Відмінності між версіями «Хрущов Микита Сергійович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
[перевірена версія][перевірена версія]
 
(Не показані 14 проміжних версій 11 користувачів)
Рядок 7: Рядок 7:
 
| зображення_підпис = Микита Сергійович Хрущов
 
| зображення_підпис = Микита Сергійович Хрущов
   
| посада = [[Файл:Coat of arms of the Soviet Union.svg|25пкс]] [[Генеральний секретар ЦК КПРС|Перший секретар ЦК КПРС]] [[Файл:Flag of the Soviet Union.svg|25пкс]]
+
| посада = <big>[[Файл:Flag of the Soviet Union.svg|25пкс]] [[Генеральний секретар ЦК КПРС|Перший секретар ЦК КПРС]] [[Файл:Flag of the Soviet Union.svg|25пкс]]</big>
 
| початок_терміну = [[14 вересня]] [[1953]]
 
| початок_терміну = [[14 вересня]] [[1953]]
 
| кінець_терміну = [[13 жовтня]] [[1964]]
 
| кінець_терміну = [[13 жовтня]] [[1964]]
Рядок 13: Рядок 13:
 
| наступник = [[Леонід Брежнєв]]
 
| наступник = [[Леонід Брежнєв]]
   
| посада2 = [[Файл:Flag of the Soviet Union.svg|25пкс]] [[Голова Ради Міністрів СРСР]]
+
| посада2 = <big>[[Файл:Flag of the Soviet Union.svg|25пкс]] [[Голова Ради Міністрів СРСР]]</big>
 
| початок_терміну2 = [[27 березня]] [[1958]]
 
| початок_терміну2 = [[27 березня]] [[1958]]
 
| кінець_терміну2= [[15 жовтня]] [[1964]]
 
| кінець_терміну2= [[15 жовтня]] [[1964]]
Рядок 19: Рядок 19:
 
| наступник2 = [[Олексій Миколайович Косигін]]
 
| наступник2 = [[Олексій Миколайович Косигін]]
   
| посада3 = [[Файл:Emblem of the Ukrainian SSR.svg|25пкс]] 3-й Перший Секретар ЦК [[Комуністична партія України|КП(б)У]] [[Файл:Flag of Ukrainian SSR (1937-1949).svg|25пкс]]
+
| посада3 = <big>[[Файл:Emblem of the Ukrainian SSR.svg|25пкс]] 3-й Перший Секретар ЦК [[Комуністична партія України|КП(б)У]] [[Файл:Flag of Ukrainian SSR (1937-1949).svg|25пкс]]</big>
 
| початок_терміну3 = [[27 січня]] [[1938]]
 
| початок_терміну3 = [[27 січня]] [[1938]]
 
| кінець_терміну3 = [[3 березня]] [[1947]]
 
| кінець_терміну3 = [[3 березня]] [[1947]]
Рядок 25: Рядок 25:
 
| наступник3 = [[Лазар Мойсейович Каганович]]
 
| наступник3 = [[Лазар Мойсейович Каганович]]
   
| посада4 = [[Файл:Emblem of the Ukrainian SSR.svg|25пкс]] 5-й Перший Секретар ЦК [[Комуністична партія України|КПУ]] [[Файл:Flag of Ukrainian SSR.svg|25пкс]]
+
| посада4 = <big>[[Файл:Emblem of the Ukrainian SSR.svg|25пкс]] 5-й Перший Секретар ЦК [[Комуністична партія України|КПУ]] [[Файл:Flag of Ukrainian SSR.svg|25пкс]]</big>
 
| початок_терміну4 = [[18 грудня]] [[1947]]
 
| початок_терміну4 = [[18 грудня]] [[1947]]
 
| кінець_терміну4 = [[18 грудня]] [[1949]]
 
| кінець_терміну4 = [[18 грудня]] [[1949]]
Рядок 37: Рядок 37:
 
| національність =
 
| національність =
 
| громадянство = {{RUSold}}→{{USSR}}
 
| громадянство = {{RUSold}}→{{USSR}}
| особистий підпис = [[Зображення:Nikita Khrushchev Signature2.svg|ліворуч|120пкс|]]
+
| особистий підпис = [[Файл:Nikita Khrushchev Signature2.svg|120пкс|]]
 
| нагороди ={{ряд2|{{Медаль Золота Зірка}} | {{Медаль Серп і Молот}} | {{Медаль Серп і Молот}} | {{Медаль Серп і Молот}}}}
 
| нагороди ={{ряд2|{{Медаль Золота Зірка}} | {{Медаль Серп і Молот}} | {{Медаль Серп і Молот}} | {{Медаль Серп і Молот}}}}
 
{{ряд2|{{Орден Леніна}} | {{Орден Леніна}} | {{Орден Леніна}} | {{Орден Леніна}}}}
 
{{ряд2|{{Орден Леніна}} | {{Орден Леніна}} | {{Орден Леніна}} | {{Орден Леніна}}}}
Рядок 49: Рядок 49:
 
