Відмінності між версіями «Флоріан Неуважний»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
(доповнення, джерела)
(доповнення)
Рядок 5: Рядок 5:
 
== Біографічні дані ==
 
== Біографічні дані ==
   
Флоріан Неуважний народився в сім'ї робітника. У [[1949]] році вступив на філологічний факультет [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського університету]] (спеціальність&nbsp;— російська філологія). Слухав лекції, зокрема, [[Білецький Олександр Іванович|Олександра Білецького]], [[Маслов Василь Іванович|Василя Маслова]], [[Назаревський Олександр Адріанович|Олександра Назаревського]] і [[Шамрай Агапій Пилипович|Агапія Шамрая]]. Працював у студентському науковому гуртку, яким тоді керував [[Булаховський Леонід Арсенійович|Леонід Булаховський]]<ref name="Віт">[http://www.ursr.org/vitchyzna/89/04/html/201.html Оксана Мельниченко.
+
Флоріан Неуважний народився в сім'ї робітника. У [[1949]] році вступив на філологічний факультет [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського університету]] (спеціальність&nbsp;— російська філологія). Слухав лекції, зокрема, [[Білецький Олександр Іванович|Олександра Білецького]], [[Маслов Василь Іванович|Василя Маслова]], [[Назаревський Олександр Адріанович|Олександра Назаревського]] і [[Шамрай Агапій Пилипович|Агапія Шамрая]]. Працював у студентському науковому гуртку, яким тоді керував [[Булаховський Леонід Арсенійович|Леонід Булаховський]]<ref name="Віт">[http://www.ursr.org/vitchyzna/89/04/html/201.html] Оксана Мельниченко.
«Наш повпред&nbsp;— Флоріан Неуважний». Журнал «Вітчизна», 1989, №&nbsp;4, с. 200—203]</ref>. Флоріан Неуважний учився разом із [[Володимир Короткевич|Володимиром Короткевичем]], приятелював із ним довгі роки<ref>[http://www.uladzimir-karatkevich.com/bibl/bel/pismo/2.html Білоруський літературний сайт Володимира Короткевича «Быў. Ёсць. Буду.»]</ref>. Флоріан Неуважний був відомий славіст, спеціалізувався на східнослов'янських літературах. Написав монографії про [[Маяковський|Маяковського]], [[Еренбург]]а. Автор численних статей про Янку Купалу, Якуба Коласа, Василя Бикова, Максима Танка, Володимира Короткевича і ін. Перекладав польською мовою українську, білоруську та російську прозу і поезію. Видав у своєму перекладі антологію поезії цих трьох народів «На тій землі» (1998).
+
«Наш повпред&nbsp;— Флоріан Неуважний». Журнал «Вітчизна», 1989, №&nbsp;4, с. 200—203</ref>. Флоріан Неуважний учився разом із [[Володимир Короткевич|Володимиром Короткевичем]], приятелював із ним довгі роки<ref>[http://www.uladzimir-karatkevich.com/bibl/bel/pismo/2.html Білоруський літературний сайт Володимира Короткевича «Быў. Ёсць. Буду.»]</ref>. Ще студентом опублікував свою першу наукову працю&nbsp;— «Сатиричне зображення буржуазних дипломатів і політиків у творах Маяковського 1922—1923 років» (XVIII збірник «Студентські праці КДУ»). Закінчив університет у 1954 році, захистивши дипломну роботу про творчість Володимира Маяковського. Згодом стажувався в тому ж таки виші, під керівництвом Олександра Білецького написав кандидатську дисертацію&nbsp;— теж про творчість Маяковського. Офіційними опонентами на її успішному захисті були [[Максим Рильський]] і [[Григорій Вервес]]. Про ті часи Флоріан Неуважний згадував:
