Відмінності між версіями «Хачатрян Гарнік Ашотович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[очікує на перевірку][очікує на перевірку]
(Вилучив файл Hachatryan_Garnіk_Ashotovich.jpg, оскільки він був вилучений з Wikimedia Commons користувачем JuTa. Причина: per c:Commons:Deletion requests/File:Hachatryan Garnіk Ashotovich.jpg.)
 
Рядок 2: Рядок 2:
 
| Ім'я = Гарнік Ашотович Хачатрян
 
| Ім'я = Гарнік Ашотович Хачатрян
 
| Оригінал імені
 
| Оригінал імені
| Фото =Hachatryan Garnіk Ashotovich.jpg
+
| Фото =
 
| Ширина =
 
| Ширина =
 
250px
 
250px

Поточна версія на 14:00, 14 червня 2019

Гарнік Ашотович Хачатрян
Народився 18 травня 1950(1950-05-18) (69 років)
Кафан (Вірменія)
Національність вірменин
Громадянство Україна Україна
Жанр скульптура
Навчання Єреванське художнє училище, Харківський художньо-промисловий інститут
Напрямок станкова, декоративна та монументальна скульптура
Роки творчості з 1979 по теперішній час
Працював у містах Дніпро, Херсон, Канів, Кам'янське
Основні роботи Пам'ятник Т. Г. Шевченку (2000), пам'ятник Жінці-Матері (2002) (Кам'янське), Меморіал пам'яті жертв сталінських репресій і голодомору на 9-му кілометрі Запорізького шосе (2008) (Дніпро), Пам'ятник на честь Акту Злуки УНР та ЗУНР 22 січня 1919 року (Дніпро)

Хачатрян Гарнік Ашотович (нар. 18 травня 1950(19500518), Кафан, Вірменія — український скульптор. Заслужений художник України (2002), Почесний громадянин Кам'янського (2002), член Національної спілки художників України (1991).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в місті Кафан (Вірменія). У 1972 році закінчив Єреванське художнє училище ім. Ф. Терлемезяна, а у 1981 — Харківський художньо-промисловий інститут. Навчався у В. П. Воловика, Б. П. Королькової, Л. І. Жуковської. Після закінчення інституту за розподілом направлений до Дніпродзержинська, нині — м. Кам'янське, де він мешкає і працює до теперішнього часу.

Автор пам'ятників, меморіальних комплексів, скульптур та скульптурних портретів.

Творчість[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1995 р. — лауреат акції «Людина року» в номінації «Наука, культура, спорт»
  • 2000 р. — медаль «За заслуги перед містом»
  • 2000 р. — ім'я скульптора занесено до «Золотої книги України — 2000»
  • 2002 р. — лауреат рейтингового конкурсу «Світоч Придніпров'я»
  • 2010 р. — медаль «За благодійну діяльність» (за створення пам'ятника О. Суворову в Херсонській області)
  • 2011 р. — Гран-прі Всеукраїнського трієннале скульптури (за скульптурну роботу «Людина з мітлою»)
  • 2012 р. — лауреат премії міської ради м. Дніпродзержинськ в номінації «Образотворче мистецтво»

Твори зберігаються:

Джерела[ред. | ред. код]

  • Хачатрян Гарнік Ашотович // Алексієвська Л. Кам'янське-Дніпродзержинськвід «А» до «Я»: Краєзнавчий енциклопедичний довідник. — Дніпропетровськ: Пороги, 2015.с. 288—289
  • Хачатрян Гарнік Ашотович // Художники Дніпропетровщини — ювіляри 2010 р.: Бібліограф. покажч. — Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2009. — с. 24
  • Хачатрян Гарнік Ашотович // Шевченкіана Придніпров'я: Статті. Нариси. Поезія. Проза. Есеї. Інтерв'ю /Упорядники Л. Степовичка, М. Чабан. — Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2008. — с. 371—372
  • Хачатрян Гарнік Ашотович // Каталог ювілейної виставки Дніпропетровської організації Національної спілки художників України.- Дніпропетровськ-Київ, 2007. — с. 44
  • Хачатрян Гарнік Ашотович // Чарівні барви Дніпра: Альбом-каталог Всеукраїнської виставки творів художників з міст, розташованих на берегах Дніпра. — Дніпропетровськ, 2006. — с. 26
  • Хачатрян Гарнік Ашотович // Міжнародний пленер «Святогірськ» — 2006. — Донецьк, 2006. — с. 8
  • Хачатрян Гарнік Ашотович // Художники Дніпропетровщини. — Дніпропетровськ, 2004. — с. 249
  • У 98-му річницю Соборності України в Дніпрі відкрили пам’ятний хрест на честь Акта Злуки