Відмінності між версіями «Тризуб»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Рядок 30: Рядок 30:
 
|використання =
 
|використання =
 
}}
 
}}
'''Три́зуб''' (варіант&nbsp;— '''''Тризу́б''''')&nbsp;— український національний герб, сучасний державний [[герб України]] у формі [[Золотавий_колір|золотого]] [[Тризубець|тризубця]] особливої форми на синьому полі; у минулому&nbsp;— герб князів [[Рюриковичі]]в і [[Київська держава|Київської Русі]]. Про походження і значення українського герба Тризуба існують різні теорії, жодна з них не є загальновизнанною, але можна виділити кілька теорій які є найбільш обгрунтованими&nbsp;— це трактування Тризуба як стилізованих зображень або сокола<ref name=rapov_sokol>[О.&nbsp;М.&nbsp;Рапов. Знаки Рюриковичей и символ сокола. Советская археология 1968, вып. 3 стр 62.]</ref>, або якоря-хреста<ref name=shapovalov/><ref name=belov>[''Бєлов О. Ф., Шаповалов Г. І.'' Український Тризуб. Історія дослідження та історичний реконструкт. Запоріжжя: Дике поле.&nbsp;— 264 с.]</ref>, або «зброї богів» блискавки<ref name=karnauh>[Карнаух А.&nbsp;Л.&nbsp;Тризуб как знак Великой богини Киевской Руси. Издание второе, исправленное и дополненное.&nbsp;— Днепропетровск: Академия истории, 2015.&nbsp;— 80 с.]</ref>. Треба ще сказати, що в Скандінавії, звідки ймовірно походить Рюрик, не виявлено знаків подібних київо-руському Тризубу.
+
'''Три́зуб''' (варіант&nbsp;— '''''Тризу́б''''')&nbsp;— український національний герб, сучасний державний [[герб України]] у формі [[Золотавий_колір|золотого]] [[Тризубець|тризубця]] особливої форми на синьому полі; у минулому&nbsp;— герб князів [[Рюриковичі]]в і [[Київська держава|Київської Русі]]. Про походження і значення українського герба Тризуба існують різні теорії, жодна з них не є загальновизнанною, але можна виділити кілька теорій які є найбільш обгрунтованими&nbsp;— це трактування Тризуба як стилізованих зображень або сокола<ref name=rapov_sokol>[О.&nbsp;М.&nbsp;Рапов. Знаки Рюриковичей и символ сокола. Советская археология 1968, вып. 3 стр 62.]</ref>, або якоря-хреста<ref name=shapovalov/><ref name=belov>[''Бєлов О. Ф., Шаповалов Г. І.'' Український Тризуб. Історія дослідження та історичний реконструкт. Запоріжжя: Дике поле.&nbsp;— 264 с.]</ref>, або «зброї богів» блискавки<ref name=karnauh>[Карнаух А.&nbsp;Л.&nbsp;Тризуб как знак Великой богини Киевской Руси. Издание второе, исправленное и дополненное.&nbsp;— Днепропетровск: Академия истории, 2015.&nbsp;— 80 с.]</ref>. Треба ще сказати, що в Скандінавії, звідки ймовірно походить Рюрик, не виявлено<ref name=Sichynski_Skandinavia>[Січинський В. Український тризуб і прапор. Вінніпеґ 1953.&nbsp;— C. 27.]</ref> знаків подібних київо-руському Тризубу.
   
 
== Різні поняття&nbsp;— Тризуб та тризубець ==
 
== Різні поняття&nbsp;— Тризуб та тризубець ==
Рядок 69: Рядок 69:
   
 
== Перелік гіпотез щодо значення та походження Тризуба ==
 
== Перелік гіпотез щодо значення та походження Тризуба ==
Відомий дослідник Тризуба В. Січинський навів в своїй книзі перелік трактувань Тризуба по стану на середину XX сторіччя :<br/>&nbsp;— «1. Схематизоване і стилізоване відображення голуба як символа св. Духа чи іншої птиці (автори: Кене (Кьене)&nbsp;— норманський крук, Кунік, Стасов, Гільдербранд, Арнс).<br/>
+
Відомий дослідник Тризуба В. Січинський навів в своїй книзі перелік трактувань Тризуба по стану на середину XX сторіччя :<br/>&nbsp;— «1. Схематизоване і стилізоване відображення голуба як символа св. Духа чи іншої птиці (автори: Кене&nbsp;— норманський крук, Кунік, Стасов, Гільдербранд, Арнс).<br/>
 
