Відмінності між версіями «Харечко Тарас Іванович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
Рядок 35: Рядок 35:
 
| дружина =
 
| дружина =
 
| діти =
 
| діти =
  +
| професія = економіст<ref>https://ru.openlist.wiki/%D0%A5%D0%B0%D1%80%D0%B5%D1%87%D0%BA%D0%BE_%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81_%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_(1893)</ref>
| професія =
 
 
| релігія =
 
| релігія =
 
| особистий підпис =
 
| особистий підпис =

Версія за 10:59, 24 березня 2018

Харечко Тарас Іванович

Час на посаді:
4 грудня 1917 — 21 квітня 1918

Час на посаді:
1 березня 1918 — 9 квітня 1918

Народився1893(1893)
Михайлівка, Таганрізька округа, Російська імперія
Помер27 листопада 1937(1937-11-27)
Західний Сибір
ГромадянствоУРСР
Національністьукраїнець
Політична партіяРСДРП
ВКП(б)
Ліва опозиція
Троцькізм
Професіяекономіст[1]

Харечко Тарас Іванович (1893(1893) — 27 листопада 1937) — комуністичний діяч, член ВУЦВК.


Біографія

Народився у 1893 році в українській родині у селі Михайлівка,Таганрізької округи, Область Війська Донського.

Член РСДРП(б) з 1914 року.

Після Лютневої революції Тарас поперемінно працював на різних посадах в партійних і державних структурах. Влітку-восени 1917 він був головою Бахмутського повітового комітету РСДРП (б) і головою Виконавчого комітету Бахмутського повітового Ради також він був членом член Донецько-Криворізького обласного комітету РКП (б) . 17 грудня 1917 на першій конференції ревкомів Донбасу Тараса обрали керівником Центрального Військово-Реаолюціонного Комітету Донбасу, губернського органу влади на посаді він пробув до травня 1918 року коли Донбас зайняли німці і австрійці.

На початку березня 1918 року Тараса став начальником Штабу Червоної Гвардії Донецького басейну, на цій посаді він перебував до 1 квітня 1918 року,

Після заняття України частинами Червоної гвардії під час Другої радянсько-української війни в кінці 1918 року у жовтні його обрали кандидатом у члени ЦК КП(б)У, з 6 березня 1919 року до 5 квітня 1920 він був членом ЦК КП(б)У.25 жовтня він став уповноваженим ЦК РКП (б) по Криму.

З 6 березня 1919 року і до 17 березня 1920 року Тарас був членом Організаційного бюро ЦК КП (б) України і завідувачем Військовим відділом зафронтових бюро ЦК КП (б) України.

З 22 листопада 1922 року і до 21 липня 1921 року Тараса був кандидатом в члени ЦК КП (б) України. Перебував в Донбасі на партійній роботі був відповідальним секретарем Донецького губернського комітету КП (б) України. У 1921–1922 роках — завідувач Агітаційно-пропагандистським відділом ЦК КП(б)У. З 21 липня до - 9 січня 1921 році був членом ЦК КП (б) України. С14 січня 1921 до - 4 квітня 1923 був кандидатом в члени ЦК КП (б) України. З 15 січня 1921 до - 17 жовтень 1922 був членом Організаційного бюро ЦК КП (б) України.

В середині 1920-х років Тарас покинув Україну і поїхав до Ленінграда де тимчасово виконував обов'язки завідувача Петроградським відділенням Центрархіву, згодом — член колегії, завідувач Ленінградським відділенням Центрархіву[2].

18 грудня 1927 року виключений з лав ВКП(б), залишився в Ленінграді в якому працював учителем до 1928 року поки його не заарештували.

Станом на 1935 рік жив у Астрахані, був безробітним. Заарештований за обаинуваченням у приналежності до антирадянської групи. 15 жовтня 1935 року засуджений до заслання у Західний Сибір на 3 роки[3], в поселеннях Нарим, Камінь-на-Обі.

У 1935 -1936 роках проживав в Західно сибірському краї в якому наприкінці 1926 року був заарештований і незабаром 27 листопада 1937 році його розстріляли .

Згодом розстріляний. Реабілітований у 1989 році.

Твори

  • Харечко Т. И. Накануне февральской революции в Донбассе // Летопись революции. — 1927. — № 4.

Примітки

Джерела