Відмінності між версіями «Фемінітиви»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
м (Завідуючий -> Завідувач)
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування з мобільної програмки Редагування з додатка Android
 
(Не показані 7 проміжних версій 4 користувачів)
Рядок 2: Рядок 2:
 
{{Фемінізм}}
 
{{Фемінізм}}
   
'''Фемініти́ви''' ('''фемінативи'''; ''nomina feminativa, nomina feminina''; від {{lang-la|fēmina}}&nbsp;— жінка, ''fēminīnus''&nbsp;— жіночий)&nbsp;— група [[Морфологія (мовознавство)|морфологічних одиниць]], маркованих граматичним жіночим родом, альтернативних або парних аналогічним одиницям чоловічого роду, що утворює здебільшого [[Стилістика|стилістично]] забарвлений прошарок словникового складу, сфера вжитку якого часто перебуває за межами літературного мовлення<!-- Ще не опублікований офіційно правопис не визначає сферу вжитку, тільки можливі моделі творення назв. Див. нижче інформацію про семантику, прагматику і стилістику. -->. В українському мовознавстві фемінативами традиційно називають лексичну групу іменників [[Спільний рід|спільного роду]], що становлять шар експресивно-оцінної лексики{{sfn|Безпояско, Граматика, 1993}}{{sfn|Бабич}}{{sfn|Воловенко, 2009}}.
+
'''Фемініти́ви''' ('''фемінативи'''; ''nomina feminativa, nomina feminina''; від {{lang-la|fēmina}}&nbsp;— жінка, ''fēminīnus''&nbsp;— жіночий)&nbsp;— група [[Морфологія (мовознавство)|морфологічних одиниць]], маркованих граматичним жіночим родом, альтернативних або парних аналогічним одиницям чоловічого роду, що утворює здебільшого [[Стилістика|стилістично]] забарвлений прошарок словникового складу, сфера вжитку якого часто перебуває за межами літературного мовлення. В українському мовознавстві фемінативами традиційно називають лексичну групу іменників [[Спільний рід|спільного роду]], що становлять шар експресивно-оцінної лексики{{sfn|Безпояско, Граматика, 1993}}{{sfn|Бабич}}{{sfn|Воловенко, 2009}}.
   
 
З розвитком сучасної [[Гендерна теорія|теорії гендеру]] і [[Фемінізм|феміністської]] або [[Гендерна лінгвістика|гендерної лінгвістики]], однією з ключових тез якої є відставання мовних засобів від реалій зростання суспільного значення жінок у сучасному світі, увагу дослідників усе частіше привертає активізована словотвірна підсистема фемінітивів (фемінативів), утворюваних суфіксальним способом від чоловічих особових назв за професійним, посадовим, соціальним станом (див. [[моція]]). У сучасній українській мові вони належать до однієї з найбільш активних і динамічних її категорій, що розвивається під впливом позамовних та власне мовних чинників {{sfn|Тараненко}}. Словотвірна фемінізація розвивається в площині конкурування нормативного засобу мовної ідентифікації жінки та новоствореного або повернутого в мовлення з пасиву {{sfn|Архангельська, 2013}}. Див. також: [[Феміністична мовна реформа]]
 
З розвитком сучасної [[Гендерна теорія|теорії гендеру]] і [[Фемінізм|феміністської]] або [[Гендерна лінгвістика|гендерної лінгвістики]], однією з ключових тез якої є відставання мовних засобів від реалій зростання суспільного значення жінок у сучасному світі, увагу дослідників усе частіше привертає активізована словотвірна підсистема фемінітивів (фемінативів), утворюваних суфіксальним способом від чоловічих особових назв за професійним, посадовим, соціальним станом (див. [[моція]]). У сучасній українській мові вони належать до однієї з найбільш активних і динамічних її категорій, що розвивається під впливом позамовних та власне мовних чинників {{sfn|Тараненко}}. Словотвірна фемінізація розвивається в площині конкурування нормативного засобу мовної ідентифікації жінки та новоствореного або повернутого в мовлення з пасиву {{sfn|Архангельська, 2013}}. Див. також: [[Феміністична мовна реформа]]
Рядок 8: Рядок 8:
 
Предмет дослідження позначають по-різному: категорія «жіночість», найменування жінок (О. Земська), «назви істот жіночого роду», «назви жіночого роду» (І. Ковалик), «назви осіб жіночої статі» (Л. Родніна), «фемінативи» (А. Архангельська, З. Валюх, О. Тараненко, М. Федурко, А. Загнітко), «назви осіб жіночої статі», «назви жінок» (А. Архангельська); «категорія nomina feminine», «фемінінний домінант», «фемінінний новотвір» (А. Архангельська), «моція» (Н. Клименко), «фемінітиви» (М. Брус, С. Семенюк, Л. Кислюк) тощо{{sfn|Кислюк, 2013}},{{sfn|Архангельська, Термінний апарат... 2015}}. Досі «серед науковців нема одностайності ні щодо називання певних понять гендерної лінгвістики, ні щодо визначення цих понять. (…) в науковій літературі відсутнє єдине визначення аналізованого мовознавчого напряму й одночасно терміносистеми» {{sfn|Чуєшкова, 2016}}. Найуживанішими назвами є «фемінітив» та «фемінатив». Останнім часом у наукових працях усе частіше віддають перевагу варіанту ''фемінітив'', який утворюється аналогічно до слів ''інфінітив, генітив'' тощо, й може «існувати в мовленні як потенційне слово і поступово утверджуватися в ролі термінологічного поняття» {{sfn|Брус, 2011}}.
 
Предмет дослідження позначають по-різному: категорія «жіночість», найменування жінок (О. Земська), «назви істот жіночого роду», «назви жіночого роду» (І. Ковалик), «назви осіб жіночої статі» (Л. Родніна), «фемінативи» (А. Архангельська, З. Валюх, О. Тараненко, М. Федурко, А. Загнітко), «назви осіб жіночої статі», «назви жінок» (А. Архангельська); «категорія nomina feminine», «фемінінний домінант», «фемінінний новотвір» (А. Архангельська), «моція» (Н. Клименко), «фемінітиви» (М. Брус, С. Семенюк, Л. Кислюк) тощо{{sfn|Кислюк, 2013}},{{sfn|Архангельська, Термінний апарат... 2015}}. Досі «серед науковців нема одностайності ні щодо називання певних понять гендерної лінгвістики, ні щодо визначення цих понять. (…) в науковій літературі відсутнє єдине визначення аналізованого мовознавчого напряму й одночасно терміносистеми» {{sfn|Чуєшкова, 2016}}. Найуживанішими назвами є «фемінітив» та «фемінатив». Останнім часом у наукових працях усе частіше віддають перевагу варіанту ''фемінітив'', який утворюється аналогічно до слів ''інфінітив, генітив'' тощо, й може «існувати в мовленні як потенційне слово і поступово утверджуватися в ролі термінологічного поняття» {{sfn|Брус, 2011}}.
   
Одним з найважливіших позамовних чинників є політичне переконання, що в рамках відповідної мовної політики (див. [[Гендерна політика]]) мова потребує певного реформування: «На думку деяких феміністів, сучасні мовні норми сприяють [[Сексизм|дискримінації жінок]] і завищенню значущості чоловіків, у той час як завдання фемінітивів&nbsp;— відновити генднрно-лінгвістичну рівність» {{sfn|Шевченко}}. «Керуючись досвідом закордонних неслов'янських країн, апологети генднрно-чутливого реформування мови видають спеціальні посібники і роздають конкретні рекомендації з метою створення non-sexists language на слов'янському ґрунті, виходячи з „потреб“ в генднрному реформуванні російської, української і чеської мов» ({{sfn|Архангельская}}, С. 140). Проте в українській мові не можна обмежувати позамовні чинники тільки наслідком поширення ідей [[Фемінізм|фемінізму]]. «В українській мова йде про більш складне явище&nbsp;— тут дивним чином сплелися соціальні складові мовної ситуації з національно-мовним пуризмом й ідеями мовної рівноправності жінки» ({{sfn|Архангельская}}, С. 147; {{sfn|Тараненко, Активізація..., 2016}}, С. 7).
+
Одним з найважливіших позамовних чинників є політичне переконання, що в рамках відповідної мовної політики (див. [[Гендерна політика]]) мова потребує певного реформування: «На думку деяких феміністів, сучасні мовні норми сприяють [[Сексизм|дискримінації жінок]] і завищенню значущості чоловіків, у той час як завдання фемінітивів&nbsp;— відновити гендерно-лінгвістичну рівність» {{sfn|Шевченко}}. «Керуючись досвідом закордонних неслов'янських країн, апологети генднрно-чутливого реформування мови видають спеціальні посібники і роздають конкретні рекомендації з метою створення non-sexists language на слов'янському ґрунті, виходячи з „потреб“ в генднрному реформуванні російської, української і чеської мов» ({{sfn|Архангельская}}, С. 140). Проте в українській мові не можна обмежувати позамовні чинники тільки наслідком поширення ідей [[Фемінізм|фемінізму]]. «В українській мова йде про більш складне явище&nbsp;— тут дивним чином сплелися соціальні складові мовної ситуації з національно-мовним пуризмом й ідеями мовної рівноправності жінки» ({{sfn|Архангельская}}, С. 147; {{sfn|Тараненко, Активізація..., 2016}}, С. 7).
   
 
В англійській мові під фемінітивами розуміють назви посад і фахів (''gender marking in job titles''), де вони є явищем рідкісним, оскільки більшість таких назв в англійській мові є [[Гендерна нейтральність|гендерно-нейтральними]]. Полеміка щодо фемінізації професійних назв, а відповідно, на думку прихильних до стратегії специфікації, включення жінок в «поле видимості» у мові (див. [[Андроцентризм]]) є особливо актуальною [[Гендерна нейтральність у мовах з граматичним родом|для мов з граматичним родом]], до яких [[Рід (мовознавство)|належить]] і українська, оскільки при запозиченні гендерно-нейтральних назв професій і робіт охопність семантики може бути втрачена. Наявність у різних мовах двох різних стратегій&nbsp;— нейтралізації та специфікації&nbsp;— залишає відкритим питання, що вважати прийнятною стратегією для кожної конкретної мови<ref>«…і в першому, і в другому випадку підходять до мови з позицій „ображеного“, їх бачення дискримінації носить суб'єктивний характер, про що свідчить кваліфікація однієї й тієї самої конструкції як дискримінативної і як нейтральної». ''А. Архангельская''. Сексизм в языке: Мифы и реальность.&nbsp;— Оломоуц, 2011.&nbsp;— С. 97.</ref>.
 
В англійській мові під фемінітивами розуміють назви посад і фахів (''gender marking in job titles''), де вони є явищем рідкісним, оскільки більшість таких назв в англійській мові є [[Гендерна нейтральність|гендерно-нейтральними]]. Полеміка щодо фемінізації професійних назв, а відповідно, на думку прихильних до стратегії специфікації, включення жінок в «поле видимості» у мові (див. [[Андроцентризм]]) є особливо актуальною [[Гендерна нейтральність у мовах з граматичним родом|для мов з граматичним родом]], до яких [[Рід (мовознавство)|належить]] і українська, оскільки при запозиченні гендерно-нейтральних назв професій і робіт охопність семантики може бути втрачена. Наявність у різних мовах двох різних стратегій&nbsp;— нейтралізації та специфікації&nbsp;— залишає відкритим питання, що вважати прийнятною стратегією для кожної конкретної мови<ref>«…і в першому, і в другому випадку підходять до мови з позицій „ображеного“, їх бачення дискримінації носить суб'єктивний характер, про що свідчить кваліфікація однієї й тієї самої конструкції як дискримінативної і як нейтральної». ''А. Архангельская''. Сексизм в языке: Мифы и реальность.&nbsp;— Оломоуц, 2011.&nbsp;— С. 97.</ref>.
Рядок 18: Рядок 18:
 
* Фемінітиви досліджують насамперед з огляду на словотвірні, лексико-семантичні та стилістичні особливості їх творення і вживання ([[Іван Фекета]], [[Світлана Семенюк]], [[Ярина Пузиренко]]).
 
* Фемінітиви досліджують насамперед з огляду на словотвірні, лексико-семантичні та стилістичні особливості їх творення і вживання ([[Іван Фекета]], [[Світлана Семенюк]], [[Ярина Пузиренко]]).
 
* Окремі дослідження присвячено розвитку жіночих особових номінацій на [[Діахронічне мовознавство|діахронічному]] ([[Марія Брус]], [[Алла Архангельська]]) чи синхронічному ([[Анатолій Нелюба]]) зрізах.
 
* Окремі дослідження присвячено розвитку жіночих особових номінацій на [[Діахронічне мовознавство|діахронічному]] ([[Марія Брус]], [[Алла Архангельська]]) чи синхронічному ([[Анатолій Нелюба]]) зрізах.
* Крім того, фемінітиви вивчають із погляду [[Гендерна лінгвістика|генднрної лінгвістики]] ([[Михайло Гінзбург]], [[Олена Малахова]], [[Олена Синчак]], [[Тетяна Архангельська]]) та в лінгвокультурологічному аспекті ([[Марія Федурко]]).
+
* Крім того, фемінітиви вивчають із погляду [[Гендерна лінгвістика|гендерної лінгвістики]] ([[Михайло Гінзбург]], [[Олена Малахова]], [[Олена Синчак]], [[Тетяна Архангельська]]) та в лінгвокультурологічному аспекті ([[Марія Федурко]]).
   
 
Наявний сьогодні{{Слово-паразит}}{{Коли}} мовний і позамовний матеріал достатньою мірою розкриває історію фемінітивів [[Українська мова|української мови]] з [[XI століття|ХІ ст]]. в сукупності їх лексичних, словотвірних і функціональних особливостей<ref>Брус М. П. [http://194.44.152.155/elib/local/2237.pdf Фемінітиви в українській мові ХІ – ХV ст.] // “Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку (до 100-річчя від дня народження професора С. П. Самійленка)”: Всеукраїнська наукова конференція. – [[Запорізький національний університет]], 2006. – 12–13 жовтня.</ref>.
 
Наявний сьогодні{{Слово-паразит}}{{Коли}} мовний і позамовний матеріал достатньою мірою розкриває історію фемінітивів [[Українська мова|української мови]] з [[XI століття|ХІ ст]]. в сукупності їх лексичних, словотвірних і функціональних особливостей<ref>Брус М. П. [http://194.44.152.155/elib/local/2237.pdf Фемінітиви в українській мові ХІ – ХV ст.] // “Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку (до 100-річчя від дня народження професора С. П. Самійленка)”: Всеукраїнська наукова конференція. – [[Запорізький національний університет]], 2006. – 12–13 жовтня.</ref>.
Рядок 28: Рядок 28:
 
: 1. Назви жінок за характерними ознаками: за зовнішнім виглядом (''білявка, чорноброва''); за фізичними якостями (''кривоніжка, хвора, здорова, сліпа, зряча, бездітниця (бездіткиня, безплідниця, нерода)''); за внутрішніми якостями (''дочка-янгол, трудівниця, недбайлиця''); за здібностями (''відмінниця, дурепа, невігласка''); за поведінкою (''білоручка, грубіянка, брехунка (брехуха), скупердяйка, манірниця, ірон. губокрутка, гордуня''); за способом життя (''хвойда, блудниця''); за стосунками з іншими людьми (''подруга (другиня, подружка), товаришка, люба, незнайомка, приятелька'').
 