  +
{|
  +
|style="background:#eeffdd;"|<blockquote>Це був дуже важливий період у моєму житті… Не лише тому, що я набув навичок до самостійної наукової роботи. Не менш важливими стали для мене особисті знайомства з представниками української науки й літератури. Професор Білецький був видатною особистістю. В його домі збиралися провідні представники творчої інтелігенції Києва, і я саме там познайомився з Максимом Рильським… На авторських вечорах я познайомився також з Володимиром Сосюрою, Павлом Тичиною та іншими поетами. Коло моїх знайомих розширювалося. Познайомився я і з цілою плеядою молодих талановитих поетів (сьогодні це вже люди з великим літературним багажем)&nbsp;— Іваном Драчем, Ліною Костенко, Віталієм Коротичем, Миколою Вінграновським, Валерієм Шевчуком (чудовим перекладачем К.-І. Галчинського українською мовою), Юрієм Щербаком&nbsp;— лікарем за фахом і поетом за покликанням. Ці знайомства і дружба витримали випробування часом… Зустрічаємося ми часто, майже щорічно, а крім того, я перекладаю їхні твори, зокрема перший том І. Драча «Земля і слово», «Хроніку міста Ярополя» Ю. Щербака, збірку віршів В. Коротича «Дзеркало» і, нарешті, «Суть речей» Д. Павличка, великого друга польського народу і популяризатора творчості Ярослава Івашкевича в Україні<ref name="Віт"></ref>.</blockquote>
  +
|}
  +
Флоріан Неуважний був відомий славіст, спеціалізувався на східнослов'янських літературах. Написав монографії про [[Маяковський|Маяковського]], [[Еренбург]]а. Досліджував творчість [[Федір Тютчев|Федора Тютчева]], [[Костянтин Паустовський|Костянтина Паустовського]], [[Юрій Тинянов|Юрія Тинянова]], [[Панова Віра Федорівна|Віри Панової]] і [[Бондарев Юрій Васильович|Юрія Бондарева]]. Автор численних розвідок про [[Янка Купала|Янку Купалу]], [[Якуб Колас|Якуба Коласа]], Володимира Короткевича, [[Василь Биков|Василя Бикова]], [[Янка Бриль|Янки Бриля]], [[Ригор Барадулін|Ригора Барадуліна]] й [[Максим Танк|Максима Танка]]. За прихильність до творчости останнього з цих письменників Неуважний дістав жартівливе прізвисько «передовий танколог»<ref name="Віт"></ref>. Публікував статті про творчість [[Павло Грабовський|Павла Грабовського]], [[Іван Котляревський|Івана Котляревського]], [[Мирослав Ірчан|Мирослава Ірчана]], [[Леся Українка|Лесі Українки]] й&nbsp;— особливо ґрунтовно&nbsp;— [[Павло Тичина|Павла Тичини]]. Перекладав польською мовою українську, білоруську та російську прозу і поезію. Видав у своєму перекладі антологію поезії цих трьох народів «На тій землі» (1998). Переклав українською поему [[Томас Стернз Еліот|Томаса Стернза Еліота]] «Видовбані люди» (''The Hollow Men'').
   
