Відмінності між версіями «Целестин»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м (Disambig за допомогою AWB)
 
Рядок 37: Рядок 37:
 
[[Хімічна формула]]: Sr[SО<sub>4</sub>]. Містить (%): SrO&nbsp;— 56,42&nbsp;%, SO<sub>3</sub>&nbsp;— 43,58&nbsp;%. Часто присутні домішки СаО, ВаО. При заміні Sr на Са&nbsp;— [[кальціоцелестин]]. Ізоструктурний з баритом, утворює з ним ізоморфний ряд (проміжні члени&nbsp;— баритоцелестин, целестобарит). [[Сингонія]] ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. [[Спайність]] по (001) і (210) досконала, по (110) ясна. Утворює таблитчасті або призматичні кристали, зернисті, жердиноподібні (подовжені по (011)) і шкаралупчасті масивні зернисті аґреґати, волокнисті прожилки.
 
[[Хімічна формула]]: Sr[SО<sub>4</sub>]. Містить (%): SrO&nbsp;— 56,42&nbsp;%, SO<sub>3</sub>&nbsp;— 43,58&nbsp;%. Часто присутні домішки СаО, ВаО. При заміні Sr на Са&nbsp;— [[кальціоцелестин]]. Ізоструктурний з баритом, утворює з ним ізоморфний ряд (проміжні члени&nbsp;— баритоцелестин, целестобарит). [[Сингонія]] ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. [[Спайність]] по (001) і (210) досконала, по (110) ясна. Утворює таблитчасті або призматичні кристали, зернисті, жердиноподібні (подовжені по (011)) і шкаралупчасті масивні зернисті аґреґати, волокнисті прожилки.
   
[[Твердість]] 3-3,5. [[Густина]] 3,9-4,0. [[Блиск (мінералогія)|Блиск]] перламутровий до скляного. Прозорий до просвічуючого. Буває безбарвним або білим, але нерідкі різновиди, пофарбовані у світлий сірувато-блакитний колір. Риса біла. [[Злам мінералів|Злам]] нерівний. Крихкий. Забарвлює полум'я в червоний колір. Утворюється в тріщинах і [[Друза|друзових]] порожнинах. [[Кристал]]и ([[ромб]]ічної [[сингонія|сингонії]]) багаті гранями. Бувають стовпчастими, таблитчатими, зустрічаються і зернисті [[Агрегат (петрографія)|агрегати]]. Місця розповсюдження: Північний [[Рейн]]-[[Вестфалія]] ([[Німеччина]]), [[Єна (місто)|Ієна]] ([[Німеччина]]), [[Зальцбург]] ([[Австрія]]), [[Сицилія]] ([[Італія]]), [[Англія]], [[Мексика]], [[СНД]].
+
[[Шкала Мооса|Твердість]] 3-3,5. [[Густина]] 3,9-4,0. [[Блиск (мінералогія)|Блиск]] перламутровий до скляного. Прозорий до просвічуючого. Буває безбарвним або білим, але нерідкі різновиди, пофарбовані у світлий сірувато-блакитний колір. Риса біла. [[Злам мінералів|Злам]] нерівний. Крихкий. Забарвлює полум'я в червоний колір. Утворюється в тріщинах і [[Друза|друзових]] порожнинах. [[Кристал]]и ([[ромб]]ічної [[сингонія|сингонії]]) багаті гранями. Бувають стовпчастими, таблитчатими, зустрічаються і зернисті [[Агрегат (петрографія)|агрегати]]. Місця розповсюдження: Північний [[Рейн]]-[[Вестфалія]] ([[Німеччина]]), [[Єна (місто)|Ієна]] ([[Німеччина]]), [[Зальцбург]] ([[Австрія]]), [[Сицилія]] ([[Італія]]), [[Англія]], [[Мексика]], [[СНД]].
   