: 1. Назви жінок за характерними ознаками: за зовнішнім виглядом (''білявка, чорноброва''); за фізичними якостями (''кривоніжка, хвора, здорова, сліпа, зряча, бездітниця (бездіткиня, безплідниця, нерода)''); за внутрішніми якостями (''дочка-янгол, трудівниця, недбайлиця''); за здібностями (''відмінниця, дурепа, невігласка''); за поведінкою (''білоручка, грубіянка, брехунка (брехуха), скупердяйка, манірниця, ірон. губокрутка, гордуня''); за способом життя (''хвойда, блудниця''); за стосунками з іншими людьми (''подруга (другиня, подружка), товаришка, люба, незнайомка, приятелька'').
   
: 2. Назви жінок за діяльністю: за родом діяльності (''співачка, радниця, туристка, фізкультуриниця''); за професією (''продавщиця, несловник. продавчиня'', ''аптекарка, санітарка, різноробоча, двірничка, маляриха, котляриха, млинарка, різничка, кравчиня (кравчиха, швачка, шваля), сластінниця''); за виконанням завдань (''чергова''); за посадою (''завскладу, завідувачка, розм. завідувачка, директорка''); за захопленнями (''нудистка, вегетаріанка, граля, картярка, гамаківна''); за певною подією в житті (''ювілярка'').
+
: 2. Назви жінок за діяльністю: за родом діяльності (''співачка, радниця, туристка, фізкультуриниця''); за професією (''продавщиця, несловник. продавчиня'', ''аптекарка, санітарка, різноробоча, двірничка, маляриха, котляриха, млинарка, різничка, кравчиня (кравчиха, швачка, шваля), сластінниця''); за виконанням завдань (''чергова''); за посадою (''завскладу, розм. завідувачка, директорка''); за захопленнями (''нудистка, вегетаріанка, граля, картярка, гамаківна''); за певною подією в житті (''ювілярка'').
   
 
: 3. Назви жінок за родинними та сімейними стосунками: за спорідненістю і свояцтвом (''мати, жінка, дружина, братова, мачуха, родачка, сестра, бабуся (бабуня)''); за порядком народження (''первачка''); за сімейним станом (''благовірна, наречена, єдиначка'').
 
: 3. Назви жінок за родинними та сімейними стосунками: за спорідненістю і свояцтвом (''мати, жінка, дружина, братова, мачуха, родачка, сестра, бабуся (бабуня)''); за порядком народження (''первачка''); за сімейним станом (''благовірна, наречена, єдиначка'').
Рядок 83: Рядок 83:
 
(Довідник з культури мови: Посібник / За ред. С.&nbsp;Я.&nbsp;Єрмоленко.&nbsp;— К.: Вища школа, 2005.&nbsp;— С. 50-51.)
 
(Довідник з культури мови: Посібник / За ред. С.&nbsp;Я.&nbsp;Єрмоленко.&nbsp;— К.: Вища школа, 2005.&nbsp;— С. 50-51.)
   
В офіційному мовленні слід віддавати перевагу формам чоловічого роду, навіть якщо вони мають у сучасній українській мові співвідносні форми жіночого роду іменників, що називають осіб за посадою, професією, званням: зарахувати на посаду касира Петрову, нагородити лейтенанта Павлишину, виступила професор Біла, доручити інспекторові Дем'янівській. Уживання форм жіночого роду вмотивоване лише тоді, коли вказівка на стать є обов'язковою й не може бути виражена іншими засобами: виступи українських фігуристок, концерт відомої піаністки. Суто офіційного характеру ділові документи набувають за умови, якщо з іменниками на позначення посад, професій, звань та ін. залежні прикметники узгоджуються у формі чоловічого роду, хоч у тексті йдеться про жінок, пор.: старший сержант Лиса; провідний науковий співробітник Вишневська. Із жіночим прізвищем узгоджуються лише дієслова у формі минулого часу жіночого роду, пор.: професор Біла зауважила, старший сержант Батурська доповіла. Іменники жіночого роду із суфіксами -ш-, -их- та деякі із суфіксом -к- не можуть бути використані в офіційному діловому мовленні через свій розмовний або жаргонний характер: секретарша, касирша, лікарша, головиха, професорка.
+
В офіційному мовленні слід віддавати перевагу формам чоловічого роду, навіть якщо вони мають у сучасній українській мові співвідносні форми жіночого роду іменників, що називають осіб за посадою, професією, званням: зарахувати на посаду касира Петрову, нагородити лейтенанта Павлишину, виступила професор Біла, доручити інспекторові Дем'янівській. Уживання форм жіночого роду вмотивоване лише тоді, коли вказівка на стать є обов'язковою й не може бути виражена іншими засобами: виступи українських фігуристок, концерт відомої піаністки. Суто офіційного характеру ділові документи набувають за умови, якщо з іменниками на позначення посад, професій, звань та ін. залежні прикметники узгоджуються у формі чоловічого роду, хоч у тексті йдеться про жінок, пор.: старший сержант Лиса; провідний науковий співробітник Вишневська. Із жіночим прізвищем узгоджуються лише дієслова у формі минулого часу жіночого роду, пор.: професор Біла зауважила, старший сержант Батурська доповіла. Іменники жіночого роду із суфіксами -ш-, -их- не можуть бути використані в офіційному діловому мовленні через свій розмовний або жаргонний характер: секретарша, касирша, лікарша, головиха.
 
(Українська мова: Конспекти уроків: 6 клас I семестр / Л.&nbsp;В.&nbsp;Бутрин.&nbsp;— Тернопіль, 2015.&nbsp;— С. 134—136.)</blockquote>
 
(Українська мова: Конспекти уроків: 6 клас I семестр / Л.&nbsp;В.&nbsp;Бутрин.&nbsp;— Тернопіль, 2015.&nbsp;— С. 134—136.)</blockquote>
   
Рядок 121: Рядок 121:
 
== Способи творення фемінітивів ==
 
== Способи творення фемінітивів ==
   
Формування словотвірного значення жіночості здебільшого відбувається від [[Маскулізм (мовознавство)|маскулізмів]], тобто від назв чоловічого роду, за допомогою [[суфікс]]ів (-к(а), -иц(я), -ниц(я), -овиц(я), -ин(я) та ін.), префіксів (пра-, по-), конфіксів (па- -иц(я)). Однак деякі маскулізми навпаки утворилися від фемінітивів, наприклад, ''нянь''<ref name=":0">{{Cite web|title=фей|url=https://r2u.org.ua/s?w=фей&scope=all&dicts=all&highlight=on|website=Російсько-українські словники|accessdate=2020-04-24|language=uk|publisher=Правописний словник 1929р.|last=|first=|date=}}</ref>''<няня, мимр<мимра, русал<русалка, фей<ref name=":0" /><фея''. Деякі професії називаються переважно фемінітивами, а їхні маскулізми є рідкісними, або утворюються в аналітичний спосіб, або ж не утворюються взагалі. Наприклад, ''проститут'' (проститутка-чоловік), ''повія'', [[дула]], ''повитуха, покритка, феміністка'' (бо існує думка, що чоловіки можуть бути лише профеміністами, але не справжніми феміністами{{Джерело}}); ''машиніст''&nbsp;— водій локомотива, а ''машиністка''&nbsp;— набірниця друкарською машиною.
+
Формування словотвірного значення жіночості здебільшого відбувається від [[Маскулізм (мовознавство)|маскулізмів]], тобто від назв чоловічого роду, за допомогою [[суфікс]]ів (-к(а), -иц(я), -ниц(я), -овиц(я), -ин(я), -ес(а), -ис(а) та ін.), префіксів (пра-, по-), конфіксів (па- -иц(я)). Однак деякі маскулізми навпаки утворилися від фемінітивів, наприклад, ''нянь''<ref name=":0">{{Cite web|title=фей|url=https://r2u.org.ua/s?w=фей&scope=all&dicts=all&highlight=on|website=Російсько-українські словники|accessdate=2020-04-24|language=uk|publisher=Правописний словник 1929р.|last=|first=|date=}}</ref>''<няня, мимр<мимра, русал<русалка, фей<ref name=":0" /><фея''. Деякі професії називаються переважно фемінітивами, а їхні маскулізми є рідкісними, або утворюються в аналітичний спосіб, або ж не утворюються взагалі. Наприклад, ''проститут'' (проститутка-чоловік), ''повія'', [[дула]], ''повитуха, покритка, феміністка'' (бо існує думка, що чоловіки можуть бути лише профеміністами, але не справжніми феміністами{{Джерело}}); ''машиніст''&nbsp;— водій локомотива, а ''машиністка''&nbsp;— набірниця друкарською машиною.
   
 
=== Суфіксальний словотвір ===
 
=== Суфіксальний словотвір ===
Рядок 267: Рядок 267:
 
: Загалом 50 серед усіх опитаних жінок (9&nbsp;%) і 17 серед чоловіків (12&nbsp;%) вважають, що такі назви підвищують статус жінки; 160 жінок (30&nbsp;%) і 41 чоловік (30&nbsp;%)&nbsp;— принижують її; 328 жінок (61&nbsp;%) та 80 чоловіків (58&nbsp;%)&nbsp;— такі назви жодним чином не впливають на суспільний статус жінки.
 
: Загалом 50 серед усіх опитаних жінок (9&nbsp;%) і 17 серед чоловіків (12&nbsp;%) вважають, що такі назви підвищують статус жінки; 160 жінок (30&nbsp;%) і 41 чоловік (30&nbsp;%)&nbsp;— принижують її; 328 жінок (61&nbsp;%) та 80 чоловіків (58&nbsp;%)&nbsp;— такі назви жодним чином не впливають на суспільний статус жінки.
 
: Отже, очевидним є те, що семантико-прагматична нетотожність чоловічого і жіночого корелятів таких назв користувачами мови все ж усвідомлюється. (…): Опитування 676 респондентів виявило: громадська думка щодо неофемінативів у наших співвітчизників далека від одностайної. Більшість опитаних не бачить у таких мовних позначеннях жінки необхідності й сенсу; значна частина не може сформулювати свого ставлення до цього явища. Водночас ЗМІ широко транслюють такі новотвори, не беручи до уваги ні їхню нормативність (передусім милозвучність), ні прагматичні потенції. Укладачі словників неологізмів найчастіше залишають їх поза межами своїх реєстрів. Укладачі найновіших академічних тлумачних та двомовних словників схиляються до нормативного на даний час мовного позначення жінки.»: (''Архангельська А. М.'' Фемінні інновації в новітньому українському назовництві // Мовознавство.&nbsp;— 2014.&nbsp;— №&nbsp;3.&nbsp;— С. 34-50.)</blockquote>
 
