Умі юкаба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 22:54, 10 вересня 2016, створена MobyVan (обговореннявнесок) (Історія: replaced: в якості → як, typos fixed: фільма → фільму за допомогою AWB)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Jump to navigation Jump to search
海行かば
Якщо морем ми підемо
Умі юкаба
Слова Вака Отомо но Якамоті, період Нара
Мелодія Суейосі Тоґі, Кійосі Нобутокі

Умі юкаба (яп. 海行かば, укр. Якщо морем ми підемо) — японська військово-патріотична пісня, заснована на частині вірша-вака поета Отомо но Якамоті, яка міститься в найстарішому збірнику японської поезії Манйосю.

Після реставрації Мейдзі для вірша була написана музика, і твір став популярною військовою піснею.

Історія[ред.ред. код]

Японський уряд почав використовувати твір Отомо но Якамоті як ідеологічний інструмент вже в перші роки після реставрації Мейдзі. У XIX столітті він неодноразово цитувався на офіційних церемоніях вшанування пам'яті загиблих солдатів[1]. У 1880 році Суейосі Тоґі поклав слова вірша на музику. У 1900 році ця музика лягла в основу Маршу військових кораблів, офіційного маршу Імперського флоту Японії[2].

На початку XX ст. Умі юкаба стала популярна у народному середовищі. У збірках військових пісень того часу вона йшла або першою, або другою — після Кімі ґа йо. Посилання до неї проникали в інші сфери культури, наприклад, в кінематограф (відомо щонайменше два пропагандистських фільму з назвою «Умі юкаба») та літературу (в 1933 році була написана повість для школярів, деякі розділи якої називалися по рядках пісні)[3].

Проте найбільша популярність прийшла до пісні після того, як у 1937 році Кійосі Нобутокі написав для неї новий музичний супровід[4]. Умі юкаба, покладена на нову строгу та ліричну мелодію, отримала визнання навіть з боку уряду. У 1939 році вона увійшла до збірки патріотичних пісень, які пропонувалося вивчати у школах.

Асоціація допомоги трону, заснована у 1940 році прем'єр-міністром Коное Фумімаро, офіційно визнала пісню важливим та потужним ідеологічним інструментом, другим за значимістю після національного гімну[5]. У 1941 році Умі юкаба транслювалася по радіо під час оголошення імператора про вступ Японії в Другу світову війну. Наприкінці війни Умі юкаба почала асоціюватися з місіями камікадзе, оскільки їх вильоти незмінно супроводжувалися цією піснею[6]. Після закінчення війни й окупації Японії країнами-союзниками популярність пісні пішла на спад.

Текст[ред.ред. код]

У пісні є 2 варіанти, які розрізняються останнім рядком. У першому варіанті, взятому з Манйосю (том 18, вірш 4094), останній рядок виглядає як «Каерімі ва седзі» («назад не озираючись»). Другий варіант взятий з літопису Сьоку ніхонґі (указ 13), де останній рядок записаний як «нодо ні ва сінадзі» («спокійно не помремо»). Обидві версії поширені приблизно однаково[7].

Flag of Japan.svg   Японською Транслітерація Flag of Ukraine.svg   Українською[8]

海行かば
水漬(みづ)く屍(かばね)
山行かば
草生(くさむ)す屍
大君(おおきみ)の
辺(へ)にこそ死なめ
かへりみはせじ
Варіант останньої строки:
(長閑(のど)には死なじ)

Умі юкаба
Мідзуку кабане
Яма юкаба
Куса мусу кабане
О:кімі но
Хе ні косо сінаме
Каерімі ва седзі
Варіант останньої строки:
Нодо ні ва сінадзі

У море вийдемо -
У воді вимочені трупи,
У гори вийдемо -
Травою порослі трупи.
Імператора
Біля помремо ж,
Назад не озираючись.
Варіант останньої строки:
Спокійно не помремо.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ohnuki-Tierney Kamikaze, Cherry Blossoms… с. 139
  2. Lars C Stolt. GUNKAN KOSHINKYOKU, Tokichi Setoguchi (шведською). Militärmusiksamfundet med Svenskt Marscharkiv. Архів оригіналу за 2012-04-15. 
  3. Sharalyn Orbaugh Japanese fiction of the Allied occupation: vision, embodiment, identity с. 229
  4. Ohnuki-Tierney Kamikaze, Cherry Blossoms… с. 139
  5. Ohnuki-Tierney Kamikaze, Cherry Blossoms… с. 140
  6. Ohnuki-Tierney Kamikaze diaries с. 169
  7. Sharalyn Orbaugh Japanese fiction of the Allied occupation: vision, embodiment, identity с. 229
  8. Дослівний переклад

Література[ред.ред. код]

  • Emiko Ohnuki-Tierney. Kamikaze, Cherry Blossoms, and Nationalisms: The Militarization. — University of Chicago Press, 2002. — 411 с. — ISBN 9780226620916.
  • Sharalyn Orbaugh. Japanese fiction of the Allied occupation: vision, embodiment, identity. — BRILL, 2007. — 515 с. — ISBN 9789004155466.
  • Emiko Ohnuki-Tierney. Kamikaze diaries: reflections of Japanese student soldiers. — University of Chicago Press, 2006. — 227 с. — ISBN 9780226619507.

Посилання[ред.ред. код]