Перегляд вихідного коду сторінки Українська музика

{{Українці}}
{{Otheruses|Українська музика (журнал)}}
'''Украї́нська му́зика''' починає власний відлік із [[IX століття]] нашої&nbsp;ери — часів становлення [[Київська Русь|Русі]]<ref>{{cite book|url=|назва=[http://folklor.ho.ua/Umf_www/books/syn/iv_syn.pdf Історичний синтаксис фольклору: Проблеми походження, хронологізації та декодування народної музики]|прізвище=Іваницький|ім'я=Анатолій|рік=2009|серія=|видавець=[[Нова книга]]|том=|розміщення=Вінниця|сторінка=404 стор.|isbn=978-966-382-207-5|дата-доступу=|ref=Іваницький|автор-посилання=Іваницький Анатолій Іванович|інші=|nopp=y}} ([https://web.archive.org/web/20190720180806/http://folklor.ho.ua/Umf_www/books/syn/iv_syn.pdf PDF])</ref> і у своєму розвитку охоплює переважно всі види [[музика|музичного мистецтва]]&nbsp;— [[народна музика|народну]] і професійну, [[академічна музика|академічну]] і [[поп-музика|популярну]] музику. Нині (2020-і) українська музика в її різноманітності, звучить в Україні та далеко за її межами, вона й надалі розвивається в народній та професійній традиціях, і є предметом вивчення [[Музикознавство|науковців]].

== Українська народна музика ==
{{main|Українська народна музика}}

=== Початковий період розвитку ===
[[Файл:Баян.jpg|міні|праворуч|300px|[[Васнецов Віктор Михайлович|Віктор Васнецов]]. [[Боян]], 1910&nbsp;р.]]
Музичність та співучість є одними з характерних рис [[українці]]в<ref>{{Cite web |url=http://axi0ma.at.ua/publ/2-1-0-91 |title=Архівована копія |accessdate=9 квітня 2009 |archive-date=11 серпня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190811162529/https://axi0ma.at.ua/publ/2-1-0-91 }}</ref>, музичні традиції на території сучасної України сягають прадавніх часів. Знайдені київськими археологами в околицях [[Чернігів|Чернігова]] музичні інструменти&nbsp;— [[Тріскачка (музичний інструмент)|тріскачки]] з бивнів [[мамонт]]а датують віком XX тисяч років. До того ж періоду відносять [[флейта|флейти]], знайдені на стоянці [[Молодове V|Молодове]] ([[Чернівецька область]]).

На [[фреска]]х [[Софійський собор (Київ)|Софійського собору]] ([[XI століття]]) зображені музики, що грають на різних [[Духові музичні інструменти|духових]], [[Ударні музичні інструменти|ударних]] та [[струнні музичні інструменти|струнних]] (подібних до [[арфа|арфи]] та [[лютня|лютні]]) інструментах, а також [[скоморох]]и, що танцюють. Ці фрески свідчать про жанрове розмаїття музичної культури [[Київська Русь|Русі]]. До 13 століття відносяться літописні згадки про співців [[Боян]]а та [[Митус]]у.

Загалом первісне музикування мало синкретичний характер&nbsp;— пісня, танець і поезія були злиті в нерозривній єдності і, найчастіше, супроводжувало обряди і церемонії, ритуали, трудовий процес тощо. В уяві людей музика і музичні інструменти відігравали важливу роль оберегів під час заклинань і молитов магічно-охоронного значення. В музиці люди вбачали захист від нечистої сили, поганого сну, від зурочення. Існували в людей і спеціальні магічні награвання для забезпечення родючості ґрунту і плодовитості худоби.

У первісній грі починають виділятися солісти, заспівувачі; розвиваючись, диференціюються елементи музично виразної мови. Речитація на одному тоні ще без чіткої розміреності інтервальних ходів (низхідний глісандуючий рух первісної мелодії близькими, частіше всього, сусідніми звуками) приводить до поступового розширення звукового діапазону: закріплюються [[кварта (музичний інтервал)|кварта]] і [[квінта (музичний інтервал)|квінта]] як природні межі підвищення і зниження голосу, а тим самим як опорні для мелодії інтервали і їх заповнення проміжними (вузькими) ходами.

Цей процес, що відбувався в найдавніші часи, і був тим джерелом, з якого виникла народна музична культура. Він поклав початок формулюванню музичних систем, які в подальших історичних умовах, унаслідок своєрідності, привели до виникнення національних прикмет музичної мови.

=== Народнопісенна творчість ===
{{main|Українські народні пісні}}
[[Файл:Rutheni_1563.jpg|ліворуч|міні|259x259пкс|Українці Галичини, Бертеллі, 1563]]
Про становлення народної пісні, що існувала в найдавніші часи на теренах України, можна судити зі старовинних обрядових пісень. Багато з них є відбитком цільного світогляду часів первісної людини, що розкриває ставлення народу до природи та її явищ.

Самобутній національний стиль найбільш повно представлений піснями центрального [[Наддніпрянська Україна|Придніпров'я]]. Їм властиві мелодична орнаментика, вокалізація голосних, лади&nbsp;— [[еолійський лад|еолійський]], [[іонійський лад|іонійський]], [[дорійський лад|дорійський]] (нерідко хроматизований), [[міксолідійський лад|міксолідійський]]. Зв'язки з білоруським, і російським фольклором особливо яскраво виявляються у фольклорі [[Полісся]].

На [[Прикарпаття|Прикарпатті]] й [[Карпати|Карпатах]] розвинулися свої відмінні пісенні стилі. Їх визначають як [[гуцули|гуцульський]] і [[лемки|лемківський]] діалекти. Гуцульський фольклор відрізняється архаїчними рисами в мелосі й виконавській манері (інтонування, наближене до натуральному ладу, низхідні [[глісандо]] в закінченнях фраз, спів із вигуками, імпровізаційна [[мелізматика]], силабічний речитатив), взаємодією вокального й інструментального начал, зв'язками з молдавським і румунським фольклором. У ладовому відношенні гуцульському фольклору притаманний особливий&nbsp;— [[гуцульський лад]], а також&nbsp;— [[еолійський лад|еолійський]], [[іонійський лад|іонійський]], та [[дорійський лад|дорійський]]. Для лемківського діалекту характерні зв'язки з польською, угорською, словацькою пісенністю, що проявляються в гостро трепетливому синкопованому ритмі, переважанні [[мажор]]у над [[мінор (музика)|мінором]], пануванні силабічного речитативу.

==== Жанрове розмаїття української пісні ====

{{Listen|filename=Oy u poli drevo(fragment).ogg|title=«Ой у полі древо...»|description= лірична, виконує [[Древо (київський музичний гурт)|ансамбль «Древо»]]}}
{{Listen|filename=volodar.ogg|title=«Володар, одчиняй ворота»|description= веснянка, виконує [[Фольклорний гурт автентичного співу "Володар"|«Володар»]]}}
{{Listen|filename=Oy tam na mori.ogg|title=«Ой, там на морі, на синьому»|description= веснянка, виконує [[Фольклорний гурт автентичного співу "Володар"|«Володар»]]}}
{{Listen|filename=Na Ivana.ogg|title=«На Івана, на Купайла»|description= купальська, виконує [[Фольклорний гурт автентичного співу "Володар"|«Володар»]]}}

За своїм значенням у житті народу, за тематикою, сюжетом і музичними властивостями українська народна пісня поділяється на безліч різноманітних жанрів, що об'єднуються певною системою ознак. У цьому розумінні найтиповішими жанрами української пісні є:

* '''[[Обрядові та обрядово-календарні пісні|Календарно-обрядові]]'''&nbsp;— [[веснянки]], [[щедрівки]], [[гаївки]], [[колядки]], [[купальські пісні|купальські]], [[обжинкові пісні|обжинкові]] та інші.
* '''Родинно-обрядові'''&nbsp; та '''побутові'''&nbsp;— [[весільні пісні|весільні]], [[Жартівливі пісні|жартівливі]], танцювальні (в тому числі [[коломийки]]), [[частівки]], [[колискові]], поховальні, [[голосіння]] та інше.
* '''Кріпацького побуту'''&nbsp;— чумацькі, наймитські, бурлацькі тощо;
* '''[[Козацькі пісні]]'''
* '''[[Історичні пісні]]''' і '''[[дума|думи]]'''
* '''Солдатського побуту'''&nbsp;— рекрутські, солдатські, [[Стрілецькі пісні|стрілецькі]];
* '''[[Ліричні пісні та балади]]'''.

==== Думи та історичні пісні ====
{{main|Дума}}
[[Файл:Veresay Ostap.jpg|праворуч|міні|200px|Бандурист [[Остап Вересай]], (1803—1890)]]
У [[XV]]–[[XVI століття]]х історичні [[дума|думи]] та пісні стають одним із найяскравіших явищ української народної музики, своєрідним символом національної історії та культури. Як зазначав арабський мандрівник [[Павло Алепський]] (мемуарист, син Антіохійського патріарха), який у [[1654]] і [[1656]] роках побував в Україні: {{text|«Спів козаків тішить душу і зцілює від журби, бо їх наспів приємний, йде від серця і виконується мовби з одних вуст; вони пристрасно люблять нотний спів, ніжні і солодкі мелодії».<ref>{{Cite web |url=http://www.ukrcenter.com/library |title=100 видатних імен України. Українська бібліотека Українського центру (освітньо-інформаційний ресурс) |accessdate=26 червня 2007 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20070701111655/http://www.ukrcenter.com/library/ |archivedate=1 липня 2007 |deadurl=yes}}</ref>}}

Безпосереднім джерелом, з якого розвинулися думи, стала традиція історичних та величальних пісень, що були дуже поширені ще в умовах князівського побуту Київської держави. У них звичайно прославляли князів, походи та інші історичні події. Так, ще в XI&nbsp;столітті співали князям [[Мстислав Хоробрий|Мстиславу]], [[Ярослав Мудрий|Ярославу]] та іншим — «славослів'я» (возвеличення). У літописах міститься багато вказівок також на виконання різних історичних оповідей про походи «на греки і хозари», про «свари і бійки князів» тощо.

