[перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
|
|
|
|адреса = |
|
|адреса = |
|
|релігійна конфесія = |
|
|релігійна конфесія = |
|
+ |
|карта розташування = Україна |
|
| |
|
| |
|
}} |
|
}} |
|
|
|
|
|
|
|
== Історія == |
|
== Історія == |
|
+ |
Одним із найвиразніших архітектурних ансамблів України є Троїцько-Іллінський монастир ХІ—ХVІІІ ст. в Чернігові. Він складається з двох частин — колишнього Іллінського монастиря ХІ—ХVІІ ст. та Троїцького монастиря, побудованого на найвищому плато Болдиних гір протягом 1677-1780 років, об’єднаних ландшафтом та архітектурою в єдиний ансамбль. |
|
+ |
Початок, за літописом, було покладено ченцем Антонієм Печерським 1069 року. «Ископанные» ним та його послідовниками в яру Болдиних гір печери з часом перетворились на двоярусний великий підземний комплекс — відому сьогодні в усьому світі пам’ятку підземного будівництва Антонієві печери. У ХІІ ст. біля входу в печери збудували хрестовокупольну безстовпну, увінчану одним верхом Іллінську церкву. 1239 року монастир зруйнували орди Батия. |
|
|
|
|
|
+ |
Ініціатором будівництва Троїцького монастиря був відомий політичний, церковний діяч і письменник кінця ХVІІ ст. архієпископ чернігівський Лазар Баранович. У 1672 році він переїхав у Чернігів із своєї колишньої резиденції в Новгороді-Сіверському.Завдяки перебудовам вона отримала форму трибанного храму, найбільш розповсюдженого в Україні за козацької доби. |
|
Закладений у [[1679]] р. [[Лазар (Баранович)|Лазарем Барановичем]] за проектом і під керівництвом [[архітектор]]а Іоанна Баптисти (Йоганн Батист Зауер). Збудований коштом [[Українські гетьмани і кошові отамани|гетьмана України]] [[Іван Мазепа|Івана Мазепи]]. Будівництво завершенно [[1695]]. |
|
Закладений у [[1679]] р. [[Лазар (Баранович)|Лазарем Барановичем]] за проектом і під керівництвом [[архітектор]]а Іоанна Баптисти (Йоганн Батист Зауер). Збудований коштом [[Українські гетьмани і кошові отамани|гетьмана України]] [[Іван Мазепа|Івана Мазепи]]. Будівництво завершенно [[1695]]. |
|
+ |
|
|
+ |
Троїцько-Іллінський монастир діяв до 1786 року, коли за наказом Катерини ІІ вотчини монастиря були секуляризовані. Троїцькому монастирю була відведена особлива роль: на його території було призначено розмістити Чернігівський університет, чому сприяло і те, що монастир мав друкарню і бібліотеку, яка нараховувала більше 11 тисяч книг. Після смерті князя Тавриди Григорія Потьомкіна, який особливо опікувався цим питанням, наказ не виконувався. Тому 1790 року долю монастиря було змінено: імператриця визначила чернігівському єпископу переселитися з Борисоглібського в Троїцький монастир. |
|
+ |
|
|
+ |
Другої світової війни будівлі монастиря знаходились в користуванні чернігівського зоотехнікуму. Під час окупації в листопаді 1941 року Троїцький монастир став діючим жіночим монастирем; настоятельницею якого була ігуменя Антонія (Сорокіна). Його будівлі значно постраждали під час бомбардувань 1941 і 1943 років, тому єпархія вже в 40-х роках ХХ ст. проводила ремонтні роботи. Жіночий монастир діяв до 1961 року; з 1967 року комплекс Троїцького монастиря входив до складу чернігівського архітектурно-історичного заповідника. У 1988 році, після закінчення реставраційних робіт, проведених під керівництвом відомого архітектора Маріоніли Говденко та реставратора живопису Володимира Бабюка, будівлі колишнього Троїцького монастиря повернули Чернігівській єпархії. |
|
+ |
|
|
+ |
З цього часу на території колишнього монастиря знаходився так званий «Архієрейський дім» — резиденція чернігівського архієпископа. Щодо чоловічого монастиря на Болдиних горах, то він знов був закритий у 1918 році. Троїцький собор функціонував як приходський храм до 1929 року. |
|
|
|
|
|
