Трьохсвятительська вулиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:51, 9 травня 2019, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 1. #IABot (v2.0beta14))
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Трьохсвятительська вулиця
Київ
Трёхсвятительская улица Киев 2012 01.JPG
Місцевість Старий Київ
Район Шевченківський
Назва на честь Трьохсвятительська церква
Колишні назви
вул. Театральна,
вул. Жертв Революції,
вул. Героїв Революції
Загальні відомості
Протяжність 500 м
Координати початку 50°27′08″ пн. ш. 30°31′37″ сх. д. / 50.452417° пн. ш. 30.527000° сх. д. / 50.452417; 30.527000Координати: 50°27′08″ пн. ш. 30°31′37″ сх. д. / 50.452417° пн. ш. 30.527000° сх. д. / 50.452417; 30.527000
Координати кінця 50°27′18″ пн. ш. 30°31′18″ сх. д. / 50.455194° пн. ш. 30.521917° сх. д. / 50.455194; 30.521917
Поштові індекси 01001
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro Second Line logo.svg «Майдан Незалежності»
Фунікулер Kiev Funicular logo.svg Верхня станція
Покриття бруківка, асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 11712
У проекті OpenStreetMap r975770
На карті Вулиця Мала Житомирська.jpg
На карті населеного пункту
Мапа
CMNS: Трьохсвятительська вулиця на Вікісховищі

Трьохсвяти́тельська ву́лиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Старий Київ. Пролягає від Європейської площі до Михайлівської площі.

Прилучаються вулиці Хрещатик і Костьольна.

Історія[ред. | ред. код]

Вулиця виникла у XVII столітті. Її назва походить від церкви Трьох Святителів, що знаходилася на Михайлівській площі. Церкву було знищено у 19341935 роках, для будівництва майбутньої Урядової площі. Зараз на її місці[1] — єдиний будинок з ансамблю споруд, які мали бути зведені на площі — колишній будинок обкому та міському компартії УРСР, а нині будівля міністерства закордонних справ України.

На початку XIX століття вулицю перейменували у Театральну, на честь першого у місті, тоді ще дерев'яного театру, зведеного у 1805 році, який знаходився приблизно на місці сучасного Українського дому. В ті часи вулиця пролягала до Подолу, у бік якого повертала поблизу теперішнього фунікулеру, і включала до свого складу сучасний Боричів узвіз. У 1830–40-х роках, внаслідок реконструкції Старого Києва, напрямок пролягання Трьохсвятительської вулиці змінено в бік Андріївського узвозу, вона складала єдине ціле з сучасною Десятинною вулицею.

У 1919 отримала назву вулиця Жертв Революції[2][3], за однією з версій, у пам'ять про революціонерів-більшовиків, яких 24-25 грудня 1918 року вели цією вулицею на розстріл на Володимирську гірку (назву підтверджено 1944 року[4]). Пізніше, у 1955 році, коли в рамках «відлиги» поняття «жертви революції» набуло неоднозначного характеру (можливо, через можливість ототожнювання з ними жертв більшовицького Червоного терору), вулиця отримала назву Героїв Революції[5].

У середині 1930-х планувалася реконструкція вулиці зі зменшенням її кута схилу.[6] У 1958 році від Трьохсвятительскої вулиці відокремлено Десятинну вулицю, після чого вона набула сучасних розмірів. Історичну назву вулиці відновлено 1992 року[7].

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

Будинки № 4, 4-а, 4-б та 4-в являють собою комплекс Михайлівського монастирського готелю. Він будувався у кілька етапів, з 1857 по 1907 рік. Будинок № 4 є найновішим з комплексу, він зведений за проектом Євгена Єрмакова у 19061907 роках. Будинок № 4-в зведений у 1883 році (архітектор Володимира Ніколаєв). Під час Першої світової війни у 1914 році тут розміщувався штаб і дві роти добровольців Чехословацької дружини, сформованої з російських чехів та словаків. У 1918 році тут були казарми гайдамаків Симона Петлюри. Після громадянської війни — студентські гуртожитки, пізніше — інститути Академії наук України.

Будинок № 5 — особняк купця К. Ховалкіна (1865 р.), № 7 — прибутковий будинок (19131914 роки), зведений на території садиби Олександрівського костьолу, стиль — пізній модерн. Будинки № 11, 13 — прибуткові будинки (поч. XX ст.)

Михайлівський монастир[ред. | ред. код]

До Трьохсвятительської вулиці відносяться наступні історичні споруди на території монастиря:

  • № 6 — Михайлівські (Братські) келії монастиря, зведені у 18541856 роках архітектором Київської єпархії Павлом Спарро.
  • № 6-А — Трапезна церква Іоанна Богослова Михайлівського монастиря (1713 р., бароко)
  • № 6-Б — Співацький флігель, пам'ятник архітектури кін. XIX — поч. ХХ ст.
  • № 8 — Варваринські келії монастиря (18981902 роки)

Відомі особи, пов'язані з Трьохсвятительською вулицею[ред. | ред. код]

У будинку № 13 проживали художники Михайло Врубель та Вільгельм Котарбінський. У будинку № 4 у 1902 році зупинялася письменниця Марко Вовчок.

Пам'ятники та меморіальні дошки[ред. | ред. код]

На території Михайлівського Золотоверхого монастиря знаходиться низка пам'ятників: монумент «Жертвам за Віру», пам'ятник студентам та викладачам Київської духовної академії, скульптура «Гефсіманське боріння».

Установи та заклади[ред. | ред. код]

Зображення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 травень 2011. Процитовано 12 квітень 2011. 
  2. От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.
  3. Переименование улиц // Известия / Вісти. — 1920. — № 13. — 4 января. — С. 4. (рос.) Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.
  4. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 38, арк. 65–102. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
  5. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 5 липня 1955 року № 857 «Про перейменування вулиць м. Києва», ч. 1, ч. 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 796, арк. 123–149. Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013. Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.
  6. Гречина М. Реконструкція вулиці Жертв Революції // Соціалістичний Київ. — 1936. — № 10. — С. 26–29.
  7. Розпорядження Представника Президента України у місті Києві від 11 вересня 1992 року № 1043 «Про повернення вулицям історичних назв». Архівовано з першоджерела 4 березня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]