Відмінності між версіями «Флорентійська унія»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м (Вилучення посилання на плагіат за результатами обговорення)
Рядок 1: Рядок 1:
 
[[Файл:Union 1439.jpg|міні|праворуч|250пкс|<center>Папа [[Євгеній IV]]: [[Папська булла|булла]] унії між латинською і грецькою церквами, видана на соборі у Флоренції 1439, двомовна, з підписом Візантійського імператора</center>]]
 
[[Файл:Union 1439.jpg|міні|праворуч|250пкс|<center>Папа [[Євгеній IV]]: [[Папська булла|булла]] унії між латинською і грецькою церквами, видана на соборі у Флоренції 1439, двомовна, з підписом Візантійського імператора</center>]]
'''Флорентійська унія''', укладена на соборі в [[Флоренція|Флоренції]] [[1439]] між східною та західною (Римською) церквами. [[Візантійська імперія|Візантійський]] імператор [[Іоанн VIII Палеолог]] був зацікавлений в унії з політичних причин (загроза османів), хоч були між грецькими ієрархами такі, що хотіли унії з релігійних мотивів (патріарх [[Йосиф II (патріарх Константинопольський)|Йосиф II]], архіепископ [[Віссаріон Нікейський|Віссаріон]] й інші). Сподівана військова допомога Заходу проти османів не була дана, і тому Флорентійська унія у Візантії не мала успіхів.
+
'''Флорентійська унія'''&nbsp;— [[Унія|унія]], укладена на соборі в [[Флоренція|Флоренції]] [[1439]] між східною та західною (Римською) церквами.
  +
  +
== Історія ==
  +
  +
[[Візантійська імперія|Візантійський]] імператор [[Іоанн VIII Палеолог]] був зацікавлений в унії з політичних причин (загроза османів), хоч були між грецькими ієрархами такі, що хотіли унії з релігійних мотивів (патріарх [[Йосиф II (патріарх Константинопольський)|Йосиф II]], архіепископ [[Віссаріон Нікейський|Віссаріон]] й інші). Сподівана військова допомога Заходу проти османів не була дана, і тому Флорентійська унія у Візантії не мала успіхів.
  +
  +
== Флорентійська унія і [[Київська митрополія]] ==
   
 
Визначним діячем Флорентійської унії був київський митрополит [[Ісидор (митрополит Київський)|Ісидор]], який на [[Фераро-Флорентійський собор|Ферраро-Флорентійському соборі]] представляв Церкву Руси. Повернувшися до Москви (тодішній осідок київської митрополії), Ісидор наразився на опір московського Великого князя і духовенства; його заходи не дістали підтримки також серед польської ієрархії. Проте київський князь [[Олелько Володимирович|Олександер Олелько Володимирович]] ставився прихильно до Флорентійської унії. Ісидор, не маючи ширшої підтримки, залишив Русь і жив у Римі. Важливим наслідком Флорентійської унії був поділ Київської митрополії на московську і українсько-білоруську. В останній впливи Флорентійської унії частково тривали до 1501. Умови Флорентійської унії стали підставою для [[Берестейська унія|Берестейської унії]] 1596.
 
Визначним діячем Флорентійської унії був київський митрополит [[Ісидор (митрополит Київський)|Ісидор]], який на [[Фераро-Флорентійський собор|Ферраро-Флорентійському соборі]] представляв Церкву Руси. Повернувшися до Москви (тодішній осідок київської митрополії), Ісидор наразився на опір московського Великого князя і духовенства; його заходи не дістали підтримки також серед польської ієрархії. Проте київський князь [[Олелько Володимирович|Олександер Олелько Володимирович]] ставився прихильно до Флорентійської унії. Ісидор, не маючи ширшої підтримки, залишив Русь і жив у Римі. Важливим наслідком Флорентійської унії був поділ Київської митрополії на московську і українсько-білоруську. В останній впливи Флорентійської унії частково тривали до 1501. Умови Флорентійської унії стали підставою для [[Берестейська унія|Берестейської унії]] 1596.
Рядок 17: Рядок 23:
 
* {{ЕУ}}
 
* {{ЕУ}}
 
* ''В.&nbsp;Є.&nbsp;Зема.'' [http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1359-9/978-966-00-1359-9.pdf Флорентійська церковна унія] // {{ЕІУ|10|307}}
 
* ''В.&nbsp;Є.&nbsp;Зема.'' [http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1359-9/978-966-00-1359-9.pdf Флорентійська церковна унія] // {{ЕІУ|10|307}}
  +
==Посилання==
+
== Посилання ==
 
[[Категорія:Історія Церкви]]
 
[[Категорія:Історія Церкви]]
 
[[Категорія:Історія католицтва]]
 
[[Категорія:Історія католицтва]]

Версія за 16:42, 4 лютого 2019

Папа Євгеній IV: булла унії між латинською і грецькою церквами, видана на соборі у Флоренції 1439, двомовна, з підписом Візантійського імператора

Флорентійська унія — унія, укладена на соборі в Флоренції 1439 між східною та західною (Римською) церквами.

Історія

Візантійський імператор Іоанн VIII Палеолог був зацікавлений в унії з політичних причин (загроза османів), хоч були між грецькими ієрархами такі, що хотіли унії з релігійних мотивів (патріарх Йосиф II, архіепископ Віссаріон й інші). Сподівана військова допомога Заходу проти османів не була дана, і тому Флорентійська унія у Візантії не мала успіхів.

Флорентійська унія і Київська митрополія

Визначним діячем Флорентійської унії був київський митрополит Ісидор, який на Ферраро-Флорентійському соборі представляв Церкву Руси. Повернувшися до Москви (тодішній осідок київської митрополії), Ісидор наразився на опір московського Великого князя і духовенства; його заходи не дістали підтримки також серед польської ієрархії. Проте київський князь Олександер Олелько Володимирович ставився прихильно до Флорентійської унії. Ісидор, не маючи ширшої підтримки, залишив Русь і жив у Римі. Важливим наслідком Флорентійської унії був поділ Київської митрополії на московську і українсько-білоруську. В останній впливи Флорентійської унії частково тривали до 1501. Умови Флорентійської унії стали підставою для Берестейської унії 1596.

Під приводом відмови від унії у Великому князівстві Московському відбулося творення окремої, автокефальної Церкви, яка не мала зовнішнього підпорядкування ані Римові, ані Константинополю. Під тиском великого князя московського Василія II Васильовича, начебто прихильного спочатку до проведення соборів у Феррарі й Флоренції, у Москві 1448 відбулося обрання московським митрополитом рязанського єпископа Йони. Територія Київської митрополії обмежилася єпархіями, що перебували у складі Великого князівства Литовського і Королівства Польського. У наступні десятиліття після укладення унії мали місце спроби переговорів про відновлення унії, принаймні на локальному рівні, вже після падіння Константинополя. Таким є лист єпископа Мисаїла та знаті ВКЛ до Папи Римського Сикста IV (1476). Новгородська архієпархія, а також єпархії, які перебували на теренах Московії, відмовилися від унії, що підкріплювалося низкою антиунійних творів. Звернення до дискусій, ухвал і подій, пов'язаних з Флорентійською церковною унією, справило неабиякий вплив на міжконфесійну полеміку кінця XVI—XVII ст[1].

Див. також

Примітки

  1. Енциклопедія історії України

Література

Посилання