2. Стилізована квітка, трисвічник чи орнамент (Шодуар, Войєков, Сахаров, І. Толстой, Шуберт, Кондаков, Левшинський, Таубе).<br/>
 
2. Стилізована квітка, трисвічник чи орнамент (Шодуар, Войєков, Сахаров, І. Толстой, Шуберт, Кондаков, Левшинський, Таубе).<br/>
 
3. Схематичний рисунок лука зі стрілою, згодом під назвою „куша“, уживаний як знак київського магістрату
 
3. Схематичний рисунок лука зі стрілою, згодом під назвою „куша“, уживаний як знак київського магістрату
Рядок 92: Рядок 92:
   
 
==== Тризуб як ворон бога Одіна ====
 
==== Тризуб як ворон бога Одіна ====
В XIX сторіччі скандинавський дослідник Кьоне висловив думку, що Тризуб означає скандинавського крука (ворона), якого досить часто вікінги зображували на своїх прапорах. Для вікінгів цей крук символізував «крука бога Одіна»<ref>[''Бєлов О. Ф., Шаповалов Г. І.'' Український Тризуб. Історія дослідження та історичний реконструкт. Запоріжжя: Дике поле.&nbsp;— 264 с., С. 14]</ref>.
+
В XIX сторіччі скандинавський дослідник Кене (''нім.'' Bernhard Karl von Koehne) висловив думку, що Тризуб означає скандинавського крука (ворона), якого досить часто вікінги зображували на своїх прапорах. Для вікінгів цей крук символізував «крука бога Одіна»<ref>[''Бєлов О. Ф., Шаповалов Г. І.'' Український Тризуб. Історія дослідження та історичний реконструкт. Запоріжжя: Дике поле.&nbsp;— 264 с., С. 14]</ref>.
   
 
=== Графічне трактування ===
 
=== Графічне трактування ===
Рядок 128: Рядок 128:
   
 
=== Тризуб відсутній в Скандинавії ===
 
=== Тризуб відсутній в Скандинавії ===
Парадоксом є той факт, що в Скандинавії (батьківщина Рюрика) не знайдено аналогів Тризуба:<br />
+
Парадоксом є той факт, що в Скандинавії (батьківщина Рюрика) не знайдено аналогів Тризуба:<br/>
   
 
— «Треба підкреслити, що досі не було знайдено жодного тризуба в Скандинавії, не тільки українського
 
— «Треба підкреслити, що досі не було знайдено жодного тризуба в Скандинавії, не тільки українського
Рядок 136: Рядок 136:
 
рунічний камінь із хрестом в Єлінге (Ютляндія). На цьому камені можна розпізнати лише одну-єдину петлю
 
рунічний камінь із хрестом в Єлінге (Ютляндія). На цьому камені можна розпізнати лише одну-єдину петлю
 
плетінки, але Таубе „ничтоже сумяшеся“ просто додає в своїй фантазії два „крила“ та всі інші елементи
 
плетінки, але Таубе „ничтоже сумяшеся“ просто додає в своїй фантазії два „крила“ та всі інші елементи
українського тризуба… Такою „методою“, очевидно, можна довести існування тризуба в кожному орнаменті!»<ref>[Січинський В. Український тризуб і прапор. Вінніпеґ 1953.&nbsp;— C. 27.]</ref>
+
українського тризуба… Такою „методою“, очевидно, можна довести існування тризуба в кожному орнаменті!»<ref name=Sichynski_Skandinavia/>
   
 
=== Пам'ять про Тризуб зникла одночасно зі зникненням двоєвіри ===
 
=== Пам'ять про Тризуб зникла одночасно зі зникненням двоєвіри ===
Рядок 147: Рядок 147:
   
 
== Гіпотези, які є найбільш вірогідними ==
 
== Гіпотези, які є найбільш вірогідними ==
1) Найбільш популярною є гіпотеза про «атакуючого сокола»&nbsp;— цей образ зрозумілий та має певні пояснення.<br />
+
1) Найбільш популярною є гіпотеза про «атакуючого сокола»&nbsp;— цей образ зрозумілий та має певні пояснення.<br/>
2) Книжка О. Бєлова та Г. Шаповалова<ref name=belov/>, в якій автори розвинули гіпотезу, що Тризуб це якір-хрест, затверджена до друку [[Вчена рада|Вченою радою]] [[Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України]].<br />
+
2) Книжка О. Бєлова та Г. Шаповалова<ref name=belov/>, в якій автори розвинули гіпотезу, що Тризуб це якір-хрест, затверджена до друку [[Вчена рада|Вченою радою]] [[Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України]].<br/>
 
