Відмінності між версіями «Фавстос Бузанд»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Створено шляхом перекладу сторінки «Фавстос Бузанд»)
 
м (оформлення)
Рядок 1: Рядок 1:
{{пишу}}
{{Науковець
{{Науковець
}}
}}
'''Фавстос Бузанд''' ({{Lang-hy|Փավստոս Բուզանդ}}) — ім'я вірменського історика V століття<ref name="Iranica">{{Із|Ираника|http://www.iranicaonline.org/articles/faustus-|автор=James R. Russell}}</ref>, яке, традиційно, приписується передбачуваному автору історико-епічного твору, традиційно званого «Історія Вірменії». У ньому описуються події до 387 р. н. е.
'''Фавстос Бузанд''' ({{Lang-hy|Փավստոս Բուզանդ}})&nbsp;— ім'я вірменського історика V століття<ref name="Iranica">{{Із|Ираника|http://www.iranicaonline.org/articles/faustus-|автор=James R. Russell}}</ref>, яке, традиційно, приписується передбачуваному автору історико-епічного твору, традиційно званого «Історія Вірменії». У ньому описуються події до 387&nbsp;р. н.&nbsp;е.


== Біографія і походження імені ==
== Біографія і походження імені ==
За припущенням історика другої половини V століття Лазара Парпеці, Фавстос був родом з Візантії. Традиційно вважалося, що Бузанд жив у IV столітті.
За припущенням історика другої половини V століття Лазара Парпеці, Фавстос був родом з Візантії. Традиційно вважалося, що Бузанд жив у IV столітті.


Перше слово в оригінальній назві книги — ''Бузандаран патмутюнк'' (пізніше зміненому на ''Патмутюнк Хайоц'' — «Історія Вірменії») — традиційно інтерпретували як відсилання до імені автора і вважали похідним від ''Бюзанд'' — «Візантія». Ім'я Фавстос (або Павстос) може бути пояснено присутністю в оточенні [[Святий Нерсес|Нерсеса Великого]] єпископа «римського походження» на ім'я Павстос, якого вважали очевидцем подій IV століття і автором твору. У такому вигляді — Павстос Бузанд — ім'я зустрічається вже у Лазаря Парпеці наприкінці V століття<ref name="ODB">''Pawstos Buzand, Pseudo-'', [[Оксфордский словарь Византии]], стр. 1610</ref><ref name="review">[https://www.jstor.org/discover/10.2307/2864407?uid=3737864&uid=2134&uid=2&uid=70&uid=4&sid=21101459172951 Review of Nina G. Garsoian, ''The Epic histories Attributed to Pawstos Buzand, "Buzandaran Patmutiwnk"''] - Speculum, Vol. 67, No. 2 (Apr., 1992), p. 414</ref>.
Перше слово в оригінальній назві книги&nbsp;— ''Бузандаран патмутюнк'' (пізніше зміненому на ''Патмутюнк Хайоц''&nbsp;— «Історія Вірменії»)&nbsp;— традиційно інтерпретували як відсилання до імені автора і вважали похідним від ''Бюзанд''&nbsp;— «Візантія». Ім'я Фавстос (або Павстос) може бути пояснено присутністю в оточенні [[Святий Нерсес|Нерсеса Великого]] єпископа «римського походження» на ім'я Павстос, якого вважали очевидцем подій IV століття і автором твору. У такому вигляді&nbsp;— Павстос Бузанд&nbsp;— ім'я зустрічається вже у Лазаря Парпеці наприкінці V століття<ref name="ODB">''Pawstos Buzand, Pseudo-'', [[Оксфордский словарь Византии]], стр. 1610</ref><ref name="review">[https://www.jstor.org/discover/10.2307/2864407?uid=3737864&uid=2134&uid=2&uid=70&uid=4&sid=21101459172951 Review of Nina G. Garsoian, ''The Epic histories Attributed to Pawstos Buzand, «Buzandaran Patmutiwnk»'']&nbsp;— Speculum, Vol. 67, No. 2 (Apr., 1992), p. 414</ref>.


