевибори.

2 квітня 2007 Президент Ющенко видав Указ «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради» — у зв'язку з тим, що Партія регіонів порушила Конституцію (стаття 83) й почала залучати до «правлячої коаліції» не обрані народом фракції, а окремих депутатів-перебіжчиків. Тобто ПР намагалась створити конституційну більшість у 300 голосів, що дало б їй (і Прем'єр-міністру Януковичу) можливість долати вето Президента, а значить — приймати закони без волі глави держави. ПР не підкорилася цьому законному Указу Президента.

Файл:Yulia-tymoshenko.jpg
Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко в Парламенті України, 26.11.2009

З метою забезпечити розпуск Верховної Ради Юлія Тимошенко та її прибічники (загалом 169 депутатів фракцій БЮТ та НУНС) 2 червня 2007 подали заяви про складання депутатських мандатів, що, згідно з Конституцією, робило Верховну Раду неповноважною. Цей хід був додатковим аргументом для розпуску Верховної Ради Президентом України та проведення дострокових парламентських виборів. Зрештою ці вибори були проведені 30 вересня 2007; за їх результатами, більшість у 229 голосів набрали фракції БЮТ і НУНС.

Друге прем'єрство (2007–2010)

11 грудня 2007 коаліція НУНС і БЮТ не змогла призначити Юлію Тимошенко прем'єр-міністром. Для прийняття рішення не вистачило одного голосу. «За» проголосували 225 депутатів при необхідних 226.[76][77]. 12 грудня в пресі з'явились повідомлення, що на Юлію Тимошенко готується замах[78], БЮТ та Тимошенко сприйняли ці публікації як спробу залякування.

18 грудня Юлія Тимошенко призначена прем'єр-міністром. «За» проголосували 226 депутатів, мінімально необхідна кількість.[79]

Президент США Джордж Буш та Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко (Київ, 1.4.2008)

Прем'єр Юлія Тимошенко пообіцяла, що Україна буде надійним транзитером газу в Європу, а новий уряд вивчить всі газові угоди з російськими партнерами. «Україна як транзитна держава буде виконувати свої зобов'язання по транзиту бездоганно. Ми не зірвемо жодного обсягу, жодного терміну. Я думаю, що країни Європейського Союзу будуть мати Україну, як надійного партнера», — сказала Тимошенко на брифінгу у Верховній Раді. «Всі газові питання будуть детально розібрані, будуть вивчені всі угоди, які поки що залишалися таємницею, вони не оприлюднювалися, не подавалися до парламенту для вивчення. Нам доведеться підняти весь масив документів, розібратися у ситуації», — додала вона.[80]

Юлія Тимошенко, Прем'єр-міністр Росії Путін Володимир Володимирович, Президент Росії Дмитро Медведєв — україно-російські переговори стосовно газових питань (17.1.2009)

11 липня 2008 року Партія регіонів спробувала провести через Верховну Раду рішення про недовіру уряду Тимошенко, проте набрати необхідну кількість голосів не змогла[81].

8 жовтня 2008 року Президент України Віктор Ющенко оголосив про розпуск Верховної Ради[82][83] указ був підписаний 9 жовтня і набрав чинності з 10 жовтня,[84] в указі встановлено дату виборів — 7 грудня 2008 року.

9 жовтня в ефірі 5 каналу Іван Кириленко, лідер фракції БЮТ, заявив, що Юлія Тимошенко готова скласти повноваження прем'єр-міністра, як тільки буде сформовано нову коаліцію у Верховній Раді,[85] яка фактично склалась після голосування за внесення до порядку денного Ради законопроекту 3186 "Про внесення змін в Закон України «Про вибори народних депутатів»[86]. 21 березня 2008 Юлія Тимошенко приховує у Києві свою поразку[87]

5 лютого 2009 Верховна Рада не підтримала постанову про відставку уряду Тимошенко[88]. 10 лютого Президент Віктор Ющенко на засіданні РНБО виступив з різкою критикою Юлії Тимошенко і економічної політики її уряду. Прем'єр відкинула звинувачення[89],[90].

Ю.Тимошенко на зустрічі з президентом Польщі Лехом Качинським (14.2.2008)

25 лютого 2009 Тимошенко звинуватила керівництво НБУ в свідомій маніпуляції курсом гривні[91]. 10 березня 2009 Юлія Тимошенко заявила, що поки вона прем'єр-міністр, підвищення пенсійного віку ні для чоловіків, ні для жінок не буде[92]. 15 травня 2009 Прем'єр Юлія Тимошенко радить українцям тримати заощадження в гривні. Вона попередила, що криза ще «завдаватиме клопоту» країні не один місяць. «Але сьогодні немає ніякої необхідності тримати долари на руках, бо вони дешевшають, а гривня дорожчає», — сказала прем'єр.[93].

Газовий конфлікт між Росією та Україною 2008 – 2009

Передумови газової кризи 2009 були закладені ще у 2006 (за уряду В.Януковича), коли Україна почала купувати в Росії газ через посередника – зареєстровану у Швейцарії компанію «Росукренерго», якою володіли російський «Газпром» (50%) і українські бізнесмени Дмитро Фірташ (45%) та Іван Фурсін (5%).[94] Є відомості про те, що ця компанія пов'язана з відомим кримінальним авторитетом Семеном Могилевичем (Сергієм Шнайдером), якого вважають реальною силою, що стоїть за мільярдером Фірташем.[95][96][97]

Після повернення Юлії Тимошенко на посаду прем’єра у 2007 було ініційовано перехід на прямі стосунки між Україною та РФ у газовій сфері. Меморандум від 2 жовтня 2008, підписаний Путіним і Тимошенко, передбачав ліквідацію посередників у торгівлі газом між Україною та Росією і детально визначав умови майбутніх контрактів з постачання газу в Україну на найближчі роки.[98]

Приводом для нового газового конфлікту послужила відсутність контракту на постачання газу Україні у 2009 та борг перед російською стороною в розмірі 2,4 млрд доларів за поставлений газ у 2008. Ю.Тимошенко повідомила, що ці кошти «Газпрому» заборгувала не Україна, а саме компанія «Росукренерго». Прем’єр вимагала розібратися з корупцією в газовому секторі та перейти на прямі прозорі контракти з РФ.[99]

Компанії «Росукренерго», що діяла, зокрема, через секретаріат Президента Ющенка, вдалося зірвати підписання газових договорів, яке було намічене на 31 грудня 2008. Голова правління «Газпрому» Олексій Міллер заявляв, що трейдер «Росукренерго» зривав переговори «Газпрому» з «Нафтогазом України»: «Так, дійсно, наприкінці грудня прем’єр-міністри Росії і України дійшли згоди, і наші компанії були готові домовитися про ціну газу $ 235 за 1000 куб. м. за умови спільних експортних операцій з території України. RosUkrEnergo тоді запропонувало купувати газ для України за ціною $ 285».[100] 31 грудня Президент України Ющенко дав пряму вказівку керівнику «Нафтогазу України» Олегу Дубині припинити переговори, не підписувати угоду з «Газпромом» та відкликав делегацію «Нафтогазу» з Москви.[101] Це рішення Ющенка зумовило перехід кризи в активну фазу.[102]

Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко 14 січня заявила: «Переговори, які успішно рухалися з 2 жовтня щодо забезпечення України природним газом за ціною 235 доларів для українських споживачів і транзит у межах 1,7 – 1,8 долара, – ці переговори було зірвано тим, що, на жаль, українські політики намагалися зберегти «Росукренерго» як тіньового корупційного посередника між Україною та Росією... Переговори, які проводилися між двома прем’єр-міністрами, а потім між НАК «Нафтогазом» і «Газпромом» руйнувалися тими політичними силами в Україні, які отримали і планують отримувати корупційну вигоду від роботи «Росукренерго».[103]

Президент Росії Дмитро Медведєв 17 січня 2009 заявив: «Я вважаю, що ми з нашими українськими партнерами цілком можемо торгувати без посередників, особливо без посередників, що викликають великі сумніви в української громадськості… Проблема полягає в тому, що деякі учасники переговорів відстоювали необхідність збереження посередника і посилалися на інструкції, одержані нагорі».[104]

З 9:00 1 січня 2009 «Газпром» у повному обсязі припинив постачання газу в Україну.[105] 4 січня 2009 російський монополіст запропонував постачати газ в Україну в січні за ціною 450 дол. за 1 тис. куб. м, яка визначена як ціна на газ у країнах Східної Європи, суміжних з Україною, мінус транзитні витрати через територію України.[106] 8 січня 2009 прем’єр Росії В.Путін заявив про те, що ціна газу для України складе $ 470 за 1 тис. куб. метрів.[107]

З 1 по 18 січня відбулося істотне скорочення постачання газу до країн Центральної та Східної Європи, в Україні підприємства теплокомуненерго працювали на межі можливостей. Через холоди постала загроза колапсу всієї української системи ЖКГ.[108] 6 січня Європейська комісія і чеське президентство в ЄС заявили, що якщо потік газу не буде відновлено негайно і в повному обсязі, то репутації України та Росії як надійних партнерів ЄС буде завдано непоправної шкоди.[109]

18 січня 2009 в результаті п’ятигодинних переговорів прем’єр-міністри Путін і Тимошенко домовились про відновлення транспортування газу в Україну та країни ЄС. Сторони погодились на наступне:

1. Перехід до прямих контрактних відносин між «Газпромом» та «Нафтогазом України».