Творцями і виконавцями історичних пісень та дум, псалмів, [[Кант (пісня)|кантів]] називали [[кобзар]]ями. Вони грали на [[кобза]]х чи [[бандура]]х, які стали елементом національного героїчно-патріотичного епосу, волелюбної вдачі і чистоти моральних помислів народу.

Величезна увага в думах приділена боротьбі з турецькими та польськими поневолювачами. До «татарського» циклу відносяться такі відомі думи, як «[[Самійло Кішка (дума)|Про Самійла Кішку»]], «[[Втеча трьох братів з Азова|Про трьох братів Азовських»]], «[[Буря на Чорному морі]]», «[[Маруся Богуславка]]» та інші. В «польському» циклі центральне місце займають події [[Хмельниччина|Хмельниччини]], велике місце приділене народним героям&nbsp;— Нечаєві, [[Максим Кривоніс|Кривоносові]], [[Богдан Хмельницький|Хмельницькому]]. Згодом з'являються нові цикли дум&nbsp;— про шведчину, про [[Запорізька Січ|Січ]] та її руйнування, про [[Ладозький канал|канальські роботи]]<ref>{{Cite web|title=Будівництво каналу:повинність на козацьких кістках|url=http://na-skryzhalyah.blogspot.com/2019/02/blog-post_10.html|website=На скрижалях|accessdate=2022-05-15|first=Василь|last=Герей}}</ref>, [[гайдамаччина|гайдамаччину]], панщину і про волю.
[[Файл:CossackMamay.jpg|міні|250px|[[Козак Мамай]] з [[бандура|бандурою]]&nbsp;— символ співучої душі українського народу]]

Уже в [[XIV]]–[[XVII]] та [[XVIII]]&nbsp;століттях українські музиканти уславилися за межами України. Їхні імена можна знайти в літописах тих часів серед придворних музикантів, зокрема при дворі польських королів чи російських імператорів.<ref>Кирдан Б., Омельченко А. Народні співці-музиканти в Україні.&nbsp;— К., 1980</ref> Найвидатніші давні кобзарі&nbsp;— [[Білоградський Тимофій|Тимофій Білоградський]] (відомий лютнист, 18 ст.), [[Шут Андрій|Андрій Шут]] (19 ст.), [[Вересай Остап Микитович|Остап Вересай]] (19 ст.) та інші.

З метою захистити своє мистецтво вони об'єднувалися в братства, співацькі цехи, які мали свої статути. Особливого розвитку ці братства досягають у [[XVII]]–[[XVIII]]&nbsp;століттях, продовжуючи існувати навіть і на початку [[XX]]&nbsp;століття до жорстокого знищення [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянською владою]].

=== Інструментальний фольклор та народні інструменти ===
{{також|Українські народні інструменти}}
Важливе місце в українській музичній культурі займає інструментальний фольклор. Музичний інструментарій України вельми багатий і різноманітний та охоплює [[духові музичні інструменти|духові]], [[струнні музичні інструменти|струнні]] та [[ударні музичні інструменти|ударні]] інструменти. Значна частина українських народних музичних інструментів сягають часів [[Київська Русь|Русі]], інші інструменті (наприклад, [[скрипка]]) прийнялися на українському ґрунті пізніше, проте набули своїх виконавських традицій і особливостей.

Найдавніші пласти українського інструментального фольклору пов'язані з календарними святами та обрядами, які супроводжувалися маршовою (марші до ходи, вітальні марші) і танцювальною музикою ([[гопак|гопачки]], [[козачок|козачки]], [[коломийка|коломийки]], [[полька|полечки]], [[вальс]]и, голубки, аркани тощо) і пісенно-інструментальною музикою для слухання. Традиційні інструментальні ансамблі частіше за все були трійками з різних інструментів, наприклад, скрипки, сопілки та [[бубон|бубна]] (так&nbsp;звана [[троїста музика]]). Виконання музики передбачає також певну частину [[Імпровізація (музика)|імпровізації]].

Широкою сферою побутування самобутнього музичного інструментарію є пастуші (вівчарські) награвання, де, як правило, використовуються інструменти, виготовлені самими музиками: [[сопілка]], [[флояра]], [[дводенцівка]], [[теленка]], [[цугфлейта]], [[ріг]], [[трембіта]], кора, [[луска]], [[кувиці]] (свиріль), [[дуда]], [[свистунці]], [[дримба]] та ін.

Під час молитов у побутових умовах (в хаті, на вулиці, біля церкви) для акомпанементу до кантів, псалмів часто використовували [[колісна ліра|колісну ліру]], [[кобза|кобзу]] та [[бандура|бандуру]].

У часи [[Запорозька Січ|Запорозької Січі]] в оркестрах Війська Запорозького звучали [[литаври]], [[барабани]], козацькі сурми і [[труба (музичний інструмент)|труби]], причому литаври входили до числа [[клейнод]]ів Запорозької Січі, тобто до числа священних символів державності України.

Інструментальна музика стала і невід'ємною частиною міської культури. Крім загальнонаціональних інструментів, як-от [[скрипка|скрипки]], [[бандура|бандури]], міська культура представлена такими інструментами, як столоподібні [[гусла]], [[цитра|цитру]], [[торбан]]. Під їхній акомпанемент співали величальні пісні, міські пісні й романси, релігійні піснеспіви.

=== Український фольклор у творчості професійних та аматорських колективів ===
[[Файл:Ukrainian orchestra.jpg|міні|праворуч|180пкс|Український оркестр на чолі з [[Гуменюк Павло|Павлом Гуменюком]], [[1909]]]]
У [[XX століття|XX]] столітті до українського фольклору звертались численні професійні та аматорські колективи України, створювались ансамблі також і в емігрантських колах закордонних країн. Визначною стала особливість представлення фольклорних традицій у формах академічного музикування.

[[Файл:LH Orchestra 2..JPG|праворуч|200 px|міні|[[Перший оркестр українських народних інструментів]], [[1928]]]]
Так, на початку XX&nbsp;століття український ансамбль етнічної музики на чолі з [[Гуменюк Павло|Павлом Гуменюком]] з [[Філадельфія|Філадельфії]] здобув популярність у [[Сполучені Штати Америки|Сполучених Штатах]]. Українські традиції були зберігаються у творчості таких українсько-американських музикантів з [[Нью-Йорк]]а, [[Клівленд]]а, [[Детройт]]а, як [[Штокалко Зіновій Павлович|Зіновій Штокалко]], [[Китастий Григорій Трохимович|Григорій Китастий]], [[Китастий Юліян Петрович|Юліян Китастий]], [[Мішалов Віктор Юрійович|Віктор Мішалов]] та інші.

В [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]] протягом століття було створено чимало колективів, що спеціалізувалися на виконаннях обробок українських народних пісень і танців, а також творах українських композиторів у подібній стилістиці&nbsp;— це [[українські оркестри народних інструментів]], ансамблі пісні і танцю, народні хори тощо. Так, [[1922]] року був організований [[Перший оркестр українських народних інструментів]], [[1939]]&nbsp;— [[Гуцульський ансамбль пісні і танцю]] [[1943]]&nbsp;— [[Національний заслужений академічний народний хор України ім.Верьовки|народний хор Верьовки]], [[1951]]&nbsp;— [[Національний заслужений академічний ансамбль танцю України імені Павла Вірського|Ансамбль танцю України]].

Українська народна пісня лягла в основу творів багатьох українських композиторів. Найвідоміші обробки українських пісень належать [[Микола Лисенко|Миколі Лисенку]] та [[Леонтович Микола Дмитрович|Миколі Леонтовичу]], значний внесок у дослідження та збирання народної творчості внесли вітчизняні фольклористи&nbsp;— [[Колесса Філарет Михайлович|Філарет Колесса]] та [[Квітка Климент Васильович|Климент Квітка]].

[[Файл:Mr tanciv zag mini.jpg|праворуч|200 px|міні|Гурт [[Буття (ансамбль)|«Буття»]] на [[Країна Мрій (фестиваль)|«Країні мрій»]]]]
З 1980-х років спостерігається зростання інтересу до автентичних форм народного музикування. Першопроходцями цього напрямку вважається заснований [[1979]] року гурт [[Древо (гурт)|«Древо»]], очолюваний професором Київської консерваторії Є. Єфремовим. У 2000-ні роки в Україні виникають такі фестивалі етнічної музики [[Країна Мрій (фестиваль)|Країна мрій]] та [[Шешори (фестиваль)|Шешори]], де народна музика звучить як в автентичному виконанні, так і у різноманітних обробках у р[[рок-музика|ок-]] чи [[поп-музика|поп-напрямків]]. Серед сучасних гуртів автентичного співу «[[Божичі]]», «[[Фольклорний гурт автентичного співу "Володар"|Володар»]], «[[Буття (гурт)|Буття»]], етнічні мотиви використовують гурти «[[Тартак]]», «[[Воплі Відоплясова]]», «[[Мандри]]», «[[Гайдамаки (гурт)|Гайдамаки»]], «[[Очеретяний кіт (гурт)|Очеретяний кіт»]], оригінальне нашарування етнічних елементів пропонує гурт «[[ДахаБраха]]».