3) Гіпотеза про Тризуб як знак «Великої богині птиці-блискавки»<ref>[Карнаух А.&nbsp;Л.&nbsp;Тризуб как знак Великой богини Киевской Руси. Издание второе, исправленное и дополненное.&nbsp;— Днепропетровск: Академия истории, 2015.&nbsp;— 80 с.]</ref> трактує Тризуб як релігійний знак великої древності. Така трактовка пояснює «загадку забуття Тризуба»&nbsp;— мовляв, Тризуб забули саме тому, що він був дуже древнім всесвітнім дохристиянським символом, і з утвердженням християнства в XII—XIII&nbsp;ст. його відкинули. Ця гіпотеза з'явилася недавно, і вже має певне наукове визнання<ref>[http://www.ukrinform.ru/rubric-pressconference/1740207-c76d219eb14cfc42b3c781201d50d619.html] Укринформ. Состоялась пресс-конференция: Презентация книги Андрея Карнауха «Тризуб как знак Великой богини Киевской Руси».]</ref>, але її обговорення в наукових колах лише починається.
 
3) Гіпотеза про Тризуб як знак «Великої богині птиці-блискавки»<ref>[Карнаух А.&nbsp;Л.&nbsp;Тризуб как знак Великой богини Киевской Руси. Издание второе, исправленное и дополненное.&nbsp;— Днепропетровск: Академия истории, 2015.&nbsp;— 80 с.]</ref> трактує Тризуб як релігійний знак великої древності. Така трактовка пояснює «загадку забуття Тризуба»&nbsp;— мовляв, Тризуб забули саме тому, що він був дуже древнім всесвітнім дохристиянським символом, і з утвердженням християнства в XII—XIII&nbsp;ст. його відкинули. Ця гіпотеза з'явилася недавно, і вже має певне наукове визнання<ref>[http://www.ukrinform.ru/rubric-pressconference/1740207-c76d219eb14cfc42b3c781201d50d619.html] Укринформ. Состоялась пресс-конференция: Презентация книги Андрея Карнауха «Тризуб как знак Великой богини Киевской Руси».]</ref>, але її обговорення в наукових колах лише починається.
   

Версія за 01:34, 1 березня 2016

Тризуб
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg
Версії
Arms of Gediminaičiai dynasty Lithuania.svg
Гедимінові стовпи Литовської династії
Деталі

Три́зуб (варіант — Тризу́б) — український національний герб, сучасний державний герб України у формі золотого тризубця особливої форми на синьому полі; у минулому — герб князів Рюриковичів і Київської Русі. Про походження і значення українського герба Тризуба існують різні теорії, жодна з них не є загальновизнанною, але можна виділити кілька теорій які є найбільш обгрунтованими — це трактування Тризуба як стилізованих зображень або сокола[1], або якоря-хреста[2][3], або «зброї богів» блискавки[4]. Треба ще сказати, що в Скандінавії, звідки ймовірно походить Рюрик, не виявлено[5] знаків подібних київо-руському Тризубу.

Зміст

Різні поняття — Тризуб та тризубець

Поняття «тризубець» є значно ширшим за поняття «Тризуб». Під «Тризубом» розуміється сучасний герб України та герб Київської Русі (герб Рюриковичів), а також «знаки, які з ними генетично пов'язані». А «тризубці» — це поняття графічне. Знаки «тризубці» розповсюджені дуже широко в різних культурах світу, деякі з «тризубців» можуть виявитися спорідненими з Тризубом, але в кожному окремому випадку таку спорідненість треба доводити.

Взагалі-то «процес вивчення походження та значення Тризуба» насамперед полягає в тому, щоб віднайти споріднені йому «тризубці» та інші символи, й знайти пояснення їх значення.

Історія Тризуба

В Київській Русі Тризуб був знаком князів Рюриковичів, але точаться суперечки на тему, чи був Тризуб знаком лише Рюриковичів, або ж давнім знаком слов'ян, ширше — індоєвропейців.