2. Усунення непрозорих посередників.

3. Запровадження формульного принципу формування ціни для України, характерного для інших європейських країн.

4. Перехід на транзитну ставку (2,7 дол. США), що наближається до середньоєвропейських показників.

Відповідно до нових газових контрактів середня ціна на російський природний газ для України у 2009 склала 232,98 дол. США за 1 тис. куб. метрів – з урахуванням 20-відсоткової знижки, про яку домовилися сторони.[110][111]

Президентська виборча кампанія 2010

Протягом 2009 стосунки між Прем’єр-міністром Ю.Тимошенко, Президентом В.Ющенком і його секретаріатом та опозиційною на той час Партією регіонів залишалися напруженими. Діяльність глави уряду постійно наштовхувалася на протидію з боку Президента. «Це конкурентна боротьба в умовах економічної кризи: замість того, щоб співпрацювати для вирішення величезних проблем, ці проблеми використовуються для створення конкурентних переваг», – заявила Ю.Тимошенко в інтерв’ю німецькій газеті Frankfurter Allgemeine Zeitung у лютому 2009.[112]

Незабаром у розмові з французькою Le Monde прем’єр зазначила, що «Президент розглядає її не як партнера, а як конкурента на президентський пост», і спричинена цим політична нестабільність поглиблює економічну кризу. У зв’язку з цим Ю.Тимошенко закликала до проведення позачергових виборів глави держави. [113]

7 червня 2009 в телезверенні до народу Ю.Тимошенко оголосила про рішення балотуватися на пост Президента України. [114]

12 вересня 2009 великим концертом на Майдані Незалежності в Києві розпочався всеукраїнський тур під назвою «З Україною в серці» на підтримку майбутнього кандидата в президенти Ю.Тимошенко. До участі в турі були залучені популярні українські музичні виконавці. [115]

24 жовтня 2009 делегати IX з'їзду Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина», який відбувався на Майдані Незалежності, одностайно проголосували за висунення кандидатом у президенти Юлії Тимошенко.[116] При цьому були присутні близько 200 тис. громадян. 31 жовтня 2009 Центральна виборча комісія прийняла рішення зареєструвати Юлію Тимошенко кандидатом на посаду Президента України.[117]

Крім Блоку Юлії Тимошенко, її кандидатуру на виборах також підтримала низка інших політичних сил та визначні українські політики, такі як Борис Тарасюк, Юрій Луценко, перший Президент України Леонід Кравчук та ін. Деякі аналітики вважали, що Тимошенко користується підтримкою Кремля, але прем’єр Росії Володимир Путін це спростував.[118]

Ю.Тимошенко припускала, що у випадку перемоги В.Януковича буде оголошено дострокові парламентські вибори, і виступала проти цього.[119]

1 грудня 2009 Ю.Тимошенко закликала національні демократичні сили об’єднатися після першого туру президентських виборів для того, щоб підтримати кандидата від демократичних сил, який отримає найбільшу кількість голосів. «Якщо ми не в змозі об'єднати весь національно-патріотичний і демократичний табір України... ми будемо набагато слабші, ніж ті, хто хоче реваншу», – заявила Ю.Тимошенко.[120]

У першому турі президентських виборів 17 січня 2010 Ю.Тимошенко здобула друге місце, отримавши 25,05% голосів, В.Янукович отримав 35,32%.[121] Таким чином, Тимошенко і Янукович пройшли в другий тур.

За чотири дні до другого туру, 3 лютого 2010, депутати Верховної Ради – члени фракцій Партії регіонів, Компартії, блоку «Наша Україна – Народна самооборона» та позафракційні – на спеціально скликаній позачерговій сесії парламенту ухвалили зміни до закону про вибори Президента, що стосувалися принципів формування та організації роботи виборчих комісій. [122] БЮТ заявив, що ці зміни створюють передумови для масштабної фальсифікації виборів. Юлія Тимошенко закликала Президента накласти вето на ухвалений закон. [123] З таким же закликом звернулася до В.Ющенка і колишня співдоповідач Моніторингового комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи по Україні Ханне Северінсен. У її зверненні відзначалося, що «Партія регіонів знову, як і у 2004 році, намагається створити умови для фальсифікації виборів».[124] Незважаючи на це, Президент Ющенко підписав закон.[125] Це викликало міжнародну критику, зокрема, з боку Ради Європи[126], та Гельсінської Комісії при Конгресі США.[127] Комітет виборців України заявив, що в змінах до закону про вибори «закладені найбільші загрози демократичності при проведенні другого туру».[128]

Підтримки від інших кандидатів, які не потрапили в другий тур, Ю.Тимошенко не одержала.

За результатами другого туру, який відбувся 7 лютого 2010, Віктор Янукович став Президентом України – за офіційними даними ЦВК, його підтримали 48,95% виборців, за Юлію Тимошенко проголосували 45,47%.[129] Ю.Тимошенко перемогла у 17 (з 27-ми) регіонах України: у західних, центральних, північних областях та в м. Києві. [130]

Блок Юлії Тимошенко негайно заявив про масові системні порушення під час голосування та підрахунку голосів у другому турі.[131][132][133] Сама Ю.Тимошенко не робила публічних заяв аж до 13 лютого, коли в телевізійному ефірі вона заявила, що оскаржуватиме результати виборів у суді. За словами Ю.Тимошенко, «можливі обсяги фальсифікації складають більше одного мільйона голосів». «Як би не розгорталися далі обставини, він (Янукович) ніколи не стане легітимно обраним Президентом України», – заявила Ю.Тимошенко. Вона наголосила, що «не буде збирати майдани і не допустить публічних громадянських протистоянь».[134]

10 лютого 2010 Янукович закликав Тимошенко припинити боротьбу та подати у відставку з поста Прем’єр-міністра. [135] Представники Партії регіонів заявляли, що не виключають переговорів із Тимошенко, якщо вона публічно вибачиться за звинувачення на адресу Януковича під час виборчої кампанії. [136] Уряд Тимошенко не хотів іти у відставку добровільно. [137]

17 лютого 2010 Вищий адміністративний суд України зупинив дію рішення ЦВК про встановлення результатів виборів Президента до розгляду позову Юлії Тимошенко. [138][139] 20 лютого 2010 Тимошенко відкликала свій позов після того, як Вищий адмінсуд, за її словами, «відмовився вивчати та досліджувати доказову базу, на якій ґрунтується позов».[140] «Стало зрозуміло, що суд не ставить завдання з'ясовувати істину, і, на жаль, діє так само заангажовано, як діяла Центральна виборча комісія, у якій була створена політична більшість кандидата у Президенти Януковича, – заявила Ю.Тимошенко. – З огляду на небажання встановлення об'єктивної істини у справі, через формальний підхід до позову, ми відкликаємо подану заяву». [141][142]

22 лютого 2010 в телезверненні до громадян Юлія Тимошенко заявила, що вважає президентські вибори сфальшованими й не визнає їх результатів. «Як і мільйони українців, я стверджую: Янукович — не наш президент», — заявила Тимошенко. Вона закликала представлені в парламенті демократичні партії не йти «на політичне заробітчанство» (домовленості з командою Януковича про створення нової коаліції), «відкласти нарешті всі суперечки та утворити у Верховній Раді потужну команду, яка не дозволить встановити антиукраїнську диктатуру».[143]

В опозиції — з березня 2010

Втрата посади Прем'єр-міністра в березні 2010

Докладніше: Тушка

На момент інавгурації В. Януковича (25 лютого 2010) Україна була парламентсько-президентською республікою і зміна Президента не вела до зміни Прем'єр-міністра та Кабінету Міністрів Тимошенко:

Тобто, змінити Кабмін Тимошенко можна було лише шляхом перевиборів, бо на виборах-2007 перемогли БЮТ і НУНС; або шляхом входження фракції НУНС чи БЮТ в коаліцію з «Партією Регіонів».

Однак «Партія Регіонів» (за підтримки депутатів орієнтованих на екс-президента Ющенка, блоку Литвина, та КПУ) 10 березня 2010 року ухвалила Закон України «Про Реґламент Верховної Ради» (того ж дня підписаний Президентом Януковичем), цей «Реґламент» всупереч Конституції дозволив формувати владу за допомогою депутатів-перебіжчиків. На базі цього закону «Про Реґламент ВР», 11 березня 2010 була створена коаліція «Стабільність та реформи» (з фракцій ПР, КПУ, Блоку Литвина та депутатів-перебіжчиків), що того ж дня сформувала Кабінет Міністрів М.Азарова[144].

БЮТ подав заяву до Конституційного Суду, в якій вимагав скасувати відповідні положення закону «Про Реґламент Верховної Ради» як неконституційні. Але Конституційний Суд :
 — не дав відповіді щодо «конституційності чи неконституційності положень Закону про Реґламент ВР»;
 — натомість, на базі цього «Реґламенту» (але не відповідних положень Конституції, на які повинен спиратися Конституційний Суд) 6 квітня 2010 ухвалив Рішення (оприлюднено 7 квітня 2010), яким дозволив залучати окремих депутатів при формуванні коаліції[145].