 
Представлений подовжено-[[Призма (математика)|призматичними]] або (набагато рідше) таблитчатими кристалами із забарвленням від безбарвного та молочно-білого до блакитного і буро-жовтого. Зазвичай целестин утворює агрегати з променисто- або паралельно розташованими кристалами або масивні скупчення щільної або [[Конкреції|конкреційної]] будови. Часто утворює [[Псевдоморфоза|псевдоморфози]] по [[кальцит]]у. Не дуже твердий і важкий, целестин володіє досконалою спайністю, паралельної основі кристалів. Частіше він прозорий, має скляний і перламутровий блиском.
 
Представлений подовжено-[[Призма (математика)|призматичними]] або (набагато рідше) таблитчатими кристалами із забарвленням від безбарвного та молочно-білого до блакитного і буро-жовтого. Зазвичай целестин утворює агрегати з променисто- або паралельно розташованими кристалами або масивні скупчення щільної або [[Конкреції|конкреційної]] будови. Часто утворює [[Псевдоморфоза|псевдоморфози]] по [[кальцит]]у. Не дуже твердий і важкий, целестин володіє досконалою спайністю, паралельної основі кристалів. Частіше він прозорий, має скляний і перламутровий блиском.
Рядок 73: Рядок 73:
 
CelestineTunisie.jpg|border|
 
CelestineTunisie.jpg|border|
 
|border|
 
|border|
</gallery></small>
+
</gallery></small>
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==

Поточна версія на 04:18, 13 серпня 2019

Целестин
Celestyn2 madagaskar S Spirifer.jpg
Загальні відомості
Статус IMA затверджений, основна назва (A′)[d][1],
чинний (успадкований, G)[d][2]
IMA-номер IMA1967 s.p.
Хімічна формула SrSO4
Клас мінералу сульфати
Nickel-Strunz 10 7.AD.35[3]
Dana 8 28.3.1.2
Ідентифікація
Колір блакитний, коричневий, безбарвний, зелений, сірий
Форма кристалів орторомбічна
Сингонія моноклінна
Спайність досконала
Злам неправильний
Твердість 3-3,5
Блиск від скляного до перламутрового
Прозорість прозорий до просвічуючого
Колір риси білий
Питома вага 3,9-4,0.
Розчинність майже не розчинюється у воді; повільно розчинюється у гарячих концентрованих кислотах та у розчині гідрокарбонату кальцію
Оптичні властивості кристалів
Показник заломлення nα = 1,619-1,622 ; nβ = 1,622-1,624 ; nγ = 1,630-1,632
Подвійне променезаломлення δ = 0,011
Плеохроїзм безбарвний
Інші характеристики
Фазові переходи при 1152°C утворюється гексагональна модифікація
Плавкість ~1605°C
Подібні мінерали барит, англезит
Радіоактивність GRapi = 0 (нерадіоактивний)
Названо на честь астрономічний об'єкт[4]
CMNS: Целестин на Вікісховищі

Целестин — мінерал групи бариту, сульфат стронцію. Іноді зустрічається назва «целестит».

Відкритий у 1791 році. Назва походить від лат. caelestis — небесно-блакитний (A.G.Werner, 1798).

Синоніми: апотом, шютцит, целестит.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Хімічна формула: Sr[SО4]. Містить (%): SrO — 56,42 %, SO3 — 43,58 %. Часто присутні домішки СаО, ВаО. При заміні Sr на Са — кальціоцелестин. Ізоструктурний з баритом, утворює з ним ізоморфний ряд (проміжні члени — баритоцелестин, целестобарит). Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. Спайність по (001) і (210) досконала, по (110) ясна. Утворює таблитчасті або призматичні кристали, зернисті, жердиноподібні (подовжені по (011)) і шкаралупчасті масивні зернисті аґреґати, волокнисті прожилки.

Твердість 3-3,5. Густина 3,9-4,0. Блиск перламутровий до скляного. Прозорий до просвічуючого. Буває безбарвним або білим, але нерідкі різновиди, пофарбовані у світлий сірувато-блакитний колір. Риса біла. Злам нерівний. Крихкий. Забарвлює полум'я в червоний колір. Утворюється в тріщинах і друзових порожнинах. Кристали (ромбічної сингонії) багаті гранями. Бувають стовпчастими, таблитчатими, зустрічаються і зернисті агрегати. Місця розповсюдження: Північний Рейн-Вестфалія (Німеччина), Ієна (Німеччина), Зальцбург (Австрія), Сицилія (Італія), Англія, Мексика, СНД.

