Відмінності між версіями «Хотинська війна»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][очікує на перевірку]
Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
 
(Не показано 33 проміжні версії 28 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
  +
{{Картка:Збройний конфлікт
[[Файл:Die Schlacht von Chocim 1621.jpg|thumb|300px|[[Хотинська битва (1621)]]]]
 
  +
|конфлікт = Хотинська війна 1620—1621 рр.
[[Файл:Jan Karol Chodkiewicz in Chocim 1621.jpg|thumb|300px|[[Ян Кароль Ходкевич]] в [[Хотинська битва (1621)|Хотинській битві]]]]
 
  +
|partof = [[Польсько-турецькі війни]]
'''Хотинська війна 1620—1621 років''' — війна султанської [[Туреччина|Туреччини]] проти [[Польща|Польщі]], яка завершилася [[Хотинська битва|4-тижневою битвою об'єднаних сил українського козацького і польського шляхетського військ проти турецько-татарських загарбників під Хотином]] (звідси її назва) і поразкою турків.
 
  +
|зображення = [[File:Józef Brandt, Bitwa pod Chocimiem.jpg|330px]]
 
|підпис = [[Ян Кароль Ходкевич]] в [[Хотинська битва (1621)|Хотинській битві]]. [[Юзеф Брандт]]
  +
|дата1 = 1620-1621
  +
|місце = Території сучасних [[Україна|України]] ([[Буковина]]) та [[Молдовське князівство|Молдови]]
  +
|результат = [[Хотинський мирний договір]]
  +
|сторони1 = [[File:Fictitious_Ottoman_flag_3.svg|22px]][[Османська Імперія]]<br>[[File:Flag_of_the_Crimean_Tatar_people.svg|22px]] [[Кримське ханство]]<br>[[File:Flag_of_Wallachia.svg|22px]] [[Князівство Волощина]]
  +
|сторони2 = [[File:Chorągiew_królewska_króla_Zygmunta_III_Wazy.svg|22px]] [[Річ Посполита]]<br>[[File:Flag_of_the_Cossack_Hetmanat.svg|22px]] [[Військо Запорізьке]]<br>[[File:Flag_of_Moldavia.svg|22px]] [[Молдовське князівство]]
  +
|командувач1 = [[File:Fictitious_Ottoman_flag_3.svg|22px]] [[Осман ІІ]]<br>[[File:Fictitious_Ottoman_flag_3.svg|22px]] [[Іскандер-паша]]† <br> [[File:Flag_of_the_Crimean_Tatar_people.svg|22px]] [[Джанібек Ґерай]]<br>[[File:Flag_of_Wallachia.svg|22px]] [[Раду Міхня]]
  +
|командувач2 = [[File:Chorągiew_królewska_króla_Zygmunta_III_Wazy.svg|22px]] [[Станіслав Жолкевський]]† <br>[[File:Chorągiew_królewska_króla_Zygmunta_III_Wazy.svg|22px]] [[Ян Кароль Ходкевич]]†<br>[[File:Chorągiew_królewska_króla_Zygmunta_III_Wazy.svg|22px]] [[Станіслав Любомирський (воєвода краківський)|Станіслав Любомирський]]<br>[[File:Chorągiew_królewska_króla_Zygmunta_III_Wazy.svg|22px]] [[Владислав IV Ваза]]<br>[[File:Flag_of_the_Cossack_Hetmanat.svg|22px]][[Петро Сагайдачний]]<br>[[File:Flag_of_Moldavia.svg|22px]] [[Гаспар Граціані]]†
  +
|примітки =
  +
}}
 
'''Хотинська війна 1620—1621 років'''&nbsp;— війна султанської [[Османська імперія|Османської імперії]] проти [[Річ Посполита|Речі Посполитої]], яка відзначилася 4-тижневою [[Битва під Хотином (1621)|битвою]] об'єднаних сил польського шляхетського та українського козацького військ проти османсько-татарських загарбників під [[Хотин|Хотином]] (звідси її назва) і завершилася [[Хотинський мирний договір|Хотинським мирним договором]].
   
 
== Передумови війни ==
 
== Передумови війни ==
Війну почала [[Туреччина]]. Після перемоги над польсько-шляхетським військом у [[Цецорська битва 1620|Цецорській битві]] [[1620]]&nbsp;р. вона почала готуватися до завоювання [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]. Навесні [[1621]] року султан [[Осман ІІ]] зібрав велике військо і рушив до [[Молдавське князівство|Молдови]]. Його бойові сили становили близько 100 тис. чол. До турецького війська приєдналася 60-тисячна [[кримська орда]]. Ослаблена поразкою під [[Цецорська битва 1620|Цецорою]] Річ Посполита перебувала у політичній ізоляції через ворожі відносини із [[Московська держава|Московською державою]], [[Швеція|Швецією]] та іншими країнами. Вона могла зібрати лише 30-тисячне військо. Потрапивши в скрутне становище, польсько-шляхетський уряд звернувся до українських козаків із закликом взяти участь у війні проти [[Туреччина|Туреччини]], обіцяючи їм розширити права та привілеї. [[Польський сейм]] ухвалив козацький реєстр у 20 тис. чол. з платнею 100 тисяч [[злотий|злотих]] на рік.
+
Війну почала [[Османська імперія]]. Після перемоги над шляхетським військом Речі Посполитої у [[Цецорська битва 1620|Цецорській битві]] [[1620]]&nbsp;р. вона почала готуватися до завоювання [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]. Навесні [[1621]] року султан [[Осман ІІ]] зібрав велике військо і рушив до [[Молдавське князівство|Молдови]]. Його бойові сили становили близько 100000 чол. До османського війська приєдналася 60-тисячна [[кримська орда]]. Ослаблена поразкою під [[Цецорська битва 1620|Цецорою]] Річ Посполита перебувала у політичній ізоляції через ворожі відносини із [[Московська держава|Московською державою]], [[Швеція|Швецією]] та іншими країнами. Вона могла зібрати лише 30-тисячне військо. Потрапивши в скрутне становище, шляхетський уряд Речі Посполитої звернувся до українських козаків із закликом взяти участь у війні проти [[Османська імперія|Османської імперії]], обіцяючи їм розширити права та привілеї. Сейм Речі Посполитої ухвалив козацький реєстр у 20000 чол. з платнею 100000 [[злотий|злотих]] на рік.
   
 
== Причини війни ==
 
== Причини війни ==
Основними причинами Хотинської війни стали агресивна зовнішня політика [[Туреччина|Туреччини]] щодо [[слов'яни|слов'янського світу]], безперервні руйнівні походи [[Козаки|запорожців]] на [[Кримське ханство|кримські]] й турецькі землі, посилення впливу [[Річ Посполита|Польщі]] на [[Молдавське князівство|Молдовське князівство]], яке вважалось васалом [[Порта|Отоманської Порти]]. Безпосереднім приводом до війни став напад у [[1619]]&nbsp;р. з території Польщі напівбандицьких загонів так званих [[Лісовчики|лісовчиків]] на [[Семигород]]чину, князь якої [[Габор Бетлен]] був турецьким [[васал]]ом. Скориставшись цим, [[султан]] [[Осман II]] планував спочатку покарати про-польськи налаштованого молдавського князя Граціана і знову підпорядкувати Молдавію своєму впливу.
+
Основними причинами Хотинської війни стали агресивна зовнішня політика [[Османська імперія|Османської імперії]] щодо [[слов'яни|слов'янського світу]], безперервні руйнівні походи [[Козаки|запорожців]] на [[Кримське ханство|кримські]] й османські землі, посилення впливу [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] на [[Молдавське князівство|Молдовське князівство]], яке вважалось васалом [[Блискуча Порта|Блискучої Порти]]. Безпосереднім приводом до війни став напад у [[1619]]&nbsp;р. з території Речі Посполитої напівбандитських загонів так званих [[Лісовчики|лісовчиків]] на [[Семигород]]чину, князь якої [[Габор Бетлен]] був османським [[васал]]ом. Скориставшись цим, [[султан]] [[Осман II]] планував спочатку покарати про-польськи налаштованого молдавського князя Граціана і знову підпорядкувати Молдавію своєму впливу.
   
