Відмінності між версіями «Хомут (упряж)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(→‎Історія: доповнення, уточнення)
Рядок 9: Рядок 9:
   
 
=== Попередники хомута ===
 
=== Попередники хомута ===
Задовго до появи справжнього хомута застосовувалися менш ефективні шийні елементи упряжі. Французький дослідник {{Нп|Рішар Лефевр де Ноетт|Рішар Лефевр де Ноетт|fr|Richard Lefebvre des Noëttes}}<ref name="needham volume 4 part 2 304">Needham, Volume 4, Part 2, 304.</ref> припускав, що такі пристрої існували в багатьох цивілізаціях, включаючи стародавню [[Халдеї|Халдею]] (ІІІ тисячоліття до н.&nbsp;е.), [[Шумер]] й [[Ассирія|Ассирію]] (1400—800 до н.&nbsp;е.), [[Стародавній Єгипет]] часів [[Нове царство (Стародавній Єгипет)|Нового царства]] (1570—1070 до н.&nbsp;е.), Китай часів [[династія Шан|династії Шан]] (1600—1050 до н.&nbsp;е.), [[мінойська цивілізація|мінойський Крит]] (2700—1450 до н.&nbsp;е.), [[класична Греція|Грецію класичної доби]] (550—323 до н.&nbsp;е.) і [[Стародавній Рим]] (510 до н.&nbsp;е.&nbsp;— 476 н.&nbsp;е.)<ref name="needham volume 4 part 2 305 308">Needham, Volume 4, Part 2, 305—308.</ref>. Для запрягання тварин у [[плуг]]и й повозки використовувалася [[шорка]] з плоских ременів впоперек шиї і грудей тварини, посторонки кріпилися зверху, подібно тому, як кріпиться війя до [[ярмо|ярма]]. Ремені тиснули на грудниноголовний м'яз і [[трахея|трахею]], утрудняючи дихання і зменшуючи тягове зусилля коня<ref name="needham volume 4 part 2 305">Needham, Volume 4, Part 2, 305.</ref>. Таким чином, чим сильніше тягнув кінь, тим трудніше йому було дихати. Внаслідок цих здогадних фізичних обмежень, для важких робіт воли використовувалися ширше порівняно з конями, оскільки їхня тілобудова уможливлювала застосування дерев'яного ярма, позбавленого цих недоліків.
+
Задовго до появи справжнього хомута застосовувалися менш ефективні шийні елементи упряжі. Французький дослідник {{Нп|Рішар Лефевр де Ноетт|Рішар Лефевр де Ноетт|fr|Richard Lefebvre des Noëttes}}<ref name="needham volume 4 part 2 304">Needham, Volume 4, Part 2, 304.</ref> припускав, що такі пристрої існували в багатьох цивілізаціях, включаючи стародавню [[Халдеї|Халдею]] (ІІІ тисячоліття до н.&nbsp;е.), [[Шумер]] й [[Ассирія|Ассирію]] (1400—800 до н.&nbsp;е.), [[Стародавній Єгипет]] часів [[Нове царство (Стародавній Єгипет)|Нового царства]] (1570—1070 до н.&nbsp;е.), Китай часів [[династія Шан|династії Шан]] (1600—1050 до н.&nbsp;е.), [[мінойська цивілізація|мінойський Крит]] (2700—1450 до н.&nbsp;е.), [[класична Греція|Грецію класичної доби]] (550—323 до н.&nbsp;е.) і [[Стародавній Рим]] (510 до н.&nbsp;е.&nbsp;— 476 н.&nbsp;е.)<ref name="needham volume 4 part 2 305 308">Needham, Volume 4, Part 2, 305—308.</ref>. Для запрягання тварин у [[плуг]]и й повозки використовувалася обв'язка з плоских ременів впоперек шиї і грудей тварини, посторонки кріпилися зверху, подібно тому, як кріпиться війя до [[ярмо|ярма]]. Ремені тиснули на грудниноголовний м'яз і [[трахея|трахею]], утрудняючи дихання і зменшуючи тягове зусилля коня<ref name="needham volume 4 part 2 305">Needham, Volume 4, Part 2, 305.</ref>. Таким чином, чим сильніше тягнув кінь, тим трудніше йому було дихати. Внаслідок цих здогадних фізичних обмежень, для важких робіт воли використовувалися ширше порівняно з конями, оскільки їхня тілобудова уможливлювала застосування дерев'яного ярма, позбавленого цих недоліків.
   
