Відмінності між версіями «Українська латинка»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Рядок 124: Рядок 124:
 
* [http://www.ji.lviv.ua/n23texts/chornovol.htm Стаття у часописі "Ї" про історію латинки] (заувага: «Ї» також друкує вступи до кожного числа латинкою)
 
* [http://www.ji.lviv.ua/n23texts/chornovol.htm Стаття у часописі "Ї" про історію латинки] (заувага: «Ї» також друкує вступи до кожного числа латинкою)
 
* [http://ua.translit.cc/ Українська транслітерація] — інтернет-сервіс для автоматичної транслітерації текстів.
 
* [http://ua.translit.cc/ Українська транслітерація] — інтернет-сервіс для автоматичної транслітерації текстів.
* [http://latynka.ho.com.ua/latynka.html Транслітератор (кирилиця->латинка)] з багатьма варіантами транслітерації (кодування сторінки — [[UTF-8]])
+
* [http://latynka.oos.cc/web/ Транслітератор (кирилиця->латинка)] з багатьма варіантами транслітерації (кодування сторінки — [[UTF-8]])
   
 
{{Українська мова}}
 
{{Українська мова}}

Версія за 18:55, 30 листопада 2008

Українська латинка або Латиниця — спільна назва проектів запровадження латинської абетки для української мови. Традиційно для запису текстів українською використовувалася кирилиця в різних її варіантах. Жодна з пропозицій латинізувати українську у минулому писемність не отримувала широкої підтримки, хоча заклики створити нову латинську абетку останнім часом дедалі частіше лунають з вуст національної інтелігенції [джерело?]. Лінгвістично українська латинка (у всіх її варіантах) нагадує польську та (особливо) чеську абетки[джерело?].

Історія

Перші українські тексти латинкою датуються 16-17 сторіччями, записані чеською або польською абетками. У 19 сторіччі запровадити латинську писемність намагався Лозинський Йосип — вчений та священик зі Львова. Пізніше латинкою користувалась бюрократія Галичини під австрійською владою.

За емігрантських умов у відсутності українських черенок виходили частинно латинкою у післявоєнний час, і періодика, і наукова література, як наприклад, ашафенбургська газета «Неділя», до якої дописував журналіст А. Курдидик, та наукова праця «Синтаксис сучасної української літературної мови» (англ. «The Syntax of Modern Literary Ukrainian») Ю.Шевельова.

Відповідність літер

Далі наводиться таблиця відповідностей між кирилицею та латинкою в її найпоширенішому сучасному варіанті: [1]

Aa Bb Cc Čč Dd Ee Ff Gg
Aa Бб Цц Чч Дд Ee Фф Ґґ
Hh Ii Jj Kk Ll Mm Nn Oo
Гг Ii Йй Кк Лл Мм Нн Oo
Pp Rr Ss Šš Šč šč Tt Uu Vv
Пп Рр Сс Шш Щщ Тт Уу Вв
Xx Yy Zz Žž '
Хх Ии Зз Жж ь

Літерам Я, Ю, Є, Ї в латинці відповідають Ja, Ju, Je, Ji після голосних та апострофа, та 'a, 'u, 'e, 'i після приголосних. Оскільки цьому випадку апостроф для розділення приголосних та йотованих голосних стає непотрібним, його використовують для позначення м'якості передуючої приголосної. Також замість Šč пропонувалося Ŝ, та ця ідея не набула загальної підтримки.

Зразок тексту

Ось так, наприклад, виглядає «Заповіт» Т. Г. Шевченка сучасною українською латинкою.

Taras ŠEVČENKO

Zapovit

Jak umru, to poxovajte
Mene na mohyli,
Sered stepu šyrokoho,
Na Vkrajini mylij,
Ščob lany šyrokopoli,
І Dnipro, і kručі

Bulo vydno, bulo čuty,
Jak reve revučyj.
Jak ponese z Ukrajiny
U syńeje more
Krov vorožu… otojdi ja
І lany, і hory —

Vse pokynu і polynu
Do samoho Вoha
Molytyśa… a do toho
Ja ne znaju Вoha.
Poxovajte ta vstavajte,
Kajdany porvite

І vražoju zloju krovju
Voľu okropite.
І mene v semji velykij,
V semji voľnij, novij,
Ne zabud'te pomjanuty
Nezlym tyxym slovom.

Див. також

Посилання