 
== Цецорська битва ==
 
== Цецорська битва ==
 
{{main|Цецорська битва 1620}}
 
{{main|Цецорська битва 1620}}
   
Влітку [[1620]]&nbsp;р. Іскандер паша на чолі 60-тисячного війська почав наступ на Молдавію. Польський уряд ухвалив рішення подати Граціану військову допомогу залучивши до походу значну кількість українських [[Запорозька Січ|козаків]]. Але [[Польний гетьман коронний|коронний гетьман]] [[Станіслав Жолкевський]] не надто бажав бачити їх під своїм командуванням і все повторював&nbsp;— «''не хочу я з Грицями воювати нехай ідуть до ріллі альбо свині пасти''». Але й козаки не прагнули з ним воювати. Незважаючи на успіхи в [[Московія|Московщині]] у козацькій пам'яті він залишався головним винуватцем розгрому [[Повстання Наливайка|повстання]] [[Наливайко Северин|Наливайка]] i катом українського народу. Тому до походу вдалось вислати не більше 1.6&nbsp;тис. [[Реєстрові козаки|реєстрових козаків]] у тому числі й [[Сотня|сотню]] [[Михайло Хмельницький|Михайла Хмельницького]] де перебував і його син [[Богдан Хмельницький|Богдан]]. Все військо Жолкевського налічувало приблизно 9 тис. жовнірів.
+
Влітку [[1620]]&nbsp;р. Іскандер-паша на чолі 60-тисячного війська почав наступ на Молдавію. Уряд Речі Посполитої ухвалив рішення подати Граціану військову допомогу залучивши до походу значну кількість українських [[Запорозька Січ|козаків]]. Але [[Польний гетьман коронний|польний гетьман]] [[Станіслав Жолкевський]] не надто бажав бачити їх під своїм командуванням і все повторював&nbsp;— «''не хочу я з Грицями воювати нехай ідуть до ріллі альбо свині пасти''». Але й козаки не прагнули з ним воювати. Незважаючи на успіхи в [[Московія|Московщині]], у козацькій пам'яті він залишався головним винуватцем розгрому [[Повстання Наливайка|повстання]] [[Наливайко Северин|Наливайка]] i катом українського народу. Тому до походу вдалось вислати не більше 1000 [[Реєстрові козаки|реєстровців]], у тому числі й [[Сотня|сотню]] [[Михайло Хмельницький|Михайла Хмельницького]], де перебував його син [[Богдан Хмельницький|Богдан]]. Все військо Жолкевського налічувало приблизно 9000 жовнірів.
   
[[24 серпня]] ([[3 вересня]] на н.с.) 1620&nbsp;р. військо Жолкевського переправилося на правий берег [[Дністер|Дністра]] i захопило молдавські фортеці. Тут до нього приєднався господар Молдавії Граціан з 600-ма своїми однодумцями. Військо союзників зробило стрімкий марш i [[2 вересня]] зайняло позиції поблизу с. [[Цецора|Цецори]], розташованого на березі [[Прут]]а за 18 верст від [[Ясси|Ясс]]. 8&nbsp;— 11 вересня відбулись [[Цецорська битва 1620|вирішальні бої під Цецорою]] в ході яких польське військо зазнало поразки. Багато жовнірів і козаків загинуло, серед них і Михайло Хмельницький, чимало потрапило в полон, у тому числі й [[Богдан Хмельницький]]. Відступаючих до [[Кам'янець-Подільський|Кам'янця-Подільського]] поляків турки і татари остаточно розгромили [[26 вересня]] біля с. Савки. Сам коронний гетьман Жолкевський загинув, польний гетьман [[Станіслав Конєцпольський|Станіслав Конецпольський]], магнати [[Микола Потоцький]], [[Ян Тишкевич]] та інші були взяті у полон. Головну причину поразки польські урядовці вбачали у тому, що Жолкевський не залучив до війни необхідну кількість козаків.
+
[[24 серпня]] ([[3 вересня]] на н.с.) 1620&nbsp;р. військо Жолкевського переправилося на правий берег [[Дністер|Дністра]] i захопило молдавські фортеці. Тут до нього приєднався господар Молдавії Граціан з 600-ма своїми однодумцями. Військо союзників зробило стрімкий марш i [[2 вересня]] зайняло позиції поблизу с. [[Цецора|Цецори]], розташованого на березі [[Прут]]а за 18 верст від [[Ясси|Ясс]]. 8-11 вересня відбулись [[Цецорська битва 1620|вирішальні бої під Цецорою]], в ході яких королівське військо зазнало поразки. Багато жовнірів і козаків загинуло (серед них Михайло Хмельницький), чимало потрапило в полон, у тому числі й [[Богдан Хмельницький]]. Відступаючих до [[Кам'янець-Подільський|Кам'янця-Подільського]] поляків османи і татари остаточно розгромили [[26 вересня]] біля с. Савки. С. Жолкевський загинув, польний гетьман [[Станіслав Конєцпольський|Станіслав Конецпольський]], магнати [[Миколай Потоцький]]-«ведмежа лаба», [[Ян Тишкевич]] та інші були взяті у полон. Головну причину поразки урядовці Речі Посполитої вбачали у тому, що Жолкевський не залучив до війни необхідну кількість козаків.
   
[[Річ Посполита]] втратила військо і опинилась безборонною перед грізним противником. Татарські орди розтеклися по [[Поділля|Поділлю]] i [[Галичина|Галичині]], дійшли до [[Львів|Львова]] i [[Перемишль|Перемишля]], грабували населення, руйнували міста і села. На захист України виступила [[Запорозька Січ]]. Частина запорожців рушила на Поділля, дійшла до кордонів Молдавії, завдала низку поразок невеликим татарським загонам і захопила [[Білгород-Дністровський|Білгород]]. А 15 тис. козаків вирушили у похід на [[Крим]]ське узбережжя й зруйнували 15 татарських містечок, у тому числі [[Баксей]], [[Бодзек]], [[Зухарей]], [[Земза]]. Своїми діями запорожці витискали татар з українських земель і попереджали можливий наступ.
+
[[Річ Посполита]] втратила військо і опинилась безборонною перед грізним противником. Татарські орди розтеклися по [[Поділля|Поділлю]] i [[Галичина|Галичині]], дійшли до [[Львів|Львова]] i [[Перемишль|Перемишля]], грабували населення, руйнували міста і села. На захист України виступила [[Запорозька Січ]]. Частина запорожців рушила на Поділля, дійшла до кордонів Молдавії, завдала низку поразок невеликим татарським загоном і захопила [[Білгород-Дністровський|Білгород]]. А 15 тис. козаків вирушили у похід на [[Крим]]ське узбережжя й зруйнували 15 татарських містечок, у тому числі [[Баксей]], [[Бодзек]], [[Зухарей]], [[Земза]]. Своїми діями запорожці витискали татар з українських земель і попереджали можливий наступ.
   