8 квітня 2010 Юлія Тимошенко опублікувала офіційну Заяву[146], в якій зазначила, що Конституційний Суд України порушив головну норму Конституції щодо формування влади:

«Сьогодні Конституційний Суд скоїв злочин. Його рішення свідчить про те, що ця інстанція, яка повинна стояти на сторожі Основного Закону, готова виконати будь-яке політичне замовлення влади і легко піддатися корупційним впливам на догоду політичній кон'юнктурі»[147].

БЮТ та близька йому частина НУНС висловили різкі оцінки, але не закликали населення до акцій протесту; не протестували дрібніші опозиційні групи : «Наша Україна» Ющенка, «Єдиний центр» Балоги, «За Україну» Вяч. Кириленка, УНП Костенка, Гриценко, «Свобода» Тягнибока. Закордонні ЗМІ та Уряди сприйняли ці події без будь-яких протестів чи обговорення.

Зустріч Ю. Тимошенко та держ-секретаря США Гілларі Клінтон (Київ, 2.6.2010)
Файл:Pr b7137.jpg
30.12.2010, лідер «Об'єднанної опозиції» Ю. В. Тимошенко перед рекордним 12-годинним допитом у Ген. Прокуратурі України, за звинуваченням у нецільовому використанні грошей «Кіотського протоколу» — замість «висадки лісів» виплачено пенсії народу України в кризовому 2009 р.

Визнання Конституційним Судом України неконституційною політреформи 2004 року

1 жовтня 2010 року Конституційний Суд України визнав неконституційним Закон «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (політреформа 2004 року) у зв'язку з порушенням процедури його розгляду і ухвалення[148][149]

Відміна Конституції-2004 (яка діяла майже 6 років) була сприйнята в суспільстві неоднозначно, бо (як це записано в статтях 154–159 Конституції-1996 та Конституції-2004) зміна Конституції потребує голосування в парламенті. Повернення до «Конституції 1996 року» в парламенті не голосувалось, хоча «Конституція 2004 року» була прийнята в Верховній Раді 406 голосами. Ю. В. Тимошенко заявила, що це вже другий «конституційний переворот»; проте інші опозиційні політсили України не давали різких оцінок; реакції країн Заходу на відміну Конституції-2004 також не було.

Карні справи супроти Юлії Тимошенко та її соратників

Починаючи з травня 2010 року, було відкрито ряд справ супроти Юлії Тимошенко (по жодній з них генпрокуратура України не звинувачує Тимошенко у привласненні коштів, чи у розкраданні; в основному їй пред'явлено звинувачення в перевищенні службових повноважень); найбільш відомими є справи : по Кіотським грошам; по автомобілям для сільської медицини; по «газовому договору з Росією від 19.1.2009».

Також з травня 2010 року відкрито карні справи супроти соратників Тимошенко, проти посадовців «Другого уряду Тимошенко» (дехто з них перебуває в СІЗО по 8-14 місяців); в основному їм пред'явлено звинувачення в перевищенні службових повноважень[150] :
1) Прем'єр-міністр — Юлія Тимошенко.
2) Міністр внутрішніх справ — Луценко.[151]
3) Міністр оборони — Іващенко.[152]
4) Міністр економіки — Данилишин. 13 січня 2011 Чехія надала політичний притулок екс-міністру економіки Богдану Данилишину[153].
5) Міністр природних ресурсів — Філіпчук.[154]
6) Заступник міністра юстиції — Корнійчук.[155]
7) Голова митної служби України — Макаренко.[156]
8) Голова регіональної митниці — Шепітько.[157]
9-10) Голова Державного казначейства України — Слюз,[158] заступник голови — Грицун.[159]
11-12) Заступник голови «Нафтогазу» (державна монополія з торгівлі нафтою і газом) — Діденко.[160] Марія Кушнір[161] — заступник головного бухгалтера «Нафтогазу».
13) Міністр регіонального розвитку та будівництва (і колишній мер Львова) — Куйбіда.[162][163]
14) Губернатор (керівник держадміністрації) Дніпропетровської області (колишній міністр транспорту і зв'язку) — Бондар.[164]

Найвідоміші карні справи супроти Юлії Тимошенко

2 грудня 2010 Ю. В. Тимошенко була викликана на перший допит по «грошах Кіотського протоколу» — генпрокуратура звинуватила Тимошенко «не в розкраданні грошей», а в використанні коштів, отриманних по «Кіотському протоколу» на виплату пенсій населенню в кризовому 2009 році, а за правилами «Кіотського протокола» на ці кошти треба було висаджувати ліси. Друга відома справа — «по автомобілям медичної допомоги для села»; тут також генпрокуратура не звинувачує Тимошенко у «розкраданні грошей» (також не викликає заперечень ціна придбання автомобілей Опель-Комбо); але генпрокуратура вбачає порушення в тому, що «одна тисяча автомобілей» була придбана в кредит (з оплатою у 2010 році), і їх придбання не передбачено в бюджеті 2009 року. Проте з червня 2011 року, справи по «Кіотських грошах» та «автомобілях медичної допомоги для села» — були призупинені, після того як аудиторська компанія «BDO USA» (яка має філії в більш аніж ста країнах світу) та велика юридична компанія «Covington & Burling» — дослідили вказані справи, та заявили, що «ці справи не варті паперу на якому написані».[165]

З квітня 2011 року проти Тимошенко порушена «газова справа» за звинуваченням в перевищенні влади та службових повноважень під час укладання газових контрактів із Росією 19 січня 2009 року. А 24 червня 2011 року у Печерському районному суді м. Київа розпочався суд у цій справі.[14][15] 5 серпня 2011 року Юлію Тимошенко було заарештовано в залі суду (внаслідок суперечки Тимошенко з прем'єр-міністром Азаровим, який давав свідчення в суді).[166]

11 жовтня 2011 року суд визнав Тимошенко винною за ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу (перевищення влади та службових повноважень) і її було засуджено до семи років в'язниці із забороною займати державні посади протягом трьох років[18]. Суд також задовольнив цивільний позов НАК «Нафтогаз України», який вимагав від Ю.Тимошенко компенсації збитків, завданих компанії внаслідок підписання угод у січні 2009 року в обсязі 1,516 млрд ₴ (тобто 189.5 млн долларів США).[19]

На думку Тимошенко (і її соратників),[167][168] її засудили за те, що (за домовленістю з Росією) на тих переговорах був усунутий посередник у торгівлі газом — швейцарська компанія РосУкрЕнерго.

Мітинг в день вироку, 11 жовтня 2011 року

В день вироку (11 жовтня 2011) був поставлений рекорд за кількістю міліції на Хрещатику — МВС в офіційній заяві казало про 4.5 тисячі : «до забезпечення правопорядку на Хрещатику… залучено — у повному складі бригада спецназу внутрішніх військ „Барс“, частини „Беркут“ Києва та Київської області в повному складі, спецназ внутрішніх військ МВС „Омега“. Загальна чисельність співробітників міліції, залучених для цих цілей, склала близько 4500 осіб, у тому числі 3.5 тисячі з них — бійці спецназу, екіпіровані для протидії масовим порушенням правопорядку, в тому числі спецзасобами. У повній бойовій готовності знаходяться два спеціальних броньованих автомобіля з водометами».[169]

На Хрещатику та сусідніх вулицях було припарковано 90 автобусів,[169] які доставили співробітників МВС. Навколо Києва та інших великих міст були встановлені кордони автоінспекції, які не пропускали автобуси з мітингувальниками до Київа.

На підтримку Тимошенко вийшло декілька десятків тисяч її прибічників, вони намагалися прийти під будівлю Печерського суду — колони демонстрантів йшли з обох боків Хрещатика, але були заблоковані. Мітинг був розігнаний; заарештовано кілька сот протестувальників.

Світова реакція на вирок Тимошенко від 11 жовтня 2011 року

Ще 30 грудня 2010 Держдепартамент США повідомив українському уряду про стурбованість, про те, що «переслідування не повинно бути вибірковим або політично мотивованим»[170].

МЗС Росії, коментуючи вирок, заявив, що Печерський суд по суті справи засудив Тимошенко «за діючі та ніким не скасовані юридично зобов'язуючі угоди між ВАТ „Газпром“ і НАК „Нафтогаз Україна“».[171] Президент Медведєв (18.10.2011) висловив побажання, «щоб вирок Тимошенко не був політичним і антиросійським».[172]

Євросоюз заявив, що вирок Тимошенко є несправедливим,[173][174] і політично вмотивованим[175]. Адміністрація президента США закликала «звільнити Ю. Тимошенко та інших політичних лідерів і колишніх урядовців».[176] Аналогічні заяви зробили: Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Канада, Швеція, Польща, Чехія, Угорщина …; в своїх заявах вони підкреслювали, що підписання «Угоди про асоціацію України та ЄС» (яке заплановане на грудень 2011 року) неможливе в умовах «політично вмотивованого вироку лідерові опозиції Тимошенко і судових процесів над її соратниками».[177]

Прес-служба Генерального секретаря ООН Пан Гі Муна повідомила[178] (12.10.2011), що він глибоко стурбований з приводу судового процесу над колишнім прем'єр-міністром України Юлією Тимошенко.