 
[[1983]] року Флоріан Неуважний увійшов у склад Національної ради Товариства польсько-радянської дружби. Був головою товариства «Варшава&nbsp;— Київ», а також очолював фонд «Slavica Orientalia», який сприяв проведенню наукових досліджень літератури східнослов'янських народів, видавав художні твори цієї літератури, організовував культурно-науковий обмін з [[Латвія|Латвією]], [[Естонія|Естонією]] та [[Росія|Росією]] й скликав міжнародні науково-теоретичні конференції.<ref>[http://firma.riv.pl/krs/0000109792.html Сайт фонду «Slavica Orientalia»]</ref><ref>[http://bazy.ngo.pl/search/info.asp?id=45792 Дані про фонд «Slavica Orientalia» на сайті ngo.pl]</ref>
 
[[1983]] року Флоріан Неуважний увійшов у склад Національної ради Товариства польсько-радянської дружби. Був головою товариства «Варшава&nbsp;— Київ», а також очолював фонд «Slavica Orientalia», який сприяв проведенню наукових досліджень літератури східнослов'янських народів, видавав художні твори цієї літератури, організовував культурно-науковий обмін з [[Латвія|Латвією]], [[Естонія|Естонією]] та [[Росія|Росією]] й скликав міжнародні науково-теоретичні конференції.<ref>[http://firma.riv.pl/krs/0000109792.html Сайт фонду «Slavica Orientalia»]</ref><ref>[http://bazy.ngo.pl/search/info.asp?id=45792 Дані про фонд «Slavica Orientalia» на сайті ngo.pl]</ref>
   
  +
У липні 2005 року Флоріан Неуважний став кавалером Командорського Хреста [[Орден Відродження Польщі|Ордена Відродження Польщі]]<ref>[http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WMP20050730996 M.P. 2005 nr 73 poz. 996]</ref>.
У січні [[2008]]-го президент України [[Ющенко Віктор Андрійович|Віктор Ющенко]] нагородив Флоріана Неуважного [[Орден «За заслуги» (Україна)|орденом «За заслуги»]] III ступеня за популяризацію доробку української культури у світі<ref name="president.gov.ua">{{cite web|url=http://www.president.gov.ua/documents/7319.html|title=''Указ Президента України № 33/2008''|publisher=president.gov.ua|archiveurl=http://www.webcitation.org/6I4NPC33I|archivedate=2013-07-13}}</ref>.
 
  +
 
У січні [[2008]]-го президент України [[Ющенко Віктор Андрійович|Віктор Ющенко]] нагородив Флоріана Неуважного [[Орден «За заслуги» (Україна)|орденом «За заслуги»]] III ступеня&nbsp;— за популяризацію доробку української культури у світі<ref name="president.gov.ua">{{cite web|url=http://www.president.gov.ua/documents/7319.html|title=''Указ Президента України № 33/2008''|publisher=president.gov.ua|archiveurl=http://www.webcitation.org/6I4NPC33I|archivedate=2013-07-13}}</ref>.
   
 
Флоріан Неуважний похований на Військовому кладовищі на Повонзках, що у Варшаві.
 
Флоріан Неуважний похований на Військовому кладовищі на Повонзках, що у Варшаві.
   
 
== Публікації ==
 
== Публікації ==
 
 
* 1965: ''Włodzimierz Majakowski''&nbsp;— «Володимир Маяковський»
 
* 1965: ''Włodzimierz Majakowski''&nbsp;— «Володимир Маяковський»
 
* 1966: ''Ilja Erenburg''&nbsp;— «Ілля Еренбург»
 
* 1966: ''Ilja Erenburg''&nbsp;— «Ілля Еренбург»
Рядок 22: Рядок 27:
 
* 1980: ''Okno w nieskończoność: antologia opowiadań fantastycznonaukowych pisarzy radzieckich''&nbsp;— «Вікно в безконечність»&nbsp;— антологія науково-фантастичних оповідань радянських письменників
 
* 1980: ''Okno w nieskończoność: antologia opowiadań fantastycznonaukowych pisarzy radzieckich''&nbsp;— «Вікно в безконечність»&nbsp;— антологія науково-фантастичних оповідань радянських письменників
 
* 1988: ''Okno otwarte na sad. Antologia współczesnej poezji radzieckiej'' (wybór, słowo wst. i noty o autorach)&nbsp;— «Вікно, відчинене в сад. Антологія сучасної радянської поезії» (упорядкування, вступ і примітки про авторів]
 