== Становлення класичної музики ==
Про професійне музичне мистецтво східнослов'янських племен існують відомості з часів [[Київська Русь|Русі]]. З прийняттям християнства у кінці [[X століття]] на теренах України з'являється церковний спів, що формувався під впливом [[Візантія|візантійської]] та української народної музики. У XII—XVII&nbsp;столітті в православних церквах поширився одноголосний «[[знаменний спів]]», що мав значний вплив і на творчість композиторів пізнішої епохи.

=== XVII&nbsp;— XVIII століття ===
В епоху [[бароко]], на зміну одноголосному [[Знаменний спів|знаменному співу]] приходить багатоголосний [[партесний спів]], що сприяв розвитку мажоро-мінорної системи і на основі якого розвинувся духовний концерт. Серед видатних музичних діячів цього часу&nbsp;— [[Дилецький Микола Павлович|Микола Дилецький]], автор «Мусикійської граматики» ([[1675]])&nbsp;— першої музично-теоретичної праці, де пояснюється суть нової нотної системи, теорія партесного співу та партесної композиції. Серед сучасників Миколи Дилецького відомим українським композитором був також [[Симеон Пекалицький]], що працював у Львові та Москві. Серед київських композиторів-партесників першої половини XVIII&nbsp; століття відомими були [[Іван Домарацький]] та [[Герман Левицький]]. Партесний стиль як стиль епохи проіснував приблизно до середини XVIII&nbsp; століття, коли йому на зміну прийшов класицистичний жанр хорового концерту у творчості [[Максим Березовський|Максима Березовського]], [[Бортнянський Дмитро Степанович|Дмитра Бортнянського]], [[Ведель Артем Лук'янович|Артемія Веделя]] та інших композиторів другої половини XVIII&nbsp;— початку XIX&nbsp; століття.

Важливою подією цього часу стало відкриття у [[1632]] році [[Києво-Могилянська академія|Києво-Могилянської академії]], де викладались також і музичні предмети. Її вихованці популяризували [[вертеп]], а пізніше&nbsp;— канти. Серед випускників Академії&nbsp;— багато українських митців, зокрема [[Григорій Сковорода]], [[Ведель Артем Лук'янович|Артемій Ведель]].

[[Файл:Dmytro Bortńanśkyj.png|ліворуч|міні|175px|[[Бортнянський Дмитро Степанович|Дмитро Бортнянський]]]]
Світська професійна вокальна і інструментальна музика, що існувала в поміщицьких маєтках, військових частинах, з 17 століття розвивається в містах. Створюються музикантські цехи, при магістратах&nbsp;— оркестри, капели. На основі народнопісенних і кантових традицій в 18&nbsp;— початку 19 ст. поширюється пісня-романс на вірші різних поетів. Один із перших її авторів&nbsp;— [[Сковорода Григорій Савич|Григорій Сковорода]] ввів у пісенний жанр цивільну, філософську й ліричну тематику.

Надзвичайно важливе значення в українській музичній культурі [[XVIII століття]] відіграла створена з ініціативи гетьмана [[Данило Апостол|Данила Апостола]] 1730 року [[Глухівська співоча школа]], вихованцями якої стали [[Дмитро Бортнянський]], [[Максим Березовський]] та [[Артемій Ведель]]. Після закінчення Глухівської школи Бортнянський та Березовський продовжували своє навчання в італійських музичних школах, що були центрами тогочасної європейської музики.

{{Listen|filename=Bortniansky Da voskresnet Bog.ogg|title=''Дмитро Бортнянський''. Концерт «Да воскреснет Бог»}}
{{Listen|filename=Alcide.ogg|title=''Дмитро Бортнянський''. Танок фурій з опери «Алсід»}}
{{Listen|filename=Berezovsky ne otverzi.ogg|title=''Максим Березовський''. Концерт «Не отвержи мене»}}

Поєднання традицій партесного співу і сучасних технік європейського письма обумовило унікальність творчості цих композиторів. Ставши придворним капельмейстером у [[Санкт-Петербург|Петербурзі]], а з 1796 року&nbsp;— керівником придворної капели, складеної майже винятково з вихованців Глухівської співацької школи, Бортнянський значно вплинув і на розвиток російської музичної культури. Він був також першим композитором у [[Російська імперія|Російській імперії]], музичні твори якого почали виходити друком.

=== XIX&nbsp;— початок XX століття ===
[[XIX століття]] в історії музики визначається виходом на світову арену багатьох національних шкіл, що пов'язано з ростом національної свідомості європейських народів, що знаходилися під владою імперій. Слід за польською та російською постає й українська національна композиторська школа.

За прикладом українських письменників та поетів, професійні музиканти XIX&nbsp;ст. почали звертатися до народної тематики, обробляти народні пісні, які виконувалися талановитими аматорами у супроводі народних інструментів&nbsp;— кобзи, бандури, цимбал, скрипки, ліри та ін. На початку 19 століття в українській музиці з'являються перші симфонічні твори та камерно-інструментальні твори, серед їхніх авторів&nbsp;— [[Вітковський Іван Матвійович|Іван Вітковський]], [[Галенковський|А.&nbsp;І.&nbsp;Галенковський]], Ілля та [[Лизогуб Олександр Іванович|Олександр Лизогуби]].

Діяльність аматорських і відкриття перших професійних театрів (Київ&nbsp;— 1803, Одеса&nbsp;— 1810), у яких ставилися музично-сценічні твори на національні сюжети, зіграли важливу роль у становленні української опери, першою з яких вважається «[[Запорожець за Дунаєм]]» [[Гулак-Артемовський Семен Степанович|Гулака-Артемовського]] ([[1863]]). На заході України в різних жанрах хорової та інструментальної (в тому числі симфонічної) музики працювали композитори [[Михайло Вербицький]], [[Воробкевич Сидір Іванович|Сидір Воробкевич]], В.&nbsp;Г.&nbsp;Матюк (хори й ін.).
[[Файл:Лисенко Микола.jpg|ліворуч|міні|200px|[[Лисенко Микола Віталійович|Микола Лисенко]], 1842—1912]]
Основоположною для розвитку національної професійної музики стала різнобічна діяльність [[Лисенко Микола Віталійович|Миколи Лисенка]], який створив класичні зразки творів у різних жанрах (зокрема 9 опер, фортепіанна й інструментальна музика, хорова і вокальна музика, переважно на слова українських поетів, у тому числі [[Тарас Шевченко|Т. Шевченка]]). Він же став організатором [[Музично-драматична школа М. Лисенка|музичної школи в Києві]] (1904; з 1918&nbsp;— [[Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка|Державний музично-драматичний інститут імені Миколи Лисенка]]).

{{Listen|filename=Боже Великий, Єдиний.ogg|title=''Микола Лисенко.'' «Боже Великий, Єдиний»}}
{{Listen|filename=Лисенко Б'ють пороги.ogg|title=''Микола Лисенко.'' Кантата «Б'ють пороги»}}
{{Listen|filename=Леонтович - Щедрик.ogg|title=''Микола Леонтович.'' «Щедрик»}}

Послідовниками творчих принципів Лисенка стали [[Аркас Микола Миколайович (старший)|Микола Аркас]], [[Підгорецький Борис Володимирович|Борис Підгорецький]], [[Колачевський Михайло Миколайович|Михайло Колачевський]], [[Сокальський Володимир Іванович|Володимир Сокальський]], [[Сениця Павло Іванович|Павло Сениця]], [[Рачинський Іван Іванович|Іван Рачинський]], [[Кирило Стеценко]], [[Яків Степовий]], [[Леонтович Микола Дмитрович|Микола Леонтович]], [[Січинський Денис Володимирович|Денис Січинський]], [[Лопатинський Ярослав Йосипович|Ярослав Лопатинський]], [[Людкевич Станіслав Пилипович|Станіслав Людкевич]], [[Нижанківський Остап Йосипович|Остап Нижанківський]] та інші композитори.

Широке поширення одержує хоровий рух, виникають хорові товариства «Торбан» (1870) і «Боян» (1891). Відкриваються вищі оперні театри у [[Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка|Києві]] (1867) та [[Львівська опера|Львові]] (1900), [[Львівська консерваторія|Вищий музичний інститут у Львові]], музичні школи при [[РМТ|Російському музичному товаристві]] у [[Київ|Києві]] (1868), [[Харків|Харкові]] (1883), [[Одеса|Одесі]] (1897) та інших містах.

Інтерес до української тематики та фольклору проявили і композитори, що працювали за межами України. Особливо слід відзначити творчість російського композитора [[Чайковський Петро Ілліч|Пьотра Чайковського]], що походив із відомого українського роду «[[Чайки (рід)|Чайків»]]. Українські мелодії використані композитором у ряді творів, зокрема у [[Симфонія №2 (Чайковський)|Другій симфонії]] та [[Концерт № 1 для фортепіано з оркестром (Чайковський)|Концерті для фортепіано з оркестром №&nbsp;1]], ряд творів написано на українські сюжети, зокрема опери «[[Мазепа (опера)|Мазепа»]] і «[[Черевички (опера)|Черевички»]].

