Фетишизм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Статті на тему
Традиційна релігія

Aum
Ключові поняття

Бог · Богиня-мати · Боги
Ворожіння  · Жертвопринесення
Потойбічний світ  ·  Золота доба  ·  Ініціація
Небесна сфера  · Світове дерево  ·  Міф · Монотеїзм
Політеїзм · Сакральне · Священні камені
Синкретизм  ·  Таємні товариства

Найдавніші форми релігійності

Анімізм  ·  Зоолатрія  ·  Культ предків
Культ коня  ·  Магія · Полідоксія
Тотемізм · Фетишизм  ·  Шаманізм

Історичні ареали

Азія (Бон · Буддизм · Ведизм
Гіндукушська релігія · Даосизм · Джайнізм
Індуїзм · Мусок · Синто · Тенгріанство)

Африка (Стародавній Єгипет · Центральна та Південна Африка)
Близький Схід і Середземномор'я (Зороастризм · Іслам · Юдаїзм · Християнство · Язичництво)
Доколумбова Америка
Дохристиянська Європа (Германці · Стародавня Вірменія · Стародавня Греція · Кельти · Слов'яни)

Служителі культу

Брагман · Волхв · Друїд
Жрець · Імам · Коген
Лама · Маг · Мобед
Чернець · Оракул · Священик · Шаман

Надприродні сутності

Албасти · Янгол · Асура
Демон · Джин · Дух
Сатана · Дева · Вовкулака
Привид · Чорт · Ельфи

Фетиши́зм (фр. fetichisme) — одна з ранніх форм релігійних вірувань, що виявляється в поклонінні предметам неживої природи — фетишам, які уявляються наділеними чудодійною силою; приписування речам самим по собі специфічно соціальних властивостей і внаслідок цього надприродних особливостей[1]. В психології під фетишизмом розуміється сексуальний потяг до частин тіла окрім статевих органів, або предметів, з ними пов'язаних. В переносному значенні фетишизм — ірраціональна захопленість чим-небудь[2][3].

Характеристики фетишизму[ред. | ред. код]

Скульптура-фетиш конго

Фетишем може стати будь-який предмет, що вразив уяву людини: камінь незвичної форми, шматок дерева, частини тіла (зуби, ікла, шматочки шкіри, висушені лапки, кістки і т. д.). Фетишем іноді є частина чогось великого: наприклад, камінь з шанованої гори, шматочок священного дерева або зображення шанованої тварини. Фетишем може бути і зображенням предмета шанування. Особлива група фетишів пов'язана з поширеним у багатьох народів світу культом предків. Їх зображення стають фетишами, яким поклоняються. Іноді це ідоли — людиноподібні фігурки з дерева, каменю, глини.

Нерідко фетишем виявляється випадково обраний предмет. І, якщо його власника супроводжувала удача, значить, фетиш має магічну силу. В іншому випадку його замінювали іншим. У деяких народів існував звичай дякувати, а іноді і карати фетиші.

Яскравим прикладом фетишизму у сьогоденні є носіння різноманітних амулетів, оберегів, ідолів, тощо. За твердженням деяких вчених, релігійний фетишизм існує в сучасному світі у вигляді культу мощей в християнстві і буддизмі, та в ісламі у шануванні Чорного каменя[4][5].

До наших днів дійшло безліч фетишів у формі амулетів-оберегів. Амулетом слугує предмет, якому приписуються магічні властивості відвертати від людини нещастя і приносити успіх. Амулет-оберіг має оберігати свого власника.

Вираженим проявом фетишизму в сучасному суспільстві є товарний фетишизм - наділення товарів надприродними силами, що збільшує їхню вартість.

Історія досліджень[ред. | ред. код]

Черепи-фетиші в Беніні

Поняття про фетишизм виникло під час того, як португальці звернули увагу на те, з якою повагою у Західній Африці відносились до деяких предметів, наприклад дерев, рослин, каміння, кістяних залишків тварин і т. ін., вони досить вдало порівняли ці предмети з добре відомими їм амулетами або талісманами, і назвали їх «fitico», або «чарами», словом, яке походить від латинського «factitius», тобто «магічно майстерний».[6]

Відомий історик XVIII ст. Шарль де Бросс, будучи враженим описом поклоніння африканців різним буденним предметам, ввів у вживання слово «фетишизм» у вигляді загального описового терміна. Огюст Конт скористався ним у своїй теорії еволюції релігії, де фетишизм розглядається як перша (найбільш примітивна) стадія, а за ним йдуть політеїзм та монотеїзм.