«Тризубці» відомі з часів Трипілля та давніх індоєвропейців

Знаки подібні Тризубу (тобто «тризубці») добре відомі у давніх індоєвропейців — ці тризубці означали блискавку у богів грому (хеттський Тару, субарійський Тешуб), у індуїстського бога-рунівника Шиви. По аналогії з вказаними богами, існує гіпотеза, що в Київській Русі Тризуб був знаком блискавки слов'янського бога грому Перуна.
Найдавнішим «тризубцем богів, який можна пов'язати з Україною» є тризубець начертаний на животі глиняної статуетки богині «Lady Bird»= «Пані птиці»[6], цей тризубець за формою тотожний трезубцям на плитках церкви Успіння Богородиці в місті Володимирі на Волині (церква збудована в 1160 році), а ці трезубці безумовно є генетично пов'язаними з гербом Тризубом. Ця статуетка «Lady Bird» походить з археологічної культури Вінча, а Вінча є близьким родичем Трипілля — ці культури входять в археологічну культуру «Стара Європа» (VI—IV тис. до н. е.). Населення Трипілля виготовляло глиняні статуетки богинь, які були явно подібними до статуетки «Lady Bird», але тризубців на них не виявлено.

Київська держава

Особисті знаки князів династії Рюриковичів

Визначити значення Тризуба не просто, хоча б тому, що про нього нема жодних письмових згадок в джерелах Київської Русі, історики навіть не знають його київо-руського імені.
На теперішній час найдавнішими артефактами з київо-руським Тризубом є: двозуб Святослава Великого та тризуб на золотих та срібних монетах Володимира Великого. В болгарському літописі «Хроніка Манасії» (XIV ст.) є зображення війська Святослава під Доростолом з прапорами, на верхів'ях держаків яких зображені тризубці.

Тризуб став спадковим геральдичним знаменом для нащадків Володимира Великого — Святополка І (1015—1019), Ярослава I Мудрого (1019—1054) й інших князів. Двозуб був знаменом Із'яслава Ярославича (1054—1078), Святополка II Із'яславича (1093—1113), галицького князя Льва І Даниловича (1264—1301). Крім монет знак тризуба знайдено на цеглі Десятинної церкви в Києві (986—996), на плитках Успенської церкви у Володимирі Волинському (1160), на цеглі і каменях інших церков, замків, палаців, на посуді, зброї, перснях, медальйонах, печатках, рукописах.

Поширений по всіх князівствах Київської держави протягом кількох століть, тризуб зазнавав змін включно з переходом до двозуба, але зберігав свою первісну Володимирову структуру. Серед інших змін класичного Володимирового тризуба можна назвати додавання хреста на одне з рамен чи збоку, півмісяця, орнаментальних прикрас тощо. Досі віднайдено близько 2 сотень різновидів тризуба. Його використовували також як символічний і релігійний знак в українському фольклорі і церковній геральдиці. Ще за сто років до монгольської навали, в середині XII сторіччя Тризуб фактично перестали використовувати як князівський та державний герб, вже з XII століття Тризуб почав заміняти герб зі святим архангелом Михаїлом. Причина відмови від Тризуба в XII сторіччі є історичною загадкою.

Період забуття Тризуба

Період забуття Тризуба тривав з XII—XIII сторіччя аж до кінця XVIII сторіччя, коли були знайдені перші монети Київської Русі з цим знаком. Спроби пояснити Тризуб почалися з початку XIX сторіччя — сам термін «Тризуб» вперше вжив історик Микола Карамзін.

ХХ століття

Печатки 1918—1920. Музей УНР

По відродженні української держави в 1917 році Мала Рада (12 лютого 1918 року у Коростені), а згодом і Центральна Рада (22 березня 1918 року), на пропозицію Михайла Грушевського, прийняли Володимирів тризуб за державне знамено УНР як великий і Малий Герб у відповідному орнаментальному обрамуванні. Автором проектів був Василь Кричевський. Тоді ж (22 березня) схвалено велику й малу печатки УНР зі знаком тризуба. Він фігурував на державних кредитових білетах (банкнотах) УНР, згодом Української Держави (автори проектів Георгій Нарбут, О. Красовський, І. Модзалевський, В. Кричевський й ін.).