Українська тематика присутня також у творчості [[Ференц Ліст|Ференца Ліста]], що мандрував Україною в кінці 1840-х&nbsp;— це п'єси для фортепіано «Українська балада» і «Думка», а також симфонічна поема «Мазепа». Українські коріння має також [[Стравинський Ігор Федорович|Ігор Стравинський]], значна частина його ранніх творів була написана в [[Устилуг|Устилузі]] на Волині.

[[Файл:Solomiya Krushelnytska.jpg|міні|ліворуч|200px|[[Соломія Крушельницька]], 1872—1952]]
[[Файл:Mykola leontovych.jpg|міні|200px|[[Микола Леонтович]] (1877—1921)]]
На початку [[XX століття]] всесвітню славу здобули плеяда українських виконавців. Це&nbsp;— співачка [[Соломія Крушельницька]], [[Петрусенко Оксана Андріївна|Оксана Петрусенко]], [[Зоя Гайдай]], [[Литвиненко-Вольгемут Марія Іванівна|Марія Литвиненко-Вольгемут]], співаки [[Модест Менцинський]], [[Мишуга Олександр Пилипович|Олександр Мишуга]], [[Паторжинський Іван Сергійович|Іван Паторжинський]], [[Гмиря Борис Романович|Борис Гмиря]] піаніст [[Володимир Горовиць]], хоровий диригент [[Кошиць Олександр Антонович|Олександр Кошиць]], за межами України стали відомі хорові обробки [[Леонтович Микола Дмитрович|Миколи Леонтовича]].

=== Початок звукозапису ===
Перші грамплатівки зі співом українською мовою були випущені у 1899 році фірмою «Еміль Берлінер» в [[Лондон]]і. Записи зроблені під час гастролей російського хору С. Медвєдєвої. Один запис мав назву «Чорнохмари», ймовірно, це був дует Оксани і Андрія з опери «[[Запорожець за Дунаєм]]», інша платівка&nbsp;— пісня «[[Сонце низенько]]». На теперішній час ці записи невідомі. У 1900 році «Еміль Берлінер» записав ще сім українських платівок. У [[Львів|Львові]] у 1904—1905 роках зроблено записи українських пісень у виконанні [[Крушельницька Ганна Амвросіївна|Г.&nbsp;А.&nbsp;Крушельницької]], а у 1909 році&nbsp;— [[Лопатинська Філомена Миколаївна|Ф.&nbsp;М.&nbsp;Лопатинської]].<ref>А.&nbsp;І.&nbsp;Желєзний, с. 51—53</ref>

У 1908—1909 роках [[Леся Українка|Лесею Українкою]] була організована етнографічна експедиція по Лівобережжю, до складу якої увійшли [[Колесса Філарет Михайлович|Ф.&nbsp;М.&nbsp;Колесса]], [[Сластіон Опанас Георгійович|О.&nbsp;Г.&nbsp;Сластіон]] та [[Бородай Олександр Іванович|О.&nbsp;І.&nbsp;Бородай]]. Під час експедиції зроблені записи на [[фонограф]] пісень та дум у виконанні народних кобзарів. До 100-річчя Лесі Українки у 1971 році ці записи були відреставровані та випущені у вигляді платівки «Леся Українка з думою і піснею народа», на якій є й голос самої поетеси.<ref>А.&nbsp;І.&nbsp;Желєзний, с. 105—108</ref>

В Києві у 1909—1911 роках працювала студія звукозапису «Інтернаціональ Екстра-Рекорд», серед перших записів якої (липень 1909) був [[Цесевич Платон Іванович|П.&nbsp;І.&nbsp;Цесевич]], вірогідно й інші українські виконавці (каталоги студії не збереглися). Особливо цікаві 11 записів сопрано [[Петляш Олена Діонисівна|О.&nbsp;Д.&nbsp;Петляш]] у фортепіанному супроводі [[Лисенко Микола Віталійович|М.&nbsp;В.&nbsp;Лисенка]]. Три платівки з цієї серії були знайдені та нині знаходяться у фондах [[Будинок-музей Миколи Лисенка|будинку-музею М.&nbsp;В.&nbsp;Лисенка]], на них записані пісні «Ґандзя»&nbsp;— «Лугом іду, коня веду», «Віють вітри»&nbsp;— «Карі очі» та «Ой казала мені мати»&nbsp;— «Не вернувся з походу». У Києві працювала тільки студія, а виготовлялися ці платівки в [[Берлін]]і.<ref name="Рибаков">{{Книга|автор = Рибаков М. О.|назва = Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва|місце = Київ|видавництво = Кий|рік= 1997|сторінки = 304—305|isbn = 966-7161-15-3}}</ref>

З 1911 року в Києві працювала фірма грамзапису «[[Екстрафон (Київ)|Екстрафон»]], яка вперше на території України почала виготовляти грамплатівки на місці. Першими українськими платівками, виготовленими в Києві були записи хору М.&nbsp;А.&nbsp;Надєждинського з піснями «Гуляв чумак на риночку», «Ой, летіла горлиця», ²Ой, ходила дівчина, «Закувала та сива зозуля» та іншими, усього 7 пісень; тенору І.&nbsp;Є.&nbsp;Гриценко&nbsp;— «Сонце низенько», «У гаю, гаю» на слова Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка, « Дивлюсь я на небо та інші», усього 6 пісень; 6 пісень О.&nbsp;Д.&nbsp;Петляш. Ці записи зроблені були раніше, студією «Інтернаціональ Екстра-Рекорд». У 1912 році «Екстрафоном» випущені 10 українських пісень у виконанні хору Я.&nbsp;А.&nbsp;Шкредковського та Н. Нємчинова, 11&nbsp;— у виконанні квартету Б.&nbsp;П.&nbsp;Гірняка; у 1914 році, до ювілею Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка&nbsp;— платівки з піснями на слова поета у виконанні Цесевича, Гриценка, Карлашова, Петляш та хору Надєждинського. Записані були такі твори, як «Реве та стогне Дніпр широкий…», «І широку долину…», «Якби мені черевички», «Огні горять, музика грає», «Тече вода в синє море», «Минали літа молодії».<ref name="Рибаков" />

=== Музична культура Української Держави ===
Після [[Проголошення незалежності 22 січня 1918 року|проголошення незалежності України 1918 року]], з'явилася низка художніх колективів. Зростання творчої активності нового покоління українських митців і розквіт таланту вже знаних діячів, припадає на часи [[Українська революція 1917-1921|Визвольних змагань]]. Уряд [[Українська Держава|Української Держави]] відіграв важливу роль на ниві культурної розбудови, зокрема й у галузі музичного мистецтва, про що свідчить Постанова Ради міністрів стосовно призбирування літературних, наукових, артистичних і технічних сил України. Зокрема універсалом [[Павло Скоропадський|Павла Скоропадського]] [[1918]] року було засновано [[Державний симфонічний оркестр України]], першим диригентом якого став [[Олександр Горілий]], Українську державну капелу, Перший і Другий Національні хори. [[Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка|Київський оперний театр]], що раніше діяв під патронажем Російського музичного товариства, був названий Українським театром драми та опери, значну кількість всесвітньовідомих опер було перекладено українською мовою.<ref>{{Cite web |url=http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc/55doc.php |title=Гай-Нижник П. Становлення українського театрального мистецтва і питання його оподаткування за Гетьманату 1918 року // Український театр. — 2003. — № 5—6. — С. 10—12. |accessdate=12 червня 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160424134330/http://hai-nyzhnyk.in.ua/doc/55doc.php |archivedate=24 квітня 2016 |deadurl=no}}</ref> Також [[1918]] року було засновано [[Національна заслужена капела бандуристів України ім. Г. І. Майбороди#Кобзарський хор|Кобзарський хор]], що згодом буде відроджений як [[Національна заслужена капела бандуристів України ім. Г. І. Майбороди|Державна капела бандуристів]].

== Українська музика радянської доби ==
[[Файл:Hnat Khotkevych.jpg|ліворуч|200пкс|міні|[[Хоткевич Гнат Мартинович|Гнат Хоткевич (1878—1938)]]]]
Прихід [[СРСР|радянської влади]] на терени України ознаменувався низкою трагічних подій. [[1921]] року агентом [[ВЧК]] був вбитий [[Микола Леонтович]], а 1928 року було заборонено діяльність [[Музичне товариство імені Миколи Леонтовича|товариства його пам'яті]]. Найстрашніших утрат українське мистецтво зазнало у 1930-ті роки, протягом яких радянською владою було знищено [[Репресовані бандуристи|кілька сотень бандуристів, кобзарів і лірників]], а 1938 року слід за іншими митцями «[[розстріляне відродження|розстріляного відродження»]] був розстріляний музикант і етнограф [[Гнат Хоткевич]].

У той же час радянською владою було відкрито ряд музичних установ у різних містах України. Зокрема, це театри опери і балету в Харкові ([[1925]]), Полтаві ([[1928]]), Вінниці ([[1929]]), Дніпропетровську ([[1931]]), Донецьку ([[1941]]), організовано хорові, симфонічні колективи. Постановою ЦК ВКП(б) від 23 квітня 1932 року «Про перебудову літературно&nbsp;— художніх організацій» було організовано Спілку радянських музик України (згодом&nbsp;— «<nowiki/>[[Національна спілка композиторів України|спілка композиторів]]<nowiki/>»), на яку покладались функції ідеологічного контролю за творчістю композиторів.