{{ряд2|<!--{{Орден Зірки Румунії 1 ступеня}} |-->{{Орден Карла Маркса}} | {{Орден Сухе-Батора}}}}
 
{{ряд2|<!--{{Орден Зірки Румунії 1 ступеня}} |-->{{Орден Карла Маркса}} | {{Орден Сухе-Батора}}}}
 
| виборчий_округ =
 
| виборчий_округ =
| дружина = Єфросинія Хрущова (пом.)<br />Маруся Хрущова (розлуч.)<br />[[Хрущова Ніна Петрівна|Ніна Хрущова]]
+
| дружина = Єфросинія Хрущова (пом.)<br/>Маруся Хрущова (розлуч.)<br/>[[Хрущова Ніна Петрівна|Ніна Хрущова]]
 
| професія =
 
| професія =
 
| релігія = [[Атеїзм]]
 
| релігія = [[Атеїзм]]
 
| партія = [[КПРС]]
 
| партія = [[КПРС]]
 
}}
 
}}
'''Хрущо́в Мики́та Сергі́йович''' ({{lang-ru|Хрущёв Никита Сергеевич}}, {{ДН2|15|4|1894|3}}, с. Калинівка, [[Курська губернія]], [[Російська імперія]] — {{ДС|11|9|1971}}, [[Москва]], [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|Російська РФСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]])&nbsp;— радянський державний діяч [[українці|українського походження]], перший секретар ЦК [[Комуністична Партія Радянського Союзу|КПРС]] ([[1953]]–[[1964]]), Голова [[Рада Міністрів СРСР|Ради Міністрів СРСР]] ([[1958]]–[[1964]]), [[Герой Радянського Союзу]] (1964), тричі [[Герой Соціалістичної Праці]] (1954, 1957, 1961), [[генерал-лейтенант]] (1943).
+
'''Хрущо́в Мики́та Сергі́йович''' ({{lang-ru|Хрущёв Никита Сергеевич}}, {{ДН2|15|4|1894|3}}, с. Калинівка, [[Курська губернія]], [[Російська імперія]]&nbsp;— {{ДС|11|9|1971}}, [[Москва]], [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|Російська РФСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]])&nbsp;— радянський державний діяч [[українці|українського походження]], перший секретар ЦК [[Комуністична Партія Радянського Союзу|КПРС]] ([[1953]]–[[1964]]), Голова [[Рада Міністрів СРСР|Ради Міністрів СРСР]] ([[1958]]–[[1964]]), [[Герой Радянського Союзу]] (1964), тричі [[Герой Соціалістичної Праці]] (1954, 1957, 1961), [[генерал-лейтенант]] (1943).
   
 
== Молоді роки ==
 
== Молоді роки ==
Рядок 61: Рядок 61:
 
У [[1908]], у 14 років, його сім'я переїхала на Успенський рудник, недалеко від [[Юзівка|Юзівки]]&nbsp;— робітничого селища з населенням 40 тисяч людей, однією лікарнею та десятками винних та пивних лавок. Микита знову найнявся пасти корови, чистив казани на шахтах. Потім його взято учнем [[слюсар]]я, допомогав ремонтувати шахтарське обладнання.
 
У [[1908]], у 14 років, його сім'я переїхала на Успенський рудник, недалеко від [[Юзівка|Юзівки]]&nbsp;— робітничого селища з населенням 40 тисяч людей, однією лікарнею та десятками винних та пивних лавок. Микита знову найнявся пасти корови, чистив казани на шахтах. Потім його взято учнем [[слюсар]]я, допомогав ремонтувати шахтарське обладнання.
   
У [[1918]] вступив до Комуністичної партії та з початку 1920-х став низовим партійним працівником, з 1926&nbsp;— секретарем Петрово-Мар'їнського районного комітету КП(б)У. Його кар'єра як визначного партійного керівника починається з [[1929]], коли він навчався в Московській Промисловій Академії в одній групі з дружиною Сталіна Надією Алілуєвою і, завдяки персональній характеристиці, що вона дала<ref>[http://lib.ololo.cc/b/117536/read Рой Медведев. Н.&nbsp;С. Хрущёв: Политическая биография]</ref>, здобув довіру [[Сталін]]а, якою користувався до смерті останнього.
+
У [[1918]] вступив до Комуністичної партії та з початку 1920-х став низовим партійним працівником, з 1926&nbsp;— секретарем Петрово-Мар'їнського районного комітету КП(б)У. Його кар'єра як визначного партійного керівника починається з [[1929]], коли він навчався в Московській Промисловій Академії в одній групі з дружиною Сталіна [[Аллілуєва Надія Сергіївна|Надією Алілуєвою]] і, завдяки персональній характеристиці, що вона дала<ref>[http://lib.ololo.cc/b/117536/read Рой Медведев. Н.&nbsp;С.&nbsp;Хрущёв: Политическая биография]</ref>, здобув довіру [[Сталін]]а, якою користувався до смерті останнього.
   