Як герб Української Держави тризуб залишився за гетьманату (1918), а далі й за Директорії. Емблемою Українського чорноморського флоту (закон від 18 липня 1918) був тризуб з хрестом угорі. 15 березня 1939 року Сейм Карпатської України теж визнав тризуб з хрестом за державний герб. «Організація українських націоналістів» своїм гербом має тризуб, в якому середній зуб замінений мечем. Деякі організації українських католиків мають емблеми у вигляді тризуба з хрестом.

На початку 1990-х років серед істориків точилися дискусії про правомірність використання тризуба як державного герба. Противники тризуба твердили, що це був знак династії Рюрикович і ніякого стосунку до всього українського народу він не має. Українці ж самі видобули цей герб із глибини тисячоліть, повернувши його із небуття, з непам'яті. У рамках цієї дискусії варто згадати Володимир Шаяна, який назвав тризуб «Великим Таїнством Української Душі».

Після відновлення української національної державності Верховна Рада України своєю постановою «Про державний герб України» від 19 лютого 1992 року затвердила тризуб як Малий герб України, вважаючи його головним елементом Великого герба України. Тризуб став офіційною емблемою нашої держави. Нині за Конституцією України, прийнятою 28 червня 1996 року, головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (тризуб) — малий Державний Герб України.

Перелік гіпотез щодо значення та походження Тризуба

Відомий дослідник Тризуба В. Січинський навів в своїй книзі перелік трактувань Тризуба по стану на середину XX сторіччя :
 — «1. Схематизоване і стилізоване відображення голуба як символа св. Духа чи іншої птиці (автори: Кене — норманський крук, Кунік, Стасов, Гільдербранд, Арнс).
2. Стилізована квітка, трисвічник чи орнамент (Шодуар, Войєков, Сахаров, І. Толстой, Шуберт, Кондаков, Левшинський, Таубе).
3. Схематичний рисунок лука зі стрілою, згодом під назвою „куша“, уживаний як знак київського магістрату в XVI—XVIII ст. (А. Толстой).
4. Голова (закінчення) булави або князівського скіпетра, або корони як символ влади (Уваров, Самоквасов, Вільчинський), подібно тому, як у XVI—XVII ст. таке значення мала булава, пернач, чи чекан (М. Грушевський).
5. Корогва (прапор), поділений на три частини (Тілезіус, Салєт).
6. Мотив корабельної котви (тобто якоря) (Бартоломей).
7. Рунічне письмо (Й. Толстой, Кунік, Болсуновський, Орешніков, Чернев).
8. Монограма Володимира (грецькими літерами „ВАСІЛЕУС“, чи „БАЗІЛЄУС“), володаря чи інша монограма (Болсуновський, Соболевський, Скотинський).
9. Слово чи ціле речення (Пачовський, О. Пастернак).
10. Символ блискавки, подібно до знака зміїв індіанських племен Північної Америки (В. Кедровський)»[7]

Предметне трактування

Шеврон «Донбасу»
Герб з якорем.

Бачення у зображенні тризуба конкретних рис живих і неживих предметів навколишньої дійсності лежать в основі предметних гіпотез. Деякі дослідники вважають Тризуб відтворенням форм верхньої частини скіпетра візантійських монархів, скіпетра скіфських царів, зображенням корони, тобто предметів, що символізують державну владу. Інші вказують на те, що тризуб нагадує обриси птаха, уособлюючи норманського крука, слов'янського сокола або голуба Святого Духа. Також є фахівці, які вважають, що Тризуб є стилізованим символом сокола, який був священним птахом і символом Першобога для слов'ян. Значна частина фахівців припускає, що цей символ — емблема, пов'язана з конкретним предметом людської життєдіяльності — якорем[2], норманським шоломом, сокирою, прапором, рибальським знаряддям, луком зі стрілою, колоском тощо.

Тризуб як атакуючий сокіл

Широко розповсюджена трактовка, що тризуб ніби-то є «соколом який падає на здобич». На користь такої трактовки наводять такі факти:
1) Ім'я «Рюрік» на західнослов'янських мовах означало «сокіл». Тому-то, мовляв, і герб Рюріка зображував сокола.
2) Сокіл був присутній на гербі одного з міст колишнього північного прикордоння Русі — Старій Ладозі на важливому торговельному шляху від Балтійського моря на Дніпро.