=== 1930-ті&nbsp;— 1950-ті роки ===
[[Файл:Liatoshinsky.jpg|ліворуч|200пкс|міні|[[Борис Лятошинський]] (1895—1968)]]
Починаючи з другої половини 1930-х років музичне мистецтво радянської України розвивалося переважно у руслі [[соцреалізм]]у, що став єдиним офіційно дозволеним в СРСР «творчим методом» літератури і мистецтва, тоді як митці, що відходили від цього методу піддавались жорсткій критиці й переслідуванням. Зокрема нещадній критиці на пленумах Спілки композиторів піддавалися твори [[Лятошинський Борис Миколайович|Б. Лятошинського]] і [[Ревуцький Левко Миколайович|Л.&nbsp;Ревуцького]], причому останній після 1934 року практично припинив творчу діяльність, обмежившись викладацькою та редакторською роботою.

У той же час в Україні виникає масова радянська пісня, одним із перших творців якої став [[Богуславський Костянтин Євгенович|К.&nbsp;Є.&nbsp;Богуславський]]. У 1930-ті роки з'являються перші опери радянської тематики, зокрема «Щорс» Б. Лятошинського (1930), «Перекоп» [[Мейтус|Ю. Мейтуса]] (1937). Пісні, присвячені [[КПРС|комуністичній партії]] та її вождям закріплюються у репертуарах професійних та аматорських колективів.

Вільною від комуністичного диктату до 1939 року лишалось лише музичне мистецтво західної частини України, що до 1939 року входила до складу [[Польща|Польщі]]. На заході України працювали композитори [[Барвінський Василь Олександрович|В.&nbsp;А.&nbsp;Барвінський]], [[Людкевич Станіслав Пилипович|С.&nbsp;Ф.&nbsp;Людкевич]], [[Кос-Анатольський Анатолій Йосипович|А.&nbsp;І.&nbsp;Кос-Анатольський]], фольклорист [[Філарет Колесса|Ф.&nbsp;М.&nbsp;Колесса]].

{{Listen|filename=Liatoshynsky Piano Sonata No. 2.oga|title=''Б.&nbsp;Лятошинський''. Соната-балада}}
{{Listen|filename=Славлю.ogg|title=''В.&nbsp;Верменич'' «Я славлю Партію»}}

У повоєнні часи серед видних українських композиторів&nbsp;— [[Верьовка Григорій Гурійович|Григорій Верьовка]], брати [[Майборода Георгій Ілларіонович|Георгія]] та [[Майборода Платон Іларіонович|Платона Майбороди]], [[Костянтин Данькевич]], [[Штогаренко Андрій Якович|А.&nbsp;Я.&nbsp;Штогаренко]] та інші. Серед визначних виконавців&nbsp;— український тенор [[Козловський Іван Семенович|Іван Козловський]], широко відомою завдяки виконанню фронтових пісень стала уродженка [[Харківщина|Харківщини]] [[Шульженко Клавдія Іванівна|Клавдія Шульженко]].

=== 1960-ті&nbsp;— 1980-ті роки ===
[[Файл:Грабовський.jpg|міні|200px|ліворуч|[[Леонід Грабовський|Л.&nbsp;Грабовський]],<br/>нар. 1935]]
1960-ті роки відзначаються проривом української композиторської школи на світову арену, опануванням новітніх течій європейської музичної культури. У Києві створюється група митців «[[Київський авангард]]», до якої увійшли композитори, як [[Валентин Сильвестров]], [[Леонід Грабовський]], [[Віталій Годзяцький]], Володимир Губа. Центральною фігурою в цій групі був диригент [[Ігор Блажков]]. Внаслідок розходження з ретроградними тенденціями офіційних музичних кіл СРСР Члени «Київського авангарду» зазнавали різного роду утисків. В подальшому кожен із композиторів пішов своїм шляхом у мистецтві, а неформальна група розпалася.

У ці ж роки продовжують працювати композитори [[Майборода Платон Іларіонович|Платон]] і [[Майборода Георгій Іларіонович|Георгій Майбороди]], [[Данькевич Костянтин Федорович|К.&nbsp;Данькевич]], на цей період припадають останні дві симфонії [[Борис Лятошинський|Б.&nbsp;Лятошинського]]. У 1970-ті&nbsp;— 1980-ті роки стають відомими композитори, що розширили традиційну для української музики пізньоромантичну стилістику завдяки новітнім способам європейського модернізму&nbsp;— [[Мирослав Скорик|М.&nbsp;Скорик]], [[Євген Станкович|Є.&nbsp;Станкович]], [[Іван Карабиць|І.&nbsp;Карабиць]], [[Бібік Валентин Савич|В.&nbsp;Бібік]] та інші.

Світове визнання отримала національна школа вокального мистецтва. Яскраві імена української оперної сцени&nbsp;— [[Солов'яненко Анатолій|А.&nbsp;Солов'яненко]], [[Гнатюк Дмитро|Д.&nbsp;Гнатюк]], Б.&nbsp;Руденко, [[Євгенія Мірошниченко|Є.&nbsp;Мірошниченко]]. Визначною подією музичного життя стала постановка опери [[Д.&nbsp;Шостакович]]а «[[Катерина Ізмайлова]]» у Києві 1965 року.

[[Файл:Stamp of Ukraine s236.jpg|ліворуч|200px|міні|[[Володимир Івасюк]] (1949—1979)]]
Паралельно із формуванням [[поп-музика|поп-музики]] в Західних країнах, в Україні, як і інших радянських республіках досягає свого розквіту радянська естрада. Особливо виділяється творчість [[Володимир Івасюк|Володимира Івасюка]], автора понад 100 пісень, чиє життя трагічно обірвалось 1979 року.

{{Listen|filename=Volodymyr Ivasyuk ta Olena Kuznyecova - Chervona Ruta.ogg|title=''В.&nbsp;Івасюк.'' «Червона рута»}}
{{Listen|filename=Karabitz-dysko-khorovod.ogg|title=''І.&nbsp;Карабиць'' Диско-хоровод}}

Серед композиторів-піснярів цих років також [[Олександр Білаш|О.&nbsp;І.&nbsp;Білаш]], [[Володимир Верменич|В.&nbsp;Верменич]], пізніше&nbsp;— [[Іван Карабиць|І.&nbsp;Карабиць]]. Популярність завоювали естрадні виконавці&nbsp;— [[Софія Ротару]], [[Назарій Яремчук]], [[Василь Зінкевич]], [[Ігор Білозір]], [[Тарас Петриненко]], [[Алла Кудлай]] та інші. Паралельно започатковувалися і типово модерні музичні та музично-поетичні проєкти, серед яких сатиричний театр «Не журись!» В.&nbsp;Морозова (1970-ті рр.), гурт «[[Мертвий півень]]» та рок-бардівська група «[[Плач Єремії (гурт)|Плач Єремії»]] (друга половина 1980-х рр.).

== Сучасна музика ==

=== Освітні та концертні установи ===
В Україні історично склалася система освітніх і концертних музичних організацій, значна частина яких перебувають у віданні [[Міністерство культури і туризму України|Міністерства культури і туризму]], інші&nbsp;— у віданні місцевих адміністрацій. Зокрема, це:
{|align=right
|[[Файл:Львівська опера1.jpg|міні|200px|[[Львівський оперний театр]]]]
|-
|[[Файл:Bunina-15-245.jpg|міні|200px|[[Одеська філармонія]]]]
|-
|[[Файл:Kyiv Conservatory.JPG|міні|200px|[[Київська консерваторія]]]]
|-
|[[Файл:NSKU-1.JPG|міні|200px|[[Спілка композиторів України]]]]
|}

==== [[Театр]]и ====
* оперні театри у [[Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка|Києві]], [[Харківська опера|Харкові]], [[Львівський оперний театр|Львові]], [[Одеська опера|Одесі]], [[Дніпропетровська опера|Дніпрі]], [[Донецька опера|Донецьку]]<ref name="ДНР">З 2014 контролюється структурами терористичної організації «[[ДНР]]»</ref>
* театри музичної комедії в [[Харківський театр музичної комедії|Харкові]] та [[Одеський театр музичної комедії|Одесі]], а також [[Київський академічний театр оперети|театр оперети в Києві]]
* [[Київський державний академічний музичний театр для дітей та юнацтва|Муніципальний оперний театр у Києві]]
* музично-драматичний театр «[[Дах (театр)|Дах]]»

==== Концертні установи ====
* [[Національна філармонія України|Національна філармонія]] та [[філармонія|філармонії]] в усіх обласних центрах України,
* Будинки органної та камерної музики у [[Національний будинок органної і камерної музики|Києві]], [[Дніпропетровський будинок органної і камерної музики|Дніпрі]], [[Білоцерківський будинок органної і камерної музики|Білій Церкві]], [[Львівський будинок органної і камерної музики|Львові]], та [[Харківський будинок органної і камерної музики|Харкові]]
* палаци та будинки культури в багатьох містах України.