 
== У верхівці КПРС ==
 
== У верхівці КПРС ==
Рядок 78: Рядок 78:
 
Очоливши по смерті Сталіна [[КПРС]], а згодом і уряд [[СРСР]], сміливістю господарсько-політичних перебудов Хрущов виявив себе як найяскравіша індивідуальність, єдина серед спадкоємців Сталіна. На [[XX з'їзд КПРС|XX з'їзді КПРС]] (лютий 1956) він виступив з доповіддю «Про культ особи та його наслідки», розпочавши цим боротьбу проти [[Культ особи|культу особи]] Сталіна. М. Хрущов ужив рішучих заходів до забезпечення країни харчами, розпочавши аграрну реформу<ref>Пособие по истории Отечества для поступающих в вузы. 2-е изд.: Учеб. пособие. / Ред. коллегия: Орлов А. С., Полунов А. Ю., Шестова Т. Л., Щетинов Ю. А.— М.: Простор, 2004.— С. 395.</ref>: встановлено підвищені, обґрунтованіші, ніж раніше, закупівельні ціни на сільгосппродукцію; щоб розв'язати зернову проблему, ініційовано освоєння [[Цілинні землі|цілинних земель]] (від 1954 року); більш ніж 120 000 спеціалістів сільського господарства переведено з керівного апарату на роботу до села; розпочато реорганізацію [[Машинно-тракторна станція|МТС]], здійснено продаж техніки колгоспам; списано борги колгоспів минулих років; скасовано податок на особисте господарство; почали призначати пенсії колгоспникам; дозволено видавати паспорти сільським жителям. Здійснено перебудову кермування промисловістю й сільським господарством: утворено [[Раднаргосп|раднаргоспи]], промислові райони, поділено обкоми КПРС на сільські та міські тощо.
 
Очоливши по смерті Сталіна [[КПРС]], а згодом і уряд [[СРСР]], сміливістю господарсько-політичних перебудов Хрущов виявив себе як найяскравіша індивідуальність, єдина серед спадкоємців Сталіна. На [[XX з'їзд КПРС|XX з'їзді КПРС]] (лютий 1956) він виступив з доповіддю «Про культ особи та його наслідки», розпочавши цим боротьбу проти [[Культ особи|культу особи]] Сталіна. М. Хрущов ужив рішучих заходів до забезпечення країни харчами, розпочавши аграрну реформу<ref>Пособие по истории Отечества для поступающих в вузы. 2-е изд.: Учеб. пособие. / Ред. коллегия: Орлов А. С., Полунов А. Ю., Шестова Т. Л., Щетинов Ю. А.— М.: Простор, 2004.— С. 395.</ref>: встановлено підвищені, обґрунтованіші, ніж раніше, закупівельні ціни на сільгосппродукцію; щоб розв'язати зернову проблему, ініційовано освоєння [[Цілинні землі|цілинних земель]] (від 1954 року); більш ніж 120 000 спеціалістів сільського господарства переведено з керівного апарату на роботу до села; розпочато реорганізацію [[Машинно-тракторна станція|МТС]], здійснено продаж техніки колгоспам; списано борги колгоспів минулих років; скасовано податок на особисте господарство; почали призначати пенсії колгоспникам; дозволено видавати паспорти сільським жителям. Здійснено перебудову кермування промисловістю й сільським господарством: утворено [[Раднаргосп|раднаргоспи]], промислові райони, поділено обкоми КПРС на сільські та міські тощо.
   
Однак, ці його заходи або не мали успіху (наприклад, примусові посіви кукурудзи в районах, де не було сприятливих для цієї культури умов, перебудова партійних організацій за виробничим принципом), або ж їх не доведено до кінця: ініціювавши розвінчання «культу особи», сам-таки й повернувся до політики ресталінізації; допустивши певну свободу думки, з кінця 1962 розпочав переслідування т. зв. «[[абстракціонізм]]у» й «модернізму» в літературі та мистецтві; початковими заходами десталінізації сприяв певному поширенню прав національних республік, але згодом їх знедійснив посиленням боротьби проти націоналізму в цих республіках. Особливо важкий своїми наслідками, зокрема в Україні, хрущовський закон «Про зміцнення зв'язку школи з життям» (1958), за яким запроваджено посилену [[русифікація|русифікацію]] не лише освіти, а й усього культурного життя.
+
Однак, ці його заходи або не мали успіху (наприклад, примусові посіви кукурудзи в районах, де не було сприятливих для цієї культури умов, перебудова партійних організацій за виробничим принципом), або ж їх не доведено до кінця: ініціювавши розвінчання «культу особи», сам-таки й повернувся до політики ресталінізації; допустивши певну свободу думки, з кінця 1962 розпочав переслідування т.&nbsp;зв. «[[абстракціонізм]]у» й «модернізму» в літературі та мистецтві; початковими заходами десталінізації сприяв певному поширенню прав національних республік, але згодом їх знедійснив посиленням боротьби проти націоналізму в цих республіках. Особливо важкий своїми наслідками, зокрема в Україні, хрущовський закон «Про зміцнення зв'язку школи з життям» (1958), за яким запроваджено посилену [[русифікація|русифікацію]] не лише освіти, а й усього культурного життя.
   