Представлений подовжено-призматичними або (набагато рідше) таблитчатими кристалами із забарвленням від безбарвного та молочно-білого до блакитного і буро-жовтого. Зазвичай целестин утворює агрегати з променисто- або паралельно розташованими кристалами або масивні скупчення щільної або конкреційної будови. Часто утворює псевдоморфози по кальциту. Не дуже твердий і важкий, целестин володіє досконалою спайністю, паралельної основі кристалів. Частіше він прозорий, має скляний і перламутровий блиском.

Стронцієвий аналог бариту.

Діагностичні ознаки[ред. | ред. код]

Целестин іноді можна сплутати з іншими сульфатами, наприклад з баритом, чия питома вага, однак, значно більше. Для перевірки можна провести нескладне хімічне випробування — взяти порошок мінералу на кінчик платинової голки і помістити в полум'я газового пальника. Він забарвиться в карміново-червоний колір завдяки присутності стронцію.

Походження[ред. | ред. код]

Целестин може мати гідротермальне походження. Але для нього типовіший осадовий евапорітовий генезис. Спільно з ним відкладалися сірка, арагоніт і комплекс типових евапоритових мінералів.

Відомий переважно в хемогенобіогенних осадових породах (вапняках, доломітах, ґіпсах, кам'яній і калійній солях, глинистих сланцях, мергелях, пісковиках); зустрічається також в гідротермальних жилах і в порожнинах основних вивержених порід. Рідше — в постмагматичних парагенезисах. Супутні мінерали: кальцит, арагоніт, ґіпс, сірка, галіт, флюорит, стронціаніт. Головна руда стронцію.

Різновиди[ред. | ред. код]

Розрізняють:

  • целестин баріїстий (різновид целестину з родов. Лердвіл, США, який містить 7,28 % ВаО),
  • целестин волокнистий (різновид целестину у вигляді волокнистих аґреґатів),
  • целестин кальціїстий (різновид целестину, який містить до 2 % СаО).

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Блакитні кристали знайдені в базальтах Монтекіо-Маджоре (провінція Віченца) і в пегматитах Мадагаскару. В областях Сицилія і Романья (Італія) в породах, що містять гіпс і сірку, целестин зазвичай білий. Близько м. Єна (Німеччина) він зустрічається у вигляді жилок волокнистої будови блакитного кольору. Родовища, придатні для промислової розробки, є в Англії, Росії та Тунісі. Дуже крупні кристали, сірувато-білі і майже непрозорі, довжиною до 75 см і вагою до 2 кг знайдені в Сполучених Штатах. Прекрасні екземпляри, хоча і невеликих розмірів, зустрічаються в італійських родовищах. В Енні і Агріженто (область Сицилія) і в Пертікаре (область Марке) виявлені чудові групи кристалів по більшій частині білого кольору в асоціації із сіркою та гіпсом.

Знахідки: Північний Рейн-Вестфалія, Гессен (ФРН), Шпанія Доліна (Словаччина), графство Глостершир (Англія), провінція Ґранада (Іспанія), Венеція і острів Сицилія (Італія), штат Тенессі (США), Мокаттам (Єгипет), Росен (Болгарія), Сьєрра-Мохада (Мексика), Джетим-Тау (Таджикистан), річка Сулу-Терек (Киргизстан), масив Покрово-Киреївський (Приазов'я), річка Арпа (Вірменія).

Застосування[ред. | ред. код]

Целестин — основна руда на стронцій, який використовується в піротехніці і виробництві трасуючих куль (оскільки стронцій забарвлює полум'я в карміново-червоний колір). Стронцій застосовується також у ядерній енергетиці, у виробництві лаків та ін. У домашніх колекціях зберігати не рекомендується.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]