: Отже, очевидним є те, що семантико-прагматична нетотожність чоловічого і жіночого корелятів таких назв користувачами мови все ж усвідомлюється. (…): Опитування 676 респондентів виявило: громадська думка щодо неофемінативів у наших співвітчизників далека від одностайної. Більшість опитаних не бачить у таких мовних позначеннях жінки необхідності й сенсу; значна частина не може сформулювати свого ставлення до цього явища. Водночас ЗМІ широко транслюють такі новотвори, не беручи до уваги ні їхню нормативність (передусім милозвучність), ні прагматичні потенції. Укладачі словників неологізмів найчастіше залишають їх поза межами своїх реєстрів. Укладачі найновіших академічних тлумачних та двомовних словників схиляються до нормативного на даний час мовного позначення жінки.»: (''Архангельська А. М.'' Фемінні інновації в новітньому українському назовництві // Мовознавство.&nbsp;— 2014.&nbsp;— №&nbsp;3.&nbsp;— С. 34-50.)</blockquote>
  +
  +
== Фемінітиви в інших мовах ==
  +
{{Розділ без джерел}}{{Оригінальне дослідження}}
  +
  +
=== В англійській мові ===
  +
Поява фемінітивів в [[Англійська мова|англійській мові]] прямо пов'язана з ростом феміністичних настроїв в суспільстві, які призвели до зміни в гендерній лінгвістиці, за якими ми вже можемо спостерігати і в повсякденній мові. Так, наприклад, {{Джерело|звертаючись до молодої жінки, у багатьох англомовних країнах стали використовувати нейтральну форму Ms замість звичних усім Miss або Mrs. Такі лексичні нововведення були придумані, щоб уникнути «сексизму в розмові».}}
  +
  +
В англійській мові фемінітіви утворюються за допомогою двох способів
  +
  +
# До кореня слова додається суфікс, найчастіше це -'''ess''', -'''ette''', -'''ine''', -'''rix'''. Наприклад: ''actor'' (актор) — ''actress'' (актриса), ''administrator'' (адміністратор) — ''administratrix'' (адміністраторка), ''astronaut'' (астронавт) — ''astronette'' (астронавтка), ''author'' (автор) — ''authoress'' (авторка), ''cosmonaut'' (космонавт) — ''cosmonette'' (космонавтка), ''hero'' (герой) — ''heroine'' (героїня), ''poet'' (поет) — ''poetess'' (поетеса), ''progenitor'' (попередник) — ''progenitrix'' (попередниця), ''usher'' (білетер) — ''usherette'' (білетерка).
  +
# Звичне -'''man''' замінюють на -'''woman''', що очевидно вказує на стать: ''businessman'' (підприємець) — ''businesswoman'' (підприємеця), ''chairman'' (голова) — ''chairwoman'' (жінка-голова (''зборів, засідання''); завідувачка), ''landlord'' (поміщик)— ''landlady'' (поміщиця), ''salesman'' (продавець) — ''saleswoman'' (продавчиня).
  +
  +
Деякі з професій не вказують на конкретну стать. До них відносять такі слова, як ''lawyer'' (адвокат), ''driver'' (водій) чи ''director'' (директор). Правда, при перекладі цих слів [[Слов'янські мови|слов'янськими мовами]] ми все одно зіткнемося з труднощами, адже вони будуть мати рід — і зазвичай це чоловічий, якщо не вказано щось інше. В англійській мові ці іменники вважаються нейтральними, тому що не зачіпають представників різних груп. Саме тому при розмові рекомендують{{Хто}} використовувати саме ці види слів, особливо, коли справа стосується людей, чию стать ви точно не знаєте. Наприклад: ''bartender'' замість ''barman'', ''barwoman'' (бармен / барменка); ''firefighter'' замість ''fireman'' / ''firewoman'' (пожежник / пожежниця); ''police officer'' замість ''policeman'' / ''policewoman'' (поліцейський / поліцейська); ''chairperson'', ''moderator'', ''head'' замість ''chairman'' / ''chairwoman'' (голова / жінка-голова); ''member of Congress'', ''representative'' замість ''congressman'' / ''congresswoman'' (член конгресу / членкиня конгресу); ''people'', ''humans'' замість ''mankind'' (людство); ''mail carrier'', ''letter carrier'', ''post worker'' замість ''mailman'' / ''mailwoman'' (листоноша); ''flight attendant'' замість ''steward'' / ''stewardess'' (борт-провідник / борт-провідниця); ''server'', ''table attendant'', ''waitron'' замість ''waiter'', ''waitress'' (офіціант / офіціантка) та ін.{{Джерело}}.
  +
  +
Більшість представників англомовного співтовариства більше схиляються до використання фемінітивів або нейтральних слів, які характеризують професії людей. На їхню думку, такі слова допомагають назавжди розправитися з існуючим в суспільстві упередженим ставленням до жінок, а також розподілом обов'язків. Крім того, прихильники описуваних змін в лінгвістиці, вважають, що подібні слова надихають жінок на досягнення нових висот в кар'єрі.{{Джерело}}
  +
  +
=== В арабській мові ===
  +
У Корані зустрічаються слова і в чоловічому, і в жіночому роді по сусідству, наприклад «віруючий і віруюча повинні ...».
  +
  +
В [[Арабська мова|арабській мові]] фемінітіви утворюються за допомогою додавання букви ة (та-марбута), який вимовляє в розмовній формі -'''а''', в поєднанні з визначальним іменником -'''ат''', в літературній формі -'''атун'''): наприклад, طالب (таліб, студент) стає طالبة (таліби, студентка); в потоці мовлення: طالبة الجامعة (талібат ал-джамі'а, студентка університету). Проте, ця ж буква може завершувати слова чоловічого роду.
  +
  +
=== У білоруській мові ===
  +
У [[Білоруська мова|білоруській мові]] для утворення фемінітивів, перша за все, використовують суфікс -'''ка''', наприклад: ''амбасадарка'', ''дызайнерка, дворніца, джазістка, прэзідэнтка'' і ''консулка''. У [[Старобілоруська мова|старобілоруській мові]] паралельно і активно застосовували суфікси -'''іца''' і -'''іня'''. Тоді навіть говорили не ''каралева'', а ''караліца''. Ці суфікси також існують і в сучасній білоруській мові, наприклад ''намесніца'', але більш часто використовуються в діалектах і в мові емігрантів.
  +
Спільний рід —і менники, які найчастіше утворюються на основі дієслів. Наприклад, ''размаўляць'' — ''суразмоўца, видаваць'' — ''видаўца''. Вони підходять як для жінок, так і для чоловіків.
  +
Як і для української мови, для білоруської суфікс -'''ша''' при творенні фемінітивів не є властивий. І, хоча іноді він застосовується в білоруській мові, історики мови простежили, що до білорусів й українців він прийшов під впливом Росії в XIX столітті<ref>{{Cite web|title=«Вам не нравятся феминитивы? Тут вопрос в системе мышления». Эксперт объясняет, почему «психологиня» и «директорка» – это хорошо|url=https://citydog.by/post/feminityvy-rus/|website=citydog.by|accessdate=2020-11-03|language=ru}}</ref>.
  +
  +
=== В іспанській мові ===
  +
В [[Іспанська мова|іспанській мові]] фемінітиви від іменників чоловічого роду, що закінчуються на приголосну, на -'''o''' або на -'''e''' в більшості випадків утворюються шляхом додавання кінцевої -'''а''' після приголосної, наприклад, ''español'' (іспанець) стає ''española'' (''іспанка''), або відповідно , заміною кінцевих -'''o''' або -'''e''' на -'''a''', наприклад, ''amigo'' (друг) стає ''amiga'' (подруга). В інших випадках фемінітиви утворюються іррегулярно; іноді для чоловіків і жінок використовується однакова форма, що розрізняється лише артиклем, наприклад, el terapeuta (терапевт) і ''la terapeuta'' (терапевтка).
  +
  +
В іспанській є два роди — чоловічий і жіночий. У питаннях фемінітивів Іспанія не пішла по ґендерно нейтральному шляху як англійська, а, навпаки, вводить відсутні фемінітіви, як це в Україні. Наприклад, зараз в газетах країни про президентів жіночої статі пишуть ''la presidenta'' (замість старої форми, коли додавали жіночий артикль -'''la''' до слова ''presidente'').
  +
  +
У 2010 році була проведена реформа граматики (La nueva gramática de la lengua española, 2010), метою якої стало рівні права жінок і чоловіків з лінгвістичної точки зору. Варто відзначити, що дане нововведення не стосується іменників, що позначають військові звання, вони як і раніше мають загальну форму для чоловічого і жіночого роду і розрізняються артиклем і супутніми словами. Тобто, ми говоримо ''el alférez'' - ''la alférez'', ''el cabo'' - ''la cabo'', ''el general'' - ''la general'' і так далі.
  +
  +
=== У німецькій мові ===
  +
У [[Німецька мова|німецькій мові]] фемінітиви від багатьох професій утворюються за допомогою додавання суфікса -'''in''', наприклад, ''student'' (студент) стає ''studentin'' (студентка). У деяких випадках при цьому голосна в корені отримує умлаут, наприклад, ''Koch'' (кухар) стає ''Köchin'' (кухарка), в інших випадках фемінітиви утворюються іррегулярно.<ref>http://books.google.de/books?id=wnVfBwjsT1kC&pg=PA124</ref>
  +
  +
Так як форми ''studenten'' і ''studentinnen'' (студенти і студентки»), ''kollegen'' і ''kolleginnen'' (колеги і колежанка), ''besucher'' і ''besucherinnen'' (відвідувачі і відвідувачки) є досить громіздкими, їх представили на листі в скороченому вигляді. Результатом такого скорочення стали конструкції: ''StudentInnen'' (студентки), ''besucherInnen'' (відвідувачки) і ''kollegInnen'' (колежанки). Написання великої I дозволяє приймати форму ''studentInnen'' як для чоловіків-студентів, так і для жінок-студенток. Дана форма звернення остаточно утвердилася в 2011-2013 рр.<ref>https://elib.institutemvd.by/bitstream/MVD_NAM/4780/1/savchenko.pdf</ref>
  +
  +
В процесі розвитку німецького суспільства однією з проблем, з якою зіткнулась мова, став той факт, що деякі люди не ідентифікують себе однозначно з чоловічим або з жіночою статтю. Таким чином, позначення ''studentInnen'' перестало бути універсальним. Однак нещодавно з'явилося рішення — форма ''student*innen'' ( «студент*ки»). Саме ця зірочка посередині включає в себе всі можливі прояви гендерної ідентифікації.
  +
  +
Цікавим є той факт, що дана форма набула поширення не тільки серед радикальних феміністок. Уперше така форма почала зустрічатися в 2016 році. Єврейський музей в Берліні став однією з перших організацій, повністю перейшли на форму із зірочкою. Так, євреї тепер у них позначаються не як ''juden'' (євреї) і ''jüdinnen'' (єврейки), а як ''jüd*innen'' (єврей*ки). Таким чином, багато факторів, особливо такі, як розвиток Інтернету як комунікативного простору для просування ідей, здатних впливати на численні мовні нововведення.
  +
  +
=== У польській мові ===
  +
Фемінітіви в польському суспільстві більш звичні і використовувалися частіше: на рубежі XIX і XX століть ''doktorka'', ''rektorka'', ''docentka'', ''redaktorka'' цілком вживалися в ЗМІ. Проте в другій половині XX століття ставлення до фемінітівам змінилося. У [[Польська Народна Республіка|ПНР]], як і в [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]], жінки працювали нарівні з чоловіками — але саме тоді з'явилася думка, що чоловічі назви професій звучать більш престижно{{Джерело}}. У 50-60-ті роки стала переважати точка зору, що ''profesorka'' і ''dyrektorka'' — це розмовні слова, а говорити треба ''pani profesor'' і ''pani dyrektor{{Джерело}}''.
  +
У польському суспільстві досі немає єдиної думки щодо фемінітівів. У 2013 році в країні провели опитування про необхідність створювати фемінітіви від чоловічих назв професій — і тільки половина жінок відповіла ствердно. Деякі польські феміністки намагаються використовувати фемінітіви без суфікса -'''ka'''-.
  +
У польській мові є два займенники множини третьої особи -"oni" і "one". "Oni" — це група людей, де є хоча б один чоловік. "One" — це всі інші: жінки, діти, предмети, тварини. Зараз ці дві форми називаються особисто-чоловічий і неособистого-чоловічий (раніше вона називалася жіночо-речової). Уявлення про те, як можна виправити ситуацію найближчим часом, поки немає: змінити «жіночо-речової» рід неможливо без радикального структурного зміни граматики польської мови.
  +
У [[Польська мова|польській мові]] найпоширенішим є суфікс -ka при творені фемінітивів<ref>[https://dokumenty.osu.cz/ff/ksl/svk/svk2013.pdf ''Slavica iuvenum XIV'']</ref>.
  +
  +
Методи творення фемінітивів у польській мові:
  +
  +
* присвійні суфікси жіночности ('''-owa''', '''-ówna''', '''-ina/-yna''', '''-anka)''' – krawcowa, hrabina, burmistrzanka, koleżanka;
  +
  +
* афікси ('''-ka''', '''-ini/-yni''', -'''ica/-yca''','''-ina/-yna''','''-anka''') – autochtonka, kibicka, sabotażystka, skoczkini, przodkini, sportowczyni, wydawczyni, dawczyni, anielica, diablica;
  +
  +
* суфікси ('''-icha'''/'''-ycha''','''-na''','''-essa''') – kowalicha, druhna, baronessa.
  +
  +
=== У російській мові ===
  +
Фемінітиви в [[Російська мова|російській мові]] утворюються шляхом приєднання суфікса до основи чоловічого роду або заміни суфікса. Академічна «Російська граматика" 1980 року нараховує 10 таких суфіксів. Найбільш поширеним фемінітивов є суфікси -'''ш'''- (''диктор'' → ''дикторша''), -'''к'''- (''студент'' → ''студентка''), -'''щиц'''- (''банщик'' → ''банщица'') і -'''ниц'''- (''писатель'' → ''писательница''). При цьому один і той же словотвірний тип може як розвиватись, так і ні (наприклад, «студентка», але не «президентка»). У результаті для деяких професій в літературній російській мові загальновживане позначення в жіночому роді відсутнє (наприклад, «філолог») або ж має зневажливий відтінок (докторша у порівнянні з ''доктором''). Також може використовуватися конструкція «жінка-X», де X - назва професії в чоловічому роді. Такий варіант часто зустрічається, коли мова йде про новий для жінок явище і тому вживається з прикметником «перший» (''первая женщина-космонавт'').
  +
  +
Вибір суфіксів для словотвору фемінітивів в російській мові залежить від основи слова в чоловічому роді: основи, що закінчуються на -'''тель''' и -'''ник''', частіше використовують суфікс -'''ниц'''-: (''учитель'' → ''учительница'', ''художник'' → ''художница'') , основи на -'''ф''' і -'''г''' – суфікс -'''иня'''- (''граф'' → ''графиня'', ''психолог'' → ''психологиня''), основи на парні по глухість-дзвінкості приголосні -'''к'''- (''студент'' → ''студентка''), і так далі; при цьому багато в тому числі усталені фемінітиви утворюються інакше.
  +
  +
Історично деякі фемінітиви в російській мові позначають не жінку певної професії, а дружину зайнятого цією професією чоловіки (''профессорша'' — це жінка ''профессора'', ''генеральша'' — жінка ''генерала''). Це створює неоднозначність при використанні суфіксів -'''ш'''- і -'''их'''- в сучасній розмовній мові, перешкоджає поширенню таких слів і закріпленню їх в літературній російській мові. Через це люди, які виступають за використання фемінітивів, часто відмовляються від суфіксів -'''іх'''- і -'''ш'''- на користь -'''к'''-, вважаючи його більш нейтральним. З іншого боку, використання суфікса -'''к'''- для фемінітивів критикується через омонімії цього суфікса: він також утворює зменшувально-пестливі іменники або скорочення словосполучень (''финский нож'' → ''финка''), що може надати фемінітивам з -'''к'''- небажані смисли .
  +
  +
Існує невелика кількість назв професій в жіночому роді, які не є похідними від назви тієї ж професії в чоловічому роді. Наприклад: «''маникюрша''» відбувається безпосередньо від слова «''маникюр''» (чоловіча форма «''маникюрщик''» утворена пізніше незалежно); «техничка» походить від визначення «''техническая служащая''», а не від професії «''техник''»; «''прачка''» від застарілого «''прать''».
  +
  +
=== У французькій мові ===
  +
Фемінітіви у [[Французька мова|французькій мові]] були, але маргіналізовані, ними користувалися переважно феміністи і соціалісти.
  +
  +
Ліва газета [[Ліберасьйон|Libération]] писала, наприклад, ''directress'' (директорка), а центристська [[Ле-Монд|Le Monde]] або права [[Ле фігаро|Le Figaro]] завжди використовували ''madame le directeur'' (жінка-директор) і ніколи не фемінізовували професії.
  +
  +
Але коли до влади прийшов лівий уряд, у складі якого було багато міністершу, то вони на дверях своїх кабінетів повісили таблички «Madame la ministre», так як у французькій мові слова фемінізується через артикль або закінчення, а часто і так, і так. А незабаром був ухвалений закон, який офіційно закріпив ці мовні і соціальні зміни.
  +
  +
З питань фемінітивів Французька академія мала негативну думку, називаючи «президенток» і «професорок» дурістю і надмірністю.. У французькій, як і в українській, є великий список професій, назви яких традиційно більше асоціюються з «чоловічими»: ''médecin'' (лікар), ''peintre'' (художник), ''gouverneur'' (губернатор), ''ministre'' (міністр). З недавнього часу французи стали вигадувати жіночі варіанти назви для таких професій, наприклад ''sénateur'' / ''sénatrice'' ( сенатор / сенаторка), або ж ставити артикль жіночого роду перед словом - ''la présidente''.
  +
  +
Проте на владу думка академіків не мала ніякого вплину, і вживання фемінітивв на практиці часто розходилось з вказівками академії. Так, наприклад, Національна асамблея Франції ухвалила вказувати в жіночому роді всі пости, які займають жінки. У 2014 році депутата французького парламенту оштрафували на 1 378 євро за те, що він під час сесії звернувся до головуючої «Madame le président» (пані президент) замість регламентованого асамблеєю варіанту «Madame la présidente» (пані президентко).
  +
  +
Ще одна зміна у французькій мові, проведене на державному рівні, – відмова від звернення «мадемуазель». Цю форму вирішили не вживати, так як воно вказує на сімейний статус жінки (мадам - ​​заміжня жінка, а мадемуазель - незаміжня), в той час як для чоловіків такого розмежування немає. Пильна увага до сімейного статусу визнали дискримінує жінок, і в 2012 році після довгих дебатів і мітингів звернення «мадемузель» видалили з адміністративних форм. При цьому, як каже Надя Бірюкова, модернізація мови теж викликала протести: «Багато хто стверджував, що жінкам взагалі-то подобається, коли їх називають "мадемуазель". Але тепер в професійному світі це слово взагалі зникло.
  +
  +
У французькіій є аналогічна іспанській проблема з займенниками множини, де «elles» (вони) або «toutes» (все) використовуються для опису групи жінок, а «ils» (вони) або «tous» - для групи людей, в якій є хоча б один чоловік. Їй шукають різні способи вирішення. Лесбійський журнал Wel Wel Wel нагадує, що такий стан було введено лише в XVII столітті; граматик Бозе вказував на нього так: «Чолочий рід вважається більш шляхетним, ніж жіночий, в силу переваги чоловіка над жінкою». Редакція пропонує і застосовує на сторінках журналу звід більш «рівноправних» граматичних правил, що використовувалися в мові раніше. Наприклад, при перерахуванні узгодження відбувається не зі словом чоловічого роду - через «превалювання чоловічого над жіночим», – а з тим словом, яке при перерахуванні стоїть останнім. «Всупереч поширеній думці, такі правила не ускладнюють мову, а лише роблять її більш рівноправною.
  +
  +
У французькій мові для позначення жінки на певній посаді зазвичай використовується певний артикль: наприклад, la juge (суддійка) або la ministre (міністерка).
  +
  +
Іноді для фемінітіва у французькій мові потрібно додати суфікс -'''e''': ''ami'' (друг) – ''amie'' (подруга); ''candidat'' (кандидат) – ''candidate'' (кандидатка); ''député'' (заступник) – ''députée'' (заступниця); ''avocat'' (адвокатка) – ''avocate'' (адвокатка); ''procureur'' (прокурор) – ''procureure'' (прокурорка). Також існують суфікси -'''esse''', -'''ine''': ''un maître'' (майстер) – ''une maîtresse'' (майстриня), ''héro'' (герой) – ''héroïne'' (героїня)
  +
  +
Також слід виділити ''sapeuse-pompière'' (пожежниця) замість ''sapeur-pompier'' (пожежник).
  +
  +
Раніше Французька академія, яка регулює вживання французької мови, відкидала створення нових фемінітивів. Однак на початку 2019 року Академія заявила, що немає нічого проти фемінітивів і визнала існування проблеми правильного вживання назв професій, титулів і посад, коли мова йде про жінок. Однак сьогодні вже навіть праві прихильники [[Марін Ле Пен]] активно використовують фемінітиви. Сталося це не відразу, але поступово фемінітіви стали нормою.
  +
  +
=== У чеській мові ===
  +
У [[Чеська мова|чеській мові]] існує кілька основних суфіксів, які творять фемінітиви. До них належать: '''-ka''', '''-ice''', '''-yně''', '''-ová''', '''-na''', '''-anda'''<ref>{{Cytuj|url=http://prirucka.ujc.cas.cz/?action=view&id=700|praca=Internetová jazyková příručka|tytuł=Přechylování|język=cs|opublikowany=Jazyková poradna ÚJČ AV ČR|data dostępu=2019-07-06}}</ref>.
  +
  +
Найпоширенішим суфіксом, як і в усіх слов'яських мовах, є суфікс -'''ka''' та його розширення '''-nk(a)''', '''-nk(a)''', '''-ovk(a)''', '''-ezk(a)'''. Суфікс поєднується з словами чоловічого роду, запозиченими словами, а також мотивованими та невмотивованими іменниками. Їх можна використовувати для іменників чоловічого роду, що закінчуються суфіксом: -'''tel''' (наприклад, (''učitel'' → učitelka), -'''č''' (prodavač → prodavačka), -'''ař''' / '''ář''' (lékař → lékařka), -'''ák''' (zpěvák → zpěvačka), -'''íř''' (malíř → malířka), -'''ec''' (cizinec → cizinka), -'''an''' (Jihlavan → Jihlavanka). Він також приєднується до іменників, що закінчуються на приголосну, наприклад ''referent → referentka, doktor → doktorka, inženýr → inženýrka''.<ref>{{Cytuj|autor=[[Bohuslav Havránek]]; [[Alois Jedlička]]|data=2002|tytuł=Stručná mluvnice česká|miejsce=Praga|wydawca=Fortuna|s=53}}</ref>
  +
  +
Суфікс -'''ka''' також може з'єднуватися з іноземним -'''log''', наприклад ''sociolog → socioložka; filolog → filoložka''. Фемінітиви в [[Чехія|Чеській Республіці]] і є більш широко прийнятими, ніж у польській, де сьогодні вони вважаються нестандартними.<ref name="m">{{Cytuj|autor=Ester Michejdová|tytuł=Etykieta językowa w polskim i czeskim dyskursie|data=2017|miejsce=Olomouc|url=https://theses.cz/id/bjenfp/Diplomov_prce_Ester_Michejdov.pdf|s=56}}</ref>
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==