Згідно з висновками [[Малхасянц Степан|Малхасянца]] і Периханян, ''бузандаран'' є похідним від парфянського слова ''бозанд'', має іранське походження і означає «співак, сказитель, [[ашуг]]<nowiki/>», а вірменське ''патмутюнк'' має значення «повісті, оповідання», тобто певна збірка історичних оповідань. Таким чином, сучасна версія значення назви книги «оповідання ашуга», а ім'я автора вважається невідомим<ref name="ODB">''Pawstos Buzand, Pseudo-'', [[Оксфордский словарь Византии]], стр. 1610</ref><ref name="review">[https://www.jstor.org/discover/10.2307/2864407?uid=3737864&uid=2134&uid=2&uid=70&uid=4&sid=21101459172951 Review of Nina G. Garsoian, ''The Epic histories Attributed to Pawstos Buzand, "Buzandaran Patmutiwnk"''] - Speculum, Vol. 67, No. 2 (Apr., 1992), p. 414</ref>. Згідно з висновками Ніни Гарсоян, «Історія Вірменії» була написана близько 470 року [[Вірмени|вірменином]], нерідко погано поінформованим про події загальної історії. Гарсоян припускає, що автор був священиком. Джеймс Рассел з Гарвардського університету вважає його вірменином, який жив у V столітті<ref name="Iranica">{{Із|Ираника|http://www.iranicaonline.org/articles/faustus-|автор=James R. Russell}}</ref>. Роберт Томсон з Оксфордського університету зазначає, що його ім'я було неправильно витлумачено як «Бюзандаци» тобто «з Візантії». Ключ до розгадки значення імені «Бузанд» лежить у самій назві книги Фавстоса. Назва «Бузандаран» означає збірка епічних оповідань<ref>{{Книга|автор=Robert W. Thomson|рік=1997|isbn=|серія=|allpages=|columns=|pages=211|volume=I|видавництво=St. Martin’s Press|частина=Armenian Literary Culture through the Eleventh Century|місце=|видання=|відповідальний=Edited by Richard G. Hovannisian|оригінал=|Заголовок=The Armenian People From Ancient to Modern Times: The Dynastic Periods: From Antiquity to the Fourteenth Century|посилання частина=|тираж=}}</ref>.
Згідно з висновками [[Малхасянц Степан|Малхасянца]] і Периханян, ''бузандаран'' є похідним від парфянського слова ''бозанд'', має іранське походження і означає «співак, сказитель, [[ашуг]]<nowiki/>», а вірменське ''патмутюнк'' має значення «повісті, оповідання», тобто певна збірка історичних оповідань. Таким чином, сучасна версія значення назви книги «оповідання ашуга», а ім'я автора вважається невідомим<ref name="ODB">''Pawstos Buzand, Pseudo-'', [[Оксфордский словарь Византии]], стр. 1610</ref><ref name="review">[https://www.jstor.org/discover/10.2307/2864407?uid=3737864&uid=2134&uid=2&uid=70&uid=4&sid=21101459172951 Review of Nina G. Garsoian, ''The Epic histories Attributed to Pawstos Buzand, «Buzandaran Patmutiwnk»'']&nbsp;— Speculum, Vol. 67, No. 2 (Apr., 1992), p. 414</ref>. Згідно з висновками Ніни Гарсоян, «Історія Вірменії» була написана близько 470 року [[Вірмени|вірменином]], нерідко погано поінформованим про події загальної історії. Гарсоян припускає, що автор був священиком. Джеймс Рассел з Гарвардського університету вважає його вірменином, який жив у V столітті<ref name="Iranica">{{Із|Ираника|http://www.iranicaonline.org/articles/faustus-|автор=James R. Russell}}</ref>. Роберт Томсон з Оксфордського університету зазначає, що його ім'я було неправильно витлумачено як «Бюзандаци» тобто «з Візантії». Ключ до розгадки значення імені «Бузанд» лежить у самій назві книги Фавстоса. Назва «Бузандаран» означає збірка епічних оповідань<ref>{{Книга|автор=Robert W. Thomson|рік=1997|isbn=|серія=|allpages=|columns=|pages=211|volume=I|видавництво=St. Martin’s Press|частина=Armenian Literary Culture through the Eleventh Century|місце=|видання=|відповідальний=Edited by Richard G. Hovannisian|оригінал=|Заголовок=The Armenian People From Ancient to Modern Times: The Dynastic Periods: From Antiquity to the Fourteenth Century|посилання частина=|тираж=}}</ref>.


