Франческо Сальвіаті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 13:11, 21 вересня 2017, створена Basio (обговореннявнесок) (вилучена Категорія:Мистецтво Італії за допомогою HotCat)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Франческо Сальвіаті
Франческо де Россі
Houghton Typ 525 68.864 - Vasari, Le vite - Francesco Salviati.jpg
портрет Франческо Сальвіаті з «Життєписів» Вазарі
При народженні Франческо де Россі
Народження 1510(1510)
Флоренція, Тоскана
Смерть 1563(1563)
  Рим
Національність італієць
Громадянство Італія
Діяльність художник[1], рисувальник[d][1]
Напрямок маньєризм
Покровитель кардинал Джованні Сальвіаті
Вплив Мікеланджело, Баччо Бандінеллі, Парміджаніно
Вчитель Dionigi da Diacetto[d][2]
Твори вівтарі, алегорії, портрети, декоративні твори, фрески палаццо Веккіо та декількох палаців у Римі

Франческо Сальвіаті у Вікісховищі?

Франческо Сальвіаті (італ. Francesco Salviati, справжне ім'я Франческо де Россі, 1510, Флоренція — 1563, Рим) — італійський художник доби маньєризму. Малював фрески, релігійні картини, створював декоративні стінописи та портрети. Був серед найкращих портретистів доби. Робив картони для гобеленів, мініатюри, займався театрально-декораційним мистецтвом.

Життєпис[ред.ред. код]

Ранні роки і навчання[ред.ред. код]

Алегорія Миру, малюнок Сальвіаті

Походить з родини ремісника, батько був ткачем. Художне навчання почав у Флоренції у художника Джуліано Буджардіні (1475–1577), від якого перейшов у майстерню Баччо Бандінеллі. Бандінеллі, сам чудовий малювальник-графік, прищепив учню пристрасть до віртуозного малювання, про що свідчать збережені малюнки Франческо Сальвіаті. Художник довго удосконалював свою майстерність, трохи поступаючись в майстерності лише віртуозу Парміджаніно, твори якого вивчав в часи свого перебування в Емілії у 1540 році. Художнє навчання завершив в майстерні Андреа дель Сарто.

Доба зрілості[ред.ред. код]

Фреска ораторії Сан Джованні Деколато, Рим

Як художник мав популярність і працював в різних містах Італії, серед яких Флоренція, Болонья, Венеція, Рим. Деякий час працював в Парижі. Меценатом художника став кардинал Джованні Сальвіаті. Простий за походжнням художник в подяку за покровительсто та захист узяв собі прізвище патрона.

Роками підтримував дружні стосунки з Джорджо Вазарі, з яким виконав декілька замов у співпраці.

Помер у Римі у 1563 р.

Портрети[ред.ред. код]

Майстер фресок[ред.ред. код]

Фреска в палаццо Веккіо, Флоренція.

Як і більшість італійських художників, Франческо Сальвіаті був майстром фрескового живопису. Чільне місте в його творчому надбанні посіли саме фрески. Це і декоративні композиції на стелі, і на стінах. Найзначніший цикл був створений в палаці Веккіо, який обрав своєю резиденцією великий князь Козімо І Медичі. Сальвіаті працював в кімнаті, яку Джорджо Вазарі називав вітальнею навпроти каплиці. Стародавнє, ще середньовічне приміщення мало прийняти фрески зовсім іншої доби і іншої стилістики. Симетрії композицій, котру так вітали майстри Відродження і маньєризму, заважали портали, вікна, що виходили на площу і що були розташовані на різному рівні. Сальвіаті, що значно відрізнявся від колег майстерністю композицій, вдало обіграв ці перешкоди, включивши навіть їх в майбутні композиції. Він розділив стіни на два рівні, віддавши низ декоративним росписам-імітаціям з рельєфами, гермами і гірляндами. Вони утворювали своєрідний п'єдестал для пілонів. А проміжки між пілонами використав для сцен з життєпису Фурія Камілла, що були алегоріями правління Козімо І Медичі. Серед цих сцен — тріумфальна хода Фурія Камілла колісницею у супроводі полонених і вояків з військовими трофеями, а поряд (через мармуровий портал)- сцену перемоги вояків Фурія Камілла над галлами. Все це з зображенням архітектурних споруд, пишних візерунків, пейзажів, насичених фігурами в різних ракурсах, старожитностями і посудом, рельєфами, частка яких з майстерно відтвореним золоченням. Постраждалі від часу в нижніх ділянках, фрески палаццо Веккіо дійшли до нашого часу, ставши експонатами музею.

Вибрані твори[ред.ред. код]

Портрет невідомого в кріслі, приватна збірка
  • фрески, палаццо Веккіо, зала аудієнцій, Флоренція
  • фрески, палаццо Сальвіаті, Рим
  • фрески, палаццо Канчеллерія, каплиця мантії, Рим
  • фрески, палаццо Річчі-Саккетті
  • фрески, палаццо Фарнезе
  • фрески, замок Святого Янгола, рим
  • Милосердя, Уффіці, Флоренція
  • портрет невідомого пана, Лос-Анжелес, музей Гетті
  • Переконання апостола Фоми, Лувр
  • Христос воскрешає померлого Лазаря, палаццо Колонна, Рим
  • Коронація богородиці, Пінакотека, Ватикан
  • П'єта, Брера, Мілан
  • портрет невідомого в кріслі, приватна збірка
  • портрет невідомого, Гонолулу, академія мистецтв
  • портрет невідомої пані
  • портрет аристократа з Флоренції, Сент Луїс, Міссурі, США
  • портрет священика, Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва
  • юнак з антилопою, Вадуц
  • портрет Козімо Медічі дитиною

Джерела[ред.ред. код]

  • Francesco Salviati ou la Bella Maniera. Hrsg. Von Cathérine Monbeig Goguel. Ausstellungskat. Louvre, Paris 1998.
  • Джорджо Вазарі, «Життєписи», М, «Искусство», 1971, том 5 (рос).

Посилання[ред.ред. код]


Див. також[ред.ред. код]

d:Track:Q17299517