За період існування собору він неодноразово горів, перебудовувався, але в результаті реставраційних робіт в 80-х роках ХХ ст. собор відновлено в первісних формах XVII ст. Автор проекту реставрації — київський архітектор М. М. Говденко. |
|
За період існування собору він неодноразово горів, перебудовувався, але в результаті реставраційних робіт в 80-х роках ХХ ст. собор відновлено в первісних формах XVII ст. Автор проекту реставрації — київський архітектор М. М. Говденко. |
|
+ |
|
|
+ |
Сьогодні монастир продовжує бути резиденцією архієпископа Української православної церкви. У будинку настоятеля з 90-х років ХХ століття діє духовне училище з підготовки священиків та регентів-псаломщиків. Троїцький собор, чудовий зразок майстерності українських майстрів кінця ХVІІ ст., знов є діючим храмом. |
|
|
|
|
|
== Опис == |
|
== Опис == |
|
+ |
Першою побудували трапезну із Введенською церквою (1677-1679 рр.), єдиною двобанною серед тих, що збереглися на Лівобережній Україні трапезних церков; пізніше спорудили три корпуси келій та господарських приміщень, які створили мальовниче барочне оточення головної споруди — Троїцького собору, збудованого у 1679-1695 роках за проектом архітектора Іоанна Зауера — Баптиста. Цікавий факт: у барабані глави собору зберігся фрагмент напису часів гетьмана Мазепи про грошові пожертви Лазаря Барановича і Івана Мазепи на будівництво собору. |
|
+ |
|
|
+ |
Наприкінці ХVШ ст. замість дерев’яної збудували цегляну огорожу монастиря з квадратними і восьмигранними кутовими вежами; з півночі собору побудували величну надбрамну п’ятиярусну дзвіницю висотою 58 метрів у соковитих барокових формах. Дзвіницю споруджено між 1770 і 1780 роками архімандритом Іоілем (Биковським). Прізвище архітектора — будівничого невідоме; за деякими свідоцтвами були використані проектні креслення Іогана Шеделя, автора Великої Лаврської дзвіниці. Розміщена в ансамблі монастиря, дзвіниця стала головним орієнтиром для подорожнього з боку Києва, Ніжина, Любеча. |
|
+ |
|
|
Собор є визначною пам'яткою, що розкриває шляхи становлення і розвитку архітектури [[Українське бароко|українського бароко]]. |
|
Собор є визначною пам'яткою, що розкриває шляхи становлення і розвитку архітектури [[Українське бароко|українського бароко]]. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
== Галерея == |
|
== Галерея == |
|
+ |
Ансамбль Троїцького монастиря складався протягом ХVІІ—ХІХ ст. Побудова цього величного комплексу стала можливою й тому, що Троїцько-Іллінський монастир був великим феодальним господарством, якому в середині ХVІІІ ст. належало майже 10 тисяч кріпаків, 24 села, 30 вітряків, 31 завод, у т. ч. цегельні. Троїцький монастир був з’єднаний з Іллінським «галереею, устроенною на каменных арках и столбах». |
|
+ |
|
|
+ |
|
|
<gallery widths="200px" heights="200px" perrow="5"> |
|
<gallery widths="200px" heights="200px" perrow="5"> |
|
File:Troitzachernigov.jpg|Вигляд спотвореного перебудовами храму на дореволюційному фото |
|
File:Troitzachernigov.jpg|Вигляд спотвореного перебудовами храму на дореволюційному фото |
|
|
|
File:Памятник Архітектури - Троїцький Собор.jpg|Троїцький собор - пам'ятка архітектури |
|
File:Памятник Архітектури - Троїцький Собор.jpg|Троїцький собор - пам'ятка архітектури |
|
File:В середині собору.jpg|Настінний розпис |
|
File:В середині собору.jpg|Настінний розпис |
|
+ |
|
|
+ |
|
|
+ |
|
|
File:Дзвіниця Троїцького монастиря.JPG|Дзвіниця |
|
File:Дзвіниця Троїцького монастиря.JPG|Дзвіниця |
|
File:Троїцький собор всередині. Вхід..JPG|Вхід до собору |
|
File:Троїцький собор всередині. Вхід..JPG|Вхід до собору |
|
|
|
== Посилання == |
|
== Посилання == |
|
{{Портал|Архітектура}} |
|
{{Портал|Архітектура}} |
|
+ |
Взято:https://oldchernihiv.com/troitsko-illinskiy-monastyr/ |
|
|
|
|
|
== Джерела == |
|
== Джерела == |