Тризуб як ворон бога Одіна

В XIX сторіччі скандинавський дослідник Кене (нім. Bernhard Karl von Koehne) висловив думку, що Тризуб означає скандинавського крука (ворона), якого досить часто вікінги зображували на своїх прапорах. Для вікінгів цей крук символізував «крука бога Одіна»[8].

Графічне трактування

Тризуб у формі монограми ВОЛЯ на монеті Володимира (Великого) Святославовича
руна захисту «Альґіз»

«Графічними трактуваннями» ми умовно називаємо трактування, які вбачають в Тризубі набір літер чи візерунків:
1) Одні науковці вбачають у цьому символі слово, монограму, тобто сплетіння кількох початкових літер у вигляді вензеля для позначення імені, слова. Авторство цих слів приписують не тільки власне українцям, а й візантійцям, грекам. Наприклад: 
— історик Карл Болсуновський вбачав у тризубі в'язь з літер слова грець. «басилевс»="цар"; 
— українські націоналісти умовно вважають Тризуб зашифрованим словом «ВОЛЯ».
2) Інші вважають, що Тризуб являє собою один зі знаків писемності:
 — або походить від букви глаголиці «Шта», нащадком якої є українська «Щ»; буква «Шта» також позначало число «800»;
 — або походить від скандинавської руни «Альґіз», яка означає «захист»;
 — або від грецької літери «псі», яка означає «дух, душа»; 
— або від давньоєврейської літери «шин», яка в іудаїзмі є знаком єдиного Бога;
 — або це кирилична літера «Ш», яка раніше означала цифру 3.
3) Інші дослідники пов'язують зображення тризуба з орнаментом, тобто візерунком, побудованим на ритмічному чергуванні та поєднанні геометричних елементів або стилізованих зображень живих і неживих предметів. Вважається, що цей орнамент міг мати візантійське, східне, слов'янське або ж варязьке походження.

Філософське трактування

Існують трактування Тризуба як символічне зображення ідеї, поняття або явища. Є думка, що тризуб Володимира — це символ ідеї державної влади. За іншими версіями — символ влади над трьома світами — небесним, земним і підземним, або ж символ-ключ до розуміння алфавітів земної писемності.

Міфологічні та історичні паралелі

Деньє, карбовані ахейською княгинею Ізабеллою в 1297—1301 роках

Тризубці є одними з найдавніших знаків на землі. Вони трапляються на наскельних малюнках, на древніх гончарних виробах, монетах, прикрасах. Так, на Поділлі знайдені наскельні рельєфи з тризубцями, які зроблені у IV—III тис. до н. ч., в Ольвії — тризубці першого тисячоліття до н. ч., на монетах Босфорського царства карбувалися тризубці з V ст. до н. ч. Тризубцем був увінчаний шолом Урартського царя в VII ст. до н. е. Відомо також, що сармати використовували тризубці у своїх тамгах. Форму перевернутого тризубця має герб кримськх татар — «тарак тамга» (крим. taraq tamga). Форму тризубця має також герб Литви — «Гедимінові стовпи», «Колюмни».

З тризубцем зображували таких божеств, як: грецький Посейдон, етруський (а пізніше римський) Нептун, скіфський Тагимасад, слов'янський Перун. В Індії носіями тризубця є божества Шіва, Махакалі, Аді Шакті, Дурга, Ганеша. В індійському пантеоні богів тризубець — це блискавка бога Шиви, з допомогою якого він відправляє світ у хаос, а потім із хаосу створює новий світ, і так повторюється без кінця.

Найдавніші писемні згадки про золотий тризуб і блакитне вбрання царів Атлантиди знаходимо в праці Платона «Тімей», яка була написана в 360—355 до н. е. Легенда, описана Платоном, за словами багатьох істориків різних часів, має цілком історичні особливості: історичною її також називав і сам Платон, який позначав жанр кожного свого твору, чи то був міф, чи казка, чи історична праця.

Як об'єднати тризубці навколо Тризуба?

В індуїзмі та буддизмі — тризубці означають блискавку (а свастика означає сонце). При дослідженні тризубців древнього світу, виявилося, що вони в основному означають блискавку та є атрибутами богів грому. Доводити зв'язки між ними — це справа не проста, але є вже певні результати досліджень[4], які довели, що чимало з цих тризубців дійсно генетично пов'язані з українським Тризубом.

