Хірургія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 09:29, 13 червня 2019, створена Andriy.v (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
В операційній під час оперативного втручання.

Хірургі́я (грец. χειρουργική, від грец. χειρ — рука і грец. ουργική — робити) — галузь медицини, яка вивчає паталогічні стани та хвороби, що лікуються за допомогою оперативного (хірургічного) методу. Завданням хірургії є також ряд питань підготовки пацієнта до операції та ведення його в післяопераційному періоді.

Історія[ред. | ред. код]

Папірус Едвіна Сміта, найстаріший у світі хірургічний документ. Написаний близько 1600 р. до н.е.
Hieronymus Fabricius, Operationes chirurgicae, 1685

Хірургія є однією з найдавніших галузей медицини, але її широке застосування стало можливим з XIX століття. Спочатку стрімкий розвиток знань з анатомії людини, та після наукового обґрунтування і запровадження антисептичної і асептичної техніки (Джозеф Лістер, 1865-1867), наркозу (зубний лікар Уелс, 1844; зубний лікар Мортон, 16.10.1846), відкриття груп крові та їх сумісності при гемотрансфузії. Актуальними залишаються різні напрямки хірургії: пересадка і пластика (донорських тканин, органів, протезів, стовбурових клітин) та малоінвазиність хірургічних втручань (триває інтенсивна розробка дистанційної хірургічної робототехніки, зокрема розширення сфер застосування роботу «Da Vinci»).

Чільне місце в хірургічному лікуванні займає хірургічний інструментарій, без якого неможливо виконати хірургічне втручання як таке.

Напрямки хірургії[ред. | ред. код]

Сучасна хірургія щоразу більше стає реконструктивною хірургією (тобто спрямованою на те, щоб відновити або замінити ушкоджений орган: протез судини, штучний клапан серця тощо) і малоінвазивною (тобто спрямованою на те, щоб мінімізувати область втручання в організмі — мінідоступи, лапароскопічна техніка, рентгеноендоваскулярна хірургія, розділ молекулярної медицини — ферментативна хірургія).

Освітньо-кваліфікаційний рівень лікаря, який прийшов підготовку з хірургії — лікар-хірург. Розвиток хірургії, зумовив появу підрозділів, які вивчають та вдосконалюють хірургічне лікування лише одного органу чи системи: загальна (абдомінальна), торакальна[en], кардіохірургія, судинна, пластична, щелепно-лицева, нейрохірургія, ендокринна хірургія, травматологія та ортопедія, проктологія, урологія, оперативна гінекологія, комбустіологія, трансплантологія, дитяча хірургія, малоінвазивна (лапароскопічна та ендоскопічна хірургія), онкохірургія і її підрозділ радіохірургія, тощо. Як наслідок, існує поняття вузької спеціалізації хірурга у певній галузі хірургії.

Видатні персони у хірургії[ред. | ред. код]