Ця непослідовність політики Хрущова викликала, з одного боку, розчарування й незадоволення люду, у висліді якого розвинувся рух опору в національних республіках, спрямований головно проти нац. дискримінації; а з другого&nbsp;— у керівних колах КПРС страх перед т. зв. «волюнтаристичними» методами хрущовського керівництва, що загрожували зруйнувати тоталітарну систему, що її виробив Сталін. Це останнє й стало причиною внутрішнього заколоту в Політбюро ЦК КПРС [[1964]], внаслідок якого Хрущова усунено з усіх керівних позицій.
+
Ця непослідовність політики Хрущова викликала, з одного боку, розчарування й незадоволення люду, у висліді якого розвинувся рух опору в національних республіках, спрямований головно проти нац. дискримінації; а з другого&nbsp;— у керівних колах КПРС страх перед т.&nbsp;зв. «волюнтаристичними» методами хрущовського керівництва, що загрожували зруйнувати тоталітарну систему, що її виробив Сталін. Це останнє й стало причиною внутрішнього заколоту в Політбюро ЦК КПРС [[1964]], внаслідок якого Хрущова усунено з усіх керівних позицій.
   
 
Хрущов залишив «Спогади», в яких дещо критично, але назагал схвально оцінює лінію партії за доби його активної політичної діяльності.
 
Хрущов залишив «Спогади», в яких дещо критично, але назагал схвально оцінює лінію партії за доби його активної політичної діяльності.
   
==Роль у «Карибській кризі»==
+
== Роль у «Карибській кризі» ==
 
{{main|Карибська криза}}
 
{{main|Карибська криза}}
 
{{Доробити розділ}}
 
{{Доробити розділ}}
   
==Стиль та поведінка Хрущова==
+
== Стиль та поведінка Хрущова ==
 
{{Доробити розділ}}
 
{{Доробити розділ}}
===Стукання черевиком по столу в ООН===
 
  +
  +
=== Стукання черевиком по столу в ООН ===
 
{{Доробити розділ}}
 
{{Доробити розділ}}
===«Ми вас поховаємо»===
 
«Ми вас поховаємо». На прийнятті в Москві 18 листопада 1956 Хрущов у бесіді з американськими дипломатами хотів підкреслити суперечливість двох світових систем. Він хотів процитувати тезу Маркса про те, що соціалізм є могильником капіталізму, але замість цього видав фразу «Ми вас поховаємо» , що він повторив на одній із зустрічей з журналістами в США у вересні 1959 року.
 
   
===Веселі застілля з «героями праці»===
 
  +
=== «Ми вас поховаємо» ===
  +
«Ми вас поховаємо». На прийнятті в Москві 18 листопада 1956 Хрущов у бесіді з американськими дипломатами хотів підкреслити суперечливість двох світових систем. Він хотів процитувати тезу Маркса про те, що соціалізм є могильником капіталізму, але замість цього видав фразу «Ми вас поховаємо», що він повторив на одній із зустрічей з журналістами в США у вересні 1959 року.
  +
  +
=== Веселі застілля з «героями праці» ===
   