* 1988: ''Okno otwarte na sad. Antologia współczesnej poezji radzieckiej'' (wybór, słowo wst. i noty o autorach)&nbsp;— «Вікно, відчинене в сад. Антологія сучасної радянської поезії» (упорядкування, вступ і примітки про авторів]
* 1990: ''Видовбані люди''&nbsp;— переклад поеми [[Томас Стернз Еліот|Томаса Стернза Еліота]] «The Hollow Men». Томас Стернз Еліот. ''Вибране''.&nbsp;— К: Дніпро, 1990. С. 178—181. ISBN 5-308-00753-5
+
* 1990: ''Видовбані люди''&nbsp;— переклад поеми Томаса Стернза Еліота «The Hollow Men». Томас Стернз Еліот. ''Вибране''.&nbsp;— К: Дніпро, 1990. С. 178—181. ISBN 5-308-00753-5
 
* 1993: ''O poezji ukraińskiej: od Iwana Kotlarewskiego do Liny Kostenko''&nbsp;— «Про українську поезію: від Івана Котляревського до Ліни Костенко»
 
* 1993: ''O poezji ukraińskiej: od Iwana Kotlarewskiego do Liny Kostenko''&nbsp;— «Про українську поезію: від Івана Котляревського до Ліни Костенко»
 
* 1994: ''Słownik pisarzy rosyjskich''&nbsp;— «Словник російських письменників»
 
* 1994: ''Słownik pisarzy rosyjskich''&nbsp;— «Словник російських письменників»

Версія за 17:13, 28 січня 2016

Могила Флоріана Неуважного.

Флоріа́н Неува́жний (пол. Florian Nieuważny; * 30 квітня 1929, Живець — † 24 квітня 2009, Варшава) — польський мовознавець, славіст, україніст, перекладач, професор Варшавського університету й Люблінського університету Марії Склодовської-Кюрі, завідувач кафедри україністики. Батько історика Анджея Неуважного.

Біографічні дані

Флоріан Неуважний народився в сім'ї робітника. У 1949 році вступив на філологічний факультет Київського університету (спеціальність — російська філологія). Слухав лекції, зокрема, Олександра Білецького, Василя Маслова, Олександра Назаревського і Агапія Шамрая. Працював у студентському науковому гуртку, яким тоді керував Леонід Булаховський[1]. Флоріан Неуважний учився разом із Володимиром Короткевичем, приятелював із ним довгі роки[2]. Ще студентом опублікував свою першу наукову працю — «Сатиричне зображення буржуазних дипломатів і політиків у творах Маяковського 1922—1923 років» (XVIII збірник «Студентські праці КДУ»). Закінчив університет у 1954 році, захистивши дипломну роботу про творчість Володимира Маяковського. Згодом стажувався в тому ж таки виші, під керівництвом Олександра Білецького написав кандидатську дисертацію — теж про творчість Маяковського. Офіційними опонентами на її успішному захисті були Максим Рильський і Григорій Вервес. Про ті часи Флоріан Неуважний згадував:

Це був дуже важливий період у моєму житті… Не лише тому, що я набув навичок до самостійної наукової роботи. Не менш важливими стали для мене особисті знайомства з представниками української науки й літератури. Професор Білецький був видатною особистістю. В його домі збиралися провідні представники творчої інтелігенції Києва, і я саме там познайомився з Максимом Рильським… На авторських вечорах я познайомився також з Володимиром Сосюрою, Павлом Тичиною та іншими поетами. Коло моїх знайомих розширювалося. Познайомився я і з цілою плеядою молодих талановитих поетів (сьогодні це вже люди з великим літературним багажем) — Іваном Драчем, Ліною Костенко, Віталієм Коротичем, Миколою Вінграновським, Валерієм Шевчуком (чудовим перекладачем К.-І. Галчинського українською мовою), Юрієм Щербаком — лікарем за фахом і поетом за покликанням. Ці знайомства і дружба витримали випробування часом… Зустрічаємося ми часто, майже щорічно, а крім того, я перекладаю їхні твори, зокрема перший том І. Драча «Земля і слово», «Хроніку міста Ярополя» Ю. Щербака, збірку віршів В. Коротича «Дзеркало» і, нарешті, «Суть речей» Д. Павличка, великого друга польського народу і популяризатора творчості Ярослава Івашкевича в Україні[1].