В сучасних джерелах іноді зустрічається форма ''Фауст Візантійський''<ref>{{Стаття|author=Кусикьян И. К.|title=О русском переводе «Истории Армении» Фауста Византийского|видання=Византийский временник|date=1956|том=10|pages=203–207}}</ref>.
В сучасних джерелах іноді зустрічається форма ''Фауст Візантійський''<ref>{{Стаття|author=Кусикьян И. К.|title=О русском переводе «Истории Армении» Фауста Византийского|видання=Византийский временник|date=1956|том=10|pages=203–207}}</ref>.
Рядок 14: Рядок 15:
== «Історія Вірменії» ==
== «Історія Вірменії» ==
[[Файл:Buzandaran_patmutyun_(1730).jpg|праворуч|міні|300x300пкс|Видання «Історії» Бузнада, 1730 рік, Константинополь.]]
[[Файл:Buzandaran_patmutyun_(1730).jpg|праворуч|міні|300x300пкс|Видання «Історії» Бузнада, 1730 рік, Константинополь.]]
Праця Фавстоса Бузанда складалася з шести книг, з яких перші дві не збереглися. Ці книги відносилися до «Початкової історії» [[Вірменія|Вірменії]], що охоплює період від «вавилонського стовпотворіння до смерті Христа», і до «Серединної історії», яка охоплює період поширення і утвердження християнства у Вірменії як державної релігії.
Праця Фавстоса Бузанда складалася з шести книг, з яких перші дві не збереглися. Ці книги відносилися до «Початкової історії» [[Вірменія|Вірменії]], що охоплює період від «вавилонського стовпотворіння до смерті Христа», і до «Серединної історії», яка охоплює період поширення і утвердження християнства у Вірменії як державної релігії.


Третій період — «Кінцева історія», який охоплює понад 50 років, починаючи з царювання [[Хосров III Котак|Хосрова III Котака]] (330-339), сина [[Тиридат III|Тиридата III]] — до розділу Вірменії в 387 році на сфери впливу між [[Династія Сасанідів|сасанідським]] [[Іран|Іраном]] та[[Римська імперія|Римом]] (за царювання [[Хосров IV|Хосрова IV]]); це епоха царювання вірменських царів з династії [[Аршакуні|Аршакунів]] — [[Хосров III Котак|Хосрова]], [[Тиран|Тирана]], [[Аршак II (цар Великої Вірменії)|Аршака II]], [[Пап (цар Великої Вірменії)|Папа]] і [[Вараздат|Вараздата]]. III, IV, V і VI книги, що дійшли до нас відносяться до «Кінцевої історії».
Третій період&nbsp;— «Кінцева історія», який охоплює понад 50 років, починаючи з царювання [[Хосров III Котак|Хосрова III Котака]] (330—339), сина [[Тиридат III|Тиридата III]]&nbsp;— до розділу Вірменії в 387 році на сфери впливу між [[Династія Сасанідів|сасанідським]] [[Іран]]ом та[[Римська імперія|Римом]] (за царювання [[Хосров IV|Хосрова IV]]); це епоха царювання вірменських царів з династії [[Аршакуні]]в&nbsp;— [[Хосров III Котак|Хосрова]], [[Тиран]]а, [[Аршак II (цар Великої Вірменії)|Аршака II]], [[Пап (цар Великої Вірменії)|Папа]] і [[Вараздат]]а. III, IV, V і VI книги, що дійшли до нас відносяться до «Кінцевої історії».