Дослідник Дж. Спруйт у своїй праці ''Ancient Harness Systems'', опублікованій у 1972 році, доводив, що існували принаймні три типи стародавніх упряжних систем, жоден з них не обмежував дихання коней<ref>Spruytte, J., Littauer, M.,'' Early Harness Systems'', Hyperion Books, 1990</ref>.
+
Дослідник Дж. Спруйт у своїй праці ''Ancient Harness Systems'', опублікованій у 1972 році, доводив, що існували принаймні три типи стародавніх упряжних систем, жоден з яких не обмежував дихання коней<ref>Spruytte, J., Littauer, M.,'' Early Harness Systems'', Hyperion Books, 1990</ref>.
  +
  +
=== Поява шорки ===
  +
Конструкція упряжної обв'язки залишалася без істотних змін, аж доти, як у Китаї [[Період Чжаньґо|періоду Чжаньґо]] (481—221 до н.&nbsp;е.) з неї розвинулася [[шорка]]<ref name="needham volume 4 part 2 28">Needham, Volume 4, Part 2, 28.</ref>. До VII століття н.&nbsp;е. китайський винахід поширився по Центральній Азії<ref name="needham volume 4 part 2 311-315">Needham, Volume 4, Part 2, 311—315.</ref>, а до VIII&nbsp;ст. проник й у Європу<ref name="needham volume 4 part 2 311-315"/>.
   
 
== Будова ==
 
== Будова ==

Версія за 18:01, 9 липня 2019

Хомут
Хомути в музею. Видно дерев'яні кліщі, складені з двох половинок, отвори в пучку кліщів для кріплення гужів (гужових мочок), ремінці, що кріплять хомутну підкладку до кліщів. Знизу лівого хомута видна супоня.
Хомутний запряг. Видно ободовий і спинний ремені шлейки (наритників), прикріплені до хомута, а також поперечний, що з'єднує їх
Голобельно-посторонковий запряг з шоркою (нагрудною шлеєю) замість хомута

Хому́т[1] (прасл. *xomǫtъ, не зовсім ясного походження)[2] — шийна частина кінської упряжі, через яку вага перевезенного вантажу передається на шию коня. У воловому запрягу замість хомута використовують ярмо.

Історія

Попередники хомута

Задовго до появи справжнього хомута застосовувалися менш ефективні шийні елементи упряжі. Французький дослідник Рішар Лефевр де Ноетт[fr][3] припускав, що такі пристрої існували в багатьох цивілізаціях, включаючи стародавню Халдею (ІІІ тисячоліття до н. е.), Шумер й Ассирію (1400—800 до н. е.), Стародавній Єгипет часів Нового царства (1570—1070 до н. е.), Китай часів династії Шан (1600—1050 до н. е.), мінойський Крит (2700—1450 до н. е.), Грецію класичної доби (550—323 до н. е.) і Стародавній Рим (510 до н. е. — 476 н. е.)[4]. Для запрягання тварин у плуги й повозки використовувалася обв'язка з плоских ременів впоперек шиї і грудей тварини, посторонки кріпилися зверху, подібно тому, як кріпиться війя до ярма. Ремені тиснули на грудниноголовний м'яз і трахею, утрудняючи дихання і зменшуючи тягове зусилля коня[5]. Таким чином, чим сильніше тягнув кінь, тим трудніше йому було дихати. Внаслідок цих здогадних фізичних обмежень, для важких робіт воли використовувалися ширше порівняно з конями, оскільки їхня тілобудова уможливлювала застосування дерев'яного ярма, позбавленого цих недоліків.

Дослідник Дж. Спруйт у своїй праці Ancient Harness Systems, опублікованій у 1972 році, доводив, що існували принаймні три типи стародавніх упряжних систем, жоден з яких не обмежував дихання коней[6].

Поява шорки

Конструкція упряжної обв'язки залишалася без істотних змін, аж доти, як у Китаї періоду Чжаньґо (481—221 до н. е.) з неї розвинулася шорка[7]. До VII століття н. е. китайський винахід поширився по Центральній Азії[8], а до VIII ст. проник й у Європу[8].

Будова

Хомут складається з таких деталей: кліщів — дерев'яної основи, хомутини — м'якої прокладки між кліщами і грудьми коня, хомутної підкладки — покриття внутрішнього боку верхньої частини хомута, покришки — оболонки кліщів, спайного ременя — верхньої ремінної зав'язки, супоні — нижньої ремінної зав'язки, горти — ременя, що з'єднує хомут зі шлеєю, гужів — ременів, що з'єднують хомут з дугою і голоблями.

