Товариство св. Василя Великого

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:17, 30 грудня 2019, створена Dmitri Lytov (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Товариство святого Василя Великого»
«Общество святого Василія Великого»
Дата заснування 1864
Дата ліквідації 1902
Тип культурно-освітнє товариство
Періодичне друковане видання «Свѣтъ» (1867—1871), «Новий Свѣтъ» (1871-1872), «Карпатъ» (1873-1886), «Учитель» (1867) та двотижневик «Наука» (1897)

«Товариство святого Василя Великого» («Общество святого Василія Великого») — москвофільське культурно-освітнє товариство XIX століття з осідком в Ужгороді.

Завдання[ред. | ред. код]

Товариство св. Василя Великого ставило за мету освіту народу, боронити права Греко-Католицької Церкви, національні традиції. Стимул для появи та діяльності — загроза мадяризації населення на Закарпатті та Словаччині. Проголошена була мета:

«Духовнонравственное образованіе восточних соединених католиков, сочиненіем и издаваніем книг школьних, приспособлених потребам школ двух єпархій, составленіем в язиках руськом и мадярськом полезних книг, образов и часописей»[1]

Історія[ред. | ред. код]

Поява товариства була інспірована москвофілом мукачівським єпископом Василем Поповичем (1796—1864). Проте реальну допомогу в його діяльності надавав пряшівський єпископ Йосиф Ґаґанець (1793—1875), який мав великий досвід опору мадяризації на словацько-українському прикордонні, зокрема у Пряшівщині. Вони підготували Устав товариства в 1862 році, який за їх сприяння був затверджений 15 грудня 1864 року Угорським королівським намісничим совітом.

Перше офіційне зібрання товариства було відбулося у вересні 1869 року. Перший голова товариства — священик Іван Раковський (1815—1885), почесний голова — Адольф Добрянський. У середині XIX століття Товариство об'єднувало близько 500 священиків і світської інтелігенції, мало власну видавничу базу.

Видавало язичієм тижневики «Свѣтъ» (1867—1871), «Новий Свѣтъ» (1871—1872), «Карпатъ» (1873—1886), «Учитель» (1867 — вийшло 27 чч.) та двотижневик «Наука» (з 1897). Редакторами цих видань були професори Унгварської гімназії: Юрій Ігнатко, Кирило Сабов, Віктор Кимак.

Священик Іван Раковський у певний момент пристав до ідеології москвофільства, яке привело його на манівці мадяронства.

Після того, як головою став єпископ Степан Панкович, мадярон за переконаннями, товариство вело промадярську діяльність[2].

З 1870-х роках Товариство почало занепадати. 24 жовтня 1896 року «Общество святого Василія Великого» почало видавати науковий часопис для дослідження історії й етнографії краю під заголовком «Szemle» (Огляд) угорською мовою.

У 1902 році «Общество святого Василія Великого» було ліквідовано, а його майно перейшло у власність новозаснованої спілки «Уніо».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кондратович М. Коротка історія Общества св. Василія Великого. Ювилейний ілюстрований календар на переступний рок 1928. Книгопечатня акційного товариства «Уніо» в Ужгороді, 1927. С. 41-48.
  2. Іван Стряпко. Становлення русофільського та народовецького національно-культурнихрухів у Закарпатті

Джерела[ред. | ред. код]