==Цікаві факти==
+
== Цікаві факти ==
* Улюбленим письменником Хрущова був [[Винниченко Володимир Кирилович|Володимир Винниченко]] (заборонений в СРСР). Хрущов познайомився з творами Винниченка ще в юнацтві. Герой оповідання «Талісман» єврей Піня став для нього на все життя своєрідним зразком для наслідування. Хрущов називав себе «маленьким Пінею», і зізнавався, що виступити з розвінчанням культу особи Сталіна на ХХ з'їзді КПРС його надихав саме цей герой Винниченка<ref> [[Роздобудько Ігор В'ячеславович|Ігор Роздобудько]]. [http://kobza.com.ua/doslidzhennja/5353-vynnychenko-uliublenyi-pysmennyk-khrushchova.html Винниченко улюблений письменник Хрущова. // Кобза. Українці Росії. 27.08.2016]</ref>.
+
* Улюбленим письменником Хрущова був [[Винниченко Володимир Кирилович|Володимир Винниченко]] (заборонений в СРСР). Хрущов познайомився з творами Винниченка ще в юнацтві. Герой оповідання «Талісман» єврей Піня став для нього на все життя своєрідним зразком для наслідування. Хрущов називав себе «маленьким Пінею», і зізнавався, що виступити з розвінчанням культу особи Сталіна на ХХ з'їзді КПРС його надихав саме цей герой Винниченка<ref> [[Роздобудько Ігор В'ячеславович|Ігор Роздобудько]]. [http://kobza.com.ua/doslidzhennja/5353-vynnychenko-uliublenyi-pysmennyk-khrushchova.html Винниченко&nbsp;— улюблений письменник Хрущова. // Кобза. Українці Росії. 27.08.2016]</ref>.
* Згідно зі спогадами колишнього 1-го секретаря ЦК Компартії України та члена Політбюро ЦК КПРС [[Шелест Петро Юхимович|Петра Шелеста]], [[Брежнєв Леонід Ілліч|Леонід Брежнєв]], що замінив Хрущова на посту Генерального секретаря ЦК КПРС, пропонував В. Семичастному, голові КДБ СРСР у період підготовки Пленуму ЦК КПРС 1964 року, фізично позбутися М.&nbsp;С.&nbsp;Хрущова, улаштувавши аварію літака, автокатастрофу, отруєння або арешт<ref>Петро Шелест «[[Справжній суд історії ще попереду]]», сторінка 417.</ref>.
+
* Згідно зі спогадами колишнього 1-го секретаря ЦК Компартії України та члена Політбюро ЦК КПРС [[Шелест Петро Юхимович|Петра Шелеста]], [[Брежнєв Леонід Ілліч|Леонід Брежнєв]], що замінив Хрущова на посту Генерального секретаря ЦК КПРС, пропонував [[Семичасний Володимир Юхимович|Володимиру Семичастному]], голові КДБ СРСР у період підготовки Пленуму ЦК КПРС 1964 року, фізично позбутися М.&nbsp;С.&nbsp;Хрущова, улаштувавши аварію літака, автокатастрофу, отруєння або арешт<ref>Петро Шелест «[[Справжній суд історії ще попереду]]», сторінка 417.</ref>.
* У 1960 році вийшла відома пісня італійського співака [[Адріано Челентано]] — ''«Nikita rock» (укр. «Рок Микити»)'', яка була присвячена Микиті Хрущову, тоді це було сприйнято як політична сатира.<ref name="Ірина Файт 5">{{cite web |url=http://bookz.ru/authors/irina-fait/adriano-_187/page-3-adriano-_187.html |title= Адриано Челентано. Неисправимый романтик и бунтарь|date= 2013|website= bookz.ru|publisher=Ірина Файт|accessdate=17 травня 2015}} {{ref-ru}}</ref>
+
* У 1960 році вийшла відома пісня італійського співака [[Адріано Челентано]]&nbsp;— ''«Nikita rock» (укр. «Рок Микити»)'', яка була присвячена Микиті Хрущову, тоді це було сприйнято як політична сатира.<ref name="Ірина Файт 5">{{cite web |url=http://bookz.ru/authors/irina-fait/adriano-_187/page-3-adriano-_187.html |title= Адриано Челентано. Неисправимый романтик и бунтарь|date= 2013|website= bookz.ru|publisher=Ірина Файт|accessdate=17 травня 2015}} {{ref-ru}}</ref>
   
 
== Сім'я ==
 
== Сім'я ==
 
* дружина&nbsp;— Надія Горська
 
* дружина&nbsp;— Надія Горська
* дружина&nbsp;— Єфросинія Іванівна Хрущова (Писарева)&nbsp;, померла в 1920
+
* дружина&nbsp;— Єфросинія Іванівна Хрущова (Писарева), померла в 1920
** cин&nbsp;— Хрущов Леонід Микитович (1917–1943), радянський військовий льотчик, загинув на фронті в повітряному бою
+
** cин&nbsp;— Хрущов Леонід Микитович (1917—1943), радянський військовий льотчик, загинув на фронті в повітряному бою
** дочка&nbsp;— Хрущова Юлія Микитівна, (1916–1981)
+
** дочка&nbsp;— Хрущова Юлія Микитівна, (1916—1981)
* дружина&nbsp;— [[Хрущова Ніна Петрівна|Ніна Петрівна Хрущова (Кухарчук)]]&nbsp;, (1900–1984)
+
* дружина&nbsp;— [[Хрущова Ніна Петрівна|Ніна Петрівна Хрущова (Кухарчук)]], (1900—1984)
** дочка&nbsp;— [[Аджубей Рада Микитівна]] (Хрущова)&nbsp;, (1929—2016)
+
** дочка&nbsp;— [[Аджубей Рада Микитівна]] (Хрущова), (1929—2016)
** син&nbsp;— [[Хрущов Сергій Микитович]], (1935)&nbsp;, радянський конструктор ракетної техніки, з 1990 в еміграції в США
+
** син&nbsp;— [[Хрущов Сергій Микитович]], (1935), радянський конструктор ракетної техніки, з 1990 в еміграції в США
** дочка&nbsp;— Олена Микитівна Хрущова, (1936–1972)
+
** дочка&nbsp;— Олена Микитівна Хрущова, (1936—1972)
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==
Рядок 119: Рядок 121:
   
 
== Література ==
 
== Література ==
  +
* ''М.&nbsp;М.&nbsp;Білоусов''. Хрущов Микита Сергійович // {{УДЕ|том=2}}
  +
* ''Ю. Шаповал''. Хрущов Микита Сергійович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін.&nbsp;— К.: Парламентське видавництво, 2011.&nbsp;— с.764 ISBN 978-966-611-818-2
  +
* ''Шаповал Ю.'' [http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1359-9/978-966-00-1359-9.pdf Хрущов Микита Сергійович] // {{ЕІУ|10|440}}
 