Особливе місце Фавстос Бузанд у своїй «Історії» приділяє [[Спарапет|спарапетам]] (''головнокомандувачам'') з роду Маміконянів — Ваче, Васаку, Мушегу і Манвелу, які грали важливу роль у війнах Вірменії з Іраном.
Особливе місце Фавстос Бузанд у своїй «Історії» приділяє [[Спарапет|спарапетам]] (''головнокомандувачам'') з роду Маміконянів&nbsp;— Ваче, Васаку, Мушегу і Манвелу, які грали важливу роль у війнах Вірменії з Іраном.


«Історія» має швидше епічний, ніж строго історичний характер<ref name="ODB">''Pawstos Buzand, Pseudo-'', [[Оксфордский словарь Византии]], стр. 1610</ref>. [[Абегян Манук Хачатурович|Манук Абегян]] вважає, що «не можна беззастережно користуватися цією працею як достовірним історичним джерелом», «тому що творчий момент в ньому займає значне місце». Цінність «Історії» полягає в тому, що вона повідомляє невідомі за іншими джерелами відомості про іранізовану соціальну структуру середньовічної Вірменії, про вірменську церкву, а також про практично загублену усну народну творчість, яке здійснила сильний вплив на текст<ref name="review">[https://www.jstor.org/discover/10.2307/2864407?uid=3737864&uid=2134&uid=2&uid=70&uid=4&sid=21101459172951 Review of Nina G. Garsoian, ''The Epic histories Attributed to Pawstos Buzand, "Buzandaran Patmutiwnk"''] - Speculum, Vol. 67, No. 2 (Apr., 1992), p. 414</ref>.
«Історія» має швидше епічний, ніж строго історичний характер<ref name="ODB">''Pawstos Buzand, Pseudo-'', [[Оксфордский словарь Византии]], стр. 1610</ref>. [[Абегян Манук Хачатурович|Манук Абегян]] вважає, що «не можна беззастережно користуватися цією працею як достовірним історичним джерелом», «тому що творчий момент в ньому займає значне місце». Цінність «Історії» полягає в тому, що вона повідомляє невідомі за іншими джерелами відомості про іранізовану соціальну структуру середньовічної Вірменії, про вірменську церкву, а також про практично загублену усну народну творчість, яке здійснила сильний вплив на текст<ref name="review">[https://www.jstor.org/discover/10.2307/2864407?uid=3737864&uid=2134&uid=2&uid=70&uid=4&sid=21101459172951 Review of Nina G. Garsoian, ''The Epic histories Attributed to Pawstos Buzand, «Buzandaran Patmutiwnk»'']&nbsp;— Speculum, Vol. 67, No. 2 (Apr., 1992), p. 414</ref>.


Вперше «Історія Вірменії» Фавстоса Бузанда була опублікована в 1730 році в [[Стамбул|Стамбулі]]. Потім вона видавалася у Венеції (1832, 1889 і 1933 рр.), [[Санкт-Петербург|Петербурзі]] (1883 р.) і [[Тбілісі|Тифлісі]] (1912 р.). Цей твір було перекладено французькою, німецькою, російською та англійською мовами.
Вперше «Історія Вірменії» Фавстоса Бузанда була опублікована в 1730 році в [[Стамбул]]і. Потім вона видавалася у Венеції (1832, 1889 і 1933&nbsp;рр.), [[Санкт-Петербург|Петербурзі]] (1883&nbsp;р.) і [[Тбілісі|Тифлісі]] (1912&nbsp;р.). Цей твір було перекладено французькою, німецькою, російською та англійською мовами.


