Хлів: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
м (→‎Інше: уточнення)
Немає опису редагування
 
(Не показані 2 проміжні версії цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:Cows on a farm - by Eric Dufresne.jpg|thumb|Хлів]]
[[Файл:Cows on a farm - by Eric Dufresne.jpg|thumb|Хлів]]
[[Файл:Хлівчук з села Грабунь Рокитнівського району Рівненської області Київ Пирогів.JPG|thumb|Хлівчук із села [[Грабунь]] Рокитнівського району Рівненської області. [[Національний музей народної архітектури та побуту України|Музей у Пирогові]].]]
[[Файл:Хлівчук з села Грабунь Рокитнівського району Рівненської області Київ Пирогів.JPG|thumb|Хлівчук із села [[Грабунь]] Рокитнівського району Рівненської області. [[Національний музей народної архітектури та побуту України|Музей у Пирогові]].]]

'''Хлів'''&nbsp;— будівля для [[Свійська худоба|свійської худоби]] та [[птиця|птиці]]<ref name="СУМ">{{СУМ-11|Хлів}}</ref>; критий [[загін (загорожа)|загін]] для тварин, утримання яких в будинку неможливо з міркувань гігієни. Така заборона може мати [[Релігія|релігійне]] або [[забобон]]не пояснення.
'''Хлів'''&nbsp;— «будівля для [[Свійська худоба|свійської худоби]] та [[птиця|птиці]]; те саме, що [[Сарай|сарай]]».<ref name="СУМ">{{СУМ-11|Хлів}}</ref>; критий [[загін (загорожа)|загін]] для тварин, утримання яких в будинку неможливо з міркувань гігієни. Така заборона може мати [[Релігія|релігійне]] або [[забобон]]не пояснення.


Походження {{lang-x-slav|*xlěvъ}} неясне: згідно з однією з версій, це слово має [[германські мови|германську етимологію]] (від {{lang-x-germ|*hlew, *hlaiw}}, пор. {{lang-got|hlaiw}}&nbsp;— «могила», «печера», «яма»), згідно з іншою&nbsp;— це слово питомо слов'янського походження (зокрема, порівнюють з {{lang-x-slav|*klětь}}, «кліть»)<ref>{{ЕСУМ6}}</ref>.
Походження {{lang-x-slav|*xlěvъ}} неясне: згідно з однією з версій, це слово має [[германські мови|германську етимологію]] (від {{lang-x-germ|*hlew, *hlaiw}}, пор. {{lang-got|hlaiw}}&nbsp;— «могила», «печера», «яма»), згідно з іншою&nbsp;— це слово питомо слов'янського походження (зокрема, порівнюють з {{lang-x-slav|*klětь}}, «кліть»)<ref>{{ЕСУМ6}}</ref>.

Поточна версія на 21:24, 25 вересня 2022

Хлів
Хлівчук із села Грабунь Рокитнівського району Рівненської області. Музей у Пирогові.

Хлів — «будівля для свійської худоби та птиці; те саме, що сарай».[1]; критий загін для тварин, утримання яких в будинку неможливо з міркувань гігієни. Така заборона може мати релігійне або забобонне пояснення.

Походження прасл. *xlěvъ неясне: згідно з однією з версій, це слово має германську етимологію (від прагерм. *hlew, *hlaiw, пор. гот. hlaiw — «могила», «печера», «яма»), згідно з іншою — це слово питомо слов'янського походження (зокрема, порівнюють з прасл. *klětь, «кліть»)[2].

У господарстві[ред. | ред. код]

Основна функція хліва — захист худоби від несприятливих умов навколишнього середовища, таких як холод і опади. Для зручності обслуговування худоба зазвичай знаходиться на території ділянки поруч з іншими надвірними будівлями. У зимовий час тварини знаходяться в хліві практично постійно, влітку ж хлів на ніч може замінювати відкритий загін.

Традиційно хлів будують з деревини, у колгоспах хліви будували в основному з цегли та бетону, через високу теплопровідність даних матеріалів у зимовий час доводилося часто опалювати хлів. Приміщення обладнують стійлами, яслами, автонапувалками, дренажем для стоку гноївки. Поруч хліва на скотному дворі влаштовують місце для складування гною (гноярку).

У переносному значенні хлівом можуть називати неприбране, занедбане приміщення[1], через забруднення хліва виділеннями сільськогосподарських тварин: іноді в хлів неможливо увійти без чобіт.

Прислів'я[ред. | ред. код]

  • Розкидаймо хлівець та нарубаймо дрівець
  • Бджола з дупла, а свиня з хліва (із записів М. Номиса)
  • Моє діло теляче, наїлося та в хлів (із записів М. Номиса) — мене це не стосується, я не повинен втручатися[3]

Інше[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Хлів // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  3. Телячий // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Обора // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Посилання[ред. | ред. код]