Флоріан Неуважний був відомий славіст, спеціалізувався на східнослов'янських літературах. Написав монографії про Маяковського, Еренбурга. Досліджував творчість Федора Тютчева, Костянтина Паустовського, Юрія Тинянова, Віри Панової і Юрія Бондарева. Автор численних розвідок про Янку Купалу, Якуба Коласа, Володимира Короткевича, Василя Бикова, Янки Бриля, Ригора Барадуліна й Максима Танка. За прихильність до творчости останнього з цих письменників Неуважний дістав жартівливе прізвисько «передовий танколог»[1]. Публікував статті про творчість Павла Грабовського, Івана Котляревського, Мирослава Ірчана, Лесі Українки й — особливо ґрунтовно — Павла Тичини. Перекладав польською мовою українську, білоруську та російську прозу і поезію. Видав у своєму перекладі антологію поезії цих трьох народів «На тій землі» (1998). Переклав українською поему Томаса Стернза Еліота «Видовбані люди» (The Hollow Men).

1983 року Флоріан Неуважний увійшов у склад Національної ради Товариства польсько-радянської дружби. Був головою товариства «Варшава — Київ», а також очолював фонд «Slavica Orientalia», який сприяв проведенню наукових досліджень літератури східнослов'янських народів, видавав художні твори цієї літератури, організовував культурно-науковий обмін з Латвією, Естонією та Росією й скликав міжнародні науково-теоретичні конференції.[3][4]

У липні 2005 року Флоріан Неуважний став кавалером Командорського Хреста Ордена Відродження Польщі[5].

У січні 2008-го президент України Віктор Ющенко нагородив Флоріана Неуважного орденом «За заслуги» III ступеня — за популяризацію доробку української культури у світі[6].

Флоріан Неуважний похований на Військовому кладовищі на Повонзках, що у Варшаві.

Публікації

  • 1965: Włodzimierz Majakowski — «Володимир Маяковський»
  • 1966: Ilja Erenburg — «Ілля Еренбург»
  • 1972: Z poezji ukraińskiej (wspólnie z Tadeuszem Hollendrem) — «З української поезії» (разом з Тадеушем Голлендером)
  • 1976: Antologia poezji ukraińskiej (wspólnie z Jerzym Pleśniarowiczem) — «Антологія української поезії» (разом із Єжи Плесняровичем)
  • 1980: Okno w nieskończoność: antologia opowiadań fantastycznonaukowych pisarzy radzieckich — «Вікно в безконечність» — антологія науково-фантастичних оповідань радянських письменників
  • 1988: Okno otwarte na sad. Antologia współczesnej poezji radzieckiej (wybór, słowo wst. i noty o autorach) — «Вікно, відчинене в сад. Антологія сучасної радянської поезії» (упорядкування, вступ і примітки про авторів]
  • 1990: Видовбані люди — переклад поеми Томаса Стернза Еліота «The Hollow Men». Томас Стернз Еліот. Вибране. — К: Дніпро, 1990. С. 178—181. ISBN 5-308-00753-5
  • 1993: O poezji ukraińskiej: od Iwana Kotlarewskiego do Liny Kostenko — «Про українську поезію: від Івана Котляревського до Ліни Костенко»
  • 1994: Słownik pisarzy rosyjskich — «Словник російських письменників»
  • 1998: Na tej ziemi — «На тій землі» (збірка поезії, переклади Флоріана Неуважного)
  • 1999: Literatura rosyjska. Leksykon (wspólnie z Andrzejem Drawiczem i Wiesławą Olbrych) — «Російська література. Лексикон» (разом із Анджеєм Дравичем і Веславою Ольбжих)
  • 2007: Historia literatury rosyjskiej XX wieku (współautor) — «Історія російської літератури ХХ століття» (співавтор)

Цікаві факти

1954 року Флоріан Неуважний дав назву «Ювеналії» студентському святу, яке з весни 1964-го стало щорічним і всепольським.[7]

Джерела

Примітки