==== Освітні музичні заклади ====
Підготовку фахових музикантів проводять:
* [[Консерваторія|Консерваторії]] (музичні академії) в [[НМАУ|Києві]], Харкові, [[Одеська консерваторія|Одесі]], [[Львівська консерваторія|Львові]], [[Донецька консерваторія|Донецьку]]<ref name="ДНР"/>, [[Дніпропетровська консерваторія|Дніпрі]]
* Музичні факультети у [[Харківський державний університет мистецтв імені Івана Котляревського|Харківському університеті мистецтв]] та [[КНУКіМ|Київському університеті культури]]
* Музичні училища в різних містах України

==== Концертні колективи ====
Станом на 2008 рік в Україні діють 9 національних і 3 державних колективи. З них 11 базуються у Києві, один&nbsp;— в Житомирі та в Одесі:
* [[Національний симфонічний оркестр України]]
* [[Національний одеський філармонійний оркестр]]
* [[Національна заслужена академічна капела України «Думка»]]
* [[Академічна хорова капела "Орея"|Академічна хорова капела «Орея»]]
* [[Національний заслужений академічний український народний хор України імені Григорія Верьовки|Національний заслужений академічний український народний хор ім. Григорія Верьовки]]
* [[Національна заслужена капела бандуристів України ім. Г. І. Майбороди]]
* [[Національний ансамбль солістів «Київська камерата»]]
* [[Національний заслужений академічний ансамбль танцю України ім. П.П. Вірського|Національний заслужений академічний ансамбль танцю України ім. П. П. Вірського]]
* [[Національний оркестр народних інструментів України]]
* [[Національний Академічний духовий оркестр України|Національний академічний духовий оркестр України]]
* [[Чоловіча хорова капела України ім. Л.М.Ревуцького|Державна академічна чоловіча хорова капела України ім. Ревуцького]]
* [[Державний естрадно-симфонічний оркестр України]]
* Державний камерний ансамбль «Київські солісти»

Окрім того, діє багато муніципальних колективів, колективів при обласних філармоніях, будинках органної та камерної музики тощо.

==== Музичні спілки ====
Дві творчі спілки музичного профілю станом на 2008 рік мають національний статус. Це:
* [[Національна спілка композиторів України]] та
* [[Національна всеукраїнська музична спілка]]

=== Сучасна академічна музика ===
{|align=right
|[[Файл:Рунчак.jpg|міні|200пкс|[[Володимир Рунчак]]]]
|-
|
|-
|[[Файл:Ruslana.jpg|міні|200пкс|[[Руслана]]]]
|-
|[[Файл:Svyatoslav-vakarchuk-2008.jpg|200пкс|міні|[[Святослав Вакарчук]]]]
|-
|[[Файл:Roman_Miroshnichenko_guitarist.jpg|200пкс|міні|[[Мірошниченко Роман Максимович|Роман Мірошниченко]]]]
|-
|}
Значна кількість сучасних українських композиторів є членами [[Спілка композиторів України|Національної спілки композиторів]], серед них&nbsp;— 17 [[народний артист України|народних артистів України]], 54 [[заслужений діяч мистецтв України|заслужених діяча мистецтв України]], 16 лауреатів [[Шевченківська премія|Національної премії України імені Тараса Шевченка]], 6 академіків та 3 члена-кореспондента Академії мистецтв України, 35 докторів наук, 59 професорів тощо. За особливі досягнення 10 митців нагороджені Відзнакою Президента України Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, 1&nbsp;— орденом Ярослава Мудрого, 1&nbsp;— орденом княгині Ольги.

Твори сучасних українських композиторів виконуються головним чином на фестивалях «[[Київ Музик Фест]]», «[[Прем'єри сезону]]», «[[Форум музики молодих]]» (Київ), «[[Два дні й дві ночі нової музики]]» (Одеса), «[[Контрасти]]» (Львів) та «Дніпровські зорі» (Дніпропетровськ), а також у концертах серії [[Володимир Рунчак|Володимира Рунчака]] [[Нова музика в Україні]]. У 2009 диригент [[Кофман Роман|Роман Кофман]] започаткував концертну серію «Український авангард» (щорічні концерти Київського камерного оркестру із творами молодих і середнього віку композиторів). У театральному репертуарі&nbsp;— опери «Мойсей» [[Мирослав Скорик|М. Скорика]], «Лісова пісня» [[Віталій Кирейко|В. Кирейка]] та «Палата №&nbsp;6» [[Володимир Зубицький|В. Зубицького]], балет «Різдвяна ніч» [[Євген Станкович|Є. Станковича]], ряд балетів [[Олександр Костін|О. Костіна]]. Репертуар хорових колективів поповнюється творами [[Леся Дичко|Л. Дичко]] та [[Ганна Гаврилець|Г. Гаврилець]], інструменталістів&nbsp;— творами [[Колодуб Жанна Юхимівна|Жанни]] та [[Колодуб Левко Миколайович|Левка Колодубів]], В. Рунчака тощо. Класична електронна музика представлена композиціями [[Алла Загайкевич|Алли Загайкевич]], [[Іван Небесний|Івана Небесного]] та інших.

Історичні традиції продовжують сучасні оперні співаки України&nbsp;— [[Лук'янець Вікторія|Вікторія Лук'янець]], [[Гришко Володимир|Володимир Гришко]], [[Пивоваров Валентин|Валентин Пивоваров]], [[Майборода Роман|Роман Майборода]], [[Штонда Тарас|Тарас Штонда]], [[Дідик Михайло|Михайло Дідик]], [[Стефюк Марія|Марія Стефюк]], Стефан П'ятничко.

В Україні також проводяться численні міжнародні музичні конкурси виконавців-інструменталістів (фортепіанні&nbsp;— [[Міжнародний конкурс молодих піаністів пам'яті Володимира Горовиця|пам'яті В.&nbsp;Горовиця]], диригентів&nbsp;— ім. С.&nbsp;Турчака, хорових колективів&nbsp;— ім. М.&nbsp;Леонтовича, співаків&nbsp;— ім. Соломії Крушельницької, бандуристів&nbsp;— ім. Гната Хоткевича, багатопрофільний [[Міжнародний музичний конкурс імені Миколи Лисенка|конкурс імені М.&nbsp;Лисенка]] та інші.

=== Популярна музика ===
На сучасній українській сцені представлені майже всі музичні напрямки: від фолку до acid джазу. Жваво розвивається клубна культура. Популярність багатьох українських поп-виконавців — [[Ротару Софія Михайлівна|Софії Ротару]], [[Білик Ірина Миколаївна|Ірини Білик]], [[Пономарьов Олександр Валерійович|Олександра Пономарьова]], [[Тіна Кароль|Тіни Кароль]], [[ВІА Гра]], [[Сердючка|Вєрки Сердючки]], [[Лобода Світлана Сергіївна|Світлани Лободи]], [[Ані Лорак]], [[Соловій Христина Іванівна|Христини Соловій]], [[Kazka]] (перший україномовний гурт, що потрапив у топ-10 до всесвітньовідомого чарту [[Шазам|SHAZAM]]<ref>{{Cite web|title=Украинская песня впервые попала топ-10 чарта Shazam|url=https://apostrophe.ua/article/lime/lifestyle/2018-10-10/ukrainskaya-pesnya-vpervye-popala-top10-charta-shazam/21253|website=Апостроф|accessdate=2021-08-19|language=ru|archive-date=11 липня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210711052533/https://apostrophe.ua/article/lime/lifestyle/2018-10-10/ukrainskaya-pesnya-vpervye-popala-top10-charta-shazam/21253}}</ref>, до того-ж відеокліп «Плакала» транслювали міжнародні канали [[MTV|MTV Live HD]] та MTV Hits, а це 45 країн охоплення<ref>{{Cite web|title=«Плакала» у цифрах: як хіт KAZKA завоював світ за один рік|url=https://slukh.media/texts/plakala-anniversary/|website=СЛУХ — онлайн-медіа про музику та все, що навколо неї|date=2019-09-25|accessdate=2021-10-27|archive-date=27 жовтня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20211027063149/https://slukh.media/texts/plakala-anniversary/}}</ref>), [[Go A|Go-A]] — давно перетнула кордони України і утвердилася в країнах [[СНД]] і світових чартах. Популярна музика представлена на фестивалях «[[Червона рута (фестиваль)|Червона рута»]], «[[Таврійські ігри (фестиваль)|Таврійські ігри»]], «[[Чайка (фестиваль)|Чайка»]] та інших.

Виконавці з України гідно представляли державу на конкурсах [[Євробачення]], зокрема [[Руслана Лижичко|Руслана]], яка залучила до власної музики фольклорні мотиви карпатського регіону, та першою з українських співаків, стала переможницею конкурсу [[Євробачення 2004|Євробачення-2004]] виборовши для України право на проведення наступного конкурсу&nbsp;— [[Євробачення 2005|Євробачення-2005]]. На [[Євробачення 2007|Євробаченні-2007]] та [[Євробачення 2008|Євробаченні-2008]] відзначилися, відповідно [[Сердючка|Вєрка Сердючка]] та [[Ані Лорак]], посівши другі місця. [[Огнєвіч Злата Леонідівна|Злата Огнєвіч]] з [[Євробачення 2013|Євробачення-2013]] привезла до України третє місце. 2016 року, переможницею Євробачення стала співачка [[Джамала]], тому у 2017 Євробачення знову пройшло в Україні. 2021 року на Євробаченні, вперше в історії конкурсу, гурт [[Go A|Go-A]] виступив з українською народною піснею [[Шум (пісня Go A)|Шум]] в обробці і за голосами глядачів, посів друге місце, а згодом деякий час очолював з нею рейтинг музичного інтернет-сервісу [[Spotify]]. Втретє — європейський пісенний конкурс [[Євробачення-2022]], виграв для України з україномовною авторською піснею «<nowiki/>[[Стефанія (пісня)|Стефанія]]<nowiki/>», гурт Kalush Orchestra 14 травня (під час [[Російське вторгнення в Україну (2022)|війни]], розв'язаної Російською Федерацією).