У відповідь на ці закиди президент Янукович заявив (11.10.2011), що вирок Тимошенко «це прикрий випадок, який перешкоджає українській євроінтеграції».[179]

У травні 2012 президент Європарламенту Мартін Шульц і прем'єр-міністр України Микола Азаров домовилися про створення спеціальної Моніторингової місії Європарламенту під керівництвом Пета Кокса і Олександра Квасневського зі спостереження за розглядом справ екс-прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко і колишнього міністра МВС Юрія Луценка. Місія діє з червня 2012. У квітні 2013 Європарламент продовжив роботу місії до вересня 2013, а в жовтні 2013 — до середини листопада 2013.[180]

Контратака проти Д. В. Фірташа

Апеляція

1 грудня 2011 Апеляційний суд Києва почав розгляд апеляції по «газовій справі Тимошенко». Тимошенко не була присутня на суді через хворобу. Після суду суддю Олену Ситайло забрала карета швидкої допомоги.[183]

Перебування Тимошенко у в'язниці, 2012 рік

Відбуває покарання у Качанівській виправній колонії № 54.

У лютому 2012 року Юлію Тимошенко було номіновано на Нобелівську премію миру[184], а на початку жовтня 2012 року вона на думку букмекерів була третім кандидатом на цю нагороду[185].

Різке погіршення здоров'я Тимошенко в СІЗО

До арешту (5.8.2011) Тимошенко відрізнялася завидною працездатністю і фізичною формою. Наприклад, в травні 2011 папараці опублікували репортаж, як Тимошенко бігає крос в неділю — 10 км (три кола навколо гаю у своєму дачному селищі).[186]

Однак, починаючи з першого тижня після арешту — вже 15.8.2011 адвокати Тимошенко заявили про появу на тілі Тимошенко синців, і зажадали у суді допуску до Тимошенко особистого лікаря, який взяв би кров для аналізу. 22.8.2011 депутати від БЮТ (Бригинець і Павловський) заявили, що на думку медиків, зазначені синці є наслідком отруєння Тимошенко у в'язниці.[187] 25 серпня Тимошенко повторно подала до суду клопотання: «Я вас прошу, щоб моя медсестра взяла у мене аналіз крові… щоб провести експертизу у своїй лабораторії».[188]

Соратники Тимошенко вважають, що хвороба Тимошенко у в'язниці — результат її отруєння. Тому тема «аналізу крові» є головною вимогою Тимошенко до влади:
 — Омбудсмен Ніна Карпачова (колишня регіоналка), побувавши у Тимошенко, сказала, що стан Тимошенко дуже важкий і що «Тимошенко вимагає, вимагає і благає — взяти у неї аналіз крові».[189]
 — На з'їзді ЄНП (6-8.12.2011) у Марселі була прийнята резолюція щодо України з вимогою: допустити до Тимошенко «комісію лікарів Євросоюзу», зокрема для взяття аналізу крові.[190]
 — Донька Тимошенко (Євгенія) на з'їзді ЄНП (6.12.2011) сказала, що влада вже більше 4 місяців відмовляють Тимошенко в аналізі крові, «Боюся, що ці тортури будуть продовжуватися, поки маму не вб'ють».[190] Після виступу Євгенії — зал аплодував стоячи.[190]

Здоров'я Тимошенко почав погіршуватися у вересні-жовтні 2011 року: у вересні вона важко перехворіла на ангіну. З кінця жовтня Тимошенко вже не могла ходити через болі (коментатори вказують, що подібні «нелюдські болі хребта» були у Ющенко в перші тижні його отруєння в 2004 році).[188] 23 листопада 2011 Тимошенко нарешті обстежили в «Київської обласної клінічної лікарні» — магнітно-резонанскная томографія (МРТ) виявила у Тимошенко «міжхребцеву грижу».[191] Медпрацівниця лікарні розповіла: «Вона була така змучена, ми ледь впізнали її — навіть страшно дивитися. Ми досі плачемо, коли згадуємо. Вона не могла йти. Два конвоїра схопили її (під руки) і поволокли».[191][192]

На зустрічі з президентом Комаровським (28.11.2011) президент Янукович запевнив, що «Тимошенко будуть лікувати на рівні європейських стандартів» і пообіцяв внести зміни до «Кримінально-процесуального кодексу України» (мається на увазі декриміналізація статті, за якою засуджено Тимошенко).[193] Однак адвокат Власенко заявив (29.11.2011), що Тимошенко не надають медичної допомоги; в неї з'явилися нові симптоми: «запаморочення, у неї йде кров з носа, у неї німіє ліва рука»; Власенко додав: «жива Тимошенко Януковичу не потрібна».[194] Нарешті 30.11.2011 Тимошенко перевели з камери в медсанчастину СІЗО.

Політичний резонанс щодо «хвороби Тимошенко»

6-8 грудня 2011 депутати БЮТ заблокували роботу парламенту України (парламент не працював три дні) з вимогою звільнити Тимошенко, над кріслом спікера вони повісили транспарант «Янукович, не вбивай Юлю».[195]

27 листопада 2011, в день народження Тимошенко — у Володимирському соборі Києва, і у всіх церквах Київського патріархату, в храмах греко-католиків і католиків України, пройшли молебни за здоров'я Юлії Тимошенко.[196] На площі перед Лук'янівським СІЗО відбувся святковий концерт популярних українських артистів, на мітинг прийшли п'ять тисяч прихильників Тимошенко.

Всі події навколо Тимошенко — мають великий резонанс в політиці України і Євросоюзу. За соціологічними опитуваннями, на початок грудня 2011 «політична сила Тимошенко» вперше обігнала за рейтингом (правда, всього лише на 1%) «Партію регіонів» Януковича.[197]

Європейський парламент (1.12.2011) і з'їзд Європейської народної партії (7.12.2011) — прийняли резолюції по Україні, в яких сказано, що «умовою асоціації Євросоюзу і України» є : звільнення Тимошенко та надання їй можливості участі в майбутніх виборах.[198] На з'їзді лідер партії Вільфред Мартенс сказав: «Угода з Україною (про асоціацію та вільну торгівлю) не може бути підписана, імплементована або ратифікована, поки не буде… звільнення Юлії Тимошенко та інших політичних в'язнів».[199]

Прем'єр-міністр Канади звернувся в БЮТ з пропозицією: надати для Тимошенко «кращих лікарів Канади»; з аналогічною пропозицією звернувся «комітет Євросоюзу з питань попередження катувань».[200]

2 жовтня 2012 року в газеті «Коммерсантъ Украина» було опубліковано інтерв'ю голови моніторингового комітету ПАРЄ Андреса Еркеля, в якому він висловив припущення, що Юлія Тимошенко є політичним в'язнем[201].

Суд над Тимошенко в медсанчастині СІЗО

8 грудня Тимошенко судили в приміщенні медсанчастини СІЗО протягом 12 годин (у «справі ЄЕСУ 1996 року»), під час суду вона лежала в ліжку, їй кололи знеболювальне. Посли США, ЄС і «посли 24 країн ЄС» організували зустріч з омбудсменом Карпачовою, де висловилися, що даний суд «не відповідає міжнародним нормам судочинства».[202]

Політики відзначають, що ці події роблять все менш ймовірним підписання (яке намічено на 19.12.2011) «договору про асоціацію та вільну торгівлю між Україною та Євросоюзом».[203].

Лікування Тимошенко в ЦКБ № 5 м. Харкова

24 квітня 2012 року було поширено відео, датоване 15 грудня 2011 року, на якому людина, схожа на Тимошенко вільно пересувається камерою та спілкується із людиною, схожою на Сергія Власенка[204].

13 вересня 2012 року стало відомо, що під час обшуку в палаті Тимошенко було виявлено схованку, замасковану під Кримінально-процесуальний кодекс України, в якій зберігалися заборонені для обігу технічні пристрої, а також серед її речей виявлено і вилучені невідомі ліки[205]. Ю. Тимошенко поширила повідомлення, що в неї було вилучені 2 дозиметри, які 4 рази за час контролю показували перевищення дозволеного рівня радіації[206], а її захисник Олександр Плахотнюк, якого того дня не пускали до підзахисної, заявив, що жодних ліків у Тимошенко не вилучали[207].

Того ж дня було поширено відео з брифінгу Юлії Абаплової, яка перебувала в одній камері з Тимошенко у Качанівсьеій колонії № 54, та Оксани Мельник, яка перебувала з Тимошенко в одній палаті в ЦКБ № 5 м. Харкова. Так, О. Мельник зявила, що у С. Власенка та Ю. Тимошенка були відносини «як чоловіка та жінки»[208].

18 вересня 2012 року інтернет-виданню «Українська правда» було відмовлено в інтерв'ю з Тимошенко на підставі того, що до ув'язнених, які знаходяться під вартою допуск сторонніх осіб заборонено, а Юлія Абаплова відмовилась від інтерв'ю з пресою[209].

Того ж дня під час брифінгу лікар німецької клініки «Шаріте» Лутц Гармс заявив, що не володіє інформацією стосовно вилучених у Ю. Тимошенко заборонених ліків[210] та не виключає, що вона може стати внаслідок хвороби інвалідом[211], а перший заступник міністра охорони здоров'я Раїса Моісеєнко заявила, що ув'язнена перебуватие в Центральній клінічній лікарні № 5 м. Харкова ще місяць[212].

