Відмінності між версіями «Фердинандо I Медічі»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Рядок 26: Рядок 26:
 
* Hibbert, Christopher (1979). «XXI». In Pelican History of Art. The Rise and Fall of the House of Medici. Penguin Books Ltd. pp. 279–281.
 
* Hibbert, Christopher (1979). «XXI». In Pelican History of Art. The Rise and Fall of the House of Medici. Penguin Books Ltd. pp. 279–281.
   
  +
{{нормативний контроль}}
{{commons|Ferdinando I de' Medici, Grand Duke of Tuscany|Фердинандо I Медічі}}
 
   
 
{{DEFAULTSORT:Медічі, Фердинандо}}
 
{{DEFAULTSORT:Медічі, Фердинандо}}

Версія за 03:50, 14 вересня 2019

Фердинандо I Медічі
італ. Ferdinando I de' Medici
S Pulzone Fernando I de Medicis Uffizi 1590.jpg
Народився 30 липня 1549[1]
Флоренція, Флорентійське герцоґство
Помер 7 лютого 1609(1609-02-07)[2] (59 років)
Флоренція, Італія
Поховання Базиліка Сан-Лоренцо
Діяльність католицький священик
Титул Герцог
Посада Кардинал-диякон
Конфесія Римо-католицька церква
Рід Медічі
Батько Козімо I Медічі
Мати Елеонора Толедська
Брати, сестри
У шлюбі з Крістіна Лотаринзька[3]
Діти Козімо II Медічі, Марія Маддалена Медічі[d], Катерина Медічі, Карло Медічі[d], Клаудія де Медічі, Лоренцо Медічі[d], Елеонора Медічі[d], Франческо Фердинандо Медічі[d] і Філіппіно Медічі[d]
Coat of arms of Medici.svg

Фердинандо I Медічі (італ. Ferdinando (Fernando) de' Medici, 30 липня 1549(15490730), Флоренція — 7 лютого 1609, Флоренція) — 3-й великий герцоґ Тосканський з 1587 до 1609 року. Правив після свого брата Франческо I Медічі.

Життєпис

Народився у Флоренції. Був сином Козімо I Медічі. Батько вирішив, що він зробить кар'єру у церкві. Тому у 1562 році Фердинандо став кардиналом. При цьому він брав активну участь у політичному житті Тоскани. У 1587 році його брата, Франческо, було отруєно. За однією з версій за цим стояв Фердинандо. Після загибелі свого брата, останній домігся зняття з себе духовного сану й став новим великим герцогом Тосканським.

Багато в чому він проводив відмінну від брата політику. Всередині країні Фердинандо намагався вгамувати пристрасті, був менш тиранічним ніж його батько і брат. На зовнішній арені зробив кроки, щоб відновити вагу й вплив Тосканської держави. До того ж, він сприяв розвитку торгівлі та промисловості. За його часів значно піднявся рівень економіки. Фердинандо видав накази щодо терпимості відносно єретиків та євреїв. У 1592 році надав прихисток у Ліворно для іспанських євреїв, що втекли з Піренейського півострова. За наказом Фердинандо I були проведені значні іригаційні роботи, які покращили сільське господарство країни.

У зовнішній політиці дії Фердинандо були спрямовані на пошук інших союзників, окрім Іспанії та Священної Римської імперії. У 1589 році він встановив контакти з претендентом на французьку корону Генріхом IV Бурбоном, а у 1600 році видав за нього свою небогу Марію.

При цьому Фердинандо I намагався зберігти гарні стосунки і з Іспанією. Так, він багато в чому допоміг Філіпу III, королю Іспанії, у його боротьбі з алжирськими піратами. Водночас Фердинандо мріяв сторити власну імперію на північному узбережжі Африки. Після невдачі цього плану у 1608 році була спрямована експедиція у Південну Америку. Тут в районі ріки Амазонки великий герцог хотів започаткувати нову колонію. Проте й ці задуми не здійнилися.

Родина

Дружина — Христина (1565—1637), донька Карла III, герцога Лотаринзького

Діти:

  • Козімо (1590—1621), чоловік Марії Маддалени, сестри імператора Священної Римської імперії Фердинанда II Габсбурга
  • Катерина (1593—1629), дружина Фердинандо, герцога Мантуї
  • Клод (1604—1648), дружина Фредеріко делла Ровере (1 раз), ерцгерцога Леопольда Габсбурга (2 раз)

Примітки

Джерела

  • Hibbert, Christopher (1979). «XXI». In Pelican History of Art. The Rise and Fall of the House of Medici. Penguin Books Ltd. pp. 279–281.