Улу (ніж)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:01, 24 червня 2017, створена В.Галушко (обговорення | внесок) (уточнення, оформлення)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Залізний улу з руків'ям з оленячого рогу. Канадська Арктика

Улу (складове письмо інуктитут ᐅᓗ), або «жіночий ніж» — ніж, традиційно уживаний жінками багатьох північних народів — ескімосів, юпікських народів, алеутів та ін.

Назва[ред. | ред. код]

Слово «улу», як екзотизм, не відмінюється, проте, англійські словники дають для нього форму множини у діалектах інуктитут — «улуїт». Чукотські ескімоси зовуть його «уляк» («улек»)[1], чукчі — «пекуль»[2].

Опис[ред. | ред. код]

Характерною рисою улу є лезо у формі півмісяця з прикріпленим зверху руків'ям. Колись матеріалом для леза слугував сланець, проте, зараз для роблення улу використовують сталь. Руків'я може бути зроблене з різноманітних матеріалів: рогу північного оленя-карибу або вівцебика, моржового ікла, дерева. Іноді хвостовик обплітали пруттям.

Застосування[ред. | ред. код]

Ніж улу знаходить дуже широке застосування у різноманітних побутових потребах північних народів. За його допомогою розбирають туші тварин, знімають шкури, готують їжу і навіть підстригають волосся дітям. Окрім того, за необхідності, улу може використовуватися для будування снігових жител-іглу, різання снігових блоків.

Промислове виробництво[ред. | ред. код]

У Канаді та Алясці розвинуто промислове виробництво улу, переважно з сувенірною метою. Проте, виробляють і цілком робочі ножі, як традиційного дизайну, так і удосконалені складані.


Див. також[ред. | ред. код]

Джерело[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]