У червні 2013 року німецькі лікарі рекомендували відновити Юлії Тимошенко інванзивну терапію, незважаючи на присутній у неї страх[213]

Штрихи до портрету

Прізвисько

За аналогією до Принцеси Діани, яку називали Леді Ді, Юлію Тимошенко деколи називають Леді Ю[214].

Також доволі часто її називають газова принцеса[215][216].

Менеджерський стиль

Юлія Тимошенко зарекомендувала себе як дуже енергійний, жорсткий менеджер, здатний, згідно з її словами, на нестандартні кроки[217][218].

Тимошенко переконана, що її «завдання — не перевиховувати окремо взятих недоумків, а створити правила, при котрих ці недоумки не будуть мати доступу до влади»[219]

Тимошенко про енергетичну незалежність

Юлія Тимошенко переконана, що у разі розробки шельфу Чорного моря Україна зможе забезпечити себе власною нафтою і газом на сотні років : «При глибокому бурінні — понад 2 тисячі метрів — ми зможемо добратися до тих потоків, які дадуть нам можливість з великої частини світу качати нафту і газ, так рельєф побудований. Це знають науковці та корпорації, які займаються видобутком нафти»[220]

Тимошенко цікавили дослідження, щодо виробництва «біопалива з водоростей»: «Ми сьогодні з вченими розробили програму, яка дасть можливість забезпечити Україну бензином і дизельним паливом з біосировини. Це не те, що вирощене на ґрунтах, це не рапс, це не соняшник, це водорості, які ростуть в спеціальних трубах, які навіть не доторкаються до землі», — сказала вона[221].

Наукова діяльність

Нагороди й відзнаки

  • За визначні заслуги перед Українською Православною Церквою Московського Патріархату нагороджена орденом святої великомучениці Варвари (1998).
  • У липні 2005 авторитетний американський журнал Forbes, складаючи рейтинг 100 найвпливовіших жінок світу, називає українського прем’єра Юлію Тимошенко третьою за впливовістю жінкою планети.[223]
  • У вересні 2005 одночасно з відставкою з посади голови українського уряду Юлія Тимошенко отримує європейське визнання — нагороду «Людина року Центрально-Східної Європи», яку присуджує їй Економічний форум у Криниці Гурській (Польща).
  • У грудні 2005 під час другої щорічної сесії Євросередземноморського форуму в Монако Юлії Тимошенко вручено ще одну міжнародну нагороду — Prix de la Foundation — за «видатні лідерські якості, економічні досягнення під час керівництва Кабінетом міністрів й антикорупційну політику, а також за боротьбу із загрозами демократії, що виникають у сучасному світі».[224]
  • 24 вересня 2006 в Театрі Ганса Отто (Потсдам, Німеччина) відбулася прем’єра п’єси «Юлія Тимошенко» (Адріана Алтарас, Максім Курочкін) про життя Ю.Тимошенко.[225]
  • У березні 2007 авторитетний французький журнал «Міжнародна політика» вручив лідеру БЮТ Юлії Тимошенко відзнаку «За політичну мужність». Це перша нагорода, яку одержав представник України за 25 років існування проекту. Попередня така нагорода була вручена у 2004 Папі Римському Іоану Павлу II.[226]
  • У березні 2007 Ю.Тимошенко отримала нагороду впливової неурядової організації США Conservative Political Action Conference «за внесок у розвиток демократії».[227]
  • На урочистих зборах з нагоди Дня шахтаря, які відбувалися в Луганську, нагороджена знаком «Шахтарська слава» ІІІ ступеня (2008)[228].
  • У жовтні 2009 Патріарх Єрусалимський Теофіл ІІІ нагородив Юлію Тимошенко найвищою нагородою Єрусалимської Православної Церкви – Орденом Святогробського Братства.[229]
  • У жовтні 2012 екс-прем’єр-міністру України Юлії Тимошенко присуджено Міжнародну премію Папи Римського Боніфація VIII. Уперше цією премією у 2003 було нагороджено Папу Римського Іоана Павла II.[230]
  • У липні 2013 політична партія Іспанії Уніо Демократіка де Каталунія (Unio Democratica de Catalunya) нагородила лідера української опозиції Юлію Тимошенко медаллю Мануеля Карраско Формігуера за її внесок у захист демократії та свободи і боротьбу за відновлення верховенства права в Україні. Раніше цією медаллю були нагороджені колишній Президент Чехії Вацлав Гавел (2007), Президент Європарламенту Ганс-Герт Петтерінг (2008) та інші видатні діячі.[231]
  • У серпні 2013 в Единбурзі (Шотландія) під час відкриття фестивалю Edinburgh Festival Fringe було презентовано виставу про життя лідера української опозиції Юлії Тимошенко. П’єса «Хто хоче вбити Юлію Тимошенко?» (Who Wants to Kill Yulia Tymoshenko?) розповідає про боротьбу колишнього Прем’єр-міністра України за демократію та про її політично мотивоване ув’язнення.[232]

Оцінки

  • Леонід Кучма, екс-Президент України: «Тимошенко це єдиний чоловік в українській політиці»[233][234] — було сказано на початку 2005 року, коли Тимошенко порівнювали з Януковичем та Ющенком.
  • Юрій Луценко, колишній політв’язень, екс-міністр внутрішніх справ України: «Тимошенко готова до президентства більше за інших. Вона – це повна матриця лідера».[235]
  • Хав’єр Солана, колишній Генеральний секретар Ради Євросоюзу, назвав Юлію Тимошенко «патріотом, незалежно від посади, яку вона займає»[236]
  • Вільфред Мартенс, президент Європейської Народної Партії: «Своїм сильним духом та мужністю Юлія надихає та створює приклад для багатьох інших, хто бореться за демократію і свободу».[237]
  • Вацлав Гавел, екс-президент Чехії:«Я захоплююсь пані Тимошенко і дуже її поважаю як відважного, енергійного і чесного політика. Сьогодні такі нечасто трапляються».[238]
  • Пауло Коельйо, письменник: «Вона дуже харизматична. Я був вражений. Вона – сильна особистість. Як на мене, у світі не так багато харизматичних лідерів. Я гадаю, що є вправні адміністратори, які добре керують державами, проте харизма – це унікальна риса. Якби мене попросили визначити кількох найяскравіших, я б назвав Луї Лулу – президента Бразилії, Юлію Тимошенко, Барака Обаму; той самий Ніколя Саркозі – теж непересічна фігура».[239]
  • Яків Седлар, режисер (Хорватія): «Вона, на мою думку, дуже незвичайний політик у нинішній час. Мені здається, що зараз ми живемо в ту епоху, коли є чимало хороших управлінців, хороших людей, які хочуть служити своїй країні. Але є всього лише одиниці, кого можна назвати лідером, героєм. Я думаю, що Юлія Тимошенко – одна з них. У світі, в якому, на жаль, зникли великі люди, вона є винятком». [240]
  • Александр Квасневський, екс-президент Польщі: «Вона вкрай обдарований політик. Я з багатьма світовими політиками спілкувався і працював – Тимошенко належить до табору найталановитіших».[241]
  • Леонід Кравчук, перший Президент України: «Вона, коли працює, світиться. Вона палає, вона горить. А більшість наших політиків потихеньку тліють, можливо навіть і димлять. Тому вона приваблює до себе своєю енергією, своєю силою, своїм переконанням».[242]
  • Голова виконавчого комітету партії Unio Democratica de Catalunya (Іспанія) Жозеф Антоні Дюран Лейда: «Зараз Юлія Тимошенко стала жертвою політично мотивованого судового процесу, під час якого постійно порушувалися права людини. Вона страждає, як страждав пан Карраско (боровся проти диктатури Франко, став жертвою сфабрикованого судового процесу)… Ми щиро захоплюємося тим, як навіть за ґратами пані Тимошенко захищає демократію і бореться за відновлення верховенства права».[243]