 
== Перегрупування ==
 
== Перегрупування ==
[[Файл:Stanisław Żółkiewski 1.JPG|міні|праворуч|200пкс|[[Станіслав Жолкевський]] (портрет)]]
+
[[Файл:Stanisław Żółkiewski.PNG|міні|праворуч|200пкс|[[Станіслав Жолкевський]] (портрет)]]
На початку вересня [[1620]] року у [[Варшава|Варшаві]] зібрався [[Сейм Республіки Польща|сейм]], який ухвалив план захисту Речі Посполитої від наступу противника. Було вирішено збільшити [[Військо Польське|коронне військо]], довести козацький реєстр до 20 тис., виділити для нього 100 тис. [[Злотий|злотих]], зібравши їх з [[Шляхта|шляхти]]. Підготовка до війни велася мляво, шляхта не поспішала платити податок на воєнні потреби. I погляди польських урядовців знову звернулись до українського козацтва. До запорожців на початку зими [[1621]] року було відправлено Бартоша Обалковського з відповідними пропозиціями, на які козаки спочатку не дали конкретної відповіді. Але самі почали готуватися до воєнних дій. Заготовляли дерево для [[Чайка (човен)|чайок]], харчі, боєприпаси, потім вийшли з Січі на [[волость]] i в панських та королівських маєтках стали брати коней, порох, [[олово]]. Велись переговори щодо необхідності об'єднання перед ворожою загрозою прихильників гетьмана [[Яцько Бородавка-Неродич|Яцька Бородавки]] i полковника Сагайдачного. В таких турботах минули для козаків зима і рання весна [[1621]]&nbsp;р.
+
На початку вересня [[1620]] року у [[Варшава|Варшаві]] зібрався [[Сейм Республіки Польща|сейм]], який ухвалив план захисту Речі Посполитої від наступу противника. Було вирішено збільшити коронне військо Речі Посполитої, довести козацький реєстр до 20 000, виділити для нього 100 000 [[Злотий|злотих]], зібравши їх зі [[Шляхта|шляхти]]. Підготовка до війни велася мляво, шляхта не поспішала платити податок на воєнні потреби. I погляди урядовців Речі Посполитої знову звернулись до українського козацтва. До запорожців на початку зими [[1621]] року було відправлено Бартоша Обалковського з відповідними пропозиціями, на які козаки спочатку не дали конкретної відповіді. Але самі почали готуватися до воєнних дій. Заготовляли дерево для [[Чайка (човен)|чайок]], харчі, боєприпаси, потім вийшли з Січі на [[волость]] i в панських та королівських маєтках стали брати коней, порох, [[олово]]. Велись переговори щодо необхідності об'єднання перед ворожою загрозою прихильників гетьмана [[Яцько Бородавка-Неродич|Яцька Бородавки]] i полковника Сагайдачного. В таких турботах минули для козаків зима і рання весна [[1621]]&nbsp;р.
   
Тим часом турецький султан [[Осман ІІ]] [[Мобілізація|відмобілізував]] війська, наказав головному [[адмірал]]ові прикрити [[Стамбул]] [[Ескадра|ескадрою]] з 40 [[Галера|галер]] від можливого нападу Чорноморського флоту козаків і у квітні вирушив у похід на Річ Посполиту. Шлях був довгим і тяжким. Військові вантажі перевозились в основному морем.
+
Тим часом османський султан [[Осман II]] [[Мобілізація|відмобілізував]] війська, наказав головному [[адмірал]]ові прикрити [[Стамбул]] [[Ескадра|ескадрою]] з 40 [[Галера|галер]] від можливого нападу Чорноморського флоту козаків і у квітні вирушив у похід на Річ Посполиту. Шлях був довгим і тяжким. Військові вантажі перевозились в основному морем.
   
Невдовзі [[Запорозька Січ]] почала активні воєнні дії на морі. На початку червня запорозька [[флотилія]] показалась напроти [[Річкова дельта|гирла]] [[Дністер|Дністра]]. Турецька ескадра Халіли-паші потопила 5, захопила 18 козацьких чайок і полонила близько 300 козаків. Для захисту гирла [[Дунай|Дунаю]] султан відправив головного адмірала з ескадрою. Але козаки минули турецький флот, спалили містечко [[Ахіоль]], а потім на 16 чайках пішли до [[Стамбул]]а. Маючи лише три галери, начальник охорони палацу не наважився на морський бій з козаками і лише з жахом дивився, як ті руйнували найближчі селища. Козаки дошкуляли туркам і в інших місяцях, тримаючи їх у постійній напрузі, змушуючи постійно звертатись до султана по допомогу.
+
Невдовзі [[Запорозька Січ]] почала активні воєнні дії на морі. На початку червня запорозька [[флотилія]] показалась напроти [[Річкова дельта|гирла]] [[Дністер|Дністра]]. Османська ескадра Халіли-паші потопила 5, захопила 18 козацьких чайок і полонила близько 300 козаків. Для захисту гирла [[Дунай|Дунаю]] султан відправив головного адмірала з ескадрою. Але козаки минули османський флот, спалили містечко [[Ахіоль]], а потім на 16 чайках пішли до [[Стамбул]]а. Маючи лише три галери, начальник охорони палацу не наважився на морський бій з козаками і лише з жахом дивився, як ті руйнували найближчі селища. Козаки дошкуляли османам і в інших місяцях, тримаючи їх у постійній напрузі, змушуючи постійно звертатись до султана по допомогу.
   
Тим часом [[Петро Конашевич Сагайдачний|Сагайдачний]] i Бородавка збирали добровольців для участі у воєнних діях. У червні в урочищі Суха Діброва, що між [[Біла Церква|Білою Церквою]] i [[Ржищів|Ржишевом]], відбулась козацька рада, яка розглядала питання про участь запорожців у війні. На неї прибуло понад 40 тис. осіб. У тяжку годину козацькі лідери припинили суперечки і заради майбутнього вирішили подати Польщі максимальну допомогу. Рада ухвалила рішення направити козацьке військо на чолі з гетьманом Бородавкою у Молдавію, а Сагайдачного&nbsp;— у Варшаву на переговори з польським королем. У 20-х числах липня Сагайдачний кілька разів зустрічався з королем і вів з ним переговори стосовно задоволення вимог козаків. Реакція [[Владислав IV Ваза|Владислава]] на них була позитивною.
+
Тим часом [[Петро Конашевич Сагайдачний|Сагайдачний]] i Бородавка збирали добровольців для участі у воєнних діях. У червні в урочищі Суха Діброва, що між [[Біла Церква|Білою Церквою]] i [[Ржищів|Ржишевом]], відбулась козацька рада, яка розглядала питання про участь запорожців у війні. На неї прибуло понад 40 тис. осіб. У тяжку годину козацькі лідери припинили суперечки і заради майбутнього вирішили подати Речі Посполитій максимальну допомогу. Рада ухвалила рішення направити козацьке військо на чолі з гетьманом Бородавкою у Молдовське князівство, а Сагайдачного&nbsp;— у Варшаву на переговори з королем Речі Посполитої. У 20-х числах липня Сагайдачний кілька разів зустрічався з королем і вів з ним переговори стосовно задоволення вимог козаків. Реакція [[Владислав IV Ваза|Владислава]] на них була позитивною.
   
