Відмінності між версіями «Хтивість»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Рядок 2: Рядок 2:
 
[[Файл:Daemon.jpg|right|thumb|200px|Демон, що насичує хтивість. ''Ілюстрація з манускрипту 13 ст.'']]
 
[[Файл:Daemon.jpg|right|thumb|200px|Демон, що насичує хтивість. ''Ілюстрація з манускрипту 13 ст.'']]
   
'''Хтивість''' ({{lang-la|luxuria}}, {{lang-en|lust}}, мовою [[Староанглійська мова|староанглійською]] — «задоволення») — люте уподобання; безладне бажання тілесного задоволення; розбещена [[думка]], огидна [[мораль]]ність, жадання за [[збудження]]м, чи потреба бути сприйнятим чи визнаним іншими. Вона теж включає гнітюче чи палке позашлюбне [[секс]]уальне [[бажання]], таке як бажання вдовольняти надмірні [[секс]]уальні [[апетит]]и: [[свинство]], [[гвалтування]] та [[перелюбодіяння]] — крайні форми хтивості; [[мастурбація]] теж вважається видом хтивості.
+
'''Хтивість''' ({{lang-la|luxuria}}, {{lang-en|lust}}, мовою [[Староанглійська мова|староанглійською]] — «задоволення») — Хтивість - це емоційна сила, безпосередньо повязана з думками або фантазіями про бажання, зазвичай сексуального характеру. {{small|(За англійською Вікіпедією)}}
{{text|Хтивість — непомірковане жадання совокуплення (часто до межі самозадоволення), яке інколи набирає насильницький характер. Хтивість, чи непомірковане жадання плоті іншої людини (поза шлюбом) вважається [[гріх]]ом чи нечистим вчинком в усіх [[авраамічна релігія|авраамічних релігіях]]. {{small|(За англійською Вікіпедією)}}}}
 
   
 
==В католицизмі==
 
==В католицизмі==

Версія за 10:27, 29 січня 2012

Демон, що насичує хтивість. Ілюстрація з манускрипту 13 ст.

Хтивість (лат. luxuria, англ. lust, мовою староанглійською — «задоволення») — Хтивість - це емоційна сила, безпосередньо повязана з думками або фантазіями про бажання, зазвичай сексуального характеру. (За англійською Вікіпедією)

В католицизмі

Ієронімус Босх або Єронім Босх: Сім смертних гріхів: Хтивість

Католицький богослов Пітер Кріфт зазначає, що хтивість є бажанням у волі, а не просто почуття, щось, чому активно дається дозвіл, не лишень пасивне переживання.

У Новому Заповіті, термін «хтивість» звичайно вживається як переклад грецького слова 'επιθυμία'. Згідно з визначенням католицької енциклопедії, серце християнина є хтивим тоді, коли «статева насолода шукається поза шлюбом або у спосіб противний законам, які керують шлюбними стосунками».

У римо-католицизмі, хтивість (лат. luxuria) вважається підставовим гріхом — і є таким чином одним зі семи смертних гріхів. Причина цього полягає в тому, що переступ вимірюється шкодою заподіяною індивиду чи суспільстві. Гріх хтивості стосується як і зовнішніх, так і внутрішніх гріхів, оскільки Ісус описав хтивість у своїй Нагорній проповіді так:

Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу. А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм. (Матвія 5:27 - 28)

Юдаїзм

В юдаїзмі усі злі нахили і хотіння плоті характеризуються як єцер гараівр. יצר הרע‎ — зле хотіння); єцер гара не є демонічною силою, але скоріш зловживанням речей, які потребує тіло для виживання — і часто зіставляється з єцер тоб (добрим хотінням). Ідея походить з книги Буття 8:21, де можна прочитати, що «уява серця людини — зла від її юності».

Єцер гара часто ідентифікується зі сатаною та ангелом смерті, — і деколи є тенденція надати єцер гарі особистості й окремої дії, оскільки єцер, як і сатана, зводить людину у цьому світі, і свідчить проти нього у потойбічному світі. Однак, єцер чітко відріняється від сатани і в інших випадках є точно паралельною гріху. Тора вважається великим ліком проти цієї сили.

Поганство

Декілька пагаеських релігій дійсно вважали хтивість пороком. Найвідомішим прикладом розповсюдженого релігійного руху який практикував хтивість як ритуал були вакханалії древньо-римських вакхантів. Проте, цей рух був згодом заборонений римським сенатом у 186 р. до н. Хр. в указі Senatus consultum de Bacchanalibus. Практикування ритуальної проституції, однак продовжувало бути діяльністю дионісійців.

Джерела