Див. також

Примітки

  1. Результати волевиявлення встановлено. Голос України. 13 листопада 2012. 
  2. Депутатські фракції і групи VII скликання. Офіційний портал Верховної Ради України. 12 грудня 2012. 
  3. 100 найвпливовіших жінок світу (англ.)
  4. Протокол Центральної виборчої комісії про результати повторного голосування з виборів Президента України. Центральна виборча комісія. 14 лютого 2010. 
  5. Об’єднана опозиція «Батьківщина» висунула Юлію Тимошенко єдиним кандидатом у президенти. ВО «Батьківщина». 7 грудня 2012. 
  6. Рішення Ради Об’єднаної опозиції «Батьківщина» щодо визначення Юлії Тимошенко кандидатом у президенти. ВО «Батьківщина». 7 грудня 2012. 
  7. Тимошенко: На Майдане я боролась против олигархов за демократию. Корреспондент.net. 5 грудня 2009. 
  8. Тимошенко: завжди працювала проти тіньових кланів, і буду. УНІАН. 3 грудня 2010. 
  9. Стенограма пленарного засідання. Офіційний портал Верховної Ради України. 1 липня 1998. 
  10. В ОБСЕ убедились, что Тимошенко - политзаключенная. Главком. 9 березня 2012. 
  11. Захаров заявил, что Тимошенко - безусловно политзаключенная. ЛІГА.net. 7 червня 2012. 
  12. Ніна Карпачова: в Україні тривають масові арешти. Радіо Свобода. 11 жовтня 2012. 
  13. Докладчик ПАСЕ: Тимошенко можно назвать политзаключенной. Левый берег. 28 червня 2013. 
  14. а б Суд над Тимошенко. Почалося. Українська правда. 2011-06-24. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2011-06-26. 
  15. а б Печерський суд продовжив розгляд "газової справи" Тимошенко. ТСН. 2011-06-25. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2011-06-26. 
  16. Хельсинкский комитет: Дела против оппозиционных политиков криминализируют обычные политические решения. Зеркало недели. 16 серпня 2011. 
  17. ОМОН проти мітингувальників на Хрещатику. Арешт і вивезення Ю.Тимошенко. youtube.com. 8 серпня 2011. 
  18. а б Суд засудив Тимошенко до семи років в'язниці
  19. а б ТИМОШЕНКО ДАЛИ СІМ РОКІВ
  20. Вирок Юлії Тимошенко
  21. [%22003-4343142-5208280%22} Judgment Tymoshenko v. Ukraine - press release in Ukrainian]. HUDOC Search Page. 30 квітня 2013. 
  22. Доповідь КЗК. Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (КЗК). 5 вересня 2013. 
  23. Європейська конвенція з прав людини. Офіс Ради Європи в Україні. 6 квітня 2012. 
  24. ТИМОШЕНКО ХОЧУТЬ ДАТИ ДОВІЧНЕ. Українська правда. 18 січня 2013. 
  25. Справу Тимошенко по Щербаню знову призупинили. Українська правда. 6 червня 2013. 
  26. ЄС поставив асоціацію з Україною в залежність від звільнення Тимошенко. Голос Америки. 20 вересня 2013. 
  27. У ЄС нагадали Януковичу, що хочуть прогресу в справі Тимошенко. Українська правда. 20 вересня 2013. 
  28. ЕС ждет от Украины выполнения своих условий, включая отказ от избирательного правосудия. Інтерфакс-Україна. 25 вересня 2013. 
  29. У ЄС та США обіцяють підтримати Україну на шляху до Асоціації. Голос Америки. 2 жовтня 2013. 
  30. ПАРЄ закликала звільнити Тимошенко. Інтерфакс-Україна. 2 жовтня 2013. 
  31. КОКС І КВАСНЄВСЬКИЙ ПОПРОСИЛИ ЯНУКОВИЧА ПОМИЛУВАТИ ТИМОШЕНКО. Українська правда. 4 жовтня 2013. 
  32. а б в г д е ж Дмитро Чобіт. Походження Ю. Тимошенко//Макуха або Штрихи до політичного портрета «Блоку Юлії Тимошенко».
  33. Анна Усік. «У Юлії Тимошенко однокласники списували контрольні з математики». «Газета по-українськи» № 1039 за 09.06.2010. Рубрика Люди. Сайт «Gazeta.ua».
  34. Із відповіді Прем'єр-міністра України Ю. Тимошенко на закиди міністра транспорту Є. Червоненка восени 2005 року (Червоненко з 2002 року є віце-президентом «Євро-Азійського Єврейського конгресу»).
  35. Дочка Тимошенко таки розлучилася з Карром. 4 марта 2012.
  36. Досьє: Юлія Тимошенко
  37. Урядовий портал: Юлія Тимошенко ознайомилася з досягненнями Національного гірничого університету у Дніпропетровську
  38. Юлія Тимошенко на Лентапедії (рос.)
  39. Офіційний сайт Дніпровського машинобудівного заводу
  40. а б в Александр Фидель. «Непотопляемая ЮВТ».Тижневик «2000», № 3 (542), 21-27 січня 2011 р.
  41. Біографія. Юлія Тимошенко. Офіційний сайт. 
  42. Персоналії / Тимошенко Юлія Володимирівна. Дніпровський юридичний вісник. 
  43. Документальний фільм «Юлія». Coppola Productions. 2009. 
  44. Документальний фільм «Юлія». Coppola Productions. 2009. 
  45. Біографія. Юлія Тимошенко. Офіційний сайт. 
  46. Мицик Ю. А., Бажан О. Г., Власов В. С. // Історія України. Навчальний посібник – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. Электронная библиотека Князева. 
  47. Про Тимошенко (Біографія). Юлія Тимошенко. Офіційний сайт. 
  48. Ющенко здав Тимошенко. Українська правда. 23 лютого 2001. 
  49. Як починався "український фашизм". Українська правда. 14 лютого 2001. 
  50. Суд звільнив екс-керівників ЄЕСУ Тимошенка і Фальковича з-під арешту. Українська правда. 9 серпня 2001. 
  51. Відкритий лист Юлії Тимошенко до громадян України
  52. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок pravda-unoff-bio не вказаний текст
  53. Победа революционной целесообразности
  54. Середня зарплата в Україні: підсумки 2008 року та прогнози. Таблиця 1. Динаміка середньої зарплати по Україні, ₴, 1995–2008 рр..
  55. За рік (червень до червня) номінальна зарплата в Україні зросла майже на 40% (сайт Медиапорт, 02.08.2005).
  56. «Таблиця. ДОПОМОГА ПРИ НАРОДЖЕННІ ДИТИНИ (2001–2008)». Сайт «Київський правової портал».
  57. ТИМОШЕНКО МОЖЕ реприватизувати ДО 3000 ПІДПРИЄМСТВ, які покривав Кучма і Ко. «Українська правда» 16 лютого 2005.
  58. Печальные итоги
  59. Ющенко: Тимошенко зловживала посадою
  60. Російський бізнесмен Борис Березовський, що нині проживає в Лондоні, заявляє, що розпад політичного союзу Президента України Віктора Ющенка і екс-прем'єр-міністра Юлії Тимошенко був цілком прогнозованим, передає Інтерфакс-України. Сайт «Корреспондент.net», 12.9.2005.
  61. Ющенко: Тимошенко зловживала посадою, списуючи 8 мільярдів боргів
  62. http://eizvestia.com/state/full/1063
  63. http://eizvestia.com/state/full/1421
  64. Тимошенко сьогодні: без коси, в пальто від Valentino. Сайт «Обозреватель», 11.1.2007.
  65. Верховный суд поставил точку в деле Тимошенко еще в 2005 году. ДОКУМЕНТ. Цензор.НЕТ. 27 жовтня 2011. 
  66. Орбіти Юлії Тимошенко. Українська правда
  67. Протокол Центральної виборчої комісії України про результати виборів народних депутатів України. Офіційний веб-сервер ЦВК. 10 квітня 2006. 
  68. Олесь ДОНИЙ: Теперь Ющенко пожинает плоды предыдущих недомолвок. И-РЕПОРТЕР. 7 липня 2006. 
  69. РЕГІОНИ, СОЦІАЛІСТИ І КОМУНІСТИ СТВОРИЛИ АНТИКРИЗОВУ КОАЛІЦІЮ. Українська правда. 7 липня 2006. 
  70. Юрій Єхануров: Якщо не зробити чистку «Нашій Україні», вона може померти від самоотруєння. Українська правда. 17 листопада 2006. 
  71. Повний текст виступу Юлії Тимошенко на завершальному круглому столі у Президента
  72. Зрада в ім’я «нації», або Прощання з міфом про Ющенка…. Персональний сайт М.Томенка. 3 грудня 2007. 
  73. Володимир Полохало: «Кучма вчинив менше зла, ніж Ющенко». Високий Замок. 5 серпня 2006. 
  74. Шах і мат королю. ХайВей. 3 вересня 2008. 
  75. Більше ста тисяч людей на Майдані вимагають розпустити ВР, сайт «Громадський спротив України», 31.3.2007.
  76. Як Тимошенко не стала прем'єром
  77. Юлія Тимошенко збилася з рахунку
  78. «Юля! Снайпер следит за тобой!»
  79. Тимошенко — прем'єр. Як відбувалося голосування
  80. Тимошенко пообіцяла Європі газ, а Росії — розібрати усі угоди
  81. Зняти Тимошенко не змогли. УП
  82. BBC: Ющенко призначив дату позачергових виборів
  83. Указ № 911/2008
