Відмінності між версіями «Тронько Микола Дмитрович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м (замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери)
(уточнення)
 
Рядок 4: Рядок 4:
 
| зображення_розмір =
 
| зображення_розмір =
 
| зображення_підпис =
 
| зображення_підпис =
| дата народження = 28.2.1944
+
| дата народження =
 
| місце народження =
 
| місце народження =
 
| дата смерті =
 
| дата смерті =
Рядок 12: Рядок 12:
 
| національність =
 
| національність =
 
| галузь = ендокринологія
 
| галузь = ендокринологія
  +
| заклад =
| заклад = [[Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка АМН України]]
 
  +
| Alma Mater =
| Alma Mater = [[Національний медичний університет імені Олександра Богомольця|Київський медичний інститут]]
 
 
| відомий через =
 
| відомий через =
 
| звання = академік, професор
 
| звання = академік, професор
| ступінь = доктор медичних наук
+
| ступінь =
| керівник = директор
+
| керівник =
 
| учні =
 
| учні =
 
| нагороди =
 
| нагороди =
{{ряд
 
| {{Орден За заслуги I ступеня (Україна)}}
 
| {{Орден За заслуги II ступеня (Україна)}}
 
| {{Орден За заслуги III ступеня (Україна)}}
 
}}
 
{{ряд
 
| {{Заслужений діяч науки і техніки України}}
 
| {{Почесна грамота Кабінету Міністрів України}}
 
| {{Державна премія України в галузі науки і техніки}}
 
}}
 
 
| примітки =
 
| примітки =
 
}}
 
}}

Поточна версія на 17:36, 14 липня 2019

Тронько Микола Дмитрович
Tronko-photo.jpg
Народився 28 лютого 1944(1944-02-28) (75 років)
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність лікар
Alma mater Національний медичний університет імені Олександра Богомольця
Сфера інтересів ендокринологія
Заклад Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України і Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика
Вчене звання академік, професор
Науковий ступінь доктор медичних наук[d]
Нагороди
орден «За заслуги» І ступеня орден «За заслуги» II ступеня Орден «За заслуги» III ступеня
Державна премія України в галузі науки і техніки Почесна грамота Кабінету Міністрів України Заслужений діяч науки і техніки України

Тронько Микола Дмитрович (нар. 28 лютого 1944) — український учений ендокринолог, педагог, організатор наукової діяльності, академік Національної Академії медичних наук України за спеціальністю «радіаційна ендокринологія» (2010 р.), член-кореспондент НАН України за спеціальністю «радіаційна медицина» (1992 р.), доктор медичних наук (1984 р.), професор (1989 р.). АН ВШ України.

Біографія[ред. | ред. код]

Тронько М. Д. у 1967 р. закінчив Київський медичний інститут. Директор Державної установи Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка АМН України (з 1986 р.), керівник відділу фундаментальних і прикладних проблем ендокринології, завідувач кафедри ендокринології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Наукові дослідження Тронько М. Д. охоплюють різні аспекти фундаментальної і прикладної ендокринології. Експериментальні роботи присвячені вивченню регуляції секреції, механізму дії та обміну кортикостероїдів. Проведені наукові дослідження дозволили Троньку М. Д. сформувати оригінальну концепцію функціональної трансформації кортикостероїдів, останнім часом він продовжує інтенсивно вивчати проблеми регуляції внутрішньоклітинних процесів у нормі й патології.

Тронько М. Д. вніс значний вклад у вивчення впливу радіаційного фактора на канцерогенез у щитовидній залозі. Питання з Чорнобильської наукової тематики стало пріоритетним напрямом у науковій і практичній діяльності Тронька М. Д. Отримані дані лягли в основу створення Республіканського реєстру дітей, постраждалих після аварії на ЧАЕС. Більш ніж 5000 хворих дітей на рак щитовидної залози пройшли лікування в клінічних відділеннях інституту. Під керівництвом та за безпосередньої його участі отримані нові дані відносно зростання захворюваності на рак щитовидної залози у дітей та підлітків України після аварії на ЧАЕС, доведена залежність зростання захворюваності на рак щитовидної залози від дози опромінення її, проведені молекулярно-біологічні дослідження злоякісних пухлин щодо участі різних онкогенів в тиреоїдному канцерогенезі в залежності від віку пацієнтів і часу, що минув після аварії.

