Фібула

Один з найпростіших видів фібул.

Фі́була (лат. fibula — «скобка») — металева застібка, яка одночасно виконувала роль прикраси. Як правило, фібула складалася з голки, корпуса і пружини. Фібули відомі з бронзової доби і проіснували до раннього середньовіччя. Фібули часто слугували для защіпання плащів на одному плечі. В археології фібули сприяють датуванню культурних шарів, оскільки форма їх змінювалася протягом різних історичних періодів. Територія України багата на знахідки фібул, завезених з Римської імперії, готські фібули. Окрім того, найдавніша відома в Європі форма для відливання пальчастих фібул знайдена біля села Бернашівки Могилів-Подільського району Вінницької області у майстерні слов'янського ювеліра, V—VI ст. н. е. [1]. Пружинні бронзові фібули місцевого виробництва знайдено також у поселеннях висоцької культури (VIII—VII ст. до Р. Х.) в межиріччі Збруча і Стрипи. Їх вигнуті спинки прикрашені бронзовими намистинками. Широко застосовувались до періоду Середньовіччя, поки на зміну не прийшли ґудзики.

Фібула з с. Половці Чортківського р-ну Тернопільської обл. (VIII—VII ст. до Р. Х.)

Література

• Бандрівський М. С. «Скриньові поховання Висоцької культури в межиріччі Збруча і Стрипи». Львів: Логос, 1994. С113
• Володарець-Урбанович Я. В. Фібули V — першої половини VIІI ст. з Полтавщини (знахідки початку 2000-х років) // Археологія 2015 випуск III (87—107 ст.)

Посилання

• Фібула // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Антські фібули
• Поховальні обряди антів
• Символіка святилища-обсерваторії на о. Хортиця та спроба її інтерпретації
• Пренестинська фібула // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін.. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 413. — 552 с.