Поточна версія на 10:16, 4 січня 2021

Фемініти́ви (фемінативи; nomina feminativa, nomina feminina; від лат. fēmina — жінка, fēminīnus — жіночий) — група морфологічних одиниць, маркованих граматичним жіночим родом, альтернативних або парних аналогічним одиницям чоловічого роду, що утворює здебільшого стилістично забарвлений прошарок словникового складу, сфера вжитку якого часто перебуває за межами літературного мовлення. В українському мовознавстві фемінативами традиційно називають лексичну групу іменників спільного роду, що становлять шар експресивно-оцінної лексики[1][2][3].

З розвитком сучасної теорії гендеру і феміністської або гендерної лінгвістики, однією з ключових тез якої є відставання мовних засобів від реалій зростання суспільного значення жінок у сучасному світі, увагу дослідників усе частіше привертає активізована словотвірна підсистема фемінітивів (фемінативів), утворюваних суфіксальним способом від чоловічих особових назв за професійним, посадовим, соціальним станом (див. моція). У сучасній українській мові вони належать до однієї з найбільш активних і динамічних її категорій, що розвивається під впливом позамовних та власне мовних чинників [4]. Словотвірна фемінізація розвивається в площині конкурування нормативного засобу мовної ідентифікації жінки та новоствореного або повернутого в мовлення з пасиву [5]. Див. також: Феміністична мовна реформа

Предмет дослідження позначають по-різному: категорія «жіночість», найменування жінок (О. Земська), «назви істот жіночого роду», «назви жіночого роду» (І. Ковалик), «назви осіб жіночої статі» (Л. Родніна), «фемінативи» (А. Архангельська, З. Валюх, О. Тараненко, М. Федурко, А. Загнітко), «назви осіб жіночої статі», «назви жінок» (А. Архангельська); «категорія nomina feminine», «фемінінний домінант», «фемінінний новотвір» (А. Архангельська), «моція» (Н. Клименко), «фемінітиви» (М. Брус, С. Семенюк, Л. Кислюк) тощо[6],[7]. Досі «серед науковців нема одностайності ні щодо називання певних понять гендерної лінгвістики, ні щодо визначення цих понять. (…) в науковій літературі відсутнє єдине визначення аналізованого мовознавчого напряму й одночасно терміносистеми» [8]. Найуживанішими назвами є «фемінітив» та «фемінатив». Останнім часом у наукових працях усе частіше віддають перевагу варіанту фемінітив, який утворюється аналогічно до слів інфінітив, генітив тощо, й може «існувати в мовленні як потенційне слово і поступово утверджуватися в ролі термінологічного поняття» [9].

Одним з найважливіших позамовних чинників є політичне переконання, що в рамках відповідної мовної політики (див. Гендерна політика) мова потребує певного реформування: «На думку деяких феміністів, сучасні мовні норми сприяють дискримінації жінок і завищенню значущості чоловіків, у той час як завдання фемінітивів — відновити гендерно-лінгвістичну рівність» [10]. «Керуючись досвідом закордонних неслов'янських країн, апологети генднрно-чутливого реформування мови видають спеціальні посібники і роздають конкретні рекомендації з метою створення non-sexists language на слов'янському ґрунті, виходячи з „потреб“ в генднрному реформуванні російської, української і чеської мов» ([11], С. 140). Проте в українській мові не можна обмежувати позамовні чинники тільки наслідком поширення ідей фемінізму. «В українській мова йде про більш складне явище — тут дивним чином сплелися соціальні складові мовної ситуації з національно-мовним пуризмом й ідеями мовної рівноправності жінки» ([11], С. 147; [12], С. 7).

В англійській мові під фемінітивами розуміють назви посад і фахів (gender marking in job titles), де вони є явищем рідкісним, оскільки більшість таких назв в англійській мові є гендерно-нейтральними. Полеміка щодо фемінізації професійних назв, а відповідно, на думку прихильних до стратегії специфікації, включення жінок в «поле видимості» у мові (див. Андроцентризм) є особливо актуальною для мов з граматичним родом, до яких належить і українська, оскільки при запозиченні гендерно-нейтральних назв професій і робіт охопність семантики може бути втрачена. Наявність у різних мовах двох різних стратегій — нейтралізації та специфікації — залишає відкритим питання, що вважати прийнятною стратегією для кожної конкретної мови[13].

Дослідження фемінітивів в українському мовознавстві[ред. | ред. код]

Хоча вичерпні дослідження фемінітивів досі відсутні в українському мовознавстві[14],[15], роботи в цьому напрямку ведуться у трьох напрямах:

Наявний сьогодні[слово-паразит][коли?] мовний і позамовний матеріал достатньою мірою розкриває історію фемінітивів української мови з ХІ ст. в сукупності їх лексичних, словотвірних і функціональних особливостей[16].

Лексико-семантичні групи та підгрупи фемінітивів[ред. | ред. код]

Фемінні назви за семантикою поділяються на різні за обсягом групи назв, кожна з яких може поділятися на підгрупи:

I. Загальні назви жінок.

1. Назви жінок за характерними ознаками: за зовнішнім виглядом (білявка, чорноброва); за фізичними якостями (кривоніжка, хвора, здорова, сліпа, зряча, бездітниця (бездіткиня, безплідниця, нерода)); за внутрішніми якостями (дочка-янгол, трудівниця, недбайлиця); за здібностями (відмінниця, дурепа, невігласка); за поведінкою (білоручка, грубіянка, брехунка (брехуха), скупердяйка, манірниця, ірон. губокрутка, гордуня); за способом життя (хвойда, блудниця); за стосунками з іншими людьми (подруга (другиня, подружка), товаришка, люба, незнайомка, приятелька).
2. Назви жінок за діяльністю: за родом діяльності (співачка, радниця, туристка, фізкультуриниця); за професією (продавщиця, несловник. продавчиня, аптекарка, санітарка, різноробоча, двірничка, маляриха, котляриха, млинарка, різничка, кравчиня (кравчиха, швачка, шваля), сластінниця); за виконанням завдань (чергова); за посадою (завскладу, розм. завідувачка, директорка); за захопленнями (нудистка, вегетаріанка, граля, картярка, гамаківна); за певною подією в житті (ювілярка).
3. Назви жінок за родинними та сімейними стосунками: за спорідненістю і свояцтвом (мати, жінка, дружина, братова, мачуха, родачка, сестра, бабуся (бабуня)); за порядком народження (первачка); за сімейним станом (благовірна, наречена, єдиначка).
4. Назви жінок за відношенням до чоловіків: за діяльністю чоловіка (губернаторша, головиха, суддиха, диякониха, чинбариха, гарбариха, куркулиха, крамариха, лісничиха, мировиха, катиха); за діяльністю батька (гончарівна, паламарівна, головівна, суддівна, купцівна, москалівна, удовівна, панівна, королівна, богатирівна, боярівна, бурмистрівна, гетьманівна, воїводянка).
5. Назви жінок за соціальним станом: за походженням (шляхтянка, байстрючка); за титулом (княгиня, героїня, герцогиня, графиня, дукиня, ландграфиня, маркграфиня, пфальцграфиня, монархиня); за соціальним положенням (кріпачка, господиня, наложниця, наймичка, бурлачка); за способом життя (бомжиха, жебрачка, старцівна, безхатниця, соромітниця).
6. Назви жінок за біологічними ознаками: жінок узагалі (жінка, баба); за віком ((не)повнолітня (малолітня), стара (літня), юначка, дошкільниця, підліток, п'ятирічна); за зовнішніми рисами (маленька, довговолоса, біловолоса, золотоволоса, рудовлоса, красуня); за настроєм (тужниця, нещасна); за відношенням до народження (вагітна, поліжниця, породілля); за медичним статусом (хвора, туберкульозниця, подагричка, навіжена, блаженна).
7. Назви жінок за церковно-релігійними ознаками: за віросповіданням (католичка, іновірка, язичниця, весталка); ставленням до Бога (боголюбиця); за церковно-релігійними особливостями, статусом (постриженка, черниця, грішниця).
8. Назви жінок за ситуативним станом (полонянка, утікачка, обраниця, студентка-породілля, квартирантка).
9. Назви жінок за місцем проживання (сусідка, селянка, волинянка, петербурженка, міщанка, тубілка, туземка, вінничанка).
10. Назви жінок за національністю чи расою (болгариня, туркеня, муринка, дружина-вірменка, українка).
11. Звертання до жінок (пані, мадам, леді, місіс, дама, панна, дівчина, жіночка, дамочка)[17].

II. Назви самиць тварин та птахів: узагалі (самиця, самка, голубка, вовчиця, ведмедиця, ворона, пава, зайчиця (зайчиха), лосиця, ослицям (ослючка, віслючка), мулиха, моржиця, бабачиха, кізонька (коза, козуня), буйволиця, кішка (котвиця, кітка), верблюдка (верблюдиця)); за призначенням (свиноматка); за зовнішніми ознаками (орябка, беззубка, підлящівка, напівкровка); за особливостями поведінки (полетуха, погримуха); за темпоральними ознаками (перестрига, переярка, поденка); за місцем перебування (піщанка); за ставленням (гадина-змія). В уснорозмовному мовленні також простежується розрізнення статі рослин (тополиця, кавуниця (кавунка)). (Див.: [18].)

III. Назви чоловіків і жінок іменниками «спільного» роду, що набувають граматичний рід відповідно до статі особи: за професійною діяльністю (листоноша, слуга, книгоноша, вишибала); за діями (роззява, незграба, діляга), за вчинками (нероба, нечема, нахаба, нікчема, ненажера, злодюга, завида), за рисами характеру (трудяга, добряка, розумака, забіяка, плакса, хитрюга, просторіка, ханжа), за віком (малолітка); за зовнішніми ознаками (замазура, симпатяга, каліка, заїка, сердега, бідолаха, дохлятина, стиляга, лівша, правша), за звичками, поведінкою (єхида, ябеда, сплюха, п'яниця, п'янюга, вискочка), за станом (сирота, сиротина, волоцюга), за національністю (ерзя, чукча, чухна)[1], [3].

V. Власні назви жінок: українські прізвища на та приголосний (Іваненко, Курило, Теглій, Скорик), за батьком (Петлюриха, Курилиха, Гулевичівна, Павленківна, Янчуківна), за чоловіком (Іваненкова, Курилова); запозичені прізвища на голосний (Кюрі, Золя, Камю, Дідро; Дурново); зменшувально-пестливі форми імен жінок «спільного» роду (Валя, Женя, Вася, Яся, Маньок)[3].

VI. Неживі поняття (команда-переможниця, фірма-підрядниця)[19].

А. П. Загнітко запропонував розмежовувати іменники-фемінативи, мотивовані найменуваннями особи чоловічого роду за етнічною, національною ознакою чи місцем проживання (ефіоп-ефіопка), які нейтралізують чоловічу стать, та назви складнішої семантики (назви осіб за професією, видом занять тощо), що вступають в опозицію з іменниками чоловічого роду (поет-поетеса, поетка) і постають маркованими[20]. Пропонують відрізняти фемінітиви від іменників спільного роду[джерело не вказане 1042 дні], якими можуть називатися особи будь-якої статі, наприклад, суддя, староста, старшина, колега, бариста, піцейола, сирота, убивця. Як правило, вони відмінюються за першою відміною. Іменники спільного роду узгоджуються з іншими словами або в чоловічому, або в жіночому роді, залежно від генднру означеної особи.