Поруч із тим розвивається [[українська рок-музика]]. Серед найвідоміших [[:Категорія:Українські рок-гурти|гуртів]]&nbsp;— «[[Океан Ельзи]]», «[[Воплі Відоплясова]]», «[[Танок на майдані Конго]]», «[[Крихітка]]», «[[Скрябін (гурт)|Скрябін»]], «[[Тартак (гурт)|Тартак»]], «[[Плач Єремії (гурт)|Плач Єремії»]], «[[Кому Вниз]]», «[[Мертвий півень]]», «[[Веремій]]», «[[Один в каное]]», [[The Hardkiss]], [[Карна (гурт)|Карна]]. Час від часу, проводяться українські рок-фестивалі «[[Рок-екзистенція]]», «[[Міжнародний фестиваль "Тарас Бульба"|Тарас Бульба»]] та інші. 

Український [[реп]] виконують [[alyona alyona]], [[Ярмак|YARMAK]], [[Kalush]] тощо. 

Серед музичних гуртів здобувають популярність суто вокальні ансамблі, як-от «[[Піккардійська терція]]» та «[[Менсаунд]]». 

Представлено в Україні також і мистецтво [[джаз]]у: [[Євшан Зілля (гурт)|Євшан Зілля]], [[Freedom Jazz]], [[Cherkasy Jazz Quintet]]&nbsp;та інші — міжнародні фестивалі джазової музики проходять у різних містах країни, серед найвідоміших&nbsp;— [[Jazz Bez]] та [[Jazz Koktebel]]. Значний внесок у популяризацію джазового руху в Україні зробили [[Симоненко Володимир Степанович|Володимир Симоненко]] та [[Олексій Коган]].

Тенденція до використання фольклору сучасними українськими музикантами стає дедалі виразнішою. Одним із перших почав використовувати народні мотиви у рок-музиці у другій половині 1980-х рр. уже легендарний гурт «[[Воплі Відоплясова]]». Спираючись на фольклорне підґрунтя, нову самобутню українську музику творять «[[Скрябін (гурт)|Скрябін»]], «[[Мандри (гурт)|Мандри»]], «[[Гайдамаки]]», [[Чубай Тарас|Тарас Чубай]], [[Бурмака Марія|Марійка Бурмака]] та багато інших виконавців. Свідченням росту інтересу до фольклору стало започаткування в Україні двох фестивалів етнічної музики&nbsp;— «[[Країна мрій (фестиваль)|Країна мрій»]] у Києві та «[[Шешори (фестиваль)|Шешори»]] на Івано-Франківщині. [[Фольктроніка|Фольктроніку]] розвивають [[Катя Chilly]], [[ONUKA]], Go-A тощо.

=== Андеґраунд ===
[[Файл:KaZantip_entrance.jpg|ліворуч|міні|270x270пкс|KaZantip головний вхід]]
Український рейв з’явився та оформився у щось конкретне наприкінці 90-х і виріс до міжнародного рівня за останні роки. Вже 2007-го, з'явився мем про «Київ — новий Берлін», стосовно нічного культурного життя. Вечірки у Києві були надзвичайно концептуальними: з музичної точки зору головний наголос робився на дуже популярні у той час жанри [[хауз]] і [[Транс (музика)|транс]]. Але вистачало там і більш екзотичної, витонченої музики: рідкісного електро, яке крутили зі справжніх [[Грамофонна платівка|вінілових платівок]], [[Джангл|джанглу]], олдскульного [[Хіп-хоп (музика)|хіп-хопу]].<ref>{{Cite web|title=Як український рейв став відомим на весь світ|url=https://www.redbull.com/ua-uk/ukrainian-raves-evolution|website=Red Bull|accessdate=2021-10-21|language=uk|archive-date=20 вересня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210920212855/https://www.redbull.com/ua-uk/ukrainian-raves-evolution}}</ref>

З вітчизняного [[андеґраунд]]у найбільшого поширення набув [[Український метал (музика)|український]] [[блек-метал]].

До 2014-го, на півострові [[Крим]], майже 20 років царювала «республіка щастя» під чарівною назвою [[Республіка Казантип|«КаZантип»]] — фестиваль танцювальної [[Електронна музика|електронної музики]] просто неба.<ref>{{Cite web|title=Як український рейв став відомим на весь світ|url=https://www.redbull.com/ua-uk/ukrainian-raves-evolution|website=Red Bull|accessdate=2021-10-17|language=uk|archive-date=20 вересня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210920212855/https://www.redbull.com/ua-uk/ukrainian-raves-evolution}}</ref>

''Закордонні ЗМІ про український рейв:''

* Знаменний допис The Calvert Journal про техно-рейв «Схема» 2015 року. Саме з нього почалась хвиля міжнародного інтересу.<ref>{{Cite web|title=Letter from: is post-Maidan Kiev the new Berlin or a city making its own future?|url=https://www.calvertjournal.com/features/show/4925/letter-from-three-days-in-post-maidan-kiev|website=The Calvert Journal|accessdate=2021-10-17|first=Anastasiia|last=Fedorova|archive-date=20 вересня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210920213816/https://www.calvertjournal.com/features/show/4925/letter-from-three-days-in-post-maidan-kiev}}</ref>
* Британський журнал i-d — культове видання про молодіжну культуру, 2016 року створив документальну стрічку «Досліджуючи українську революцію [[Рейв|андеґраундного рейву».]]<ref>{{Cite web|title=exploring ukraine's underground rave revolution|url=https://i-d.vice.com/en_uk/article/3kbkyw/exploring-ukraine39s-underground-rave-revolution-us-translation|website=i-D|date=2016-05-31|accessdate=2021-10-17|language=en|first=i-D.|last=Staff|archive-date=20 вересня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210920212558/https://i-d.vice.com/en_uk/article/3kbkyw/exploring-ukraine39s-underground-rave-revolution-us-translation}}</ref>

* «Бідні, але круті»: 2017 року у журналі Political Critique, було оприлюднене дослідження українського постреволюційного рейву.<ref>{{Cite book
|url=http://dx.doi.org/10.5771/9783748925415-28
|title=Chapter 1 Personalized, De-Ideologized, and Negative? A Longitudinal Analysis of Campaign Posters for German Bundestag Elections, 1949–2017
|last=Steffan
|first=Dennis
|date=2021
|series=Visual Politics
|publisher=Nomos Verlagsgesellschaft mbH & Co. KG
|pages=28–49
}}</ref>
* 2020 року, у престижному англійському виданні [[Ґардіан (газета)|The Guardian]], вийшла стаття про феномен артцентру Closer.<ref>{{Cite web|title='No philosophy and everybody is welcome': how Closer catalysed Ukrainian electronica|url=http://www.theguardian.com/music/2020/jan/29/we-impacted-this-how-closer-catalysed-ukrainian-electronica|website=the Guardian|date=2020-01-29|accessdate=2021-10-17|language=en|first=Chris|last=Williams|archive-date=21 вересня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210921111202/https://www.theguardian.com/music/2020/jan/29/we-impacted-this-how-closer-catalysed-ukrainian-electronica}}</ref>

=== Видавнича справа ===
В 1990-ті&nbsp;— 2000-ні роки видання й розповсюдження нотно-музичної літератури в Україні переживає скрутні часи. Так, якщо в УРСР обсяг продукції музичного видавництва «[[Музична Україна]]» становив від 220 до 280 назв на рік, то на кінець 1990-х&nbsp; впав до однієї-двох, а часом і жодної книжки на рік. Фактично згорнули випуск нотної продукції інші державні видавництва. Суттєво не змінили ситуацію на національному нотному ринку й приватні видавництва, які, через традиційну малотиражність (а отже й фінансову збитковість) нотних видань, друкують лише нотну літературу на замовлення або коштом авторів. У Києві з двох спеціалізованих музичних книгарень не залишилося жодної, а на нотних полицях великих книгарень переважають дидактичні видання, розраховані здебільшого на дітей і аматорів.

На думку експертів<ref>[http://www.culturalstudies.in.ua/parlament_1_14.php culturalstudies.in.ua] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140801091405/http://www.culturalstudies.in.ua/parlament_1_14.php |date=1 серпня 2014}} [[Український центр культурних досліджень]]. Книговидання та преса</ref> така ситуація пов'язана з несприятливим податковим режимом, відсутністю дієвих протекціоністських заходів, та падінням платоспроможного попиту.

=== Лейбли ===
У кінці 1990-х&nbsp;— на початку 2000-х в Україні було створено низку музичних [[Лейбл звукозапису|лейблів]], зокрема
[[Gallicia Distribution]] ([[Львів]]), [[JRC]], [[Lavina music|Lavina Music]], [[Moon Records]] та [[Nexsound]] ([[Київ]]), [[Metal Scrap Production]] ([[Тернопіль]]), [[OMS Records]] ([[Житомир]]), [[Wolf song production]] ([[Дніпропетровськ]])<ref>{{Cite web |url=http://ukrmet.kiev.ua/labels.php |title=Каталог лейблів українського ринку |accessdate=13 грудня 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20090113191016/http://ukrmet.kiev.ua/labels.php |archivedate=13 січня 2009 |deadurl=yes}}</ref> та інші.

