Транспорт Кувейту

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 21:36, 4 лютого 2018, створена Dim Grits (обговорення | внесок) (Literature за допомогою AWB)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Кувейту M:
Транспортна система Кувейту (англ.)
Транспортна система Кувейту (англ.)
Територія
Площа 17,8 тис. км² (158-ме)
Рельєф низовинний
Найвища точка безименна висота (306 м)
Повітряний
Аеропортів 7 (168-ме)
Наземний
Автошляхів 6,6 тис. км (148-ме)
Водний
Узбережжя 499 км
Трубопровідний
Трубопроводів 858 км
Адміністрування
Орган Міністерство зв'язку
Голова міністр Іса Ахмад аль-Кандарі

Транспорт Кувейту представлений автомобільним [⇨], повітряним [⇨], водним (морським) [⇨] і трубопровідним [⇨], у населених пунктах [⇨] та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 17 818 км² (158-ме місце у світі)[1]. Форма території країни — складна; максимальна дистанція з півночі на південь — 145 км, зі сходу на захід —150 км[2][3]. Географічне положення Кувейту дозволяє країні контролювати транспортні шляхи в акваторії Перської затоки, підходи до водних шляхів Тигру і Єфрату[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Кувейті, станом на 2010 рік, дорівнює 6,608 тис. км (149-те місце у світі)[1].

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 7 аеропортів (168-ме місце у світі), з них 4 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 3 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 1 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 2 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 0 (1);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 1 (0);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (2)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 3 авіапідприємства, які оперують 31 повітряним судном[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 3,65 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 275,7 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 4 гелікоптерні майданчики[1].

Кувейт є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — 9K, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Кувейту мають літерний код ІКАО, що починається з — OK[1].

Водний[ред. | ред. код]

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Еш-Шуайба, Еш-Шувайх, Міна-Сауд, Ель-Абдаллах, Міна-ель-Ахмаді.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 34 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (82-ге місце у світі), з яких: балкерів — 2, інших вантажних суден — 3, контейнеровозів — 6, газовозів — 4, нафтових танкерів — 19[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що зареєстровані під прапорами інших країн — 45 (Багамських Островів — 1, Бахрейну — 5, Коморських Островів — 1, Лівії — 1, Мальти — 3, Маршаллових Островів — 2, Панами — 12, Катару — 6, Саудівської Аравії — 4, Об'єднаних Арабських Еміратів — 10)[1].

Трубопровідний[ред. | ред. код]

Загальна довжина газогонів у Кувейті, станом на 2013 рік, становила 261 км; нафтогонів — 540 км; продуктогонів — 57 км[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство зв'язку. Станом на 29 березня 2016 року міністерство в уряді Джабіра аль-Мубарака аль-Гамада аль-Сабаха очолював Іса Ахмад аль-Кандарі[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п Kuwait : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 15 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Kuwait : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 15 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання[ред. | ред. код]