== Пам'ять ==
== Пам'ять ==
Рядок 33: Рядок 34:


* [[Абегян Манук Хачатурович|Абегян М. Х.]] История древнеармянской литературы. Т. 1. Ер., 1948.
* [[Абегян Манук Хачатурович|Абегян М. Х.]] История древнеармянской литературы. Т. 1. Ер., 1948.
* Абегян М. Х. Литература и историография // Культура раннефеодальной Армении (IV—VII вв.). Ер., 1980. С. 23 — 147.
* Абегян М.&nbsp;Х. Литература и историография // Культура раннефеодальной Армении (IV—VII вв.). Ер., 1980. С. 23&nbsp;— 147.
* [[Адонц Микола Георгійович|Адонц Н. Г.]] Фауст Византийский как историк // Христианский Восток. 1922. Т. 6. Вып. 3. С. 235—272.
* [[Адонц Микола Георгійович|Адонц Н. Г.]] Фауст Византийский как историк // Христианский Восток. 1922. Т. 6. Вып. 3. С. 235—272.
* Ельницкий Л. А. К истории антицерковных и антихристианских тенденций в Армении в IV в. н. э. // Вестник древней истории. 1965. № 2. С. 122—130.
* Ельницкий Л. А. К истории антицерковных и антихристианских тенденций в Армении в IV в. н. э. // Вестник древней истории. 1965. №&nbsp;2. С. 122—130.
* Хачикян Л. С. «История Армении» Фавстоса Бузанда // Фавст Бузанд. История Армении Фавстоса Бузанда. Ер., 1953. С. V—XVI.
* Хачикян Л. С. «История Армении» Фавстоса Бузанда // Фавст Бузанд. История Армении Фавстоса Бузанда. Ер., 1953. С. V—XVI.
* Faustus de Byzance. Bibliothèque historique en quatre livres, traduite pour la première fois de l'arménien en français, par Jean-Baptiste Emine, directeur du Gymnase impérial de Wladimir sur la Klazma, в сборнике: „Collection des historiens anciens et modernes de l'Arménie, publiée en français. par Victor Langlois", tome 1 (Paris, Librairie de Firmin Dido Frères, Fils et Cie, 1867), p.&nbsp;201 — 310.
* Faustus de Byzance. Bibliothèque historique en quatre livres, traduite pour la première fois de l'arménien en français, par Jean-Baptiste Emine, directeur du Gymnase impérial de Wladimir sur la Klazma, в сборнике: «Collection des historiens anciens et modernes de l'Arménie, publiée en français.» par Victor Langlois", tome 1 (Paris, Librairie de Firmin Dido Frères, Fils et Cie, 1867), p.&nbsp;201&nbsp;— 310.
* Des Faustus von Byzanz Geschichte Armeniens. Aus dem Armenischen ubersetzt und mit einer Abhandlung uber die Geographie Armeniens eingelates von Dr. Lauer. Koln, 1879.
* Des Faustus von Byzanz Geschichte Armeniens. Aus dem Armenischen ubersetzt und mit einer Abhandlung uber die Geographie Armeniens eingelates von Dr. Lauer. Koln, 1879.
* Norman H. Baynes. Rome and Armenia in the fourth century // The English Historical Review, vol. XXV. New York-Bombay-Calcutta, 1910
* Norman H. Baynes. Rome and Armenia in the fourth century // The English Historical Review, vol. XXV. New York-Bombay-Calcutta, 1910
Рядок 44: Рядок 45:


* {{Cite web|url=http://www.vostlit.info/haupt-Dateien/index-Dateien/B.phtml?id=2042|title=Бузанд, Фавстос. История Армении|publisher=[[Восточная литература (сайт)|Восточная литература]]|accessdate=|last=|first=|date=|website=|language=}}
* {{Cite web|url=http://www.vostlit.info/haupt-Dateien/index-Dateien/B.phtml?id=2042|title=Бузанд, Фавстос. История Армении|publisher=[[Восточная литература (сайт)|Восточная литература]]|accessdate=|last=|first=|date=|website=|language=}}
* [http://www.vehi.net/istoriya/armenia/buzand/index.html История Армении Фавстоса Бузанда]. Пер. с др.-арм. и коммент. М. А. Геворгяна. Под ред. С. Т. Еремяна. Вступит, ст. Л. С. Хачикяна. Ер., 1953.
* [http://www.vehi.net/istoriya/armenia/buzand/index.html История Армении Фавстоса Бузанда]. Пер. с др.-арм. и коммент. М.&nbsp;А.&nbsp;Геворгяна. Под ред. С.&nbsp;Т.&nbsp;Еремяна. Вступит, ст. Л.&nbsp;С.&nbsp;Хачикяна. Ер., 1953.
[[Категорія:Історики V століття]]
[[Категорія:Історики V століття]]
[[Категорія:Померли у 5 столітті]]
[[Категорія:Померли у 5 столітті]]

Версія за 19:03, 23 травня 2020

Фавстос Бузанд
вірм. Փավստոս Բուզանդ
Народився 4 століття
Помер 5 століття
Країна Byzantine imperial flag, 14th century according to portolan charts.png Візантійська імперія
Діяльність історик

CMNS: Фавстос Бузанд у Вікісховищі

Фавстос Бузанд (вірм. Փավստոս Բուզանդ) — ім'я вірменського історика V століття[1], яке, традиційно, приписується передбачуваному автору історико-епічного твору, традиційно званого «Історія Вірменії». У ньому описуються події до 387 р. н. е.

Біографія і походження імені

За припущенням історика другої половини V століття Лазара Парпеці, Фавстос був родом з Візантії. Традиційно вважалося, що Бузанд жив у IV столітті.

Перше слово в оригінальній назві книги — Бузандаран патмутюнк (пізніше зміненому на Патмутюнк Хайоц — «Історія Вірменії») — традиційно інтерпретували як відсилання до імені автора і вважали похідним від Бюзанд — «Візантія». Ім'я Фавстос (або Павстос) може бути пояснено присутністю в оточенні Нерсеса Великого єпископа «римського походження» на ім'я Павстос, якого вважали очевидцем подій IV століття і автором твору. У такому вигляді — Павстос Бузанд — ім'я зустрічається вже у Лазаря Парпеці наприкінці V століття[2][3].

Згідно з висновками Малхасянца і Периханян, бузандаран є похідним від парфянського слова бозанд, має іранське походження і означає «співак, сказитель, ашуг», а вірменське патмутюнк має значення «повісті, оповідання», тобто певна збірка історичних оповідань. Таким чином, сучасна версія значення назви книги «оповідання ашуга», а ім'я автора вважається невідомим[2][3]. Згідно з висновками Ніни Гарсоян, «Історія Вірменії» була написана близько 470 року вірменином, нерідко погано поінформованим про події загальної історії. Гарсоян припускає, що автор був священиком. Джеймс Рассел з Гарвардського університету вважає його вірменином, який жив у V столітті[1]. Роберт Томсон з Оксфордського університету зазначає, що його ім'я було неправильно витлумачено як «Бюзандаци» тобто «з Візантії». Ключ до розгадки значення імені «Бузанд» лежить у самій назві книги Фавстоса. Назва «Бузандаран» означає збірка епічних оповідань[4].

В сучасних джерелах іноді зустрічається форма Фауст Візантійський[5].

«Історія Вірменії»

Видання «Історії» Бузнада, 1730 рік, Константинополь.

Праця Фавстоса Бузанда складалася з шести книг, з яких перші дві не збереглися. Ці книги відносилися до «Початкової історії» Вірменії, що охоплює період від «вавилонського стовпотворіння до смерті Христа», і до «Серединної історії», яка охоплює період поширення і утвердження християнства у Вірменії як державної релігії.