Теорія фетишизму була висунута в кінці вісімнадцятого століття В. Ф. Гегелем в лекціях з філософії історії. Згідно із ствердженнями Гегеля, африканці були не в змозі абстрактно мислити, їх ідеї та дії регулювались імпульсами, а отже фетишем міг бути будь-який об'єкт, який був насичений уявними силами.[7]

У XIX і XX столітті, Е. Тайлор і Мак-Леннан, історики релігії, вважали, що концепція фетишизму сприяла відволіканню уваги від відносин між людьми і Богом, аби натомість зосередитися на відносинах між людьми і матеріальними об'єктами, і що це в свою чергу дозволяло визначати помилкові пояснення причин для природних явищ. Це вони бачили як центральну проблему в історичному та соціологічному плані.

Карл Маркс вважав, що релігійний фетишизм з розвитком суспільних відносин розвивається у світський, зокрема товарний, коли товари стають священними предметами, коли їм приписуються магічні властивості[8].

Практика[ред. | ред. код]

Теоретично, фетишизм присутній майже у всіх релігіях, але використання концепції у вивченні релігії походить від дослідження традиційних західноафриканських релігійних вірувань, а також від релігії вуду, яка в свою чергу походить від тих вірувань.

Фетишизм широко використовувався в індіанській релігії та практиці. Наприклад, ведмідь представляв шамана, гірський лев був воїном, вовк був дослідником.[9]

Фетишизм у Стародавній Греції охоплює всі області дійсності. В першу чергу, серед фетишів ми знаходимо богів і героїв у вигляді необроблених, грубих, дерев'яних або кам'яних предметів.[10] Такими були: богиня Латона на Делосі у вигляді поліна, Геракл у вигляді каменю. Фетишами ставали і предмети, які були виготовлені людиною, наприклад, щит Ахілла, який пізніше зцілив героя Телефа. Значення фетишу мали і рослини. Так, виноградна лоза і плющ були фетишами Діоніса, і сам бог часто називався «Плющем».

Що стосується самої людини, то її органи — серце, діафрагма, нирки, очі, волосся, кров, слина — спочатку розумілись не як носителі душі, але як сама душа у матеріальному вигляді, тобто фетиш. У Гомера, наприклад, діафрагма розуміється як суб'єкт, як усвідомлююче себе «Я». Разом з кров'ю душа покидає тіло.[11]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Античная литература: Учеб. для студентов пед. ин-тов по спец. № 2101 «Рус. яз. и лит.» / А. Ф. Лосев, Г. А. Сонкина, А. А. Тахо-Годи и др.; Под ред. А. А. Тахо-Годи. — 4-е изд., дораб. — М.: Просвещение, 1986. — С.16
  • Animals: fact and folklore, New Mexico Magazine, August 2008, pp. 56-63
  • MacGaffey, Wyatt (0993). Astonishment & Power, The Eyes of Understanding: Kongo Minkisi. National Museum of African Art.
  • Тайлор Э. Б. Первобытная культура. М., 1989.

Література[ред. | ред. код]

  • В. Бушанський. Фетишизм політичний // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.748 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Тофтул, М. Г. (2014). Сучасний словник з етики. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка. с. 367. 
  2. Definition of FETISHISM. www.merriam-webster.com (en). Процитовано 2019-07-16. 
  3. Definition of fetish | Dictionary.com. www.dictionary.com (en). Процитовано 2019-07-16. 
  4. Чайковский А. Е., Капочкина Н. А., Кудрявцев М. С. — История религий: Учебное пособие. Глава 1. Архівовано 21 August 2017[Дата не збігається] у Wayback Machine. «Проявления фетишизма есть и теперь, например, культ святых мощей в христианстве и почитание Чёрного Камня в храме Кааба приверженцами ислама»
  5. Кононенко Б. И. — Большой толковый словарь по культурологии: Фетишизм
  6. Тайлор Э. Б. Первобытная культура. М., 1989. С. 330.
  7. MacGaffey, Wyatt (0993). Astonishment & Power, The Eyes of Understanding: Kongo Minkisi. National Museum of African Art.
  8. Маркс, К.; Энгельс, Ф. (1960). Сочинения, 2 изд. 23. Издательство политической литературы. с. 82. 
  9. "Animals: fact and folklore, " New Mexico Magazine, August 2008, pp. 56-63
  10. Античная литература: Учеб. для студентов пед. ин-тов по спец. № 2101 «Рус. яз. и лит.» / А. Ф. Лосев, Г. А. Сонкина, А. А. Тахо-Годи и др.; Под ред. А. А. Тахо-Годи. — 4-е изд., дораб. — М.: Просвещение, 1986. — С.16
  11. Античная литература: Учеб. для студентов пед. ин-тов по спец. № 2101 «Рус. яз. и лит.» / А. Ф. Лосев, Г. А. Сонкина, А. А. Тахо-Годи и др.; Под ред. А. А. Тахо-Годи. — 4-е изд., дораб. — М.: Просвещение, 1986. — С.16