{{Вікіцитати}}
 
{{Вікіцитати}}
 
{{Commonscat|Nikita Khrushchev}}
 
{{Commonscat|Nikita Khrushchev}}
 
* {{МСІУ}}
 
* {{МСІУ}}
 
* {{ЕУ}}
 
* {{ЕУ}}
* [http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1944/Svoboda-1944-039.pdf ''Проф. Микола Чубатий''. Новий уряд Східної України // Собода.&nbsp;— Джерзі Сіті і Ню Йорк, №&nbsp;39. — 1944. — 1 березня. — С. 2.]
+
* [http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1944/Svoboda-1944-039.pdf ''Проф. Микола Чубатий''. Новий уряд Східної України // Собода.&nbsp;— Джерзі Сіті і Ню Йорк, №&nbsp;39.&nbsp;— 1944.&nbsp;— 1 березня.&nbsp;— С. 2.]
* [http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1944/Svoboda-1944-040.pdf ''Проф. Микола Чубатий''. Новий уряд Східної України. (Продовження) // Собода.&nbsp;— Джерзі Сіті і Ню Йорк, №&nbsp;40. — 1944. — 1 березня. — С. 4.]
+
* [http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1944/Svoboda-1944-040.pdf ''Проф. Микола Чубатий''. Новий уряд Східної України. (Продовження) // Собода.&nbsp;— Джерзі Сіті і Ню Йорк, №&nbsp;40.&nbsp;— 1944.&nbsp;— 1 березня.&nbsp;— С. 4.]
 
* [[Роздобудько Ігор|''Ігор Роздобудько'']]. [http://www.haidamaka.org.ua/page_ukrsssrsxslob.html Українці Східної Слобожанщини на чолі СРСР // Східна Слобожанщина. Українці навколо України]
 
* [[Роздобудько Ігор|''Ігор Роздобудько'']]. [http://www.haidamaka.org.ua/page_ukrsssrsxslob.html Українці Східної Слобожанщини на чолі СРСР // Східна Слобожанщина. Українці навколо України]
* ''Козлов В. А''. Неизвестный СССР. Противостояние народа и власти 1953–1985 гг. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2006. — 448 с. (Архив) ISBN 5-224-05357-9
+
* ''Козлов В. А''. Неизвестный СССР. Противостояние народа и власти 1953—1985 гг.&nbsp;— М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2006.&nbsp;— 448 с. (Архив) ISBN 5-224-05357-9
 
{{succession|office=[[Рада Народних Комісарів|Голови РНК УРСР]] <br /> [[1944]]—[[1946]] | preceded=[[Корнієць Леонід Романович]] | succeeded=[[Рада Міністрів УРСР]]}}
 
{{succession|office=[[Рада Народних Комісарів|Голови РНК УРСР]] <br /> [[1944]]—[[1946]] | preceded=[[Корнієць Леонід Романович]] | succeeded=[[Рада Міністрів УРСР]]}}
   
Рядок 137: Рядок 142:
 
[[Категорія:Глави РНК УРСР]]
 
[[Категорія:Глави РНК УРСР]]
 
[[Категорія:Перші секретарі ЦК КП(б)У-КПУ]]
 
[[Категорія:Перші секретарі ЦК КП(б)У-КПУ]]
  +
[[Категорія:Члени Політбюро ЦК КП(б)У-КПУ]]
  +
[[Категорія:Члени ЦК КП(б)У-КПУ]]
 
[[Категорія:Депутати Верховної Ради УРСР 1-го скликання]]
 
[[Категорія:Депутати Верховної Ради УРСР 1-го скликання]]
 
[[Категорія:Генеральні секретарі ЦК КПРС]]
 
[[Категорія:Генеральні секретарі ЦК КПРС]]
  +
[[Категорія:Хрущовська відлига]]
 
[[Категорія:Учасники Громадянської війни в Росії]]
 
[[Категорія:Учасники Громадянської війни в Росії]]
 
[[Категорія:Репресії в Україні]]
 
[[Категорія:Репресії в Україні]]

Поточна версія на 09:27, 1 жовтня 2017

Микита Сергійович Хрущов
Микита Сергійович Хрущов

Час на посаді:
14 вересня 1953 — 13 жовтня 1964
Попередник Йосип Сталін
Наступник Леонід Брежнєв

Час на посаді:
27 березня 1958 — 15 жовтня 1964
Попередник Микола Олександрович Булганін
Наступник Олексій Миколайович Косигін

Emblem of the Ukrainian SSR.svg 3-й Перший Секретар ЦК КП(б)У Flag of Ukrainian SSR (1937-1949).svg
Час на посаді:
27 січня 1938 — 3 березня 1947
Попередник Посада відновлена; Станіслав Вікентійович Косіор як Генеральний Секретар ЦК КП України
Наступник Лазар Мойсейович Каганович

Emblem of the Ukrainian SSR.svg 5-й Перший Секретар ЦК КПУ Flag of Ukrainian SSR.svg
Час на посаді:
18 грудня 1947 — 18 грудня 1949
Попередник Лазар Мойсейович Каганович
Наступник Леонід Георгійович Мельников