Спекулятивні та компрометуючі гіпотези щодо значення та походження Тризуба

Серед трактувань Тризуба є й такі, які намагаються довести, що цей знак Київська Русь сприйняла від своїх ворогів: хазар чи монголів. В інтернеті широко розповсюджена так звана «хазарська тамга[9], на якій зображений явний аналог Тризуба», але насправді ця «тамга» знайдена біля Новгорода (а зовсім не в хазарських поселеннях), і це взагалі не «тамга», а «ярлик-посвідчення чиновника київського князя» — таких «ярликів-посвідчень київо-руської доби» знайдено вже десятки на землях Київської Русі, а у хазар їх не було. Та й не міг Святослав Великий узяти герб від розбитих ним хазар, бо переможці (Святослав) не беруть своїми гербами «герби переможених» (хазари).

Походження ж Тризуба від знака монголів Чингизхана неможливе, бо «Тризуб Чингизхана» молодший за «Тризуб Володимира».

Критика гіпотез щодо значення та походження Тризуба

Потреба широкого, системного вивчення Тризуба

Майже усі запропоновані «гіпотези про значення Тризуба» не витримують критики. Їх спільним недоліком є відсутність системного вивчення питання. В. Січинський писав щодо методології вивчення Тризуба:
 — «У вивченні знаків (гербів) та старих символічних, емблематичних рисунків потрібна ширша база, треба брати під увагу весь комплекс культурного процесу даної території. Зокрема, необхідна глибока історично-порівняльна метода, де мусимо йти у відворотному часовому напрямку. В старі часи жодна емблема, чи знак не були випадково придумані,…лише прив'язувалися до якоїсь давнішої традиції, до глибшого символічного значення та виконували функцію емблеми саме тому, що були уже раніше відомими, що були освячені віками»[10].

Тризуб відсутній в Скандинавії

Парадоксом є той факт, що в Скандинавії (батьківщина Рюрика) не знайдено аналогів Тризуба:

— «Треба підкреслити, що досі не було знайдено жодного тризуба в Скандинавії, не тільки українського (київського) типу, але й взагалі знака, про котрий можна було б сказати, що він міг би бути прототипом українського тризуба… Таубе вказує на примітивну різьбу Рогувальда в храмі Скара (Середня Швеція), де є мініатюрний і зовсім неясний знак із трьома кінцями, що ніби нагадує тризуб. Далі Таубе покликається на рунічний камінь із хрестом в Єлінге (Ютляндія). На цьому камені можна розпізнати лише одну-єдину петлю плетінки, але Таубе „ничтоже сумяшеся“ просто додає в своїй фантазії два „крила“ та всі інші елементи українського тризуба… Такою „методою“, очевидно, можна довести існування тризуба в кожному орнаменті!»[5]

Пам'ять про Тризуб зникла одночасно зі зникненням двоєвіри

Окрім того, існує кілька «загадок Тризуба», на які вказані інтерпретації не відповідають.
1) Абсолютно незрозуміло, чому в письмових джерелах Київської Русі та Московії відсутня згадка про «знак Рюриковичів»; немає його опису і зображення. Не вдалося знайти навіть «київоруської назви Тризуба». За часів Богдана Хмельницького про Тризуб нічого не знали. Тризуб відкрили лише в XIX столітті — нумізмати і археологи побачили його на монетах Київської Русі. Це «забуття знака Рюриковичів» тим більше дивно, що самих Рюриковичів дуже добре пам'ятали і надзвичайно шанували. Наприклад, після смерті Бориса Годунова на престол був покликаний Василь Шуйський з віддаленій «суздальської гілки Рюриковичів», цей останній цар-Рюрикович правил до 1610 року, а про «знак Рюриковичів» в ті часи давно забули.
2) Характерно і те, що «забування Тризуба» відбулося в період XIII—XIV століть, тобто в період, коли закінчилася епоха двовір'я, тобто правлячий клас забув залишки язичництва. І в цю ж епоху зникає вживання Тризуба як «знака Рюриковичів».
Ці «загадки Тризуба» можна пояснити тим, що Тризуб був «язицьким знаком» і тому монахи-літописці постаралися його не згадувати в джерелах Київської Русі, а Рюриковичі з тієї ж причини відмовилися від цього «знаку Рюриковичів».

