Перегляд вихідного коду сторінки Тон (мовознавство)

{{Otheruses2|Тон}}
'''Тон'''&nbsp;— надсегментна одиниця [[мовлення]]; носієм тону виступає [[голосний звук]], але в деяких мовах можуть і приголосні.

Акустичним [[корелят]]ом тону є так звана частота основного тону (ЧОТ), що визначається частотою вібрації голосових зв'язок. З акустичної точки зору ЧОТ&nbsp;— це перша [[гармоніка]] мовного сигналу. У кожного мовця базова частота основного тону індивідуальна і обумовлена особливостями будови гортані.

Підвищення ЧОТ сприймається слухачем як підвищення тону. Важливо, що сприймається в першу чергу відносна висота мовлення порівняно з середнім значенням для певного мовця: в абсолютних показниках низький тон, вимовлений жінкою, може бути вищим за «чоловічий високий».

В середньому для чоловічого голосу частота основного тону становить від 80 до 200 [[Гц]], для жіночого&nbsp;— від 150 до 320 Гц. Поняття тонеми пов'язане з функціональним навантаженням цього явища і визначається тональним (мелодичним) контуром, який буває висхідним, спадним, висхідно-спадним, спадно-висхідним. Залежно від контуру передаються різного роду значеннєві відтінки, наприклад, розрізнення комунікативних типів висловлювання (розповідь-спонукання-запитання).
== Посилання ==
*{{ЛЗЕ2|частина =Тон, або Музичний наголос |сторінки = 487}}
{{ling-stub}}

[[Категорія:Фонетика]]
[[Категорія:Тон (лінгвістика)| ]]