Поки турецька армія повільно рухалась по західному узбережжю [[Чорне море|Чорного моря]], запорожці всіляко їй шкодили. У липні одна частина козаків морем відправилась на [[Трабзон|Трапезунд]], а друга&nbsp;— в район Дунаю, де будувався міст для переправи турецької армії. Проти них Халіла-паша [[11 липня]] відрядив 150 кораблів різного типу. В морському бою запорожці вийшли переможцями, потім висадились на берег над [[Прут]]ом і зав'язали бої з ордою Кантеміра мурзи. Дії запорожців у Туреччині та на [[Подунав'я|Подунайщині]] вносили тривогу в серця турків, гальмували просування турецької армії.
+
Поки османська армія повільно рухалась по західному узбережжю [[Чорне море|Чорного моря]], запорожці всіляко їй шкодили. У липні одна частина козаків морем відправилась на [[Трабзон|Трапезунд]], а друга&nbsp;— в район Дунаю, де будувався міст для переправи османської армії. Проти них Халіла-паша [[11 липня]] відрядив 150 кораблів різного типу. В морському бою запорожці вийшли переможцями, потім висадились на берег над [[Прут]]ом і зав'язали бої з ордою Кантеміра мурзи. Дії запорожців у Османській імперії та на [[Подунав'я|Подунайщині]] вносили тривогу в серця османів, гальмували просування османської армії.
   
Досить активно діяло козацьке військо [[Яцько Бородавка|Бородавки]]. У липні — першій половині серпня невеликі козацькі загони розійшлися по території Молдавії й розгорнули активні воєнні дії. Вони спалили села в околицях [[Сороки (місто)|Сорок]] та інших багатьох міст і навіть розбили особисту охорону господаря. Той мусив тікати за [[Дунай]] під захист турецьких військ, а козаки взяли під свій контроль мало не всю країну. Основне козацьке військо трималось купи, готове відбити напади татарської орди чи турок.
+
Досить активно діяло козацьке військо [[Яцько Бородавка|Бородавки]]. У липні&nbsp;— першій половині серпня невеликі козацькі загони розійшлися по території Молдавії й розгорнули активні воєнні дії. Вони спалили села в околицях [[Сороки (місто)|Сорок]] та інших багатьох міст і навіть розбили особисту охорону господаря. Той мусив тікати за [[Дунай]] під захист османських військ, а козаки взяли під свій контроль мало не всю країну. Основне козацьке військо трималось купи, готове відбити напади татарської орди чи османів.
   
У середині серпня вся турецька армія переправилась через Дунай і рушила в глиб Молдавії. Козацькі загони нав'язували несподівані бої авангардним частинам турок і таким чином затримували просування всієї армії. Один з них чисельністю 300 осіб при відступі від [[Сучава (місто)|Сучави]] наштовхнувся на татарську орду і мусив оборонятись табором. Турецький султан кинув проти нього чи не всі війська. Приблизно 100 козаків пробились до р. Прут і засіли там у великій печері й кілька днів відбивали всі штурми ворога. Тільки димом турки викурили козаків зі схованки і всіх перебили.
+
У середині серпня вся османська армія переправилась через Дунай і рушила вглиб Молдавії. Козацькі загони нав'язували несподівані бої авангардним частинам османів і таким чином затримували просування всієї армії. Один з них чисельністю 300 осіб при відступі від [[Сучава (місто)|Сучави]] наштовхнувся на татарську орду і мусив оборонятись табором. Османський султан кинув проти нього чи не всі війська. Приблизно 100 козаків пробились до р. Прут і засіли там у великій печері й кілька днів відбивали всі штурми ворога. Тільки димом османи викурили козаків зі схованки і всіх перебили.
   
200 козаків переправились через [[Прут]], i, відбиваючись від татарської [[Кіннота|кінноти]], заклали оборонний табір і цілий день боронились від противника. Під прикриттям ночі козаки вислизнули з табора, розділились на дві частини і відступили лісом. Але на ранок їх наздогнали ворожі підрозділи й змусили знову стати табором. Тільки під вечір туркам вдалось прорвати оборону захисників, увірватись до табору й захопити 30 зранених і до смерті замучених козаків.
+
200 козаків переправились через [[Прут]], i, відбиваючись від татарської [[Кіннота|кінноти]], заклали оборонний табір і цілий день боронились від противника. Під прикриттям ночі козаки вислизнули з табору, розділились на дві частини і відступили лісом. Але на ранок їх наздогнали ворожі підрозділи й змусили знову стати табором. Тільки під вечір османам вдалось прорвати оборону захисників, увірватись до табору й захопити 30 зранених і до смерті замучених козаків.
Усього ж до рук турок потрапило до 200 полонених з числа передових козацьких загонів і майже всіх їх було страчено. Турецький султан будь-що намагався не допустити з'єднання козацького й польського
+
Усього ж до рук османів потрапило до 200 полонених з числа передових козацьких загонів і майже всіх їх було страчено. Османський султан будь-що намагався не допустити з'єднання козацького й польського
 
військ і розгромити їх поодинці.
 
військ і розгромити їх поодинці.
   
 
== Хотинська битва ==
 
== Хотинська битва ==
 
{{main|Хотинська битва 1621}}
 
{{main|Хотинська битва 1621}}
 
[[Файл:Die Schlacht von Chocim 1621.jpg|thumb|270px|[[Хотинська битва (1621)]]]]
[[Файл:Piotr Konaszewicz Sahajdaczny.PNG|200пкс||thumb|Петро Конашевич Сагайдачний]]
 
Польське військо під командуванням коронного гетьмана [[Ян Кароль Ходкевич|Карла Ходкевича]] підійшло до лівого берега Дністра і зупинилось. Ходкевич запропонував козакам негайно приєднатись до нього і діяти спільно. Однак [[Яцько Бородавка-Неродич|Бородавка]] побоювався можливого [[Сепаратний мир|сепаратного миру]] поляків з турками і відповів, що дасть згоду, коли польське військо вступить на територію Молдавії. Це означало початок Польщею воєнних дій безпосередньо проти Туреччини. Після цього польському урядові вже не було куди відступати. До [[20 серпня]] (н.с.) Ходкевич переправився на правий берег Дністра і заклав табір під [[Хотин]]ом.
+
Військо Речі Посполитої під командуванням коронного гетьмана [[Ян Кароль Ходкевич|Карла Ходкевича]] підійшло до лівого берега Дністра і зупинилось. Ходкевич запропонував козакам негайно приєднатись до нього і діяти спільно. Однак [[Яцько Бородавка-Неродич|Бородавка]] побоювався можливого [[Сепаратний мир|сепаратного миру]] поляків з османами і відповів, що дасть згоду, коли військо Речі Посполитої вступить на територію Молдавії. Це означало початок Річчю Посполитою воєнних дій безпосередньо проти Османської імперії. Після цього урядові Речі Посполитої вже не було куди відступати. До [[20 серпня]] (н.с.) Ходкевич переправився на правий берег Дністра і заклав табір під [[Хотин]]ом.
 