  84. Відрахунок часу передвиборчої кампанії вже пішов
  85. Кириленко: Тимошенко піде у відставку щойно буде створено нову коаліцію(укр.)
  86. БЮТ заблокировал трибуну парламента
  87. [1]
  88. Регіони не змогли відправити Тимошенко у відставку
  89. [2]
  90. [3]
  91. [4]
  92. http://korrespondent.net/video/ukraine/767721
  93. http://www.pravda.com.ua/news/2009/5/15/94781.htm
  94. Євросоюз має зайнятися «РосУкрЕнерго» – британський експерт. Радіо Свобода. 13 січня 2009. 
  95. США помешали RosUkrEnergo. РБК daily. 23 березня 2007. 
  96. Документи Wikileaks доводять зв'язок Сєви Могилевича і РосУкрЕнерго. Українська правда. 29 листопада 2010. 
  97. Могилевич убедил Кремль, что он купил Ющенко, - Латынина. Цензор.НЕТ. 28 травня 2009. 
  98. ЗА ТРИ РОКИ УКРАЇНА ТА РОСІЯ ПЕРЕЙДУТЬ ДО РИНКОВИХ ЦІН. Українська правда. 2 жовтня 2008. 
  99. "Нафтогаз" витіснить "РосУкрЕнерго", розібравшись з боргами. Українська правда. 3 жовтня 2008. 
  100. RosUkrEnergo срывало переговоры "Газпрома" с "Нафтогазом" – Миллер. Інтерфакс-Україна. 20 січня 2009. 
  101. Ющенко отдал распоряжение украинской делегации прервать переговоры с Газпромом (російською). Интерфакс. 31 грудня 2008. 
  102. Переговоры с украинской делегацией закончились безрезультатно - Миллер. Интерфакс. 31 грудня 2008. 
  103. Тимошенко назвала трьох людей, які зірвали переговори з Газпромом. УНІАН. 14 січня 2009. 
  104. Медведєв: частина української делегації хотіла залишити посередника. УНІАН. 17 січня 2009. 
  105. ГАЗПРОМ ЗАЯВЛЯЄ, ЩО ПОВНІСТЮ ПЕРЕКРИВ ГАЗ. Українська правда. 1 січня 2009. 
  106. "Газпром" требует от "Нафтагаза" за поставки в январе $450 за тысячу кубометров. Интерфакс. 4 січня 2009. 
  107. Росія готова платити Україні більше за транзит за однієї умови. Українська правда. 8 січня 2009. 
  108. Газова криза в України: люди починають мерзнути, заводи - зупинятися. Українська правда. 8 січня 2009. 
  109. ЄС вимагає відновлення постачання газу. УНІАН. 6 січня 2009. 
  110. ТИМОШЕНКО ВИТОРГУВАЛА ГАЗ ЗІ ЗНИЖКОЮ У 20%. Українська правда. 18 січня 2009. 
  111. РОСІЯ Й УКРАЇНА ПІДПИСАЛИ ГАЗОВИЙ КОНТРАКТ НА 10 РОКІВ. Українська правда. 19 січня 2009. 
  112. Тимошенко: «Украинцы верят в Европу». InoPressa. 10 лютого 2010. 
  113. Тимошенко выступает за скорейшее проведение внеочередных выборов президента. Інтерфакс-Україна. 4 березня 2009. 
  114. ТИМОШЕНКО ЙДЕ В ПРЕЗИДЕНТИ. Українська правда. 7 червня 2009. 
  115. Тимошенко почала співочу агітацію. Українська правда. 13 вересня 2009. 
  116. Тимошенко назвали кандидатом у Президенти. УНІАН. 24 жовтня 2009. 
  117. ЦВК зареєструвала Тимошенко кандидатом у президенти. УНІАН. 31 жовтня 2009. 
  118. ПУТІН ВІДХРЕЩУЄТЬСЯ ВІД СИМПАТІЙ ДО ТИМОШЕНКО. Українська правда. 3 грудня 2009. 
  119. Тимошенко: Перше, про що буде оголошено після виборів, це... вибори. Українська правда. 26 листопада 2009. 
  120. Тимошенко вже збирає сили під другий тур. Українська правда. 1 грудня 2009. 
  121. Протокол Центральної виборчої комісії про результати голосування у день виборів Президента України. ЦВК. 17 січня 2010. 
  122. ПАРТІЯ РЕГІОНІВ ВИГРАЛА У БЮТ БИТВУ ЗА КОМІСІЇ. Українська правда. 3 лютого 2010. 
  123. Тимошенко: виборів в Україні більше немає. УНІАН. 3 лютого 2010. 
  124. Ханне Северинсен просила Ющенко не подписывать изменения в закон о выборах. Цензор.НЕТ. 4 лютого 2010. 
  125. Ющенко підписав зміни до закону про вибори президента. УНІАН. 4 лютого 2010. 
  126. Доповідач ПАРЄ: зміни до виборчого закону не можна застосовувати. Німецька хвиля. 4 лютого 2010. 
  127. У США теж критикують зміну "правил гри" в Україні. Українська правда. 5 лютого 2010. 
  128. Новий закон – найбільша загроза виборам. Українська правда. 5 лютого 2010. 
  129. Протокол Центральної виборчої комісії про результати повторного голосування з виборів Президента України. ЦВК. 7 лютого 2010. 
  130. Повторне голосування з виборів Президента України 07 лютого 2010 року. ЦВК. 7 лютого 2010. 
  131. Тимошенко замахнулась на 1000 дільниць. Українська правда. 9 лютого 2010. 
  132. БЮТівець розповів, що вони зібралися оскаржувати. Українська правда. 9 лютого 2010. 
  133. ТУРЧИНОВ ЗАЯВЛЯЄ, ЩО ВЖЕ ДОВЕДЕНІ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ. Українська правда. 10 лютого 2010. 
  134. Тимошенко не визнала поразку: «Янукович – не наш президент». Українська правда. 13 лютого 2010. 
  135. ЯНУКОВИЧ ЗАКЛИКАЄ ТИМОШЕНКО ПІТИ У ВІДСТАВКУ. Українська правда. 10 лютого 2010. 
  136. Герман: Янукович може зустрітися з Тимошенко лише після її вибачень. Українська правда. 10 лютого 2010. 
  137. ТИМОШЕНКО НЕ ЗБИРАЄТЬСЯ У ВІДСТАВКУ. Українська правда. 11 лютого 2010. 
  138. Позовна заява Юлії Тимошенко до Вищого Адміністративного Суду. Українська правда. 16 лютого 2010. 
  139. СУД ЗУПИНИВ РІШЕННЯ ПРО ПЕРЕМОГУ ЯНУКОВИЧА. Українська правда. 17 лютого 2010. 
  140. ТИМОШЕНКО ВІДКЛИКАЛА ПОЗОВ ІЗ СУДУ. Українська правда. 20 лютого 2010. 
  141. Юлія Тимошенко: рано чи пізно чесний суд дасть оцінку сфальшованим виборам-2010. Юлія Тимошенко. Офіційний сайт. 20 лютого 2010. 
  142. Тимошенко відкликала свій позов щодо скасування результатів виборів. УНІАН. 20 лютого 2010. 
  143. Юлія Тимошенко: я не визнаю Януковича президентом. Українська правда. 22 лютого 2010. 
  144. «После создания в парламенте Украины „коалиции тушек“ премьером страны стал Азаров. Правительство утверждено, 11.03. 2010».
  145. КС легалізував коаліцію
  146. Заявление Юлии Тимошенко по поводу решения Конституционного Суда Украины (08.04.2010).
  147. Тимошенко назвала КС злочинцями і звернулася до світу
  148. КС скасував політреформу 2004 року
  149. Експерт: рішення Конституційного суду України — злочин.
  150. «Всі, хто сидить, і лише готується». Павло Вуєць. Сайт «Главком», 10.01.2011.
  151. «Знищення норовливого». Володимир Ар'єв. Газета «Дзеркало тижня. Україна», № 18, 20.5.2011.
  152. Генпрокуратура: колишній в. о. міністра оборони заарештований. Сайт «Фокус», 25.8.2010.
  153. «Чехія надала політичний притулок Данилишину», 13.01.2011, сайт газети «Дзеркало тижня».
  154. «Генпрокуратура затримала екс-міністра Тимошенко». Сайт газети «Лівий берег», 14.12.2010.
  155. «Звичайний садизм». Соня Кошкіна. Сайт газети «Лівий берег», 26.12.2010.
  156. Адмірали та офіцери ВМФ Росії написали листа президенту Януковичу з проханням звільнити з-під варти їхнього колишнього товариша по службі Анатолія Макаренка. Сайт «ТСН.ua» (служба новин українських телеканалів «1 + 1», «2 + 2», «ТЕТ»). 27.8.2010.
  157. Суд дозволив арешт Тараса Шепітька. Сайт «Версії», 22.07.2010.
  158. «Екс-глава Державного казначейства Тетяна Слюз перебуває за кордоном, повідомляють у ГПУ». Сайт «NEWS.ru.ua», 5.1.2011.
  159. «Арештована Тетяна Грицун — людина Тимошенко». Сайт «Бізнес гід», 27.07.2010.
  160. Спецслужби Україні затримали топ-менеджера «Нафтогазу», відповідального за операції з RosUkrEnergo.
  161. СБУ підтверджує факт затримання в Російській Федерації колишнього заступника головного бухгалтера НАК «Нафтогаз України» Марії Кушнір, в наш час[коли? вирішується питання про її екстрадицію в Україну. Газета «Дзеркало тижня», 15.9.2010.]
  162. «Суд визнав екс-міністра Куйбіду невинним». Сайт «Єдина Одеса», 14.1.2011.
  163. «Куйбіда вважає, що справу йому чіпляли через місцеві вибори». Сайт «Українська правда», 14.1.2011.
  164. «Екс-заступнику міністра загрожує до 10 років ув'язнення». Сайт «Ліга. Новини», 24.12.2010.
  165. «Американські юристи захистили Тимошенко». Наталя Хижняк. Інформагентство «BBC», Вашингтон, 18.6.2011.