Протягом багатьох років провідним напрямком наукової діяльності Тронька М. Д. є проблема цукрового діабету. Важлива медико-соціальна значимість цієї проблеми для населення України зумовила прийняття Комплексної програми «Цукровий діабет», ініціатором та розробником якої був очолюваний ним інститут. Програма створила умови для значного поліпшення медичної допомоги хворим на цукровий діабет, своєчасне виявлення хвороби та її ускладнень, поліпшення якості життя хворих. Під керівництвом Тронька М. Д. вперше в Україні створені бази даних державного реєстру дорослих та дітей хворих на цукровий діабет, що дає можливість здійснювати динамічний контроль за кожним випадком захворювання, вирішувати важливі наукові завдання і практичні питання лікувально-діагностичного процесу. Під безпосереднім керівництвом Тронька М. Д. було проведено клінічне випробування та впровадження в практику вітчизняних інсулінів, ізодибуту, L-тироксину.

Під керівництвом Тронька М. Д. розроблено Державну програму профілактики йододефіцитних захворювань та проведено обстеження населення на йододефіцит по всій території України. Запропоновані шляхи подолання йодного дефіциту в України, одним з яких є підготовлений проект закону «Про попередження станів і захворювань, спричинених йодною недостатністю», який передбачає постійний моніторинг йодної забезпеченості та захворюваності населення і впровадження масової йодної профілактики шляхом вживання йодованої солі.

Тронько М. Д. є автором близько 500 друкованих праць, серед яких 37 монографій; співавтором двох авторських свідоцтв та 34 Деклараційних патентів України. Він підготував 10 докторів і 11 кандидатів наук. Тронька М. Д. обрано Президентом Асоціації ендокринологів України, віце-президентом Української діабетичної федерації, заступником голови Наукової ради при Президії НАМН України (відділення з теоретичної та профілактичної медицини). Він є членом Європейської та Американської Асоціацій з вивчення цукрового діабету, Європейської тиреоїдної асоціації, головою спеціалізованої наукової ради по захисту дисертацій зі спеціальності «Ендокринологія», головним редактором журналу «Ендокринологія».

Звання і нагороди[ред. | ред. код]

  • Нагрудний знак «Знак пошани»,
  • Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
  • Орден «За заслуги» ІІ ступеня (19 червня 2015) — за значний особистий внесок у розвиток вітчизняної системи охорони здоров'я, надання кваліфікованої медичної допомоги та високу професійну майстерність [1],
  • Орден «За заслуги» І ступеня (22 січня 2019) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[2]
  • Почесна грамота Кабінету Міністрів України (24 березня 2004) — за вагомий особистий внесок у розвиток охорони здоров'я, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм[3],
  • Грамота Верховної Ради України «За заслуги перед Українським народом»,
  • Премія ім. О. О. Богомольця (1989),
  • Заслужений діяч науки і техніки України (23 квітня 1994) — за активне впровадження нових методів діагностики і лікування, високу професійну майстерність[4],
  • Державна премія України в галузі науки і техніки (10 грудня 2007) — за визначення механізмів радіоіндукованих онкогематологічних та онкологічних ефектів Чорнобильської катастрофи, розробку і впровадження новітніх технологій медичного захисту постраждалих[5],
  • Премія ім. В. П. Комісаренка НАН України в галузі патофізіології, клінічної і експериментальної ендокринології (2008),
  • Нагасакська Меморіальна премії миру ім. Такаші Нагаї (Японія, 2012).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 19 червня 2015 року № 346/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня медичного працівника»
  2. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №14/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 2019-01-23. 
  3. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 384 «Про нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України»
  4. Указ Президента України від 23 квітня 1994 року № 184/94 «Про присвоєння почесних звань України медичним працівникам»
  5. Указ Президента України від 10 грудня 2007 року № 1191/2007 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2007 року»

Джерела[ред. | ред. код]