Углицька ГЕС

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Углицька ГЕС
Uglich GES.JPG
57°31′39″ пн. ш. 38°17′52″ сх. д. / 57.52750000002777853° пн. ш. 38.29777777780577708° сх. д. / 57.52750000002777853; 38.29777777780577708Координати: 57°31′39″ пн. ш. 38°17′52″ сх. д. / 57.52750000002777853° пн. ш. 38.29777777780577708° сх. д. / 57.52750000002777853; 38.29777777780577708
Країна Росія
Адмінодиниця Углич
Стан діюча
Річка Волга
Каскад Волзько-Камський каскад ГЕС
Початок будівництва 1935
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1940 — 1941
Основні характеристики
Установлена потужність 120  МВт
Середнє річне виробництво 240  млн кВт·год
Тип ГЕС руслово-греблева
Розрахований напір 12  м
Характеристики обладнання
Тип турбін поворотно-лопатеві
Кількість та марка турбін 1хК 91-ВБ-900,1х?
Витрата через турбіни 2х482  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів 1хСВ 1250/170-96, 1хСВ 1343/150-100
Потужність гідроагрегатів 1x55,1x65  МВт
Основні споруди
Тип греблі земляна насипна і водоскидна залізобетонна
Висота греблі 27  м
Довжина греблі 310  м
Шлюз є
Власник РусГидро
Сайт kvvges.rushydro.ru
Углицька ГЕС. Карта розташування: Росія
Углицька ГЕС
Углицька ГЕС
Мапа
Углицька ГЕС у Вікісховищі?

Углицька гідроелектростанція — ГЕС на річці Волга в Ярославський області, у м. Углич. Входить у Волзько-Камський каскад ГЕС. Одна з найстаріших ГЕС Росії. Разом з Рибінською ГЕС входить у склад філії «Каскад Верхневолжских ГЭС» ВАТ «РусГидро».

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Будівництво ГЕС почалося в 1935, закінчилося в 1940. Гідроелектростанція низьконапірного руслового типу.

Склад споруд ГЕС:

  • руслова земляна гребля довжиною 310 м і висотою 27 м;
  • водоскидна залізобетонна гребля;
  • судноплавний однокамерний однонитковий шлюз;
  • будівля ГЕС.

По спорудах ГЕС проходить автомобільний перехід.

Потужність ГЕС - 120 МВт, середньорічне вироблення - 240 млн кВт * год. У будівлі ГЕС установлено 2 поворотно-лопаткових гідроагрегати потужністю по 55/65 МВт, що працюють при розрахунком напорі 12 м. Обладнання ГЕС застаріло і підлягає модернізації. Напірні споруди ГЕС утворюють Углицьке водосховище.

Углицька ГЕС спроектована інститутом «Гідропроект».

Економічне значення[ред. | ред. код]

Углицька ГЕС працює в піковій частині графіку навантаження енергосистеми Центру. Водосховище ГЕС забезпечує судноплавство на верхній Волзі.

Углицька ГЕС відіграла велику роль в енергопостачанні країни в роки Великої Вітчизняної війни.

Углицька ГЕС входить до складу філії «Каскад Верхневолжских ГЭС» ВАТ «РусГидро».

Історія будівництва та експлуатації[ред. | ред. код]

Рішення про будівництво Верхньоволзьких гідровузлів — Углицького й Рибінського було прийнято 14 вересня 1935 постановою ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР. Перший екскаватор на будівництві Углицької ГЕС запрацював в січні 1935. Основні роботи тут розгорнулися через 3 роки. 23 травня 1938 економічною Радою РНК СРСР було затверджено технічний проект гідровузлів. Згідно з цим проектом на двох гідровузлах передбачалося однакове гідросилове обладнання та подібні компонувальні рішення будівель ГЕС. Роботи з будівництва ГЕС велися під контролем НКВС з широким використанням праці в'язнів.

8 грудня 1940 було введено в експлуатацію перший гідроагрегат Углицької ГЕС та лінії електропередачі Углич-Москва на 220 кВ. 20 березня 1941 було введено в експлуатацію другий гідроагрегат. Але почалася війна, і в 1941-му році будівництво припинилося. У другій половині 1942 р. воно продовжилося, але дуже повільними темпами. Пуск ГЕС було здійснено при рівні Углицького водосховища на 2,7 м нижче проектного. Лише у квітні 1943 Углицьке водосховище було наповнено до необхідної позначки. 30 липня 1955 Рада Міністрів СРСР затвердила акт урядової комісії з прийняття в промислову експлуатацію Углицького і Рибінського гідровузлів, і був створений «Каскад ГЕС № 1 Мосенерго». У 1993 р. підприємство було перетворено у ВАТ «Каскад Верхневолжских ГЭС». З 1 липня 2003 р. функції одноосібного виконавчого органу ГЕС були передані ВАТ «Управляющая компания Волжский гидроэнергетический каскад». Наприкінці 2007 року станція увійшла до складу філії Каскад Верхньоволзьких ГЕС ВАТ «ГидроОГК».

У 2007 в будівлі управління Углицької ГЕС було відкрито музей російської гідроенергетики.

Обладнання ГЕС, що відпрацювало понад 60 років, фізично і морально застаріло і підлягає заміні та реконструкції. Зокрема, проводиться реконструкція розподільчого пристрою із заміною застарілих і екологічно небезпечних масляних вимикачів на сучасні елегазові. Проводиться заміна гідросилового обладнання - у квітні 2007 року було укладено контракт з фірмою Voith Siemens Hydro Power Generation GmBH на заміну одного з гідроагрегатів станції на сучасний, потужністю 65 МВт. Гідротурбіни виготовлена за кордоном[1], гідрогенератор - на новосибірському підприємстві «ЭЛСИБ». Всі роботи планується завершити до кінця 2010 року.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 21 травень 2010. Процитовано 11 грудень 2009. 

Посилання[ред. | ред. код]