Відмінності між версіями «Хлорид ртуті(II)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м (категоризація)
м (сортування в категорії)
Рядок 58: Рядок 58:
   
 
== Властивості ==
 
== Властивості ==
Густина 5,44 г/см<sup>3</sup>, t<sub>пл.</Sub> 277&nbsp;°C; t<sub>кіп</sub> 304&nbsp;°C. Розчинність у воді 7,4 г на 100 г при 20&nbsp;°C і 55г при 100&nbsp;°C. Розчинний також в [[етанол|спирті]], [[діетиловий ефір|ефірі]], [[ацетон]]і; легко [[Сублімація (фізика)|переганяється]]. Сильна отрута.
+
Густина 5,44 г/см<sup>3</sup>, t<sub>пл.</Sub> 277&nbsp;°C; t<sub>кип</sub> 304&nbsp;°C. Розчинність у воді 7,4 г на 100 г при 20&nbsp;°C і 55г при 100&nbsp;°C. Розчинний також в [[етанол|спирті]], [[діетиловий ефір|ефірі]], [[ацетон]]і; легко [[Сублімація (фізика)|переганяється]]. Сильна отрута.
   
 
== Отримання ==
 
== Отримання ==
Рядок 80: Рядок 80:
   
 
[[Категорія:Сполуки ртуті]]
 
[[Категорія:Сполуки ртуті]]
[[Категорія:Хлориди]]
+
[[Категорія:Хлориди|ртуті]]

Версія за 22:16, 31 жовтня 2014

Хлорид ртуті (II)
Mercury(II)-chloride-xtal-1980-3D-balls.png
Ball-and-stick model of the crystal structure
Mercury(II)-chloride-xtal-3D-SF.png
Space-filling model of the crystal structure
Mercury(II) chloride.jpg
Хлорид ртуті (II)
Назва за IUPAC Хлорид ртуті (II)
Дихлорид ртуті
Інші назви Хлорид ртуті
Ідентифікатори
Номер CAS 7487-94-7
Номер EINECS 231-299-8
DrugBank 13765
KEGG C13377 і D01905
ChEBI 31823
RTECS OV9100000
Код ATC D08AK03
SMILES
Cl[Hg]Cl[1]
InChI
InChI=1S/2ClH.Hg/h2*1H;/q;;+2/p-2
Номер Бельштейна 4937255
Номер Гмеліна 100830
Властивості
Молекулярна формула HgCl2
Молярна маса 271,52 г/моль
Зовнішній вигляд білий порошок
Густина 5,43 г/см3
Тпл 276
Ткип 304
Розчинність (вода) 7,4 г/100 мл (20 °C)
Розчинність розчинний у спирт, ефір, ацетон
слаборозчинний у бензені, CS2
Кислотність (pKa) 3,2 (0,2M розчин)
Структура
Кристалічна структура ортогонольна
Координаційна
геометрія
лінійна
Геометрія лінійна
Дипольний момент нульовий
Небезпеки
MSDS ICSC 0979
Індекс ЄС 080-010-00-X
Класифікація ЄС Дуже токсично T+ Їдка речовина C
Небезпечно для навколишнього середовища N
NFPA 704
NFPA 704.svg
0
4
0
Пов'язані речовини
Інші аніони Флуорид ртуті (II)
Бромід ртуті (II)
Йодид ртуті (II)
Інші катіони Хлорид цинку
Хлорид кадмію
Хлорид ртуті (I)
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Хлорид ртуті (II) (сулема від пізньолат. sublimatum — сулема, буквально — високо підняте, піднесене, тобто здобуте сублімацією) HgCl2 — безбарвні кристали ромбічної сингонії.

Властивості

Густина 5,44 г/см3, tпл. 277 °C; tкип 304 °C. Розчинність у воді 7,4 г на 100 г при 20 °C і 55г при 100 °C. Розчинний також в спирті, ефірі, ацетоні; легко переганяється. Сильна отрута.

Отримання

Отримують розчиненням ртуті в концентрованій сірчаній кислоті з подальшим нагріванням сухого сульфату ртуті з хлоридом натрію або прямим хлоруванням ртуті при нагріванні.

Застосування

Застосовують для отримання інших солей ртуті, як дезінфікуючий засіб в медицині (частіше розведеною 1:1000), для протравлення насіння, у фармацевтичній промисловості, для просочення деревини тощо. Сулему використовують як каталізатор в органічному синтезі.

Отруєння

Смертельна доза при прийомі всередину 0,5 г.

Симптоми: різкий біль по ходу стравоходу, у шлунку, блювота, рідкий стул з кров'ю, металевий присмак у роті, слиновиділення. Мідно-червоне забарвлення слизової оболонки рота, пізніше — темна кайма сірчаної ртуті на деснах та губах. Явища ниркової недосттності — анурія. Холодний піт, обморок, судоми, стоматит, коліт.

Невідкладна допомога: промивання шлунку з додаванням 5% розчину унітиолу по 20-40 мл на 1 л води; в/м повторно унітиол (10 мл 5% розчину), в/в тетацин-кальцій (10 мл 10% розчину) з глюкозою (300 мл 5% розчину). В/в тиосульфат натрію (100 мл 30% розчину). Антибіотики, вітамінотерапія. Негайна шпиталізація.

Джерела

  • Трахтенберг И. М., Коршун М. Н. Ртуть и ее соединения в окружающей среде. — К.: Вища школа, 1990. — 231с.

Див. також

  1. MERCURIC CHLORIDE