Фемінітиви й норма літературної української мови[ред. | ред. код]

Тривалий час[скільки?], або під впливом російської мови, або під впливом спільних тенденцій у кількох слов'янських мовах, в українському мовознавстві побутує уявлення, що граматичний жіночий рід має обмежене використання в діловому й науковому мовленні. Хоча ще в 1960-х роках цю норму ставив під сумнів провідний фахівець з українського словотвору І. І. Ковалик[21].

У довідниках з культури й стилістики української мови доречність уживання граматичного жіночого роду визначають різними функціональними стилями. Не в останню чергу це обумовлено тим, що «категорія роду іменників виступає семантично значимою в корелятивних формах чоловічого і жіночого роду».[22] Деякі порадники застерігають не переносити риси офіційно-ділового та наукового стилю, де граматична категорія роду не уможливлює варіативних форм та стилістичні відтінки[23], на художній, публіцистичний і розмовний стилі. Зокрема, зауважуючи можливі семантичні обмеження, Є. Чак у розвідці «Чи правильно ми говоримо?» радить: «Отже, зваживши на застереження, варто широко вживати такі утворення жіночого роду іменників, як авторка, бібліотекарка, лікарка, директорка, кондукторка, касирка.» «Проте слід пам'ятати, що відповідне слово в чоловічому роді має більш загальний характер, і коли йдеться про офіційну назву звання, посаду або про ознаку чи вимогу, що стосується всіх, хто виконує цю роль чи роботу, треба вживати відповідне слово в чоловічому роді.»[24] Професор О. Пономарів у книзі «Культура слова: Мовностилістичні поради» радить не переносити риси офіційно-ділового стилю на інші стилі мовлення:

У засобах масової інформації досить часто можна почути й прочитати: перед мікрофоном журналіст Леся Чорна; гостей привітала вчитель української мови; ваша кореспондент взялась перевірити ці факти; Софія Русова — письменник, історик, педагог, викладач, громадський діяч. Такі конструкції суперечать морфолого-стилістичним нормам української мови. Вони є наслідком невмотивованого перенесення рис офіційно-ділового стилю (де підкреслюється не стать людини, а її службове чи суспільне становище) на художнє, публіцистичне та розмовне мовлення.

Процес утворення від іменників чоловічого роду назв жіночого роду доволі продуктивний. Слова авторка, аспірантка, дописувачка, журналістка, контролерка, лекторка, редакторка та інші зафіксовані в словниках, цілком нормативні. Отже, їх можна і треба вживати: перед мікрофоном журналістка Леся Чорна, ваша кореспондентка взялася перевірити ці факти; Софія Русова — історик, педагог, письменниця, викладачка, громадська діячка і т. д.

Дехто висловлює міркування, що, наприклад, слово поет (коли йдеться про жінок) слід застосовувати до видатних митців слова, а поетеса — до пересічних майстрів віршування. Погодитися з цим важко.[25]

* * *

Констатуємо тільки, що порада О. Д. Пономарева різною мірою стосується різних видів журналістського тексту. Багато іменників чоловічого роду — назв за професією, званням, посадою тощо — не мають паралельних форм жіночого роду…

(Капелюшний А. О. Практична стилістика української мови: Навчальний посібник. — Львів: ПАІС, 2007. — С.170.)

Проте більшість порадників і підручників рекомендують дотримуватися чинної норми в науковому та офіційно-діловому стилях мови:

У науковому і офіційно-діловому стилях іменники жіночого роду на означення професій вживаються рідко. У властивих їм мовних штампах спостерігаємо стійку традицію використання іменників чоловічого роду на позначення осіб жіночої статі.

(Довідник з культури мови: Посібник / За ред. С. Я. Єрмоленко. — К.: Вища школа, 2005. — С. 50-51.)

В офіційному мовленні слід віддавати перевагу формам чоловічого роду, навіть якщо вони мають у сучасній українській мові співвідносні форми жіночого роду іменників, що називають осіб за посадою, професією, званням: зарахувати на посаду касира Петрову, нагородити лейтенанта Павлишину, виступила професор Біла, доручити інспекторові Дем'янівській. Уживання форм жіночого роду вмотивоване лише тоді, коли вказівка на стать є обов'язковою й не може бути виражена іншими засобами: виступи українських фігуристок, концерт відомої піаністки. Суто офіційного характеру ділові документи набувають за умови, якщо з іменниками на позначення посад, професій, звань та ін. залежні прикметники узгоджуються у формі чоловічого роду, хоч у тексті йдеться про жінок, пор.: старший сержант Лиса; провідний науковий співробітник Вишневська. Із жіночим прізвищем узгоджуються лише дієслова у формі минулого часу жіночого роду, пор.: професор Біла зауважила, старший сержант Батурська доповіла. Іменники жіночого роду із суфіксами -ш-, -их- не можуть бути використані в офіційному діловому мовленні через свій розмовний або жаргонний характер: секретарша, касирша, лікарша, головиха.

(Українська мова: Конспекти уроків: 6 клас I семестр / Л. В. Бутрин. — Тернопіль, 2015. — С. 134—136.)

Принцип фемінізації як засадничий[джерело?] для української мови викладено і в академічній граматиці української мови, у якій І. Вихованець і К. Городенська зазначають:

У сучасних тенденціях стосовно родової категоризації іменників помітним явищем постає співвідносність назв осіб чоловічого й жіночого роду. Ця співвідносність є найтиповішим і найпродуктивнішим способом творення іменників на позначення осіб: аптекар — аптекарка, архітектор — архітекторка, ветеринар — ветеринарка, економіст — економістка, депутат — депутатка, опозиціонер — опозиціонерка (…) Особливо широко функціонують похідні від іменників чоловічого роду суфіксальні кореляції жіночого роду в розмовному мовленні, вони нерідко не фіксовані словниками. [26]

На хвилі національно-мовного пуризму активне творення і вживання фемінінних інновацій у розмовному мовленні часто розуміється як характерна риса української мови, що відрізняє її від російської. «Однак аналіз мовних і мовленнєвих фактів свідчить про те, що українська мова таким чином не відштовхується від російської, а крокує з нею нога в ногу, наступаючи на ті самі граблі. Саме в такому контексті можна казати про російсько-українську міжмовну конвергенцію».[27] В українській цю словотвірну тенденцію пожвавлюють насамперед позамовні чинники, зв'язані зі зростанням ролі жінки в українському суспільстві та із ширшими процесами демократизації[28]. Проте фахівці відмічають наявність як стимулюючих, так і стримуючих чинників:

…і в українській, і в російській мовах реально існує ціла система як мовних, так і позамовних чинників, котрі стримують і, навпаки, стимулюють появу жіночих корелятів (Архангельська А. ‚Чоловік‘ у слов'янських мовах. 2007: 67-74). До чинників «стримуючого типу» належать морфонематична сполучуваність фемінізуючих формантів, прагматична «навантаженість» корелятів-фемінативів (що є, проте, об'єктивним наслідком їх походження), стилістична зниженість багатьох фемінізованих номінантів-іменувань за професією в порівнянні з чоловічими, «статусна» зниженість фемінатива в порівнянні з маскулінізмом (статус врачихи значно нижчий за статус врача, статус профессора вищий, ніж статус профессорши, те саме в українській мові — директорка виявляє нижчий статус, ніж директор). Звідси й потенційна можливість висловити за допомогою таких фемінативів поблажливу чи зневажливу характеристику жінки, що сприймається генднрно-чутливими дослідниками як сексизм.

(А. Архангельская. Сексизм в языке: Мифы и реальность. — Оломоуц, 2011. — С. 105.)

Фемінітиви в українських словниках[ред. | ред. код]

Уже в першому українському друкованому словнику — «Лексисі» Лаврентія Зизанія (1596) було 7 жіночих найменувань (горбата, дочка, медведиця, молодиця, невістка, скорчена, сляка (скривлена))[29].

Загалом у XVI-XVII століттях кількість жіночих номінацій в українській мові зростає[30], однак продуктивнішими вони стають у ХІХ столітті[31]. Для цих періодів характерно, що фемінітиви активно вживали передусім в усному мовленні, а в писемні джерела і відповідно словники вони проникали повільніше[джерело?].

Ситуація змінилася на початку ХХ століття. Було помічено[32], що коли жінки вперше опановували нові професії і фахи, кількість неофемінітивів зростала, але зі збільшенням жінок у відповідних професіях вжиток повертався до форм чоловічого граматичного роду. На хвилі фемінізації й українізації жіночі назви потрапили в словники. Зокрема, чималу їх кількість засвідчує «Словник української мови» професора Д. Яворницького[33]: євангелитка, єретниця, величниця (шанувальниця), домовласниця, злочинниця, колежанка, змагальниця (учасниця змагань), здільниця (майстриня, артистка) та ін.

Назви жіночих професій трапляються в «Російсько-українському словнику» А. Кримського (1924—1933): делегатка, інструкторка, інспекторка, друкарка, мулярка, медичка, лікарка, історичка (студентка), надихачка, випроб(ов)увачка, викладачка, професорка, демократка; виборниця, законодавиця, чинниця (діячка), з'ясовниця, віддячниця, заступниця, заводовласниця, коштодавиця, виконавиця. Примітно, що фемінітиви медичка, лікарка, історичка, викладачка, професорка подано без стилістичних позначок (розм. чи зневажл.), які в радянські часи було впроваджено в усі українські словники[джерело?].

Фемінітиви є й у «Російсько-українському словнику ділової мови» М. Дорошенка[34]: виховниця, володілиця, доглядниця, друкарниця, видавниця, висловниця, свідчиця, статистиця, державиця, владниця та ін.

Політична дискусія про фемінітиви та жіночі прізвища велася під час правописної конференції 1927-28 рр. Учасники висловилися за відмінювання та варіативність, але активісти жіночих партійних організацій («жінвідділів») виступили категорично за те, що жіночі прізвища «не повинні одмінятися од чоловічих»[35].

Близько 3 500 фемінітивів міститься у СУМі (1970—1980). Чимало з них мають стилістичні позначки розм. чи зневажл., що обмежують сферу вживання фемінітивів розмовним стилем й не рекомендують уживання в науковій та офіційно-діловій практиці.

З початку 2000-х років в Україні поступово переосмислюють тенденції розвитку української мови за радянських часів, у тому числі розглядають питання вживання жіночих назв. Так, професор А. М. Нелюба 2012 року видав словник «Словотворчість незалежної України 1991—2011», у якому відображено фемінітиви-новотвори, що з'явилися на сторінках преси незалежної України.

Доктор філологічних наук Олександр Пономарів зазначає, що жіночі відповідники до деяких назва професій вже досить поширені, а до деяких відповідників ще немає[36][37].

Згадані лексикографічні напрацювання взято за основу для розробки онлайн-платформи «Фемінітиви», яку у 2017 році планувалося представити у Харкові на Міжнародному лінгвістичному конгресі, присвяченому розвитку системи фемінітивів української мови з огляду на динаміку мовної норми. На цій платформі мало б бути зібрано всі жіночі найменування в українській мові[38].

Способи творення фемінітивів[ред. | ред. код]

Формування словотвірного значення жіночості здебільшого відбувається від маскулізмів, тобто від назв чоловічого роду, за допомогою суфіксів (-к(а), -иц(я), -ниц(я), -овиц(я), -ин(я), -ес(а), -ис(а) та ін.), префіксів (пра-, по-), конфіксів (па- -иц(я)). Однак деякі маскулізми навпаки утворилися від фемінітивів, наприклад, нянь[39]<няня, мимр<мимра, русал<русалка, фей[39]<фея. Деякі професії називаються переважно фемінітивами, а їхні маскулізми є рідкісними, або утворюються в аналітичний спосіб, або ж не утворюються взагалі. Наприклад, проститут (проститутка-чоловік), повія, дула, повитуха, покритка, феміністка (бо існує думка, що чоловіки можуть бути лише профеміністами, але не справжніми феміністами[джерело?]); машиніст — водій локомотива, а машиністка — набірниця друкарською машиною.

Суфіксальний словотвір[ред. | ред. код]

В українській мові є кільканадцять суфіксів зі значенням фемінності.

Найпродуктивнішим є суфікс -К-, з допомогою якого нині[коли?] утворюється найбільше фемінних інновацій: депутатка, директорка, редакторка, архітекторка, лікарка, викладачка, доцентка, професорка. Він приєднується до чоловічої основи на приголосний, наприклад: президент — президентка, філософ — філософка, лідер — лідерка. Суфікс –К- поширений у всіх слов'янських мовах, а в українській він став найпродуктивнішим із середини ХІХ століття. Висока продуктивність історично демінутивного (куля-кулька, лава-лавка) суфікса -к(а), за допомогою якого часто утворюються віддієслівні іменники (грілка, закладка, підтяжка), нині[коли?] активізованого також для творення розмовних неологізмів (автоцивілка «страхування», мазепинка «кашкет», див. універбація), може виступати стримуючим чинником при створенні фемінітивів[40],[41]. У таких випадках семантико-прагматичні обставини спонукають до пошуку варіантів фемінних інновацій з меншим емоційно-експресивним відтінком, ніж додає афікс -ка (напр. філософ — філософка — філософиця — філософиня — філософеса[5]).

Суфікс -ИЦ- — другий за словотворчою продуктивністю. Він приєднується до чоловічих основ на –ЕЦЬ (підприємець — підприємиця, виконавець — виконавиця, службовець — службовиця) і –ИК (радник — радниця, засновник — засновниця, чиновник — чиновниця, боржник — боржниця, математик — математиця, вісник — вісниця, ганчірник — ганчірниця, відступник — вісдступниця, мученик — мучениця, духозбудник — духозбудниця (надихач — надихачка), песиголовець — песиголовиця, самець — самиця, бунтівник — бунтівниця, кидальник — кидальниця, халамидник — халамидниця, бог — божиця). Іменники зі значенням жіночої статі з суфіксом -ИЦ- існували ще в праслов'янський період (вовчиця, птиця). Їх поширення засвідчено в писемних пам'ятках XII—XIII ст.[42] У другій половині ХІХ — на початку XX ст. чисельність поступово збільшується (друкарниця, доглядниця, віртуозниця, пекарниця, мешканиця). Проте в нормативні джерела другої половини XX ст. не потрапила значна частина іменників з суфіксом –ИЦ-, які було подано в словниках часів українізації. Нині[коли?] спостерігаємо активізацію цього фемінізуючого суфікса[джерело?].

Суфікс -ИН- творить фемінітиви від чоловічих основ на -ЕЦЬ (борець — борчиня, мовець — мовчиня, продавець — продавчиня, творець — творчиня, митець — мисткиня), -ЛОГ (філолог — філологиня, соціолог — соціологиня, ендокринолог — ендокринологиня) або на приголосний, які тривалий час[скільки?] вважалися непіддатними фемінізації (ворог — ворогиня, член — членкиня, хірург — хірургиня).

Суфікс -ИН- (-ЕН-) трапляється в староукраїнських писемних пам'ятках, зокрема, з його допомогою утворювали:

1. національно-територіальні жіночі назви (бойкиня, лемкиня, грекиня);

2. андронімічні називання (герцогиня, графиня, княгиня);

3. атрибутивні назви (берегиня, богиня, другиня);

4. жіночі назви за соціальною ознакою (бояриня, синьйорина, ґаздиня, монахиня);

5. агентиви (майстриня, кравчиня).

