Відмінності між версіями «Фріц Вальтер»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
м (Робот: видалення з Категорія:Персоналії Ва)
м (r2.7.1) (робот додав: fa:فریتس والتر)
Рядок 110: Рядок 110:
 
[[es:Fritz Walter (futbolista)]]
 
[[es:Fritz Walter (futbolista)]]
 
[[et:Fritz Walter]]
 
[[et:Fritz Walter]]
  +
[[fa:فریتس والتر]]
 
[[fi:Fritz Walter]]
 
[[fi:Fritz Walter]]
 
[[fr:Fritz Walter (footballeur, 1920)]]
 
[[fr:Fritz Walter (footballeur, 1920)]]

Версія за 18:36, 10 травня 2012

Ф
Фріц Вальтер
нім. Fritz Walter
Діно Дзофф
Особові дані
Повне ім'я Фрідріх Вальтер
Народження 31 жовтня 1920
  Кайзерслаутерн,
Веймарська республіка
Смерть 17 червня 2002 (81 рік)
  Кайзерслаутерн
Зріст 175 см
Прізвисько Герой Берна
Громадянство Flag of Germany.svg Німеччина
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1928–1938 Німеччина «Кайзерслаутерн»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1938–1959 Німеччина «Кайзерслаутерн» 384 (327)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1940–1958 Німеччина ФРН 61 (33)
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Дані оновлено 17 жовтня 2011 року.

Фрідріх «Фріц» Вальтер (нім. Friedrich "Fritz" Walter, * 31 жовтня 1920, Кайзерслаутерн — † 17 червня 2002, Кайзерслаутерн) — німецький футбольний півзахисник. Багаторічний лідер і капітан національної збірної ФРН та футбольного клубу «Кайзерслаутерн», ім'я якого з 1985 року носить домашня арена цієї команди.

Лауреат Ювілейної нагороди УЄФА як найвидатніший німецький футболіст 50-річчя (1954—2003).

Усю футбольну кар'єру, яка тривала понад 20 років (з перервою, викликаною Другою світовою війною) провів у рідному клубі «Кайзерслаутерн», разом з яким два рази ставав чемпіоном Німеччини. Був капітаном збірної Німеччини на чемпіонаті світу 1954 року, на якому виборов титул чемпіона світу.

Біографія

Ранні роки

Фріц Вальтер від самого дитинства був пов'язаний з футбольним клубом «Кайзерслаутерн», оскільки його батько працював у ресторані на домашньому стадіоні команди. Вже у 8-річному віці почав займатися футболом у дитячій школі клубу. Пройшовши через дитячі та юнацькі команди «Кайзерслаутерна» усіх вікових категорій, у 17 років дебютував у складі головної команди клубу.

Вже 1940 року 19-річний юнак дебютував у складі збірної Німеччини. У своєму ж першому матчі за національну команду, товариській грі проти збірної Румунії, відзначився хет-триком[1].

Друга Світова війна

1942 року Вальтера було мобілізовано до лав вермахту та відправлено на Східний фронт. Кінець Другої Світової війни футболіст зустрів у таборі військовополонених на контрольованій радянськими військами території Угорщини.

Втім вже 1945 року Вальтер повернувся до рідного міста. За деякими даними звільненю футболіста з полону посприяв один з наглядачів табору, який засвідчив, що Вальтер був австрійським підданим, призваним до німецької армії після аншлюсу його батьківщини.

Повоєнна кар'єра

Після відновлення футбольних змагань у повоєнній Німеччині Вальтер поновив виступи за «Кайзерслаутерн», швидко ставши одним з лідерів команди та отримавши у ній капітанську пов'язку. Привів команду до першого у її історії значимого тріумфу — перемоги у національній першості сезону 1950–51, чим повернув увагу головного тренера збірної Німеччини Зеппа Гербергера. На відміну від свого першого виклику до збірної у 1940, у 1951 році Вальтер був вже досвідченим футболістом, наділеним лідерськими якостями та повагою партнерів по команді, тож досить швидко став капітаном й у збірній.

В сезоні 1952–53 удруге став у складі «Кайзерслаутерна» чемпіоном Німеччини. На той час команда була також відома за прізвиськом «одинадцятка Вальтера»[1], яке відображало важливість Фріца для досягнення нею результатів. У подальшому кайзерслаутернський клуб особливих успіхів не досягав, однак Вальтер не погодився на жодну з пропозицій щодо переходу до більш титулованих команд, залишившись вірним своєму рідному клубові, в якому й завершив кар'єру гравця 1959 року.

Натомість середина 1950-х років стала зірковим часом для Вальтера у складі збірної ФРН. Найбільшого успіху було досягнуто командою на чемпіонаті світу 1954 року, що проходив у Швейцарії. Безумовними фаворитами першості вважалася збірна Угорщини, у складі якої грала зіркова пара нападників Ференц Пушкаш та Шандор Кочиш[1]. Німцям довелося перетнутися з угорцями вже на груповій стадії турніру, де вони зазнали поразки з рахунком 3:8. Втім ця поразка не завадила команді Вальтера пройти до стадії плей-оф, де були обіграні збірні Югославії (у чвертьфіналі) та Австрії (у півфіналі). Другим фіналістом чемпіонату прогнозовано стала знайома німцям за грою на груповому етапі збірна Угорщини. Драматичний фінал мундіалю відбувся 4 липня 1954 року у Берні. Початок матчу не віщував сенсації — вже на 8-й хвилині гри фаворити турніру, угорці, забили два голи і впевнено вели у рахунку. Втім гравці збірної Німеччини, яких вів уперед їх капітан, Фріц Вальтер, знайшли сили переломити хід гри, спочатку зрівнявши рахунок, а за шість хвилин до кінця гри сенсаційно вирвавши перемогу. У цьому матчі Вальтер голів не забив, однак саме його внесок у цю перемогу був визнаний найвагомішим, що знайшло відображення у прізвиську «герой Берна», яке за ним закріпилося. Він став першим капітаном в історії збірної Німеччини, який підняв над головою Кубок світу.

Кар'єру у національній команді Вальтер завершив 1958 року, після наступного чемпіонату світу, на якому 37-річний півзахисник передав капітанську пов'язку молодшому партнеру по команді Гансу Шеферу, а «бундестім» не змогла захистити чемпіонський титул та стала лише четвертою.

Досягнення та нагороди

Командні

«Кайзерслаутерн»:

Збірна Німеччини:

Особисті

Примітки

  1. а б в «Фріц Вальтер, герой повоєнної Німеччини», офіційний сайт ФІФА. (англ.)

Посилання