  166. Українська Правда: Тимошенко арештували. Відео
  167. «Турчинов: Тимошенко врятувала Європу і Україна». Сайт «Донбасс.ua», 11.08.2011.
  168. «Регіонал Ющенко повинен нести кримінальну відповідальність». Зорян Шкіряк. Сайт «Корреспондент'.нет». 18.8.2011.
  169. а б МВС стверджує, що на Хрещатику досі «розважаються» п'ять тисяч омонівців.
  170. 01.01.11, The Financial Times: США розповсюдили різке попередження керівництву Україні
  171. Заява МЗС Росії. Сайт МЗС Росії. 11.10.2011.
  172. «Медведєв зажадав, щоб вирок Тимошенко не був політичним і антиросійським». Сайт NewsUkraine, 18.10.2011.
  173. ЄС визнав несправедливим вирок Тимошенко. Сайт «ЛентаРу», 11.10.2011.
  174. Український суд визнав Тимошенко виною. 11.10.2011.
  175. ЄС вважає вирок Ю . Тимошенко політичній мотивованості//РБК, 11.10.2011.
  176. УП: "Обама вимагає звільнення Тимошенко "
  177. Тимошенко відповість за перевищення повноважень. 11.10.2011.
  178. «Генсек ООН стурбований вироком Тимошенко». Сайт інформагентства «РБК-Україна», 12.10.2011.
  179. Янукович про вирок Тимошенко: Це прикрий випадок, що перешкоджає євроінтеграції. Сайт «Кореспондент», 11.10.2011.
  180. Європарламент ще на місяць продовжив роботу місії Кокса-Квасневського. УНІАН. 16 жовтня 2013. 
  181. "Тимошенко звернулася до суду Нью-Йорка з позовом проти Фірташа і «РосУкрЕнерго»" // Дзеркало Тижня. — . — Т. #15 за 2011 рік. Процитовано 2011-07-08.
  182. "Тимошенко допомогла Фірташу отримати візу в США" // Дзеркало Тижня. — . — Т. #24 за 2011 рік. Процитовано 2011-07-08.
  183. Суддю Олену Ситайло відвезли із суду на «швидкій». Сайт «Незалежне бюро розслідувань», 1.12.2011.
  184. Тимошенко з Клінтоном і Колем потрапила до списку номінантів на «Нобеля». Дзеркало тижня. 27.02.2012. (Перевірено 07.10.2012)
  185. Тимошенко — третій кандидат на Нобелівську премію за версією букмекерів. Дзеркало тижня. 05.10.2012.
  186. В інтернет потрапило відео: Тимошенко з собачкою біжать 10 кілометрів. Сайт «newsru.com», 3.5.2011.
  187. В СІЗО кажуть: камеру Тимошенко отрутою не білили, а кров пропонують взяти у її сусідок. Сайт газети «Сегодня», 22.8.2011.
  188. а б «Казус Ющенко» для Тимошенко — 2. Сергій Лозунько. Сайт газети «2000», 6.12.2011.
  189. Карпачова розповіла, як слідчі робили Тимошенко масаж серця. Сайт телеканалу «ТСН» (Київ), 24.11.2011.
  190. а б в Катування будуть продовжуватися, поки маму не вб'ють. Євгенія Тимошенко.7.12.2011.
  191. а б Депутат: По коридорах лікарні Тимошенко тягнули два амбали. А на голову їй накинули рядно. Сайт «Кореспондент», 25.11.2011.
  192. Над Тимошенко знущалися під час обстеження? Євген Солонина.Сайт радіо «Свобода», 25.11.2011.
  193. Що Янукович пообіцяв Коморовському: підсумки зустрічі. Сайт "Міський дозор. Харків ", 28.11.2011.
  194. Власенко: жива Тимошенко Януковичу не потрібна. Сайт «MigNEWS.com.ua», 29.11.2011.
  195. БЮТ зривав роботу Ради, закликаючи врятувати Тимошенко. Сайт газети «Сегодня», 06.12.2011.
  196. У день народження Тимошенко в церквах відслужать молебни за її здоров'я. Сайт газети «Лівий берег», 25.11.2011.
  197. Батьківщина обігнала по рейтингу партію Януковича, — опитування. Сайт «Фокус», 9.12.2011.
  198. ЄС вже каже, що Україна може залишитися без асоціації. Сайт газети «Сегодня», 9.12.2011.
  199. Конгрес з Тимошенко. Віталій Червоненко, сайт «Главком», 9.7.2011.
  200. Екс-прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко згодна провести медичне обстеження стану її здоров'я будь-яким незалежним медичним спеціалістом. Сайт «Фокус», 9.12.2011.
  201. Андрес Эркель: те, кто сравнивает Украину с Белоруссией, просто не знают, что там происходит. «Коммерсантъ Украина». 02.10.2012. (рос.) (Перевірено 06.10.2012)
  202. Посли країн-членів ЄС проведуть екстрену зустріч з Карпачовою. Сайт «Фокус», 8.12.2011.
  203. html ЄС вже каже, що Україна може залишитися без асоціації. Сайт газети «Сегодня», 9.12.2011.
  204. Тимошенко вільно ходить по камері — відео з провладного сайту. Українська правда. 24.04.2012.
  205. У палаті Тимошенко виявили схованку — пенітенціарна служба. Радіо Свобода. 13.09.2012.
  206. Тимошенко: рівень радіації у палаті чотири рази перевищував норму. Радіо Свобода. 13.09.2012.
  207. Ліки Тимошенко могли підкинути під час обшуку — адвокат. Радіо Свобода. 13.09.2012.
  208. Тюремники вивісили відео «брифінгу» співкамерниць Тимошенко. Українська правда. 13.09.2012.
  209. Тюремники не дозволили «Українській правді» взяти інтерв'ю у Тимошенко. Українська правда. 18.09.2012.
  210. Медики харківської лікарні нічого не знають про вилучені у Тимошенко ліки — Гармс. Радіо Свобода. 18.09.2012.
  211. Німецький лікар не виключає, що Тимошенко може стати інвалідом. Радіо Свобода. 18.09.2012.
  212. Тимошенко перебуватиме у харківській лікарні ще щонайменше місяць. Радіо Свобода. 18.09.2012.
  213. Лікарі рекомендують Тимошенко лікуватися, незважаючи на страх. Українська правда. 10.06.2013.
  214. Леді Ю попросили забрати журналістів («Експрес», 19 березня 2008)
  215. Главред: Суд над Тимошенко: газ, брехня та стереотипи
  216. УНН: «Газова принцеса»: Москва, готель і «кравчучки»
  217. [5]
  218. [6]
  219. Інтерв'ю газеті «Лівий берег» 14.12.09 р.
  220. обіцяє відбити у Румунії шельф Чорного моря. УП 02.02.2010
  221. Тимошенко обіцяла забезпечити Україну біопаливом з водоростей. 17.05.2008 р.
  222. Державне регулювання податкової системи. Автореферат дисертації. Фан-клуб Юлии Тимошенко. 1 листопада 2009. 
  223. Тимошенко - третя найвпливовіша жінка світу. Українська правда. 29 липня 2005. 
  224. Юлия Тимошенко получила Prix de la Foundation за экономические достижения на посту премьера. Укррудпром. 12 грудня 2005. 
  225. Julija Tymoschenko. Theater. Wikipedia. 
  226. Тимошенко вручили в Парижі ”мужню пташку”. УНІАН. 29 березня 2007. 
  227. Тимошенко в США нагородили листами Рейгана. Українська правда. 3 березня 2007. 
  228. Урядовий портал
  229. Патріарх Єрусалимський Теофіл ІІІ нагородив Юлію Тимошенко найвищою нагородою Єрусалимської православної церкви - Орденом Святогробського Братства. Урядовий портал. 18 жовтня 2009. 
  230. Євгенії Тимошенко вручили Міжнародну премію Боніфація VIII, присуджену її матері. Кореспондент.net. 21 жовтня 2012. 
  231. Іспанія нагородила Тимошенко медаллю за внесок у захист демократії. Кореспондент.net. 12 липня 2013. 
  232. Who Wants to Kill Yulia Tymoshenko?. Edinburgh Festival Fringe. 25 серпня 2013. 
  233. Уперед — до минулого
  234. Верховная Рада утвердила Тимошенко в должности премьер-министра Украины
  235. Інтерв’ю з Ю.Луценком. Forbes Украина. 21 серпня 2013. 
  236. Solana happy with Tymoshenko's constructive mood in opposition. Kyiv Post. 1 квітня 2010. 
  237. Послання Європейської народної партії до З’їзду Об’єднаної опозиції. ОО «Батьківщина». 30 липня 2012. 
  238. Документальний фільм «Юлія». Coppola Productions. 2009. 
  239. Документальний фільм «Юлія». Coppola Productions. 2009. 
  240. «Мы будем рады, если Юлия увидит спектакль о себе вживую». Известия. 7 серпня 2013. 
  241. Документальний фільм «Юлія». Coppola Productions. 2009. 
  242. Документальний фільм «Юлія». Coppola Productions. 2009. 
  243. Іспанія нагородила Тимошенко медаллю за внесок у захист демократії. Кореспондент. 12 липня 2013. 

Посилання

Мультимедія про Юлію Тимошенко
Попередник: 13-й Прем'єр-міністр України
4 лютого8 вересня 2005
Наступник:
Микола Азаров
Юрій Єхануров
Попередник: 16-й Прем'єр-міністр України
18 грудня 2007 -
Наступник:
Віктор Янукович Микола Азаров

Шаблон:Sprotected

Шаблон:Link GA