Хурція Зураб
| Зураб Хурція | ||
|---|---|---|
| Zurab Khurtsia | ||
 | ||
| Народився |
29 липня 1960 Чемеровецький район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР | |
| Помер |
18 лютого 2014 (53 роки) Київ, Україна ·загинув на барикаді | |
| Громадянство |
 Грузія | |
| Національність | грузин | |
| Місце проживання | Кропивницький | |
| Відомий завдяки | герой Майдану | |
| Конфесія | християнин | |
| Нагороди |
| |
Зураб Хурція (29 липня 1960 — 18 лютого 2014, Київ, Україна) — активіст Євромайдану.
Біографія[ред. | ред. код]
Громадянин Грузії. Проживав в Кропивницькому.
На Майдані[ред. | ред. код]
Спогадами про свого побратима, Зураба Хурцію, ділиться його товариш Дмитро Степаненко[1]:
"Ми з Зурабом не були знайомi, народились в різних країнах, жили в різних містах, розмовляли різними мовами. Але на барикадах Майдану ми стали братами. Братами по духу, думках і прагненнях. За духом, мріями та ідеями. По гідності та свободі. Братами за ритмом серця. І зараз я відчуваю сум і одночасно гордість від тото, що я особисто знав Героя. На Майдані ми були однією великою родиною, в якій радість чи смуток на всіх одні. Кожний майданівець зберігає як святиню у своєму серці це почуття братерста та єднання. Зураб був першим з ким я познайомився, коли перейшов в Кіровоградську сотню.
В метрі від нього я вкладався спати на вільному місці, на якому на підлозі знаходився лише туристичний коврик і Зураб запропонував мені одну з своїх тонких ковдр. Я змушений був відмовитися, так як привіз з собою спальний мішок. Увагa та турбота про ближнього, вчинки людини характеризують людину краще за будь-які слова. Коли почались морози вище -20 Зураб кутав шию в здоровенний шарф. Він стійко вистояв усі чергування на барикадах і пікети, весь наш протест.
Він пройшов шлях до кінця. Гідно і свобідно. Pаніше у запорозьких козаків була традиція: бувалі воїни в битвах ставали в перших рядах, щоб прикрити собою молодь, показати приклад стійкості і першими зустріти смерть. Говорили: нехай на мені ворожі шаблі притупляться! Те ж саме було й на майдані. Старші чоловіки прикривали собою зелених юнаків. Там це виглядало, як батьківська турбота, зараз такі вчинки сприймаються як героїзм.
Зураб Хурція відійшов з рядів Кіровоградської сотні. І посмертно зарахований до іншої, Небесної Сотні. Сотню, яка піднялася у небо і мя Свободи та Справедливості. сотню навіки записану в історію України. Сотню титанів духу, які зайняли гідне місце в пантеоні великих героїв минулого.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Героїв Небесної Сотні (27 листопада 2014) — за громадянську мужність, патріотизм, відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, виявлені під час Революції гідності (посмертно)[2][3]
- Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)[4]
Посилання[ред. | ред. код]
- Один из погибших на Майдане — 54-летний грузин
- ВВ-шники стоя у тел погибших радостно приветствуют водометы (У Києві, біля станції метро «Хрещатик», виявлені трупи двох демонстрантів. Як повідомляють українські ЗМІ, один з убитих є грузином — Зураб Хурція, 1960 року народження. Другий — труп жінки) 18.02.2014
- Небесна Сотня
- Небесна Сотня. Спогадами про свого побратима, Зураба Хурцію, ділиться його товариш.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.facebook.com/nebesnasotnya.com.ua?hc_location=timeline
- ↑ Указ Президента України від 27 листопада 2014 року № 893/2014 «Про нагородження орденом Героїв Небесної Сотні»
- ↑ Президент нагородив орденами Героїв Небесної Сотні трьох іноземців, які загинули під час Революції Гідності // Офіційне інтернет-представництво Президента України
- ↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні // ТСН, 5 липня 2015