Крім української, цей суфікс властивий також західно- і південнослов'янським мовам. Тому цей словотвірний тип повніше зберігся на західноукраїнських теренах (мовець — мовкиня, швець — шевкиня, німець — німкиня), маючи підживлення і з боку західнослов'янських мов, і боку мовної практики західної української діаспори[43]. Натомість він не властивий ані російській, ані білоруській мовам[джерело?]. У позамовному плані відродження цього суфікса, зокрема, для творення фемінітивів може сприйматися як повернення української мови до «центральноєвропейського мовного союзу» (як його визначав Юрій Шевельов). Стримуючим чинником є урочистий книжний відтінок суфікса -ИН- (гординя, милостиня), а також побутування молодіжних іронічних жаргонізмів, на кшталт філологиня «студентка філологічного факультету» ([44],[45]). «Такі лексеми використовують переважно в уснорозмовному (діалектному) мовленні, епістолярному стилі, мові художніх творів»[46].

Суфікс -ЕС- (-ИС-) трапляється в номінаціях, які були запозичені у XVIII столітті з французької мови (іноді через російську):

1. андронімічні фемінітиви (баронеса, віконтеса, грандеса, принцеса);

2. агентиви (патронеса, поетеса, стюардеса; абатиса, актриса, директриса, інспектриса, заст. лектриса).

Сьогодні[коли?] у фемінних інноваціях, на кшталт політикеса, агентеса, критикеса, метреса, майданеса, помітні спроби надати цьому суфіксові нового життя. Однак у парах словотвірних синонімів актриса — акторКа, лектриса — лекторКа, директриса — директорКа, поетеса — поетКа перевагу отримує більш частотний і більш продуктивно спроможний формант -К-. Тож доля суфікса -ЕС- (-ИС-) як фемінізаційного форманта поки залишається під питанням.

Особливістю словотвірної фемінізації є конкуренція між різними формантами: фотографка — фотографиня — фотографеса; філософка — філософиня — філософеса; кінознавчиня — кінознавиця — кінознавка; літературознавчиня — літературознавиця — літературознавка. Така конкуренція є закономірною для процесу карбування нових слів, тому припускають, що своєрідне словотворче «вагання» триватиме доти, доки мовна спільнота не вподобає собі і не відшліфує одного фемінітива з низки потенційно можливих[26]. Водночас у процесі карбування фемінітивів нині[слово-паразит][коли?] істотно зростає роль медіа: активісти вважають, що «з їх допомогою словотворчі моделі фемінітивів відпрацьовуються швидше». Втім, у сучасній мовній практиці спостерігається хаотичне використання фемінізуючих афіксів, кількість утворюваних корелятів однієї назви тільки збільшується, при цьому «нестійкість рівноваги з погляду змістової та формальної відповідності таких одиниць означуваному поняттю у групах фемінативів-варіантів лише посилюється»; однією з причин цього професор А. Архангельська вбачає те, що «вони семантично, прагматично і стилістично не рівнозначні своїм чоловічим корелятам» ([47]).

Професор А. Нелюба виділяє ще одну особливість творення фемінітивів на сучасному етапі, визначаючи її як «черезкроковий» шлях творення[48]. Цим способом утворено фемінітив істориня, тобто безпосередньо від історія (якщо ж утворювати від чоловічої основи, то можливий варіант: історик — історикиня), мажоритаристка — від мажоритарна система (якби слово утворювалось від чоловічої основи, то вийшло б мажоритарник — мажоритарниця). Професор припускає, що в майбутньому тенденція утворювати жіночі назви від загального поняття, проминаючи чоловічу основу, може пожвавитись.

Несуфіксальний словотвір[ред. | ред. код]

Зміною закінчення часто утворюються фемінітиви в романських мовах. В українській це найчастіше імена. Наприклад: Богдан і Богдана, Олеся та Олесь, також неньо[49] й неня, кум і кума.

Суплетивно, тобто переміною кореня слова, утворюються назви за родовою ознакою, наприклад: зять і невістка, дядько й тітка.

Значно збільшив свою продуктивність спосіб префіксації, у результаті чого виникло багато префіксальних та складних фемінітивів[50]. До продуктивних запозичень належать префікси: супер-, інтер-, екс-, анти-, екстра-, дис-, ре-, суб-, ультра- (суперзірка, супермодель, інтердівчина, екс-фігуристка, антибільшовичка). Серед українських морфем виділяють префікси па- пра-, напів-, по- (падчерка, прабаба, правнучка).

Окремо слід відзначити зміну субстантивованих прикметників за родами. Наприклад, радіоведуча / радіоведучий; православний / православна; свята́ / святий, головуючий / головуюча.

Уживання фемінітивів в українських ЗМІ та культурі[ред. | ред. код]

Використання фемінітивів у сучасних українських ЗМІ інколи засвідчує прагнення поширювати та популяризувати ідеї генднрної рівності, інколи інші особисті мовні уподобання редакцій, що не дотримуються чинної мовної норми[джерело?].

Українські мас-медіа, що більш чи менш послідовно вживають фемінітиви
Преса, періодика, інтернет-ЗМІ Видавництва Телебачення та мережевий відеопродукт Радіомовлення
Послідовно вживають фемінітиви:

Менш послідовно: «Українська правда», «Український тиждень», «Газета по-українськи», «Львівська газета», «Експрес», «Високий замок»

Менш послідовно:

Приклади вживання фемінітивів у публічному просторі:

Хочеться розпочати з питання розвитку суспільства, політичних змін. Ви за своєю базовою освітою є політологиня, чи готовий соціум сприйняти жінку-політичну лідерку, чи висуваються додаткові вимоги до кандидатур жінок, чи готові політичні сили сприймати жінку як фахівчиню, людину змісту, командну гравчиню, а не як вітрину, чарівне личко на білборді?[51]

Примітно, що жіночі назви проникають і в сучасну поезію як нелітературні жаргонізми ([52]):

А ми такі… гуртожитські богині —
Філологині, жриці дивних слів…[53]

Художня література[ред. | ред. код]

Однією з активних авторок фемінітивів в українській літературі була Наталена Королева (1888—1966), яка у своїх творах «Таврійська бай» і «Скитський скарб» вжила авторські фемінітиви: їздкиня, центавреса, стражкиня.

Наукова та публіцистична сфера[ред. | ред. код]

Фемінітиви активно вживаються сучасними гендерними дослідницями та експертами з жіночих студій, такими як Віра Агеєва, Оксана Кісь, Тамара Марценюк, Марія Маєрчик, Марія Дмитрієва. Серед деяких публікацій, де викладено феміністичні ідеї для широкої аудиторії, послідовною стратегією вживання фемінітивів та гендерно-специфічної мови відзначилися:

Відомі люди[ред. | ред. код]

Серед публічних персон, фемінітиви українською у більшому чи меншому об'ємі вживають, наприклад[джерело?], гурт ONUKA, Марися Рудська, Ілля Стронговський, Настя Мельниченко, Анна Шаригіна, Олена Шевченко.

Суспільне ставлення до фемінітивів[ред. | ред. код]

З певних міркувань нерідко зауважують, що вживання фемінітивів засвідчує давню патріархальну тенденцію розвитку української мови[21][54][55], тож, як вважають деякі експерти, традиційно належні до розмовних стилів засоби можна широко вживати в тому числі у діловому мовленні й у фахових текстах, таких як: доповіді, листи, протоколи, рецензії, експертні висновки тощо[56][57][58][59]. Оскільки фемінізацію, за визначенням А. Нелюби[60], можна назвати «українським проривом» у сучасних словотвірних процесах, то настав час ламати радянську традицію щодо витіснення фемінітивів із наукового й офіційно-ділового мовлення[виправити стиль][61][62][6]. Такий позамовний підхід засвідчує характерне для пуристів нехтування стилістичною диференціацією при виборі мовних засобів[джерело?].

Критика вживання фемінітивів може походити з прагнення слідувати за стратегією нейтралізації. Тому що перехід від генднрованої патріархальної мови (у якій чоловічий рід позначає людину загалом) до генднрнонейтральної (у якій рід і стать не матимуть значення), на їхній[Чий?] погляд, безпідставно видається неможливим без проходження проміжної ланки розвитку — генднрнорівноправної мови, яка передбачає вживання фемінітивів повсякчас, коли потрібно підкреслити досягнення жінок у конкретній царині. Така критика знаходить підтримку в постструктуралістському мовознавстві (Motschenbacher H., 2016).

Радниця міністерки освіти і науки України Олена Масалітіна називає введення до Правопису фемінітивів «історичним моментом», а самі фемінітиви – «питомою рисою української мови»[63][неавторитетне джерело][значущість факту?].

Лінвістка Марія Шведова зазначає, що у Великому електронному словнику української мови фемінітиви на «–ин» представлені досить широко. Найбільш поширеними з них є: господиня, княгиня, богиня, графиня та рабиня. Найменш поширеними – ідеологиня, педіатриня, бійчиня, археологиня, теологиня.[64][неавторитетне джерело]

Несприйняття фемінітивів при працевлаштуванні[ред. | ред. код]

Дослідження фемінних інновацій у мовах з граматичним родом засвідчують, що жінок, котрі описують себе фемінітивами, можуть менш охоче брати на роботу (на польському матеріалі[65]) та вважати менш соціально значущими і встановлювати їм меншу зарплату (на італійському матеріалі[джерело?]), на відміну від жінок, котрі вживають щодо себе нормативні нейтральні відповідники.

Критичні зауваження фахівців[ред. | ред. код]

Олександр Авраменко у своєму посібнику «100 експрес-уроків української», зазначив, що фемінітиви на кшталт історикиня, етнографиня, педагогиня потрібно використовувати вибірково, на його думку, вони «неоковирно звучать»[66].

Критично налаштована щодо вживання фемінітивів професор Університету Палацького в м. Оломоуці Алла Архангельська[67][68], яка у своїх статтях

1) заперечує тиск російської мови на систему фемінітивів української мови;

2) вважає, що в СУМ ввійшли найвдаліші жіночі найменування часів українізації;

3) оцінює деякі новоутворені фемінітиви (на кшталт професорка, міністерка, олігархиня, теоретикиня та ін.) як естетично неприйнятні, як такі, що семантико-прагматично нетотожні своїм корелятам.

Дослідниця опублікувала серію статей про історію й сучасний стан системи фемінітивів, в яких невисоко оцінила міркування тих українських мовознавців, котрі обстоють уживання фемінітивів.

Опитування А. Архангельської[ред. | ред. код]

Професор А. Архангельська з колегами провела масштабне анкетування «серед студентів вищих навчальних закладів західного, центрального і східного регіонів України (вік респондентів від 18 до 25 років)», а також держслужбовців (Архангельська А., 2014).

«Загалом із 676 опитаних 95 жінок (18 %) та 17 чоловіків (12 %) вважають, що жінка повинна мати спеціальне фемінізоване найменування, 409 жінок (76 %) та 111 чоловіків (80,5 %) — що в ньому немає необхідності, „не визначилися“ — 34 (6 %) і 10 (7,5 %) респондентів відповідно.
(…) загалом позитивно оцінюють уживання неофемінативів у сучасному мовленні 30 % жінок і 29 % чоловіків, загалом негативно — 58 % жінок і 62 % чоловіків. Таких, що не визначилися зі ставленням, серед жінок — 63 особи (12 %), серед чоловіків — 11 (8 %).
У цілому серед усіх опитаних жінок уживають неофемінативи у своєму мовленні 114 осіб (21 %), не вживають 424 особи (79 %), 18 з усіх опитаних чоловіків (21 %) уживають такі одиниці у своєму мовленні, 79 % (110 осіб) не вживають.
Загалом 50 серед усіх опитаних жінок (9 %) і 17 серед чоловіків (12 %) вважають, що такі назви підвищують статус жінки; 160 жінок (30 %) і 41 чоловік (30 %) — принижують її; 328 жінок (61 %) та 80 чоловіків (58 %) — такі назви жодним чином не впливають на суспільний статус жінки.
Отже, очевидним є те, що семантико-прагматична нетотожність чоловічого і жіночого корелятів таких назв користувачами мови все ж усвідомлюється. (…): Опитування 676 респондентів виявило: громадська думка щодо неофемінативів у наших співвітчизників далека від одностайної. Більшість опитаних не бачить у таких мовних позначеннях жінки необхідності й сенсу; значна частина не може сформулювати свого ставлення до цього явища. Водночас ЗМІ широко транслюють такі новотвори, не беручи до уваги ні їхню нормативність (передусім милозвучність), ні прагматичні потенції. Укладачі словників неологізмів найчастіше залишають їх поза межами своїх реєстрів. Укладачі найновіших академічних тлумачних та двомовних словників схиляються до нормативного на даний час мовного позначення жінки.»: (Архангельська А. М. Фемінні інновації в новітньому українському назовництві // Мовознавство. — 2014. — № 3. — С. 34-50.)

Фемінітиви в інших мовах[ред. | ред. код]

В англійській мові[ред. | ред. код]

Поява фемінітивів в англійській мові прямо пов'язана з ростом феміністичних настроїв в суспільстві, які призвели до зміни в гендерній лінгвістиці, за якими ми вже можемо спостерігати і в повсякденній мові. Так, наприклад, звертаючись до молодої жінки, у багатьох англомовних країнах стали використовувати нейтральну форму Ms замість звичних усім Miss або Mrs. Такі лексичні нововведення були придумані, щоб уникнути «сексизму в розмові».[джерело?]

В англійській мові фемінітіви утворюються за допомогою двох способів

  1. До кореня слова додається суфікс, найчастіше це -ess, -ette, -ine, -rix. Наприклад: actor (актор) — actress (актриса), administrator (адміністратор) — administratrix (адміністраторка), astronaut (астронавт) — astronette (астронавтка), author (автор) — authoress (авторка), cosmonaut (космонавт) — cosmonette (космонавтка), hero (герой) — heroine (героїня), poet (поет) — poetess (поетеса), progenitor (попередник) — progenitrix (попередниця), usher (білетер) — usherette (білетерка).
  2. Звичне -man замінюють на -woman, що очевидно вказує на стать: businessman (підприємець) — businesswoman (підприємеця), chairman (голова) — chairwoman (жінка-голова (зборів, засідання); завідувачка), landlord (поміщик)— landlady (поміщиця), salesman (продавець) — saleswoman (продавчиня).

Деякі з професій не вказують на конкретну стать. До них відносять такі слова, як lawyer (адвокат), driver (водій) чи director (директор). Правда, при перекладі цих слів слов'янськими мовами ми все одно зіткнемося з труднощами, адже вони будуть мати рід — і зазвичай це чоловічий, якщо не вказано щось інше. В англійській мові ці іменники вважаються нейтральними, тому що не зачіпають представників різних груп. Саме тому при розмові рекомендують[хто?] використовувати саме ці види слів, особливо, коли справа стосується людей, чию стать ви точно не знаєте. Наприклад: bartender замість barman, barwoman (бармен / барменка); firefighter замість fireman / firewoman (пожежник / пожежниця); police officer замість policeman / policewoman (поліцейський / поліцейська); chairperson, moderator, head замість chairman / chairwoman (голова / жінка-голова); member of Congress, representative замість congressman / congresswoman (член конгресу / членкиня конгресу); people, humans замість mankind (людство); mail carrier, letter carrier, post worker замість mailman / mailwoman (листоноша); flight attendant замість steward / stewardess (борт-провідник / борт-провідниця); server, table attendant, waitron замість waiter, waitress (офіціант / офіціантка) та ін.[джерело?].