Гіпотези, які є найбільш вірогідними

1) Найбільш популярною є гіпотеза про «атакуючого сокола» — цей образ зрозумілий та має певні пояснення.
2) Книжка О. Бєлова та Г. Шаповалова[3], в якій автори розвинули гіпотезу, що Тризуб це якір-хрест, затверджена до друку Вченою радою Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України.
3) Гіпотеза про Тризуб як знак «Великої богині птиці-блискавки»[11] трактує Тризуб як релігійний знак великої древності. Така трактовка пояснює «загадку забуття Тризуба» — мовляв, Тризуб забули саме тому, що він був дуже древнім всесвітнім дохристиянським символом, і з утвердженням християнства в XII—XIII ст. його відкинули. Ця гіпотеза з'явилася недавно, і вже має певне наукове визнання[12], але її обговорення в наукових колах лише починається.

Галерея

Родові герби та символи

Герби держав

Сучасні регіональні та муніципальні герби

Символи політичних партій та організацій

Використання в італійській армії

Геральдика італійської армії дозволяє підрозділам додавати символи до їхніх гербів за кожну Медаль за військову доблесть, якою нагороджено підрозділ. Ці символи відносяться до країн/територій, де ця медаль була отримана. Протягом Другої світової війни 8-ма Армія (Італії) була направлена на східний фронт. Ця армія була практично повністю знищена протягом Операції «Малий Сатурн». Підрозділам, які добралися назад до ліній країн Осі та були сформовані знову після війни, було дозволено додати Український Тризуб до своїх гербів, якщо вони були нагороджені медаллю «За військову доблесть» протягом італійської кампанії в Радянському Союзі.

Тризуб на своїх гербах мають:

Тризуб у Росії

В добу Київської Русі так званий «чернігівський» різновид тризубу був дуже поширений на значній території Чернігівського князівства, в тому числі й на тих землях, що перебувають зараз у складі Росії. Після вбивства у 1246-му році в Золотій Орді чернігівського князя Михайла Святого, центр політичного життя Чернігівського князівства перемістився на деякий період на північ, до Брянська, подалі від татарських набігів. Символом місцевих чернігівських князів став так званий «розквітлий тризуб», або «тризуб розквітлий хрест» — тризуб з елементами рослинного декору. В наш час «розквітлий тризуб» можна побачити на неофіційному гербі Брянської області, відомому з 1998-го року[13]. Також цей тризуб є офіційним символом Брянсько-Сівської єпархії Російської православної церкви[14].

Гончарні клейма

Див. також

Примітки

  1. [О. М. Рапов. Знаки Рюриковичей и символ сокола. Советская археология 1968, вып. 3 стр 62.]
  2. а б Шаповалов Г. И. «О символе „якорь-крест“ и значении знака Рюриковичей» (рос.)
  3. а б [Бєлов О. Ф., Шаповалов Г. І. Український Тризуб. Історія дослідження та історичний реконструкт. Запоріжжя: Дике поле. — 264 с.]
  4. а б [Карнаух А. Л. Тризуб как знак Великой богини Киевской Руси. Издание второе, исправленное и дополненное. — Днепропетровск: Академия истории, 2015. — 80 с.]
  5. а б [Січинський В. Український тризуб і прапор. Вінніпеґ 1953. — C. 27.]
  6. [Видейко М. Ю. Путешествие в Трипольский мир.-Киев. 2005.- 194 с. — С.152]
  7. [Січинський В. Український тризуб і прапор. Вінніпеґ, 1953. — C. 24.]
  8. [Бєлов О. Ф., Шаповалов Г. І. Український Тризуб. Історія дослідження та історичний реконструкт. Запоріжжя: Дике поле. — 264 с., С. 14]
  9. Хазарская Тамга (рос.)
  10. [Ciчинський В. Тризуб і прапор України. Львів: «Міссіонер».- 1995.— С. 14]
  11. [Карнаух А. Л. Тризуб как знак Великой богини Киевской Руси. Издание второе, исправленное и дополненное. — Днепропетровск: Академия истории, 2015. — 80 с.]
  12. [1] Укринформ. Состоялась пресс-конференция: Презентация книги Андрея Карнауха «Тризуб как знак Великой богини Киевской Руси».]
  13. Брянская область. // Геральдикум.(рос.)
  14. Официальный сайт Брянской и Севской епархии РПЦ.(рос.)

Джерела

Посилання