Відмінності між версіями «Урал атакує»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(Залишено, оформлення, шаблон)
м (Впорядкування категорій впорядкування)
 
Рядок 53: Рядок 53:
   
 
== Критика ==
 
== Критика ==
{{розділ-доробити}}
+
{{розділ-доробити|дата=листопад 2019}}
   
 
== Нагороди ==
 
== Нагороди ==

Поточна версія на 19:28, 1 грудня 2019

Урал атакує
рос. Урал атакует
Жанр альтернативна історія, Фантастика близького прицілу
Автор Володимир Молотов
Мова російська
Написано 2011
Опубліковано 2011
Видання 2011, видавництво «АСТ»

«Урал атакує» (рос. Урал атакует) — роман у жанрі альтернативної історії, написаний Володимиром Молотовим і опублікований у видавництві «АСТ» у 2011 році.

Події, що передують основній сюжетній лінії[ред. | ред. код]

2023 — Друга Світова економічна криза. Білий дім таємно інспірує ядерний вибух в Лос-Анжелесі, щоб відволікти населення від економічних проблем. Ядерний удар здійснила Аль-Каїда за допомогою ядерних боєголовок, викрадених з російських військових складів. Це стало приводом до американської ядерної відповіді.

2024 — так звана «Російська Хіросима» — одночасний ядерний удар по 4 російських мегаполісах: Москві, Санкт-Петербургу, Нижньому Новгороду та Ростову-на-Дону. Ці міста перетворились на руїни, а територія навколо них — у зону, заражену радіацією.

Миротворчий контингент НАТО висадився на Волзі, британські війська — зайняли Кіров, влаштовуючи військові бази на покинутих заводах.

Президент РФ не спромігся на ядерну відповідь, втік у бункер і незабаром помер. Федерація фактично розпалась. Її територію охопив хаос. Значні японський і китайський окупаційні контингенти вторглися на колишні російські території на Сході.

Постросійська геополітика в романі[ред. | ред. код]

  • Уральська незалежна республіка — держава-сателіт КНР, утворена останнім повноважним представником президента РФ в Уральському федеральному окрузі. Столиця — Єкатеринбург, валюта — уральські бони. Керується Надзвичайним урядом. Уральські прикордонні війська мають спільне з китайцями командування, а Уральський Комітет Безпеки складається порівну з російських і китайських офіцерів. За військову допомогу Урал розраховується з КНР нафтою.
  • Японська Далекосхідна республіка — маріонеточна держава, створена японськими окупаційними силами на Далекому Сході.
  • Китайська Новосибірсько-Алтайська республіка — маріонеточна держава, створена китайськими «союзниками» на території Центрального і Східного Сибіру.
  • Башкірська народна республіка — самопроголошена і ніким не визнана на міжнародному рівні держава башкір з центром в Уфі. Фактично є санітарним кордоном між Уральською незалежною республікою і режимом миротворців НАТО.
  • Поволзька міжнародна республіка — маріонеточна держава під контролем миротворців НАТО з центром в Самарі, режим повалений Рухом Спротиву після застосування генератору ЕМІ і виведення зі строю всієї НАТОвської техніки.
  • Поволзька народна республіка — державний проект з центром в Самарі, який на звільнених від миротворців НАТО територіях будує Рух Спротиву.

Сюжет[ред. | ред. код]

Головний герой — Костянтин Муконін, агент Надзвичайного Уряду Уральської Незалежної республіки. Він — ключовий виконавець таємної операції Уральського Комітету Безпеки, очолює групу, яка має передати самарському підпіллю новітню нанотехнологічну зброю під назвою «Мініпа» (скорочення від «Мінін і Пожарський»). В реальності виконуване Муконіним завдання є відверненням уваги спецслужб миротворців НАТО від операції по передачі Руху Спротиву справжньої новітньої зброї — генератору ЕМІ, який виводить зі строю всю НАТОвську техніку.

По дорозі герой потрапляє у полон до Визвольного анархічного полку ім.батька Махна під командуванням колишнього кримінального авторитета Коляна Пітерського. Отаман Колян ставить собі за мету — об'єднання Башкірії та Уралу, а згодом — відновлення Росії та встановлення там анархічного ладу. Почувши, що Муконін виконує спецоперацію проти сил НАТО анархісти звільняють його.

У покинутих селах під Уфою на автомобіль героя нападає банда бомжів-людожерів. Муконіну вдається прорватися, але його поранений напарник незабаром помирає.

Не зважаючи на тимчасовий полон у Самарі місія вдається: техніка НАТО виведена зі строю, а особовий склад миротворців перебитий силами самарських повстанців. Владу в місті захоплює Рух Спротиву, який оголошує утворення «антиНАТОвської» Поволзької народної республіки.

По поверненні Муконін застає свою кохану (втікачку з зараженого радіацією регіону) у лікарні, вражену смертельним вірусом. Незабаром вона помирає, а герой страждає від проблем з алкоголем.

Критика[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Роман нагороджено премією «ЕврАзія» на ХХIX Всеросійському фестивалі фантастики «Аеліта», що відбувався 23-26 травня 2012 року.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Андрей Скоробогатов, Рецензия на книгу Владимира Молотова «Урал атакует» // Журнал «Если», № 12, декабрь 2011(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]