[[Файл:Piotr Konaszewicz Sahajdaczny.PNG|175px|thumb|left|Петро Конашевич Сагайдачний]]
 
На другий день до табору Речі Посполитої прибув з Варшави Сагайдачний. Його радо зустріли і командування, i прості вояки, як видатного воєначальника, прихильного до Речі Посполитої на відміну від непевного Бородавки. На чолі невеликого козацько-польського загону Сагайдачний негайно вирушив на пошуки козацького війська, щоб прискорити його рух. Вночі він наскочив на османський табір, під час сутички був поранений у руку татарською стрілою і ледве врятувався. Проблукавши цілу ніч по лісу, він на ранок вийшов до Дністра, переправився на лівий берег і добрався до козацького війська, що стояло під [[Могилів-Подільський|Могилевом]].
   
 
На козацькій раді Сагайдачний розповів про обіцянки короля Речі Посполитої задовольнити козацькі прохання і тим самим привернув на свій бік частину присутніх. Тут же рада звинуватила Бородавку в невмілому командуванні, невиправданих втратах людей, нездатності забезпечити військо всім необхідним і скинула з гетьманства. Бородавку присудили до смертної кари і пізніше стратили. Гетьманом знову було обрано Сагайдачного і він протягом тижня, відбиваючись від татар, вів козаків до табору Речі Посполитої. Першого вересня (н.с.) союзники об'єднались. Наступного дня під Хотин підійшов і османський султан зі своєю армією.
На другий день до польського табору прибув з Варшави Сагайдачний. Його радо зустріли і командування, i прості вояки, як видатного воєначальника, прихильного до Речі Посполитої на відміну від непевного Бородавки. На чолі невеликого козацько-польського загону Сагайдачний негайно вирушив на пошуки козацького війська, щоб прискорити його рух. Вночі він наскочив на турецький табір, під час сутички був поранений у руку татарською стрілою і ледве врятувався. Проблукавши цілу ніч по лісу, він на ранок вийшов до Дністра, переправився на лівий берег і добрався до козацького війська, що стояло під [[Могилів-Подільський|Могилевом]].
 
 
На козацькій раді Сагайдачний розповів про обіцянки польського короля задовольнити козацькі прохання і тим самим привернув на свій бік частину присутніх. Тут же рада звинуватила Бородавку в невмілому командуванні, невиправданих втратах людей, нездатності забезпечити військо всім необхідним і скинула з гетьманства. Бородавку присудили до смертної кари і пізніше стратили. Гетьманом знову було обрано Сагайдачного і він протягом тижня, відбиваючись від татар, вів козаків до польського табору. Першого вересня (н.с.) союзники об'єднались. Наступного дня під Хотин підійшов і турецький султан зі своєю армією.
 
   
 
== Вирішальний чинник Українського війська ==
 
== Вирішальний чинник Українського війська ==
[[Файл:Brandt Powrot Kozakow.jpg|320px|thumb|right|[[Юзеф Брандт|Ю.Брандт]]. Повернення козаків з походу]]
+
[[Файл:Brandt Powrot Kozakow.jpg|320px|thumb|right|[[Юзеф Брандт|Ю. Брандт]]. Повернення козаків з походу]]
Усвідомлюючи загрозу поневолення руського (українського) народу турками, скликана 15-17.VI.[[1621]]&nbsp;р. в урочищі [[Суха Діброва|Сухій Діброві]] (на Черкащині) загальна [[козацька рада]] прийняла рішення виступити разом з польсько-шляхетським військом проти турецько-татарської агресії. В той же час козацька рада послала у [[Варшава|Варшаву]] посольство у складі [[Петро Конашевич Сагайдачний|П.Сагайдачного]] та інших козацьких старшин, щоб підписати угоди про розширення козацьких прав, відновлення вищої православної ієрархії на Русі-Україні тощо. Влітку [[1621]]&nbsp;р. 40 тисяч козаків на чолі з запорізьким гетьманом [[Бородавка-Неродич Яцько|Я.Бородавкою]] рушило в [[Молдова|Молдову]]. Одночасно запорожці почали напади на турецькі і кримські чорноморські прибережні міста. Перейшовши [[Дністер]], козацькі загони протягом серпня [[1621]]&nbsp;р. вели героїчну боротьбу, стримуючи просування турецького війська до [[Хотин]]а, поблизу якого був укріплений табір польсько-шляхетського війська. Після скинення з гетьманства [[Бородавка-Неродич Яцько|Я.Бородавки]] і обрання гетьманом [[Сагайдачний Петро|П.Сагайдачного]] [[козацьке військо]] (в складі його було 700 донських козаків), відбиваючи безперервні атаки турецького авангарду, 1.ІХ.[[1621]]&nbsp;р. з'єдналося під [[Хотин]]ом з польсько-шляхетським військом. З 2.ІХ.[[1621]]&nbsp;р. ворог почав штурмувати укріплені табори козацького і польсько-шляхетського військ. В останньому, генеральному штурмі 28.IX.[[1621]], коли турецьким силам вдалося оволодіти польсько-шляхетськими укріпленнями, козацьке військо ударами з флангів розгромило ворога. Побоюючись остаточного знищення своїх військ, султан змушений був припинити воєнні дії і укласти [[Хотинський мирний договір|Хотинський мир]] [[1621]]&nbsp;р. Головна заслуга в перемозі над турецько-татарськими військами належала українським козакам. Вони своїм безприкладним героїзмом і мужністю врятували польсько-шляхетське військо від розгрому й ліквідували небезпеку турецько-татарського поневолення руського (українського) і польського народів.
+
Усвідомлюючи загрозу поневолення руського (українського) народу османами, скликана 15-17 червня [[1621]]&nbsp;р. в урочищі [[Суха Діброва|Сухій Діброві]] (на Черкащині) загальна [[козацька рада]] прийняла рішення виступити разом з шляхетським військом Речі Посполитої проти османсько-татарської агресії. В той же час козацька рада послала у [[Варшава|Варшаву]] посольство у складі [[Петро Конашевич Сагайдачний|П. Сагайдачного]] та інших козацьких старшин, щоб підписати угоди про розширення козацьких прав, відновлення вищої православної ієрархії в Русі-Україні тощо. Влітку [[1621]]&nbsp;р. 40 000 козаків на чолі з запорізьким отаманом [[Бородавка-Неродич Яцько|Я. Бородавкою]] рушило в [[Молдова|Молдову]]. Одночасно запорожці почали напади на османські і кримські чорноморські прибережні міста. Перейшовши [[Дністер]], козацькі загони протягом серпня [[1621]]&nbsp;р. вели активну боротьбу, стримуючи просування османського війська до [[Хотин]]а, поблизу якого був укріплений табір шляхетського війська Речі Посполитої. Після скинення з гетьманства Я. Бородавки і обрання гетьманом П. Сагайдачного [[козацьке військо]] (в складі його було 700 донських козаків), відбиваючи безперервні атаки османського авангарду, 1 вересня [[1621]]&nbsp;р. з'єдналося під [[Хотин]]ом з шляхетським військом Речі Посполитої. З 2 вересня [[1621]]&nbsp;р. ворог почав штурмувати укріплені табори козацького і шляхетського військ Речі Посполитої. В останньому, генеральному штурмі 28 вересня, коли османським силам вдалося оволодіти шляхетськими укріпленнями Речі Посполитої, козацьке військо ударами з флангів розгромило ворога. Побоюючись остаточного знищення своїх військ, султан змушений був припинити воєнні дії і укласти [[Хотинський мирний договір|Хотинський мир]] [[1621]]&nbsp;р. Головна заслуга в перемозі над османсько-татарськими військами належала українським козакам. Вони своїм безприкладним героїзмом і мужністю врятували шляхетське військо Речі Посполитої від розгрому й ліквідували небезпеку османсько-татарського поневолення руського (українського) і польського народів.
   