  • Авіценна — лікар, видав Канон лікарської науки, де IV том повністю присвячено хірургії: детально описує лікування вивихів та переломів, лихоманки, окремо виділені методи лікування різноманітних пухлин, гнійних запалень. У свій час Авіценна першим з хірургів провів трепанацію черепа.
  • Гіппократ — лікар, придумав Клятву Гіпократа, використовував компреси та проколи при гнійних захворюваннях шкіри.
  • Гарвей — лікар, засновник сучасної фізіології та ембріології, відкрив закон про кровообіг (1628).
  • Ігнац Земмельвейс — акушер-гінеколог, засновник асептики та антисептики.
  • Юрій Вороний (1895—1961) — хірург, здійснив першу в світі операцію по імплантації нирки (1933).
  • Джозеф Лістер — хірург, зумів запровадити асептику та антисептику у хірургії. Придумав хромувати кетгут.
  • Нестор Монастирський — хірург, (1847—1888), першим у світі наважився з'єднати жовчний міхур з тонкою кишкою у хворого на рак підшлункової залози, першим із вітчизняних хірургів виконав холецистектомію, гастроентерестомію із приводу рубцевого звуження воротаря.
  • Карл Ландштайнер — лікар, продовжуючи дослідження Ерліха, відкрив (1901) систему груп крові AB0, також відкрив ситему груп крові за резус-фактором (1940).
  • Ян Янський — лікар, перевідкрив (1903) систему груп крові AB0 (зокрема групу IV(AB)) позначивши їх латинськими цифрами та дослідив передумови можливого переливання крові відповідно до групи.
  • Пирогов Микола Іванович — видатний хірург, створив перший атлас топографічної анатомії людини, засновник військово-польової хірургії, започаткував використання анестезії при оперативних втручаннях. Запровадив у хірургії сестер-жалібниць.
  • Теодор Більрот — хірург, запропонував багато хірургічних операцій: резекцію стравоходу, шлунка (Більрот-І, Більрот-ІІ), гортані, передміхурової залози та ін., склав багатотомний посібник з хірургії. Ввів у хірургію інструмент — затискач Більрота (хірургічний інструментарій)
  • Г.А.Ріхтер — ввів у хірургію інструмент — ножиці Ріхтера (хірургічний інструментарій)
  • Естлі Купер — хірург, отримав медаль Коплі за демонстрацію способу лікування дисфункції євстахієвої труби. Ввів у хірургію інструмент — ножиці Купера (хірургічний інструментарій)
  • Еміль Теодор Кохер — хірург, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини в 1909 році «за роботи в галузі фізіології, патології і хірургії щитоподібної залози». Послідовник Джозефа Лістера і Теодора Більрота. Впровадив застосування шовкової нитки у зашиванні хірургічних ран.
  • Філатов Володимир Петрович — офтальмолог, хірург, номінант(1950 рік) на Нобелівську премію за праці з фізіології та медицини, за створення методу пересадки рогівки ока, розробив у період війни успішні методики пересадки рогівки, збереження ока для використання донорського матеріалу.
  • М.В.Скліфасовський — військово-польовий хірург, один із перших запровадив у Російській Імперії асептику та антисептику у хірургічній практиці, сприяв жіночій медичній освіті, організації медичного факультету при університеті в Одесі
  • О. В. Вишневський — військовий хірург, творець знаменитої лікувальної мазі Вишневського, сприяв адаптації місцевої анестезії у хірургічній практиці в СРСР.
  • Амосов Микола Михайлович — хірург, усіляко сприяв розвитку і зростанню кардіохірургії.

Національні товариства[ред. | ред. код]

  • Асоціація хірургів України[1]
  • Товариство естетичних пластичних хірургів України, ОЕПХУ [2]
  • Всеукраїнська асоціація пластичних, реконструктивних та естетичних хірургів (ВАПРЕХ) [3]
  • Американський Коледж Хірургів
  • Американська Академія Ортопедичних Хірургів
  • Королівський Австралійський Коледж Хірургів
  • Королівський Австралійський Коледж Стоматологічних Хірургів
  • Королівський Коледж Лікарів і Хірургів Канади
  • Королівський Коледж Хірургів в Ірландії
  • Королівський Коледж Хірургів Единбурга (засновано 1505 року, Шотландія)
  • Королівський Коледж Лікарів і Хірургів Глазго (Шотландія)
  • Королівський Коледж Хірургів Англії

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  1. Хірургія: підручник / О. Ю. Усенко, Г. В. Білоус, Г. Й. Путинцева.- 2-е вид., переробл. і допов..-К.: ВСВ «Медицина», 2013.- 416 с. (С.7-13) ISBN 978-617-505-264-8
  2. Хірургія/ Хіміч С. Д. та ін.;.- К.:Здоров'я, 2004.- 488 с. (с.5, С.10-12) ISBN 5-311-01352-4
  3. Коледжна хірургія / Сабадишин Р. О. та інш.- Рівне, 2003.- 783 с.:іл. (С.5-10) ISBN 966-7358-60-7
  4. Клінічна хірургія/За ред. Л. Я. Ковальчука.- Укрмеднига: Тернопіль, 2000.- Т.1, 524 с. (С.11-32) ISBN 966-7364-24-0
  5. Скрипниченко Д. Ф. Хірургія: Підручник. — 4-е вид., випр. і доповн. — Київ: Вища шк., 1992. — 581 с.:іл. ISBN 5-11-003837-6(С.8-15)

Посилання[ред. | ред. код]