  • Кліщі — конструктивна основа хомута. Їх виготовляють з прикореневої частини стовбура дерев твердих порід (берези, клена, в'яза та ін.). Між нижньою і середньою третинами кліщів знаходиться потовщення (пучок), де роблять отвори для кріплення гужів чи гужових мочок.
  • Хомутина — тугий джгут з житньої соломи, покритий повстю та шкірою. Захищає від пошкодження нижню частину шиї коня.
  • Хомутна підкладка або підхомутник — підкладка з внутрішнього боку верхньої та середньої третини кліщів. Пришита до хомутини і прикріплена ремінцями до кліщів. Виготовляється з 2-3 шарів хомутної повсті, обшитих шкірою.
  • Покришка — зовнішнє покриття хомута з шкіри або шкірзамінника. Захищає його від опадів і поліпшує його вигляд.
  • Спайний ремінь — верхній ремінь для стягання кінців кліщів.
  • Супоня — нижній ремінь для стягання кінців кліщів. Її слід зав'язувати несправжньою петлею, щоб за потреби можна було швидко розв'язати.
  • Гужі — ремінні петлі, що з'єднують дугу з хомутом. Використовуються для голобельно-дугового запрягу. У голобельно-посторонковому замість них використовуються коротші гужики.
  • Гужові мочки — вузькі петлі для кріплення посторонків. Використовуються при дишельному і посторонковому запрягу.
  • Горта — ремінець у верхній частині хомута для кріплення спинного ременя наритників (шлейки).

Для того, щоб хомут не сповзав під час спуску з гори і при гальмуванні, використовують наритники (шлею). Шлея складається з таких деталей: ободового, спинного і поперечного ременів, двох відкісних ременів і двох мочок. Ободовий ремінь кріпиться кінцями до гужових мочок хомута (у разі використання шорки — до її кілець), спинний ремінь кріпиться до горти хомута (у разі використання шорки — до її верхньої частини), мочки застібають за голоблі чи посторонки, запобігаючи тим самим опусканню посторонків і зміщенню шлейки вбік.

Процес встановлення хомута на коня називається «хомутанням»[9]. Надівають хомут нижньою частиною догори, спереду коня. Надівши хомут, його перевертають у нормальне положення і затягають супоню («засупонюють»)[10].

Запряг

Голобельно-дуговий запряг

При запряжці з використанням дуги (голобельно-дуговій) до хомута кріпляться гужами голоблі через дугу.

Дишельний запряг

У дишельній запряжці хомут приєднується до дишля за допомогою нашильників і нагрудників (у степових районах замість останніх можуть використовуватися нашийники). Нагрудник кріплять до гужових мочок хомута і до посторонків, до нього на кільці вільно приєднують один кінець нашильника, другий кінець якого кріпиться на передньому кінці дишля або передній стельвазі. До хомута також приєднують посторонки, які йдуть від барків задньої стельваги.

Посторонковий запряг

При посторонковій запряжці використовуються тільки посторонки, що з'єднують хомут з барками стельваги.

Безхомутний запряг

Докладніше: Шорка

При транспортуванні легких вантажів замість хомута можуть використовувати шорку (нагрудну шлейку). Вона складається з нагрудного та нашийного ременів з підкладками, з'єднаними з собою двома кільцями, двох кутових (підтримувальних) ременів, горти.

Шорка легша і дешевша у виготовленні, ніж хомут. Але під час роботи вона дуже стискує плечолопаткові суглоби, шию, грудну клітку, через що в коня порушуються кровообіг, дихання, нормальний рух, виникають намулення. Тому її краще використовувати в запрягах, де тяглове зусілля не перевищує 7-8 % від маси коня.

Мовні звороти

  • Захомутати — у переносному сенсі — обдуривши, обманувши, поставити в залежність
  • Засупонити пащу (пельку, рота) — примусити кого-небудь мовчати[10]
  • Надягати хомут — обтяжувати непосильним тягарем, працею
  • Супонити — у переносному сенсі — шмагати ременем
  • Узявся за гуж — не кажи, що не дуж — доводи до кінця почате

Див. також

Примітки

  1. Хомут // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  3. Needham, Volume 4, Part 2, 304.
  4. Needham, Volume 4, Part 2, 305—308.
  5. Needham, Volume 4, Part 2, 305.
  6. Spruytte, J., Littauer, M., Early Harness Systems, Hyperion Books, 1990
  7. Needham, Volume 4, Part 2, 28.
  8. а б Needham, Volume 4, Part 2, 311—315.
  9. Хомутати // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  10. а б Засупонювати // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Джерела