 
== Міжнародне значення наслідків Хотинської війни ==
 
== Міжнародне значення наслідків Хотинської війни ==
Перемога в Хотинській Війні мала велике міжнародне значення. Вона примусила [[Туреччина|Туреччину]] відмовитися від планів завоювання [[Європа|Європи]]. Розгром під [[Хотин]]ом привів у султанській Туреччині до народного повстання, заколоту [[яничари|яничарів]], ослаблення політичної влади ([[1622]]&nbsp;р. [[Осман ІІ|Османа ІІ]] було вбито яничарами) та до посилення визвольної боротьби слов'янських та арабських народів проти турецьких поневолювачів. Як зазначає Петро Сас:<blockquote>...на полях Хотинської війни вирішувалась не лише доля Речі Посполитої, але й значною мірою і доля християнської цивілізації</blockquote><ref>http://dt.ua/SOCIETY/hotinska_viyna_16201621_rokiv__pamyatati_pro_vsih-94840.html</ref>
+
Перемога в Хотинській Війні мала велике міжнародне значення. Вона примусила [[Османська імперія|Османську імперію]] відмовитися від планів завоювання [[Європа|Європи]]. Розгром під [[Хотин]]ом привів у султанській Османській імперії до народного повстання, заколоту [[яничари|яничарів]], ослаблення політичної влади ([[1622]]&nbsp;р. [[Осман ІІ|Османа ІІ]] було вбито яничарами) та до посилення визвольної боротьби слов'янських та арабських народів проти османських поневолювачів. Як зазначає Петро Сагайдачний
  +
{{цитата|…На полях Хотинської війни вирішувалась не лише доля Речі Посполитої, але й значною мірою і доля християнської цивілізації<ref>https://zn.ua/SOCIETY/hotinskaya_voyna_16201621_godov_pomnit_o_vseh.html</ref>|3=|4=}}
   
 
== Джерела ==
 
== Джерела ==
  +
* [http://www.history.org.ua/?litera&id=6811&navStart=47 Хотинська війна (1621&nbsp;р.) / Г. Грабянка, С. Величко, Й. Мюллер та ін. // Упорядник С. Заремба.&nbsp;— К.: Центр пам'яткознавства Академії наук України та Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, 1991.&nbsp;— 240 с.&nbsp;— (Часи козацькі)]
 
* ''Гайдай Л.'' Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.&nbsp;— Луцьк: Вежа, 2000
 
* ''Гайдай Л.'' Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.&nbsp;— Луцьк: Вежа, 2000
* [http://history.franko.lviv.ua/dovidnyk.htm Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста. - К.: Генеза, 1993]
+
* [http://history.franko.lviv.ua/dovidnyk.htm Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.&nbsp;— К.: Генеза, 1993]
* Сас П. М. Хотинська війна 1621 року / НАН України. Інститут історії України. Видання 2-ге, виправлене і доповнене. Біла Церква: Видавець Пшонківський О. В., 2012. 526 с.
+
* Сас&nbsp;П.&nbsp;М. Хотинська війна 1621 року / НАН України. Інститут історії України. Видання 2-е, виправлене і доповнене.&nbsp;— Біла Церква: Видавець Пшонківський О. В., 2012.&nbsp;— 526 с.
 
* Чухліб Т.&nbsp;В.&nbsp;Козаки та Яничари. Україна у християнсько-мусульманських війнах 1500&nbsp;— 1700&nbsp;рр.&nbsp;— К.,2010
 
* Чухліб Т.&nbsp;В.&nbsp;Козаки та Яничари. Україна у християнсько-мусульманських війнах 1500&nbsp;— 1700&nbsp;рр.&nbsp;— К.,2010
* [[Радослав Сікора]]: ''З історії польських крилатих гусарів''. Київ: ''Дух і літера'', 2012. ISBN 978-966-378-260-7. [http://duh-i-litera.com/z-istoriji-polskyh-krylatyh-husariv/ Інформація про книгу в інтернет-магазині українського видавця].
+
* [[Радослав Сікора]]: ''З історії польських крилатих гусарів''. Київ: ''Дух і літера'', 2012. ISBN 978-966-378-260-7. [https://web.archive.org/web/20130327233724/http://duh-i-litera.com/z-istoriji-polskyh-krylatyh-husariv/ Інформація про книгу в інтернет-магазині українського видавця].
  +
* [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=6102 Хотинська війна 1621 року : докум., матеріали, дослідж. / Держ. іст.-архітектур. заповідник ”Хотин. фортеця” ; редкол.: Михайлина Л. П. (голова) та ін. – Хотин : б. в., 2011. – 198, 1 с.]
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==
  +
* [[Битва під Хотином (1621)]]
* [[Хотинська битва]]
 
  +
  +
== Джерела та література ==
  +
* ''П.&nbsp;М.&nbsp;Сас'' [http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1359-9/978-966-00-1359-9.pdf Хотинська війна (1621)] // {{ЕІУ|10|420}}
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
Рядок 71: Рядок 89:
 
[[Категорія:Війни в історії України]]
 
[[Категорія:Війни в історії України]]
 
[[Категорія:Війни XVII століття]]
 
[[Категорія:Війни XVII століття]]
[[Категорія:I Річ Посполита]]
 
 
[[Категорія:Османська імперія]]
 
[[Категорія:Османська імперія]]
[[Категорія:Хотин]]
+
[[Категорія:Історія Хотина]]
 
[[Категорія:1620 в Україні]]
  +
[[Категорія:1621 у Європі]]
  +
[[Категорія:Польсько-турецька війна 1620—1621]]

Поточна версія на 17:59, 14 листопада 2019

Хотинська війна 1620—1621 рр.
Польсько-турецькі війни
Józef Brandt, Bitwa pod Chocimiem.jpg
Ян Кароль Ходкевич в Хотинській битві. Юзеф Брандт
Дата: 1620-1621
Місце: Території сучасних України (Буковина) та Молдови
Результат: Хотинський мирний договір
Сторони
Fictitious Ottoman flag 3.svgОсманська Імперія
Flag of the Crimean Tatar people.svg Кримське ханство
Flag of Wallachia.svg Князівство Волощина
Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита
Flag of the Cossack Hetmanat.svg Військо Запорізьке
Flag of Moldavia.svg Молдовське князівство
Командувачі
Fictitious Ottoman flag 3.svg Осман ІІ
Fictitious Ottoman flag 3.svg Іскандер-паша
Flag of the Crimean Tatar people.svg Джанібек Ґерай
Flag of Wallachia.svg Раду Міхня
Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Станіслав Жолкевський
Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Ян Кароль Ходкевич
Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Станіслав Любомирський
Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Владислав IV Ваза
Flag of the Cossack Hetmanat.svgПетро Сагайдачний
Flag of Moldavia.svg Гаспар Граціані

Хотинська війна 1620—1621 років — війна султанської Османської імперії проти Речі Посполитої, яка відзначилася 4-тижневою битвою об'єднаних сил польського шляхетського та українського козацького військ проти османсько-татарських загарбників під Хотином (звідси її назва) і завершилася Хотинським мирним договором.