Народився 3 (15) квітня 1894(1894-04-15)
с. Калинівка, Дмитріївський повіт, Курська губернія, Російська імперія
Помер 11 вересня 1971(1971-09-11) (77 років)
Москва, Російська РФСР, СРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Політична партія КПРС
Дружина Єфросинія Хрущова (пом.)
Маруся Хрущова (розлуч.)
Ніна Хрущова
Релігія Атеїзм
Особистий підпис Nikita Khrushchev Signature2.svg
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Соціалістичної Праці Герой Соціалістичної Праці Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Суворова I ступеня Орден Кутузова I ступеня Орден Суворова II ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1964

Закордонні:

Орден Білого Лева I ступеня
Орден «Намисто Нілу» на великій стрічці
Орден Карла Маркса
Орден Сухе-Батора

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Хрущо́в Мики́та Сергі́йович (рос. Хрущёв Никита Сергеевич, 3 [15] квітня 1894(18940415), с. Калинівка, Курська губернія, Російська імперія — 11 вересня 1971, Москва, Російська РФСР, СРСР) — радянський державний діяч українського походження, перший секретар ЦК КПРС (19531964), Голова Ради Міністрів СРСР (19581964), Герой Радянського Союзу (1964), тричі Герой Соціалістичної Праці (1954, 1957, 1961), генерал-лейтенант (1943).

Молоді роки[ред.ред. код]

Народився в селі Калинівка Курської губернії (тепер Курська область) на українських етнічних землях у селянській родині. Його батько Сергій Никанорович та дід Никанор Сергійович були селяни. Будучи підлітком, Микита працював підпаском — пас вівці, телята.

У 1908, у 14 років, його сім'я переїхала на Успенський рудник, недалеко від Юзівки — робітничого селища з населенням 40 тисяч людей, однією лікарнею та десятками винних та пивних лавок. Микита знову найнявся пасти корови, чистив казани на шахтах. Потім його взято учнем слюсаря, допомогав ремонтувати шахтарське обладнання.

У 1918 вступив до Комуністичної партії та з початку 1920-х став низовим партійним працівником, з 1926 — секретарем Петрово-Мар'їнського районного комітету КП(б)У. Його кар'єра як визначного партійного керівника починається з 1929, коли він навчався в Московській Промисловій Академії в одній групі з дружиною Сталіна Надією Алілуєвою і, завдяки персональній характеристиці, що вона дала[1], здобув довіру Сталіна, якою користувався до смерті останнього.

У верхівці КПРС[ред.ред. код]

Микита Хрущов і Йосип Сталін, 1936

З 1938 до 1949 (крім березня—грудня 1947, коли першим секретарем був Л. Каганович) Хрущов очолював КП(б)У як перший секретар Компартії України, а в другій половині 1949 повернувся до Москви, де був секретарем ЦК ВКП(б) і першим секретарем Московського обласного комітету партії. По смерті Сталіна Хрущов став першим секретарем ЦК КПРС, а з березня 1958 зосередив у своїх руках партійне й державне керівництво, ставши головою Ради міністрів СРСР. У жовтні 1964 внаслідок внутрішнього заколоту в Політбюро ЦК КПРС Хрущова позбавлено всіх посад і усунено від державного й партійного керівництва.

За життя Сталіна Хрущов був вірним виконавцем його доручень, чим і заслужив довіру могутнього протектора. Сталінську політику, бувши першим секретарем ЦК КП(б)У, Хрущов неухильно здійснював і в Україні. На цей період його діяльності в Україні припадають: важкий останній рік єжовщини, окупація, а потім приєднання до УРСР Галичини й Волині (1939) та Буковини (1940), наступний, особливо на початку війни, кривавий терор на західно-українських землях, організація радянського підпільно-партизанського руху під час Другої світової війни, голод 1946—1947 і післявоєнне посилення боротьби з українським повстанським рухом.

У серпні 1945 наголошував на потребі привселюдних страт через повішання учасників Українського національно-визвольного руху в містах Західної України.[2]

Керівник СРСР[ред.ред. код]

Зустріч з Джоном Кеннеді у Відні (1961)
Приїзд Микити Хрущова до Луганська (1956)

Очоливши по смерті Сталіна КПРС, а згодом і уряд СРСР, сміливістю господарсько-політичних перебудов Хрущов виявив себе як найяскравіша індивідуальність, єдина серед спадкоємців Сталіна. На XX з'їзді КПРС (лютий 1956) він виступив з доповіддю «Про культ особи та його наслідки», розпочавши цим боротьбу проти культу особи Сталіна. М. Хрущов ужив рішучих заходів до забезпечення країни харчами, розпочавши аграрну реформу[3]: встановлено підвищені, обґрунтованіші, ніж раніше, закупівельні ціни на сільгосппродукцію; щоб розв'язати зернову проблему, ініційовано освоєння цілинних земель (від 1954 року); більш ніж 120 000 спеціалістів сільського господарства переведено з керівного апарату на роботу до села; розпочато реорганізацію МТС, здійснено продаж техніки колгоспам; списано борги колгоспів минулих років; скасовано податок на особисте господарство; почали призначати пенсії колгоспникам; дозволено видавати паспорти сільським жителям. Здійснено перебудову кермування промисловістю й сільським господарством: утворено раднаргоспи, промислові райони, поділено обкоми КПРС на сільські та міські тощо.

