Транспорт Ніуе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:48, 28 липня 2019, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 2. #IABot (v2.0beta15))
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Ніуе M:
Транспортна система Ніуе (фр.)
Транспортна система Ніуе (фр.)
Територія
Площа 260 км² (213-те)
Рельєф низовинний
Найвища точка безіменна висота (68 м)
Повітряний
Аеропортів 1 (228-ме)
Наземний
Автошляхів 120 км (214-те)
Водний
Узбережжя 64 км
Головний порт Алофі
Адміністрування
Орган Міністерство транспорту
Голова міністр Саймон Бріджес

Транспорт Ніуе представлений автомобільним , повітряним , водним (морським) , у населених пунктах та у міжміському сполученні громадський транспорт пасажирських перевезень не розвинений . Площа країни дорівнює 260 км² (213-те місце у світі)[1]. Форма території країни — острівна компактна; максимальна дистанція з півночі на південь — 22 км, зі сходу на захід — 18 км[2][3]. Географічне положення Ніуе дозволяє країні контролювати транспортні шляхи в центральній частині акваторії Тихого океану, між сусідніми країнами Океанії[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів на Ніуе, станом на 2011 рік, дорівнює 120 км (214-те місце у світі)[1].

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 1 аеропорт (228-ме місце у світі), з яких 1 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 1 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 1 (1)[1].

Ніуе не є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO), інтереси країни в організації представляє Нова Зеландія[5]. Аеропорти Ніуе мають літерний код ІКАО, що починається з — NI[1].

Водний[ред. | ред. код]

Морський[ред. | ред. код]

Головний морський порт країни: Алофі.

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Нова Зеландія здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту. Станом на 19 грудня 2016 року міністерство в уряді Саймона Вільяма Інгліша очолював Саймон Бріджес[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Niue : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 14 October. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. New Zealand : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 14 October. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання[ред. | ред. код]