Передумови війни[ред. | ред. код]

Війну почала Османська імперія. Після перемоги над шляхетським військом Речі Посполитої у Цецорській битві 1620 р. вона почала готуватися до завоювання Речі Посполитої. Навесні 1621 року султан Осман ІІ зібрав велике військо і рушив до Молдови. Його бойові сили становили близько 100000 чол. До османського війська приєдналася 60-тисячна кримська орда. Ослаблена поразкою під Цецорою Річ Посполита перебувала у політичній ізоляції через ворожі відносини із Московською державою, Швецією та іншими країнами. Вона могла зібрати лише 30-тисячне військо. Потрапивши в скрутне становище, шляхетський уряд Речі Посполитої звернувся до українських козаків із закликом взяти участь у війні проти Османської імперії, обіцяючи їм розширити права та привілеї. Сейм Речі Посполитої ухвалив козацький реєстр у 20000 чол. з платнею 100000 злотих на рік.

Причини війни[ред. | ред. код]

Основними причинами Хотинської війни стали агресивна зовнішня політика Османської імперії щодо слов'янського світу, безперервні руйнівні походи запорожців на кримські й османські землі, посилення впливу Речі Посполитої на Молдовське князівство, яке вважалось васалом Блискучої Порти. Безпосереднім приводом до війни став напад у 1619 р. з території Речі Посполитої напівбандитських загонів так званих лісовчиків на Семигородчину, князь якої Габор Бетлен був османським васалом. Скориставшись цим, султан Осман II планував спочатку покарати про-польськи налаштованого молдавського князя Граціана і знову підпорядкувати Молдавію своєму впливу.

Цецорська битва[ред. | ред. код]

Влітку 1620 р. Іскандер-паша на чолі 60-тисячного війська почав наступ на Молдавію. Уряд Речі Посполитої ухвалив рішення подати Граціану військову допомогу залучивши до походу значну кількість українських козаків. Але польний гетьман Станіслав Жолкевський не надто бажав бачити їх під своїм командуванням і все повторював — «не хочу я з Грицями воювати нехай ідуть до ріллі альбо свині пасти». Але й козаки не прагнули з ним воювати. Незважаючи на успіхи в Московщині, у козацькій пам'яті він залишався головним винуватцем розгрому повстання Наливайка i катом українського народу. Тому до походу вдалось вислати не більше 1000 реєстровців, у тому числі й сотню Михайла Хмельницького, де перебував його син Богдан. Все військо Жолкевського налічувало приблизно 9000 жовнірів.

24 серпня (3 вересня на н.с.) 1620 р. військо Жолкевського переправилося на правий берег Дністра i захопило молдавські фортеці. Тут до нього приєднався господар Молдавії Граціан з 600-ма своїми однодумцями. Військо союзників зробило стрімкий марш i 2 вересня зайняло позиції поблизу с. Цецори, розташованого на березі Прута за 18 верст від Ясс. 8-11 вересня відбулись вирішальні бої під Цецорою, в ході яких королівське військо зазнало поразки. Багато жовнірів і козаків загинуло (серед них Михайло Хмельницький), чимало потрапило в полон, у тому числі й Богдан Хмельницький. Відступаючих до Кам'янця-Подільського поляків османи і татари остаточно розгромили 26 вересня біля с. Савки. С. Жолкевський загинув, польний гетьман Станіслав Конецпольський, магнати Миколай Потоцький-«ведмежа лаба», Ян Тишкевич та інші були взяті у полон. Головну причину поразки урядовці Речі Посполитої вбачали у тому, що Жолкевський не залучив до війни необхідну кількість козаків.

Річ Посполита втратила військо і опинилась безборонною перед грізним противником. Татарські орди розтеклися по Поділлю i Галичині, дійшли до Львова i Перемишля, грабували населення, руйнували міста і села. На захист України виступила Запорозька Січ. Частина запорожців рушила на Поділля, дійшла до кордонів Молдавії, завдала низку поразок невеликим татарським загоном і захопила Білгород. А 15 тис. козаків вирушили у похід на Кримське узбережжя й зруйнували 15 татарських містечок, у тому числі Баксей, Бодзек, Зухарей, Земза. Своїми діями запорожці витискали татар з українських земель і попереджали можливий наступ.

Перегрупування[ред. | ред. код]

На початку вересня 1620 року у Варшаві зібрався сейм, який ухвалив план захисту Речі Посполитої від наступу противника. Було вирішено збільшити коронне військо Речі Посполитої, довести козацький реєстр до 20 000, виділити для нього 100 000 злотих, зібравши їх зі шляхти. Підготовка до війни велася мляво, шляхта не поспішала платити податок на воєнні потреби. I погляди урядовців Речі Посполитої знову звернулись до українського козацтва. До запорожців на початку зими 1621 року було відправлено Бартоша Обалковського з відповідними пропозиціями, на які козаки спочатку не дали конкретної відповіді. Але самі почали готуватися до воєнних дій. Заготовляли дерево для чайок, харчі, боєприпаси, потім вийшли з Січі на волость i в панських та королівських маєтках стали брати коней, порох, олово. Велись переговори щодо необхідності об'єднання перед ворожою загрозою прихильників гетьмана Яцька Бородавки i полковника Сагайдачного. В таких турботах минули для козаків зима і рання весна 1621 р.

Тим часом османський султан Осман II відмобілізував війська, наказав головному адміралові прикрити Стамбул ескадрою з 40 галер від можливого нападу Чорноморського флоту козаків і у квітні вирушив у похід на Річ Посполиту. Шлях був довгим і тяжким. Військові вантажі перевозились в основному морем.

Невдовзі Запорозька Січ почала активні воєнні дії на морі. На початку червня запорозька флотилія показалась напроти гирла Дністра. Османська ескадра Халіли-паші потопила 5, захопила 18 козацьких чайок і полонила близько 300 козаків. Для захисту гирла Дунаю султан відправив головного адмірала з ескадрою. Але козаки минули османський флот, спалили містечко Ахіоль, а потім на 16 чайках пішли до Стамбула. Маючи лише три галери, начальник охорони палацу не наважився на морський бій з козаками і лише з жахом дивився, як ті руйнували найближчі селища. Козаки дошкуляли османам і в інших місяцях, тримаючи їх у постійній напрузі, змушуючи постійно звертатись до султана по допомогу.

Тим часом Сагайдачний i Бородавка збирали добровольців для участі у воєнних діях. У червні в урочищі Суха Діброва, що між Білою Церквою i Ржишевом, відбулась козацька рада, яка розглядала питання про участь запорожців у війні. На неї прибуло понад 40 тис. осіб. У тяжку годину козацькі лідери припинили суперечки і заради майбутнього вирішили подати Речі Посполитій максимальну допомогу. Рада ухвалила рішення направити козацьке військо на чолі з гетьманом Бородавкою у Молдовське князівство, а Сагайдачного — у Варшаву на переговори з королем Речі Посполитої. У 20-х числах липня Сагайдачний кілька разів зустрічався з королем і вів з ним переговори стосовно задоволення вимог козаків. Реакція Владислава на них була позитивною.