Однак, ці його заходи або не мали успіху (наприклад, примусові посіви кукурудзи в районах, де не було сприятливих для цієї культури умов, перебудова партійних організацій за виробничим принципом), або ж їх не доведено до кінця: ініціювавши розвінчання «культу особи», сам-таки й повернувся до політики ресталінізації; допустивши певну свободу думки, з кінця 1962 розпочав переслідування т. зв. «абстракціонізму» й «модернізму» в літературі та мистецтві; початковими заходами десталінізації сприяв певному поширенню прав національних республік, але згодом їх знедійснив посиленням боротьби проти націоналізму в цих республіках. Особливо важкий своїми наслідками, зокрема в Україні, хрущовський закон «Про зміцнення зв'язку школи з життям» (1958), за яким запроваджено посилену русифікацію не лише освіти, а й усього культурного життя.

Ця непослідовність політики Хрущова викликала, з одного боку, розчарування й незадоволення люду, у висліді якого розвинувся рух опору в національних республіках, спрямований головно проти нац. дискримінації; а з другого — у керівних колах КПРС страх перед т. зв. «волюнтаристичними» методами хрущовського керівництва, що загрожували зруйнувати тоталітарну систему, що її виробив Сталін. Це останнє й стало причиною внутрішнього заколоту в Політбюро ЦК КПРС 1964, внаслідок якого Хрущова усунено з усіх керівних позицій.

Хрущов залишив «Спогади», в яких дещо критично, але назагал схвально оцінює лінію партії за доби його активної політичної діяльності.

Роль у «Карибській кризі»[ред.ред. код]

Докладніше: Карибська криза

Стиль та поведінка Хрущова[ред.ред. код]

Стукання черевиком по столу в ООН[ред.ред. код]

«Ми вас поховаємо»[ред.ред. код]

«Ми вас поховаємо». На прийнятті в Москві 18 листопада 1956 Хрущов у бесіді з американськими дипломатами хотів підкреслити суперечливість двох світових систем. Він хотів процитувати тезу Маркса про те, що соціалізм є могильником капіталізму, але замість цього видав фразу «Ми вас поховаємо», що він повторив на одній із зустрічей з журналістами в США у вересні 1959 року.

Веселі застілля з «героями праці»[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Улюбленим письменником Хрущова був Володимир Винниченко (заборонений в СРСР). Хрущов познайомився з творами Винниченка ще в юнацтві. Герой оповідання «Талісман» єврей Піня став для нього на все життя своєрідним зразком для наслідування. Хрущов називав себе «маленьким Пінею», і зізнавався, що виступити з розвінчанням культу особи Сталіна на ХХ з'їзді КПРС його надихав саме цей герой Винниченка[4].
  • Згідно зі спогадами колишнього 1-го секретаря ЦК Компартії України та члена Політбюро ЦК КПРС Петра Шелеста, Леонід Брежнєв, що замінив Хрущова на посту Генерального секретаря ЦК КПРС, пропонував Володимиру Семичастному, голові КДБ СРСР у період підготовки Пленуму ЦК КПРС 1964 року, фізично позбутися М. С. Хрущова, улаштувавши аварію літака, автокатастрофу, отруєння або арешт[5].
  • У 1960 році вийшла відома пісня італійського співака Адріано Челентано — «Nikita rock» (укр. «Рок Микити»), яка була присвячена Микиті Хрущову, тоді це було сприйнято як політична сатира.[6]

Сім'я[ред.ред. код]

  • дружина — Надія Горська
  • дружина — Єфросинія Іванівна Хрущова (Писарева), померла в 1920
    • cин — Хрущов Леонід Микитович (1917—1943), радянський військовий льотчик, загинув на фронті в повітряному бою
    • дочка — Хрущова Юлія Микитівна, (1916—1981)
  • дружина — Ніна Петрівна Хрущова (Кухарчук), (1900—1984)

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Рой Медведев. Н. С. Хрущёв: Политическая биография
  2. Лисенко О. Важкий шлях до миру: українське суспільство та влада у середині 1940 — на початку 1950-х рр. // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 5 (524) (вер.-жовт.). — С. 37. — ISSN 0130-5247.
  3. Пособие по истории Отечества для поступающих в вузы. 2-е изд.: Учеб. пособие. / Ред. коллегия: Орлов А. С., Полунов А. Ю., Шестова Т. Л., Щетинов Ю. А.— М.: Простор, 2004.— С. 395.
  4. Ігор Роздобудько. Винниченко — улюблений письменник Хрущова. // Кобза. Українці Росії. 27.08.2016
  5. Петро Шелест «Справжній суд історії ще попереду», сторінка 417.
  6. Адриано Челентано. Неисправимый романтик и бунтарь. bookz.ru. Ірина Файт. 2013. Процитовано 17 травня 2015.  (рос.)

Література[ред.ред. код]

Попередник: Голови РНК УРСР
19441946
Наступник:
Корнієць Леонід Романович Рада Міністрів УРСР