Більшість представників англомовного співтовариства більше схиляються до використання фемінітивів або нейтральних слів, які характеризують професії людей. На їхню думку, такі слова допомагають назавжди розправитися з існуючим в суспільстві упередженим ставленням до жінок, а також розподілом обов'язків. Крім того, прихильники описуваних змін в лінгвістиці, вважають, що подібні слова надихають жінок на досягнення нових висот в кар'єрі.[джерело?]

В арабській мові[ред. | ред. код]

У Корані зустрічаються слова і в чоловічому, і в жіночому роді по сусідству, наприклад «віруючий і віруюча повинні ...».

В арабській мові фемінітіви утворюються за допомогою додавання букви ة (та-марбута), який вимовляє в розмовній формі -а, в поєднанні з визначальним іменником -ат, в літературній формі -атун): наприклад, طالب (таліб, студент) стає طالبة (таліби, студентка); в потоці мовлення: طالبة الجامعة (талібат ал-джамі'а, студентка університету). Проте, ця ж буква може завершувати слова чоловічого роду.

У білоруській мові[ред. | ред. код]

У білоруській мові для утворення фемінітивів, перша за все, використовують суфікс -ка, наприклад: амбасадарка, дызайнерка, дворніца, джазістка, прэзідэнтка і консулка. У старобілоруській мові паралельно і активно застосовували суфікси -іца і -іня. Тоді навіть говорили не каралева, а караліца. Ці суфікси також існують і в сучасній білоруській мові, наприклад намесніца, але більш часто використовуються в діалектах і в мові емігрантів. Спільний рід —і менники, які найчастіше утворюються на основі дієслів. Наприклад, размаўляцьсуразмоўца, видавацьвидаўца. Вони підходять як для жінок, так і для чоловіків. Як і для української мови, для білоруської суфікс -ша при творенні фемінітивів не є властивий. І, хоча іноді він застосовується в білоруській мові, історики мови простежили, що до білорусів й українців він прийшов під впливом Росії в XIX столітті[69].

В іспанській мові[ред. | ред. код]

В іспанській мові фемінітиви від іменників чоловічого роду, що закінчуються на приголосну, на -o або на -e в більшості випадків утворюються шляхом додавання кінцевої -а після приголосної, наприклад, español (іспанець) стає española (іспанка), або відповідно , заміною кінцевих -o або -e на -a, наприклад, amigo (друг) стає amiga (подруга). В інших випадках фемінітиви утворюються іррегулярно; іноді для чоловіків і жінок використовується однакова форма, що розрізняється лише артиклем, наприклад, el terapeuta (терапевт) і la terapeuta (терапевтка).

В іспанській є два роди — чоловічий і жіночий. У питаннях фемінітивів Іспанія не пішла по ґендерно нейтральному шляху як англійська, а, навпаки, вводить відсутні фемінітіви, як це в Україні. Наприклад, зараз в газетах країни про президентів жіночої статі пишуть la presidenta (замість старої форми, коли додавали жіночий артикль -la до слова presidente).

У 2010 році була проведена реформа граматики (La nueva gramática de la lengua española, 2010), метою якої стало рівні права жінок і чоловіків з лінгвістичної точки зору. Варто відзначити, що дане нововведення не стосується іменників, що позначають військові звання, вони як і раніше мають загальну форму для чоловічого і жіночого роду і розрізняються артиклем і супутніми словами. Тобто, ми говоримо el alférez - la alférez, el cabo - la cabo, el general - la general і так далі.

У німецькій мові[ред. | ред. код]

У німецькій мові фемінітиви від багатьох професій утворюються за допомогою додавання суфікса -in, наприклад, student (студент) стає studentin (студентка). У деяких випадках при цьому голосна в корені отримує умлаут, наприклад, Koch (кухар) стає Köchin (кухарка), в інших випадках фемінітиви утворюються іррегулярно.[70]

Так як форми studenten і studentinnen (студенти і студентки»), kollegen і kolleginnen (колеги і колежанка), besucher і besucherinnen (відвідувачі і відвідувачки) є досить громіздкими, їх представили на листі в скороченому вигляді. Результатом такого скорочення стали конструкції: StudentInnen (студентки), besucherInnen (відвідувачки) і kollegInnen (колежанки). Написання великої I дозволяє приймати форму studentInnen як для чоловіків-студентів, так і для жінок-студенток. Дана форма звернення остаточно утвердилася в 2011-2013 рр.[71]

В процесі розвитку німецького суспільства однією з проблем, з якою зіткнулась мова, став той факт, що деякі люди не ідентифікують себе однозначно з чоловічим або з жіночою статтю. Таким чином, позначення studentInnen перестало бути універсальним. Однак нещодавно з'явилося рішення — форма student*innen ( «студент*ки»). Саме ця зірочка посередині включає в себе всі можливі прояви гендерної ідентифікації.

Цікавим є той факт, що дана форма набула поширення не тільки серед радикальних феміністок. Уперше така форма почала зустрічатися в 2016 році. Єврейський музей в Берліні став однією з перших організацій, повністю перейшли на форму із зірочкою. Так, євреї тепер у них позначаються не як juden (євреї) і jüdinnen (єврейки), а як jüd*innen (єврей*ки). Таким чином, багато факторів, особливо такі, як розвиток Інтернету як комунікативного простору для просування ідей, здатних впливати на численні мовні нововведення.

У польській мові[ред. | ред. код]

Фемінітіви в польському суспільстві більш звичні і використовувалися частіше: на рубежі XIX і XX століть doktorka, rektorka, docentka, redaktorka цілком вживалися в ЗМІ. Проте в другій половині XX століття ставлення до фемінітівам змінилося. У ПНР, як і в СРСР, жінки працювали нарівні з чоловіками — але саме тоді з'явилася думка, що чоловічі назви професій звучать більш престижно[джерело?]. У 50-60-ті роки стала переважати точка зору, що profesorka і dyrektorka — це розмовні слова, а говорити треба pani profesor і pani dyrektor[джерело?]. У польському суспільстві досі немає єдиної думки щодо фемінітівів. У 2013 році в країні провели опитування про необхідність створювати фемінітіви від чоловічих назв професій — і тільки половина жінок відповіла ствердно. Деякі польські феміністки намагаються використовувати фемінітіви без суфікса -ka-. У польській мові є два займенники множини третьої особи -"oni" і "one". "Oni" — це група людей, де є хоча б один чоловік. "One" — це всі інші: жінки, діти, предмети, тварини. Зараз ці дві форми називаються особисто-чоловічий і неособистого-чоловічий (раніше вона називалася жіночо-речової). Уявлення про те, як можна виправити ситуацію найближчим часом, поки немає: змінити «жіночо-речової» рід неможливо без радикального структурного зміни граматики польської мови. У польській мові найпоширенішим є суфікс -ka при творені фемінітивів[72].

Методи творення фемінітивів у польській мові:

  • присвійні суфікси жіночности (-owa, -ówna, -ina/-yna, -anka) – krawcowa, hrabina, burmistrzanka, koleżanka;
  • афікси (-ka, -ini/-yni, -ica/-yca,-ina/-yna,-anka) – autochtonka, kibicka, sabotażystka, skoczkini, przodkini, sportowczyni, wydawczyni, dawczyni, anielica, diablica;
  • суфікси (-icha/-ycha,-na,-essa) – kowalicha, druhna, baronessa.

У російській мові[ред. | ред. код]

Фемінітиви в російській мові утворюються шляхом приєднання суфікса до основи чоловічого роду або заміни суфікса. Академічна «Російська граматика" 1980 року нараховує 10 таких суфіксів. Найбільш поширеним фемінітивов є суфікси -ш- (диктордикторша), -к- (студентстудентка), -щиц- (банщикбанщица) і -ниц- (писательписательница). При цьому один і той же словотвірний тип може як розвиватись, так і ні (наприклад, «студентка», але не «президентка»). У результаті для деяких професій в літературній російській мові загальновживане позначення в жіночому роді відсутнє (наприклад, «філолог») або ж має зневажливий відтінок (докторша у порівнянні з доктором). Також може використовуватися конструкція «жінка-X», де X - назва професії в чоловічому роді. Такий варіант часто зустрічається, коли мова йде про новий для жінок явище і тому вживається з прикметником «перший» (первая женщина-космонавт).

Вибір суфіксів для словотвору фемінітивів в російській мові залежить від основи слова в чоловічому роді: основи, що закінчуються на -тель и -ник, частіше використовують суфікс -ниц-: (учительучительница, художникхудожница) , основи на -ф і -г – суфікс -иня- (графграфиня, психологпсихологиня), основи на парні по глухість-дзвінкості приголосні -к- (студентстудентка), і так далі; при цьому багато в тому числі усталені фемінітиви утворюються інакше.

Історично деякі фемінітиви в російській мові позначають не жінку певної професії, а дружину зайнятого цією професією чоловіки (профессорша — це жінка профессора, генеральша — жінка генерала). Це створює неоднозначність при використанні суфіксів -ш- і -их- в сучасній розмовній мові, перешкоджає поширенню таких слів і закріпленню їх в літературній російській мові. Через це люди, які виступають за використання фемінітивів, часто відмовляються від суфіксів -іх- і -ш- на користь -к-, вважаючи його більш нейтральним. З іншого боку, використання суфікса -к- для фемінітивів критикується через омонімії цього суфікса: він також утворює зменшувально-пестливі іменники або скорочення словосполучень (финский ножфинка), що може надати фемінітивам з -к- небажані смисли .

Існує невелика кількість назв професій в жіночому роді, які не є похідними від назви тієї ж професії в чоловічому роді. Наприклад: «маникюрша» відбувається безпосередньо від слова «маникюр» (чоловіча форма «маникюрщик» утворена пізніше незалежно); «техничка» походить від визначення «техническая служащая», а не від професії «техник»; «прачка» від застарілого «прать».

У французькій мові[ред. | ред. код]

Фемінітіви у французькій мові були, але маргіналізовані, ними користувалися переважно феміністи і соціалісти.

Ліва газета Libération писала, наприклад, directress (директорка), а центристська Le Monde або права Le Figaro завжди використовували madame le directeur (жінка-директор) і ніколи не фемінізовували професії.

Але коли до влади прийшов лівий уряд, у складі якого було багато міністершу, то вони на дверях своїх кабінетів повісили таблички «Madame la ministre», так як у французькій мові слова фемінізується через артикль або закінчення, а часто і так, і так. А незабаром був ухвалений закон, який офіційно закріпив ці мовні і соціальні зміни.

З питань фемінітивів Французька академія мала негативну думку, називаючи «президенток» і «професорок» дурістю і надмірністю.. У французькій, як і в українській, є великий список професій, назви яких традиційно більше асоціюються з «чоловічими»: médecin (лікар), peintre (художник), gouverneur (губернатор), ministre (міністр). З недавнього часу французи стали вигадувати жіночі варіанти назви для таких професій, наприклад sénateur / sénatrice ( сенатор / сенаторка), або ж ставити артикль жіночого роду перед словом - la présidente.

Проте на владу думка академіків не мала ніякого вплину, і вживання фемінітивв на практиці часто розходилось з вказівками академії. Так, наприклад, Національна асамблея Франції ухвалила вказувати в жіночому роді всі пости, які займають жінки. У 2014 році депутата французького парламенту оштрафували на 1 378 євро за те, що він під час сесії звернувся до головуючої «Madame le président» (пані президент) замість регламентованого асамблеєю варіанту «Madame la présidente» (пані президентко).

Ще одна зміна у французькій мові, проведене на державному рівні, – відмова від звернення «мадемуазель». Цю форму вирішили не вживати, так як воно вказує на сімейний статус жінки (мадам - ​​заміжня жінка, а мадемуазель - незаміжня), в той час як для чоловіків такого розмежування немає. Пильна увага до сімейного статусу визнали дискримінує жінок, і в 2012 році після довгих дебатів і мітингів звернення «мадемузель» видалили з адміністративних форм. При цьому, як каже Надя Бірюкова, модернізація мови теж викликала протести: «Багато хто стверджував, що жінкам взагалі-то подобається, коли їх називають "мадемуазель". Але тепер в професійному світі це слово взагалі зникло.

У французькіій є аналогічна іспанській проблема з займенниками множини, де «elles» (вони) або «toutes» (все) використовуються для опису групи жінок, а «ils» (вони) або «tous» - для групи людей, в якій є хоча б один чоловік. Їй шукають різні способи вирішення. Лесбійський журнал Wel Wel Wel нагадує, що такий стан було введено лише в XVII столітті; граматик Бозе вказував на нього так: «Чолочий рід вважається більш шляхетним, ніж жіночий, в силу переваги чоловіка над жінкою». Редакція пропонує і застосовує на сторінках журналу звід більш «рівноправних» граматичних правил, що використовувалися в мові раніше. Наприклад, при перерахуванні узгодження відбувається не зі словом чоловічого роду - через «превалювання чоловічого над жіночим», – а з тим словом, яке при перерахуванні стоїть останнім. «Всупереч поширеній думці, такі правила не ускладнюють мову, а лише роблять її більш рівноправною.

У французькій мові для позначення жінки на певній посаді зазвичай використовується певний артикль: наприклад, la juge (суддійка) або la ministre (міністерка).

Іноді для фемінітіва у французькій мові потрібно додати суфікс -e: ami (друг) – amie (подруга); candidat (кандидат) – candidate (кандидатка); député (заступник) – députée (заступниця); avocat (адвокатка) – avocate (адвокатка); procureur (прокурор) – procureure (прокурорка). Також існують суфікси -esse, -ine: un maître (майстер) – une maîtresse (майстриня), héro (герой) – héroïne (героїня)

Також слід виділити sapeuse-pompière (пожежниця) замість sapeur-pompier (пожежник).

Раніше Французька академія, яка регулює вживання французької мови, відкидала створення нових фемінітивів. Однак на початку 2019 року Академія заявила, що немає нічого проти фемінітивів і визнала існування проблеми правильного вживання назв професій, титулів і посад, коли мова йде про жінок. Однак сьогодні вже навіть праві прихильники Марін Ле Пен активно використовують фемінітиви. Сталося це не відразу, але поступово фемінітіви стали нормою.

У чеській мові[ред. | ред. код]

У чеській мові існує кілька основних суфіксів, які творять фемінітиви. До них належать: -ka, -ice, -yně, -ová, -na, -anda[73].