Третій період — «Кінцева історія», який охоплює понад 50 років, починаючи з царювання Хосрова III Котака (330—339), сина Тиридата III — до розділу Вірменії в 387 році на сфери впливу між сасанідським Іраном таРимом (за царювання Хосрова IV); це епоха царювання вірменських царів з династії Аршакунів — Хосрова, Тирана, Аршака II, Папа і Вараздата. III, IV, V і VI книги, що дійшли до нас відносяться до «Кінцевої історії».

Особливе місце Фавстос Бузанд у своїй «Історії» приділяє спарапетам (головнокомандувачам) з роду Маміконянів — Ваче, Васаку, Мушегу і Манвелу, які грали важливу роль у війнах Вірменії з Іраном.

«Історія» має швидше епічний, ніж строго історичний характер[2]. Манук Абегян вважає, що «не можна беззастережно користуватися цією працею як достовірним історичним джерелом», «тому що творчий момент в ньому займає значне місце». Цінність «Історії» полягає в тому, що вона повідомляє невідомі за іншими джерелами відомості про іранізовану соціальну структуру середньовічної Вірменії, про вірменську церкву, а також про практично загублену усну народну творчість, яке здійснила сильний вплив на текст[3].

Вперше «Історія Вірменії» Фавстоса Бузанда була опублікована в 1730 році в Стамбулі. Потім вона видавалася у Венеції (1832, 1889 і 1933 рр.), Петербурзі (1883 р.) і Тифлісі (1912 р.). Цей твір було перекладено французькою, німецькою, російською та англійською мовами.

Пам'ять

Іменем Павстоса Бузанда названа вулиця в Єревані.

Примітки

  1. а б Фавстос Бузанд — стаття з Ираника. James R. Russell
  2. а б в Pawstos Buzand, Pseudo-, Оксфордский словарь Византии, стр. 1610
  3. а б в Review of Nina G. Garsoian, The Epic histories Attributed to Pawstos Buzand, «Buzandaran Patmutiwnk» — Speculum, Vol. 67, No. 2 (Apr., 1992), p. 414
  4. Robert W. Thomson. Armenian Literary Culture through the Eleventh Century // The Armenian People From Ancient to Modern Times: The Dynastic Periods: From Antiquity to the Fourteenth Century / Edited by Richard G. Hovannisian. — St. Martin’s Press, 1997. — Vol. I. — P. 211.
  5. Кусикьян И. К. О русском переводе «Истории Армении» Фауста Византийского // Византийский временник. — 1956. — Т. 10 (29 листопада). — С. 203–207.

Література

  • Абегян М. Х. История древнеармянской литературы. Т. 1. Ер., 1948.
  • Абегян М. Х. Литература и историография // Культура раннефеодальной Армении (IV—VII вв.). Ер., 1980. С. 23 — 147.
  • Адонц Н. Г. Фауст Византийский как историк // Христианский Восток. 1922. Т. 6. Вып. 3. С. 235—272.
  • Ельницкий Л. А. К истории антицерковных и антихристианских тенденций в Армении в IV в. н. э. // Вестник древней истории. 1965. № 2. С. 122—130.
  • Хачикян Л. С. «История Армении» Фавстоса Бузанда // Фавст Бузанд. История Армении Фавстоса Бузанда. Ер., 1953. С. V—XVI.
  • Faustus de Byzance. Bibliothèque historique en quatre livres, traduite pour la première fois de l'arménien en français, par Jean-Baptiste Emine, directeur du Gymnase impérial de Wladimir sur la Klazma, в сборнике: «Collection des historiens anciens et modernes de l'Arménie, publiée en français.» par Victor Langlois", tome 1 (Paris, Librairie de Firmin Dido Frères, Fils et Cie, 1867), p. 201 — 310.
  • Des Faustus von Byzanz Geschichte Armeniens. Aus dem Armenischen ubersetzt und mit einer Abhandlung uber die Geographie Armeniens eingelates von Dr. Lauer. Koln, 1879.
  • Norman H. Baynes. Rome and Armenia in the fourth century // The English Historical Review, vol. XXV. New York-Bombay-Calcutta, 1910

Посилання