Відмінності між версіями «Фібрати»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(untagged isolated.)
 
Рядок 19: Рядок 19:
 
{{reflist}}
 
{{reflist}}
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
  +
*[http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/360/fenofibrat ФЕНОФІБРАТ] //[[Фармацевтична енциклопедія]]
 
* [http://humbio.ru/humbio/biochem/00232939.htm База знань з біології людини]
 
* [http://humbio.ru/humbio/biochem/00232939.htm База знань з біології людини]
   

Поточна версія на 15:26, 25 березня 2016

Фібра́ти (похідні фіброєвої кислоти) — деривати ізомасляної кислоти, з яких практичне значення мають фенофібрат (ліпантин), ліпанор, гемфіброзил, уфібрат. Фібрати підвищують активність ліпопротеїнліпази і тим самим прискорюють катаболізм ЛПДНЩ, посилюють синтез рецепторів на ендотелії судин до ЛПНЩ, інгібують утворення ЛПДНЩ в печінці. При прийманні фібратів рівень тріацилгліцеринів може знизитися навіть наполовину, при цьому рівень ЛПВЩ зростає на 25%.

Фібрати показані при змішаних гіперліпопротеїнеміях.

Фібрати протипоказані при патології нирок, жовчнокам’яній хворобі, оскільки можуть підвищувати рівень креатиніну крові та холестерину жовчі[1].

Фібрати застосовують у добових дозах від 300–400 мг до 2 г. Звичайно їх добре переносять хворі, але іноді вони можуть спричинювати розлади травного тракту, міозит, гепатит, жовчнокам'яну хворобу.

Найбезпечнішими з фібратів є гемфіброзил (добова доза 900 мг) та фенофібрат або ліпантин (900–1200 мг на добу).

До фібратів відносяться такі лікарські препарати, як клофібрат, безафібрат, гемфіброзил, ціпрофібрат, фенофібрат.

Доступність різних фібратів в країнах Європи, Північної Америки, Австралії та Азії варіює — найбільш широко застосовується гемфіброзил, клофібрат і безафібрат. Фенофібрат поширений у Франції — до його переваг відноситься викликаного їм зменшення рівня сечової кислоти.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. М.М. Заяць Сучасні принципи раціональної фармакотерапії метаболічного синдрому з посиланням на Скибчик В.А. Діабетична дисліпідемія. Аналіз рекомендацій «Цукровий діабет, переддіабет і серцево – судинні захворювання» Європейського товариства з кардіології (ESC) та Європейської асоціації з вивчення діабету(EASD) / В.А. Скибчик, Т.М. Соломенчук // Український медичний часопис. − 2007. − №2. − С.47−53.

Посилання[ред. | ред. код]