Найпоширенішим суфіксом, як і в усіх слов'яських мовах, є суфікс -ka та його розширення -nk(a), -nk(a), -ovk(a), -ezk(a). Суфікс поєднується з словами чоловічого роду, запозиченими словами, а також мотивованими та невмотивованими іменниками. Їх можна використовувати для іменників чоловічого роду, що закінчуються суфіксом: -tel (наприклад, (učitel → učitelka), -č (prodavač → prodavačka), - / ář (lékař → lékařka), -ák (zpěvák → zpěvačka), -íř (malíř → malířka), -ec (cizinec → cizinka), -an (Jihlavan → Jihlavanka). Він також приєднується до іменників, що закінчуються на приголосну, наприклад referent → referentka, doktor → doktorka, inženýr → inženýrka.[74]

Суфікс -ka також може з'єднуватися з іноземним -log, наприклад sociolog → socioložka; filolog → filoložka. Фемінітиви в Чеській Республіці і є більш широко прийнятими, ніж у польській, де сьогодні вони вважаються нестандартними.[75]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Безпояско, Граматика, 1993
  2. Бабич
  3. а б в Воловенко, 2009
  4. Тараненко
  5. а б Архангельська, 2013
  6. а б Кислюк, 2013
  7. Архангельська, Термінний апарат... 2015
  8. Чуєшкова, 2016
  9. Брус, 2011
  10. Шевченко
  11. а б Архангельская
  12. Тараненко, Активізація..., 2016
  13. «…і в першому, і в другому випадку підходять до мови з позицій „ображеного“, їх бачення дискримінації носить суб'єктивний характер, про що свідчить кваліфікація однієї й тієї самої конструкції як дискримінативної і як нейтральної». А. Архангельская. Сексизм в языке: Мифы и реальность. — Оломоуц, 2011. — С. 97.
  14. «…на сьогодні немає комплексної праці, що відображала би історію фемінітивів української мови, і немає сформованої термінологічної бази для підготовки такої розвідки». Брус, 2009.
  15. «В українському мовознавстві, на жаль, відсутні комплексні дослідження засобів і способів мовної ідентифікації жінки в онтологічній перспективі й комплексні дослідження історичного характеру». Архангельская А. Сексизм в языке. С. 194.
  16. Брус М. П. Фемінітиви в українській мові ХІ – ХV ст. // “Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку (до 100-річчя від дня народження професора С. П. Самійленка)”: Всеукраїнська наукова конференція. – Запорізький національний університет, 2006. – 12–13 жовтня.
  17. Брус, 2009
  18. Семенюк, 2012
  19. «…але звичайно країна-донор, держава-агресор, досі фемінативи тут, без сумніву, фіксувалися помітно рідше» Тараненко, Словотворення…, 2015
  20. Валюх З. О. Словотвірна парадигматика іменника в українській мові. — К.; Полтава: АСМІ, 2005. — С. 177.
  21. а б Ковалик, 1962
  22. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови: Морфологія. Синтаксис, Донецьк, 2011, С. 148.
  23. Див.: Кочукова Н. Сучасні тенденції використання назв осіб жіночої статі у професійному та науковому мовленні // «Південний архів» (Збірник наукових праць. Філологічні науки), 2017, № 67, С. 37.
  24. Чак, с. 9
  25. Пономарів, с. 164
  26. а б Вихованець, с. 91
  27. А. Архангельская. Сексизм в языке: Мифы и реальность. — Оломоуц, 2011. — С. 270.
  28. Кислюк, 2013, с. 117-118
  29. Лексис Лаврентія Зизанія. Синоніма славеноросская. — К.: Наук. думка, 1964. — 259 с.
  30. Брус
  31. Семенюк
  32. На прикладі російської мови див.: Мучник И. П. Грамматические категории глагола и имени в современном русском литературном языке. М., 1971.
  33. Словник української мови / упор. Д. Яворницький — Катеринослав: Слово, 1920, Т.1: А-К
  34. Російсько-український словник ділової мови / упор. М. Дорошенко — Харків, 1930
  35. Див.: Єфремов С. О. Щоденники, 1923—1929. — К.: ЗАТ «Газета РАДА», 1997. — 848 с.
  36. Блог проф. Пономарева. 
  37. Блог проф. Пономарева: "мисткиня" і "біологиня". 
  38. Гендер-PRO 2: ГЕНДЕРНА ЛІНГВІСТИКА І ДИНАМІКА МОВНОЇ НОРМИ – GenderCultureCentre. genderculturecentre.org (uk). Процитовано 2017-04-20. 
  39. а б фей. Російсько-українські словники (uk). Правописний словник 1929р. Процитовано 2020-04-24. 
  40. «Справді, багатофункціональність слов'янських фемінізуючих суфіксальних формантів (за винятком пол. –i(y)ni, рос. –ин(я), укр. –ин(я), чеш. -yně) ускладнює процес появи в мові відмаскулінних фемінативів, омонімічних уже існуючим у мові іменам…». Архангельская Т., 2014, С. 128.
  41. «Варто зазначити, що похідні з формантом -ка часто мають експресивне забарвлення. Багато з них є одиницями розмовної лексики і носять відтінок зневажливості». Ліпич В. М., Правда Н. М. Нариси з історії українського словотворення (композитно-суфіксальна деривація іменників): монографія. — Бердянськ, 2016. — С. 66.
  42. Семенюк С. Формування словотвірної підсистеми назв самиць у новій українській мові // Українська мова. — 2012. — № 1. — С. 81-95.
  43. Тараненко, Словотворення..., 2015
  44. Пономарів, 2001
  45. Блог проф. Пономарева: "мисткиня" і "біологиня". 
  46. Воловенко І. В. Диференціація родової належності нових іменників на позначення осіб в українській літературній мові. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня к. філол. н. К., 2010.
  47. Архангельська, 2013, с. 298
  48. Нелюба, 2011
  49. Не́ньо, -ня, м. Отецъ, батюшка. Галиц. Желех. (Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко))
  50. Брус, 2001
  51. Денисенко Л. (30.11.2016). Інна Совсун: «Молодше покоління жінок у владі чоловіки продовжують сприймати як «дєвочєк»». povaha.org.ua. 
  52. «Багато жарґонізмів виникає в молодіжних колективах, зокрема в студентських та учнівських: (…) філологиня — „студентка філологічного факультету“ (…)» (Пономарів О., Сучасна українська мова, 2001).
  53. Савка Мар’яна. 2.11.2015 // Листи з Литви / Листи зі Львова. — Львів, 2015. — С. 14.
  54. Брус, 2009
  55. Семенюк, 2000
  56. Фекета, 1968
  57. Фекета, 1974
  58. Пономарів, 2001
  59. Гінзбург, 2012
  60. Нелюба, 2011
  61. Пузиренко, 2005
  62. Федурко, 2010
  63. Olena Masalitina. www.facebook.com (uk). Процитовано 2020-04-24. 
  64. Maria Shvedova. www.facebook.com (uk). Процитовано 2020-04-24. 
  65. Formanowicz, Magdalena; Bedynska, Sylwia; Cisłak, Aleksandra; Braun, Friederike; Sczesny, Sabine (2012-12-17). Side effects of gender-fair language: How feminine job titles influence the evaluation of female applicants. European Journal of Social Psychology 43 (1). с. 62–71. ISSN 0046-2772. doi:10.1002/ejsp.1924. Процитовано 2019-04-30. 
  66. Авраменко, с. 148
  67. Архангельська, 2013
  68. Архангельська, 2014
  69. «Вам не нравятся феминитивы? Тут вопрос в системе мышления». Эксперт объясняет, почему «психологиня» и «директорка» – это хорошо. citydog.by (ru). Процитовано 2020-11-03. 
  70. http://books.google.de/books?id=wnVfBwjsT1kC&pg=PA124
  71. https://elib.institutemvd.by/bitstream/MVD_NAM/4780/1/savchenko.pdf
  72. Slavica iuvenum XIV
  73. Přechylování. Internetová jazyková příručka (cs). Jazyková poradna ÚJČ AV ČR. Процитовано 2019-07-06. 
  74. Bohuslav Havránek; Alois Jedlička (2002). Stručná mluvnice česká.  Проігноровано невідомий параметр |s= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |miejsce= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |wydawca= (довідка);
  75. Ester Michejdová (2017). Etykieta językowa w polskim i czeskim dyskursie.  Проігноровано невідомий параметр |s= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |miejsce= (довідка)

Література[ред. | ред. код]

  • Авраменко О. 100 експрес-уроків української. — К., 2016. — 192 с.
  • Архангельская А. Сексизм в языке: Мифы и реальность. — Оломоуц, 2011. — 328 с.
  • Архангельська А. М. До проблеми словотвірної фемінізації в українській мові новітньої доби: традиція і сучасність // Мовознавство. — 2013. — № 6. — С. 27-40.
  • Архангельська А. М. До проблеми словотвірної фемінізації в українській мові новітньої доби: традиція і сучасність // Мовознавство. — 2014. — № 1. — С. 58-70.
  • Архангельська А. М. Неофемінативи як "гра за правилами порушення відомих правил" і проблеми перекладу // Наукові записки Національного університету "Острозька академія". Сер.: Філологічна. — 2013. — № 36. — С. 297-300.
  • Архангельська А. М. Фемінні інновації в новітньому українському назовництві // Мовознавство. — 2014. — № 3. — С. 34-50.
  • Архангельська А. М. Термінний апарат сучасної лінгвогендерології: проблеми і перспективи становлення // Людина. Комп'ютер. Комунікація: збірник наукових праць. — Національний університет Львівська політехніка, 2015. — С. 91-94.
  • Архангельская Т. Симметрия и асиметрия грамматической категории рода и семантической категории пола в славянских языках. — Оломоуц, 2014. — 232 с.
  • Бабич Н. Д. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник. — Чернівці, 2005. — 572 с.
  • Безпояско О. К.,. Граматика української мови. Морфологія: Підручник. — К. : Либідь, 1993. — С. 57-63.
  • Брус М. Загальні жіночі особові номінації в українській мові XVІ — XVІІ століть: словотвір і семантика / М. П. Брус: дис… канд. філол. наук : 10.02.01 / Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. — Івано-Франківськ, 2001. — 260 с.
  • Брус М. П. Словотвірна термінологічна база фемінітивної підсистеми української мови // Лінгвістичні студії : зб. наук. праць. — Донецьк : Донецький національний університет, 2011. — № 23. — С. 17-21.
  • Брус М. Фемінітиви української мови в переплетінні давніх і сучасних тенденцій // Вісник Львівського університету. — Львів : Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, 2009. — С. 61-69. — (Серія філологічна).
  • Вихованець І. Теоретична морфологія української мови. — К. : Пульсари, 2004. — С. 91.
  • Воловенко І. В. Семантико-граматичні ознаки фемінативів // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. — К., 2009. — № 5. — С. 279-282.
  • Гінзбург М. Професійні назви як дзеркало ґендерної рівності // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах. — К., 2012. — С. 7-27.
  • Керівниця, депутатка, президентка: 5 причин вживати фемінітиви. 26.12.2015. 
  • Кислюк Л. Жінка-космонавт чи космонавтка? // Культура слова. — 2013. — № 78. — С. 117-118.
  • Ковалик I. I. Словотворчий розряд суфіксальних загальних назв живих істот жіночої статі у східнослов‘янських мовах у порівнянні з іншими слов‘янськими мовами // Питання українського мовознавства. — Львів : Вид-во Львівського ун-ту, 1962. — Кн. 5. — С. 3-34.
  • Малахова О. Гендерночутлива мова vs дискурсивні влади: актуальні питання гендерної лінгвістики в Україні // Я. — 2015. — № 37. — С. 35-37.
  • Нелюба А. "Гендерна лінгвістика" і малопродуктивні словотворчі засоби // Лінгвістика: Зб. наук. праць. — Луганськ, 2011. — № 1. — С. 135-141.
  • Нелюба А. Інноваційні зрушення й тенденції в українському жіночому словотворі // Лінгвістика: Зб. наук. праць. — Луганськ, 2011. — № 2 (23). — С. 49-59.
  • Пономарів О. Д. Культура слова: Мовностилістичні поради. — К., 1999. — С. 272.
  • Пономарів О. Д. Сучасна українська мова: Підручник. — К. : Либідь, 2001.
  • Пузиренко Я. Агентивно-професійні назви осіб жіночої статі в лексикографічному описі та узусі : автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.15. — Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка, Ін-т філології. — К., 2005. — 21 с.
  • Семенюк С. Формування словотвірної системи іменників із модифікаційним значенням жіночої статі в новій українській мові : автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.01. — Запоріжжя, 2000. — 20 с.
  • Семенюк С. Формування словотвірної підсистеми назв самиць у новій українській мові // Українська мова. — 2012. — № 1. — С. 81-95.
  • Синчак О. Гендерована мова: вектори влади і впливу // Гендер для медій / М. Маєрчик, О. Плахотнік, Г. Ярманова. — К. : Критика, 2013. — С. 117-134.
  • Синчак О. За рівність мовну і позамовну // Спільне. — 2011.
  • Синчак О. Фемінітиви між молотом і кувалдою: як мова відображає гендерну сегрегацію на ринку праці // Спільне: журнал соціальної критики. — 2013. — № 3. — С. 86-88.
  • Синчак О. Як мова вбиває експерток // Критика. — 2011. — № 11-12 (169-170). — С. 33-35.
  • Словник генднрних термінів; Шевченко З. В. Словник ґендерних термінів. — Черкаси, 2016. — 336 с.
  • Словотворчість незалежної України. 1991—2011: Словник / Укладач А. Нелюба. — Х.: Харківське історико-філологічне товариство, 2012. — 608 с.
  • Тараненко О. О. Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець ХХ — ХХІ ст.). — К., 2015. — 248 с.
  • Тараненко О. О. Словотворення української мови в аспекті її сучасних системно-нормотворчих тенденцій (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) // Мовознавство. — 2015. — № 1. — С. 3-32.
  • Тараненко О. О. Активізація тенденцій до аналітизму versus до синтетизму в сучасній українській літературній мові (кінець XX -початок XXI ст.) // Мовознавство. — 2016. — № 6. — С. 3-22.
  • Федурко М. Словотвірна морфонологія українських фемінативів у лінгвокультурологічному аспекті : доповіді ХІІ Міжнародної наукової конференції Комісії зі слов’янського словотворення при Міжнародному комітеті славістів (25-28 травня 2010 р., Київ, Україна) / Упор. та наукове ред. Н. Ф. Клименко і Є. А. Карпіловської // Відображення історії та культури народу в словотворенні. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010. — С. 433-442.
  • Фекета І. Жіночі особові назви в українській мові. (Творення і вживання) : дис. … канд. філол. наук : 10.02.02. — Ужгородський національний університет. — Ужгород, 1968. — 369 с.
  • Фекета І. Особливості творення назв осіб жіночої статі // Українська мова і література в школі. — 1974. — № 4. — С. 77–79.
  • Фекета І. Розвиток жіночих особових назв у сучасній українській мові // Мовознавство. — 1975. — № 2. — С. 21-25.
  • Фекета І. Фемінізуючі суфікси української мови // Матеріали ХХІ наукової конференції Ужгородського державного університету (Серія «Філологія»). — К., 1967. — С. 105-110.
  • Чак Є. Д. Чи правильно ми говоримо?. — К. : Освіта, 1997. — 239 с.
  • Чуєшкова О. Становлення терміносистеми гендерної лінгвістики // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія: Проблеми української термінології. — Львів, 2016. — № 842. — С. 161–164.
  • Formanowicz M. et al. Side effects of gender-fair language: How feminine job titles influence the evaluation of female applicants // European Journal of Social Psychology. — 2013. — № 43. — С. 62–71.
  • Merkel E. The two faces of gender-fair language. — Università degli Studi di Padova. — 2013.
  • Motschenbacher H. A poststructuralist approach to structural gender linguistics: Initial considerations.. — Gender, Language and the Periphery: Grammatical and Social Gender from the Margins. — Amsterdam, 2016. — С. 65–88.