Хуейнен: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
мНемає опису редагування
Рядок 39: Рядок 39:
Хуей-нен повертається на південь Китаю і з 16 років веде життя відлюдника. Офіційно він отримує свій титул патріарха в монастирі Фасинси в 676 році. У 677 року він перебирається в монастир Баолиньси в Шаочжоу (суч. [[Шаогуань]]). В іншому монастирі цього міста, Дафаньси, він роз'яснює «таємне вчення» [[Праджняпарамита|Праджняпараміти]] і проповідує «раптове вчення» про просвітління допомогою «внезнаковых приписів». Кілька разів він запрошується постати перед імператором, але відмовляється від запрошень. Посмертно отримує титул «Велике Зерцало» від імператора [[Сянь-цзун]]а (806-821){{sfn|Титаренко|1994|loc=Хуэйнэн}}.
Хуей-нен повертається на південь Китаю і з 16 років веде життя відлюдника. Офіційно він отримує свій титул патріарха в монастирі Фасинси в 676 році. У 677 року він перебирається в монастир Баолиньси в Шаочжоу (суч. [[Шаогуань]]). В іншому монастирі цього міста, Дафаньси, він роз'яснює «таємне вчення» [[Праджняпарамита|Праджняпараміти]] і проповідує «раптове вчення» про просвітління допомогою «внезнаковых приписів». Кілька разів він запрошується постати перед імператором, але відмовляється від запрошень. Посмертно отримує титул «Велике Зерцало» від імператора [[Сянь-цзун]]а (806-821){{sfn|Титаренко|1994|loc=Хуэйнэн}}.


Перед самою смертю Хуэйнэн вимовив наступну гатху{{sfn|Маслов|2004|loc=«Сутра помосту шостого патріарха Хуэйнэна («Люцзу таньцзин»)»}}:
Перед самою смертю Хуейнен вимовив наступну гатху{{sfn|Маслов|2004|loc=«Сутра помосту шостого патріарха Хуейнена («Люцзу таньцзин»)»}}:
{{Цитата|В нерухомості не виховати доброти.<br />Здіймаючись вгору, не свершай зла.<br />Перебуваючи в спокої відмовся від того, щоб бачити і чути.<br />Будучи спокійним, перебувай своїм серцем ніде.}}
{{Цитата|В нерухомості не виховати доброти.<br />Здіймаючись вгору, не свершай зла.<br />Перебуваючи в спокої відмовся від того, щоб бачити і чути.<br />Будучи спокійним, перебувай своїм серцем ніде.}}
Після цього, згідно з переказами, він вимовив «Я йду!» і [[Дематеріалізація|зник]].
Після цього, згідно з переказами, він вимовив «Я йду!» і [[Дематеріалізація|зник]].

Версія за 12:17, 24 травня 2017

Хуейнен
філософія
Huineng.jpg
Народження 638(0638)
Гуанчжоу, Китай
Смерть 713(0713)
Шаогуань, Гуандун, КНР
Громадянство (підданство) Династія Тан[1]
Знання мов
  • китайська мова
  • Ім'я при народженні Дацзянь Хуей-нен
    Псевдонім Хой-нэн
    Діяльність
  • поет, письменник
  • Школа / Традиція Чань
    Вчителі Daman Hongrend
    Історичний період сьоме століття н.е.
    Конфесія буддизм
    Рід Lu clan of Fanyangd

    CMNS: Хуейнен у Вікісховищі

    Дацзянь Хуейненпатріарх китайського чань-буддизму, одна з найважливіших фігур в традиції. Хуей-Нен був шостим і останнім загальним патріархом чань. У японській традиції Хуей-Нен відомий під ім'ям Дайкан Ено[2]. Хуей-Нен відстоював «раптовий» підхід до буддистської практиці і просвітління, і в зв'язку з цим вважається засновником південної школи чань, що стала з плином часу панівною.

    Біографія

    Шостий Патриарх рубає бамбук, картина Лян Кая

    Хуей-нен народився в сім'ї Лу в 638 році в Синьчжоу (суч. Синьсиндун, провінція Гуандун). Батько Хуей-нена помер, коли той був ще дитиною. Через бідність сім'ї у нього не було шансів отримати освіту, тому через деякий час він обрав професію дроворуба. Одного разу Хуей-нен випадково почув людини, що читає Алмазну сутру, і відразу ж знайшов пробудження. Після цього він вирішив відправитися в монастир п'ятого патріарха Хунженя, який учив цієї сутрі, щоб стати його послідовником[3].

    Через деякий час Хунжень став вибирати собі наступника, пропонуючи громаді написати гатху (короткий вірш), що відображає вчення. Хуей-нен не вмів писати, але з допомогою юного ченця він записав свою гатху. Побачивши цю гатху, Хунжень вирішив вибрати наступником Хуей-нена. Після цього п'ятий патріарх в таємниці від інших вручив Хуей-нену чашу і рясу, тим самим призначивши його шостим патріархом[3].

    Хуей-нен повертається на південь Китаю і з 16 років веде життя відлюдника. Офіційно він отримує свій титул патріарха в монастирі Фасинси в 676 році. У 677 року він перебирається в монастир Баолиньси в Шаочжоу (суч. Шаогуань). В іншому монастирі цього міста, Дафаньси, він роз'яснює «таємне вчення» Праджняпараміти і проповідує «раптове вчення» про просвітління допомогою «внезнаковых приписів». Кілька разів він запрошується постати перед імператором, але відмовляється від запрошень. Посмертно отримує титул «Велике Зерцало» від імператора Сянь-цзуна (806-821)[3].

    Перед самою смертю Хуейнен вимовив наступну гатху[4]:

    « В нерухомості не виховати доброти.
    Здіймаючись вгору, не свершай зла.
    Перебуваючи в спокої відмовся від того, щоб бачити і чути.
    Будучи спокійним, перебувай своїм серцем ніде.
    «

    Після цього, згідно з переказами, він вимовив «Я йду!» і зник.

    Джерела

    • Штейнер Е. С. Дзен-жизнь: Иккю и окрестности. — СПб: Петербургское Востоковедение, 2006. — С. 31.
    • Абаєв, 2011, с. 756.
    • Солонін К. Ю. Обретение учения. Традиция Хуаянь-Чань в буддизме тангутского государства Си-Ся. — СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2007. — С. 15. — 266 с. — ISBN 978-5-288-04505-9.
    • Коробов В. Б. Опыт фунционального описания буддийской дхьяны // Буддизм и культурно-психологические традиции народов Востока / отв. ред. Н. В. Абаев. — Новосибирск: Наука, 1990. — С. 101. — 216 с. — ISBN 5-02-029372-5.

    Примітки

    1. China Biographical Database
    2. http://www.stonewaterzen.org/2010/08/who-is-daikan-eno/
    3. а б в Титаренко, 1994, Хуэйнэн.
    4. Маслов, 2004, «Сутра помосту шостого патріарха Хуейнена («Люцзу таньцзин»)».