Конкуренцію українським лейблам на вітчизняному ринку становлять основні гравці світового аудіоринку&nbsp;— мейджори [[Universal]], [[EMI]], [[Sony/BMG]], [[Warner]]. 2005 року український ринок музичних носіїв становив близько 10&nbsp;мільйонів ліцензованих дисків і касет, боротьба з піратством призвела до їх зменшення на українському ринку до 40&nbsp;% (у країнах Європи їхня частка не перевищує 10—15&nbsp;%)<ref>{{Cite web |url=http://www.expert.ru/printissues/ukraine/2006/05/ukrainian_recording_business/ |title=''С. Волохов''. Метание диска в высоту |accessdate=1 березня 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20090301183045/http://www.expert.ru/printissues/ukraine/2006/05/ukrainian_recording_business/ |archivedate=1 березня 2009 |deadurl=yes}}</ref>.

== Див. також ==
* [[Українські народні інструменти]]
* [[Українська культура]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Посилання ==
* {{УМузЕ-1|частина=Дискографія української музики|сторінки =613-614}}
{{commons|Category:Music of Ukraine}}
{{аудіостаття|Uk-Music of Ukraine part 1 Traditional ethnic.ogg|розділ|дата=1 лютого 2009}}
{{аудіостаття|Uk-Music of Ukraine part 2 professional music formation.ogg|розділ|дата=1 лютого 2009}}
* [http://www.polyphonyproject.com/uk/ Проєкт Поліфонія] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190907162300/http://www.polyphonyproject.com/uk |date=7 вересня 2019 }}&nbsp;— найбільшого відкритого онлайн-архіву українського пісенного фольклору
* [http://litopys.org.ua/krypcult/krcult51.htm Василь Барвінський. Музика] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081123054830/http://litopys.org.ua/krypcult/krcult51.htm |date=23 листопада 2008 }}
* [http://litopys.org.ua/cultur/cult22.htm Дмитро Антонович. Українська музика] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070702121356/http://litopys.org.ua/cultur/cult22.htm |date=2 липня 2007 }}
* [http://ournotes.in.ua/index_stattya.html Історія української музичної культури] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150908193116/http://ournotes.in.ua/index_stattya.html |date=8 вересня 2015 }}
* [https://web.archive.org/web/20130206210015/http://www.orpheusandlyra.com/news.html Українське танго.]
* [http://www.orpheusandlyra.com/Mazepa.html Українське бароко] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120504105135/http://www.orpheusandlyra.com/Mazepa.html |date=4 травня 2012 }}
* [http://www.ukrmusic.org/informatsiya Сайт «Українська музика та звукозапис»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161219160917/http://www.ukrmusic.org/informatsiya |date=19 грудня 2016 }}
* [[Шульгіна Валерія Дмитрівна|В.&nbsp;Д.&nbsp;Шульгіна]]. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=41918 Бібліогра́фія музи́чна] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161220150217/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=41918 |date=20 грудня 2016 }} // {{ЕСУ}}
* [https://archive.org/stream/etnoderzhavoznavstvo#page/n153/mode/2up Українська музика] // Мала енциклопедія етнодержавознавства / [[Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України|Інститут держави і права ім. В.&nbsp;М.&nbsp;Корецького НАН України]], Упорядник [[Римаренко Юрій Іванович|Ю.&nbsp;І.&nbsp;Римаренко]] та ін.&nbsp;— Київ: Генеза, : Довіра, 1996.&nbsp;— 942 с.&nbsp;— С. 153—154.
* [http://composer.ucoz.ua/publ/theory/enciklopediji_muzichni/12-1-0-199 Енциклопедії музичні] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161226060107/http://composer.ucoz.ua/publ/theory/enciklopediji_muzichni/12-1-0-199 |date=26 грудня 2016 }}
* [http://ukrnotes.in.ua/ Ноти українських композиторів] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170811224336/http://ukrnotes.in.ua/ |date=11 серпня 2017 }}

== Джерела ==
* [https://archive.is/20121222044901/www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/298.htm Міністерство закордонних справ України]
* {{МЭС}}, стаття «украинская музыка»
* {{НІУМ}}

== Література ==
* ''Архімович Л.'', ''Каришева Т.'', ''Шеффер Т.'', [[Шреєр-Ткаченко Онисія Яківна|''Шреєр-Ткаченко О.'']] Нариси з історії української музики, в 2-х томах.&nbsp;— К., 1964.
* ''[[Берегова Олена Миколаївна|Берегова О.]]'' Інтегративні процеси в музичній культурі України ХХ—ХХІ століть: монографія / Олена Берегова.&nbsp;— К.: Інститут культурології НАМ України, 2013.&nbsp;— 232 с.&nbsp;— Бібліогр.: с. 223—230.&nbsp;— ISBN 978-966-2241-34-1 ([http://www.icr.kiev.ua/files/File/Beregova.%20Integratyvni%20procesy%20(2013).pdf PDF-файл] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160924045305/http://www.icr.kiev.ua/files/File/Beregova.%20Integratyvni%20procesy%20(2013).pdf |date=24 вересня 2016 }})
* ''Грінченко М''. Історія української музики.&nbsp;— К.: Спілка, 1922.&nbsp;— 278, X с.: портр.&nbsp;— (Серія наукова / Б-ка спілки; №&nbsp;4).&nbsp;— Бібліогр.: с. I—X.
* ''Грінченко М''. Історія української музики.&nbsp;— 2-е вид.&nbsp;— Нью-Йорк: Видання Укр. музичного інституту, 1961.&nbsp;— 192 с.&nbsp;— Бібліогр.: с. 176—186.
* Історія української музики в 6-ти томах під ред. ''М.&nbsp;М.&nbsp;Гордійчук і ін.'' Т. 1, 2&nbsp;— К., 1989; т. 3&nbsp;— К., 1990; т. 4&nbsp;— К., 1992; т. 5&nbsp;— К., 2004.
* Історія української музичної культури: [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / Лідія Корній, Богдан Сюта.&nbsp;— К. : НМАУ ім. П.&nbsp;І.&nbsp;Чайковського, 2011.&nbsp;— 719, [16] с. : фотогр.&nbsp;— Бібліогр. в кінці глав.&nbsp;— 500 пр.&nbsp;— ISBN 978-966-7357-58-0
* [[Козаренко Олександр Володимирович|Козаренко О.]] Феномен української національної музичної мови: [монографія] / О. Козаренко ; Наук. т-во ім. Т. Шевченка, Українознавча б-ка НТШ, число 15.&nbsp;— Львів: НТШ, 2011.&nbsp;— 286 с.&nbsp;— Бібліогр.: с. 266—284.&nbsp;— ISBN 966-7155-43-9
* [[Корній Лідія Пилипівна|Корній Л. П.]] Історія української музичної культури від давнини до початку ХХ століття: [монографія] / Л.&nbsp;П.&nbsp;Корній.&nbsp;— Київ: Музична Україна, 2018.&nbsp;— 364 с.&nbsp;— ISBN 966-8259-84-5.
* ''[[Корній Лідія Пилипівна|Корній Л.]]'' Історія української музики, част. 1: Від найдавніших часів до сер. XVIII&nbsp;ст.; част. 2: 2 пол. XVIII&nbsp;ст.; част. 3: XIX&nbsp;ст. Київ&nbsp;— Харків&nbsp;— Нью-Йорк 1996, 1998, 2001. 315, 387, 479 c.
* Мала українська музична енциклопедія. Упорядник ''О. Залеський''&nbsp;— Мюнхен, 1971.
* ''[[Муха Антон Іванович|Муха Антон]].'' [[Композитори України та української діаспори]].&nbsp;— К.: 2004.&nbsp;— ISBN 966-8259-08-4
* [[Андрій Ольховський|''Ольховський Андрій'']]. Нарис історії української музики.&nbsp;— К.: Музична Україна, 2003.
* ''Черепанин М. В''. Музична культура Галичини (друга половина XIX&nbsp;— перша половина XX століття): Монографія.&nbsp;— К.: Вежа, 1997.&nbsp;— 324 с.: іл.&nbsp;— Бібліогр.: с. 317—323.
* ''[[Шульгіна Валерія Дмитрівна|Шульгіна В.]]'' Музична україніка: інформаційний і національно-освітній простір: Дис. д-ра мистецтвознавства: 17.00.01 / Національна музична академія України ім. П.&nbsp;І.&nbsp;Чайковського.&nbsp;— К., 2002.
* Щепакін В.&nbsp;М.&nbsp;Музична культура Сходу і Півдня України другої половини ХІХ&nbsp;— початку ХХ століть: європейські виміри: монографія / В.&nbsp;М.&nbsp;Щепакін ; М-во культури України, Харків. держ. акад. культури.&nbsp;— Харків: Панов А. М., 2017.&nbsp;— 479 с. : іл., нот. іл., портр.&nbsp;— Бібліогр.: с. 381—437 (1104 назви).&nbsp;— ISBN 978-617-7474-52-3

{{Бібліоінформація}}
{{українська культура}}
{{Україна в темах}}
{{Музика Європи}}
{{медаль}}

[[Категорія:Українська музика| ]]
[[Категорія:Історія українського мистецтва]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]