Поки османська армія повільно рухалась по західному узбережжю Чорного моря, запорожці всіляко їй шкодили. У липні одна частина козаків морем відправилась на Трапезунд, а друга — в район Дунаю, де будувався міст для переправи османської армії. Проти них Халіла-паша 11 липня відрядив 150 кораблів різного типу. В морському бою запорожці вийшли переможцями, потім висадились на берег над Прутом і зав'язали бої з ордою Кантеміра мурзи. Дії запорожців у Османській імперії та на Подунайщині вносили тривогу в серця османів, гальмували просування османської армії.

Досить активно діяло козацьке військо Бородавки. У липні — першій половині серпня невеликі козацькі загони розійшлися по території Молдавії й розгорнули активні воєнні дії. Вони спалили села в околицях Сорок та інших багатьох міст і навіть розбили особисту охорону господаря. Той мусив тікати за Дунай під захист османських військ, а козаки взяли під свій контроль мало не всю країну. Основне козацьке військо трималось купи, готове відбити напади татарської орди чи османів.

У середині серпня вся османська армія переправилась через Дунай і рушила вглиб Молдавії. Козацькі загони нав'язували несподівані бої авангардним частинам османів і таким чином затримували просування всієї армії. Один з них чисельністю 300 осіб при відступі від Сучави наштовхнувся на татарську орду і мусив оборонятись табором. Османський султан кинув проти нього чи не всі війська. Приблизно 100 козаків пробились до р. Прут і засіли там у великій печері й кілька днів відбивали всі штурми ворога. Тільки димом османи викурили козаків зі схованки і всіх перебили.

200 козаків переправились через Прут, i, відбиваючись від татарської кінноти, заклали оборонний табір і цілий день боронились від противника. Під прикриттям ночі козаки вислизнули з табору, розділились на дві частини і відступили лісом. Але на ранок їх наздогнали ворожі підрозділи й змусили знову стати табором. Тільки під вечір османам вдалось прорвати оборону захисників, увірватись до табору й захопити 30 зранених і до смерті замучених козаків. Усього ж до рук османів потрапило до 200 полонених з числа передових козацьких загонів і майже всіх їх було страчено. Османський султан будь-що намагався не допустити з'єднання козацького й польського військ і розгромити їх поодинці.

Хотинська битва[ред. | ред. код]

Військо Речі Посполитої під командуванням коронного гетьмана Карла Ходкевича підійшло до лівого берега Дністра і зупинилось. Ходкевич запропонував козакам негайно приєднатись до нього і діяти спільно. Однак Бородавка побоювався можливого сепаратного миру поляків з османами і відповів, що дасть згоду, коли військо Речі Посполитої вступить на територію Молдавії. Це означало початок Річчю Посполитою воєнних дій безпосередньо проти Османської імперії. Після цього урядові Речі Посполитої вже не було куди відступати. До 20 серпня (н.с.) Ходкевич переправився на правий берег Дністра і заклав табір під Хотином.

Петро Конашевич Сагайдачний

На другий день до табору Речі Посполитої прибув з Варшави Сагайдачний. Його радо зустріли і командування, i прості вояки, як видатного воєначальника, прихильного до Речі Посполитої на відміну від непевного Бородавки. На чолі невеликого козацько-польського загону Сагайдачний негайно вирушив на пошуки козацького війська, щоб прискорити його рух. Вночі він наскочив на османський табір, під час сутички був поранений у руку татарською стрілою і ледве врятувався. Проблукавши цілу ніч по лісу, він на ранок вийшов до Дністра, переправився на лівий берег і добрався до козацького війська, що стояло під Могилевом.

На козацькій раді Сагайдачний розповів про обіцянки короля Речі Посполитої задовольнити козацькі прохання і тим самим привернув на свій бік частину присутніх. Тут же рада звинуватила Бородавку в невмілому командуванні, невиправданих втратах людей, нездатності забезпечити військо всім необхідним і скинула з гетьманства. Бородавку присудили до смертної кари і пізніше стратили. Гетьманом знову було обрано Сагайдачного і він протягом тижня, відбиваючись від татар, вів козаків до табору Речі Посполитої. Першого вересня (н.с.) союзники об'єднались. Наступного дня під Хотин підійшов і османський султан зі своєю армією.

Вирішальний чинник Українського війська[ред. | ред. код]

Ю. Брандт. Повернення козаків з походу

Усвідомлюючи загрозу поневолення руського (українського) народу османами, скликана 15-17 червня 1621 р. в урочищі Сухій Діброві (на Черкащині) загальна козацька рада прийняла рішення виступити разом з шляхетським військом Речі Посполитої проти османсько-татарської агресії. В той же час козацька рада послала у Варшаву посольство у складі П. Сагайдачного та інших козацьких старшин, щоб підписати угоди про розширення козацьких прав, відновлення вищої православної ієрархії в Русі-Україні тощо. Влітку 1621 р. 40 000 козаків на чолі з запорізьким отаманом Я. Бородавкою рушило в Молдову. Одночасно запорожці почали напади на османські і кримські чорноморські прибережні міста. Перейшовши Дністер, козацькі загони протягом серпня 1621 р. вели активну боротьбу, стримуючи просування османського війська до Хотина, поблизу якого був укріплений табір шляхетського війська Речі Посполитої. Після скинення з гетьманства Я. Бородавки і обрання гетьманом П. Сагайдачного козацьке військо (в складі його було 700 донських козаків), відбиваючи безперервні атаки османського авангарду, 1 вересня 1621 р. з'єдналося під Хотином з шляхетським військом Речі Посполитої. З 2 вересня 1621 р. ворог почав штурмувати укріплені табори козацького і шляхетського військ Речі Посполитої. В останньому, генеральному штурмі 28 вересня, коли османським силам вдалося оволодіти шляхетськими укріпленнями Речі Посполитої, козацьке військо ударами з флангів розгромило ворога. Побоюючись остаточного знищення своїх військ, султан змушений був припинити воєнні дії і укласти Хотинський мир 1621 р. Головна заслуга в перемозі над османсько-татарськими військами належала українським козакам. Вони своїм безприкладним героїзмом і мужністю врятували шляхетське військо Речі Посполитої від розгрому й ліквідували небезпеку османсько-татарського поневолення руського (українського) і польського народів.

Міжнародне значення наслідків Хотинської війни[ред. | ред. код]

Перемога в Хотинській Війні мала велике міжнародне значення. Вона примусила Османську імперію відмовитися від планів завоювання Європи. Розгром під Хотином привів у султанській Османській імперії до народного повстання, заколоту яничарів, ослаблення політичної влади (1622 р. Османа ІІ було вбито яничарами) та до посилення визвольної боротьби слов'янських та арабських народів проти османських поневолювачів. Як зазначає Петро Сагайдачний

« …На полях Хотинської війни вирішувалась не лише доля Речі Посполитої, але й значною мірою і доля християнської цивілізації[1] »

Джерела[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]