Відмінності між версіями «Целофан»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м
м (уточнення)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
[[Файл:Cellophane.JPG|міні|250пкс|Целофанова плівка]]
 
[[Файл:Cellophane.JPG|міні|250пкс|Целофанова плівка]]
'''Целофан''' (від «[[целюлоза]]» і {{lang-el|Φᾱνός}} — «світлий») — прозорий [[жир]]остійкий плівковий матеріал, отриманий з [[Віскоза|віскози]].
+
'''Целофа́н''' (від «[[целюлоза]]» і {{lang-el|φᾱνός}} — «світлий») — прозорий [[жир]]остійкий плівковий матеріал, отриманий з [[Віскоза|віскози]].
   
==Історія==
+
== Історія ==
 
'''Целофан''' винайшов [[Жак Едвін Бранденбергер]], [[Швейцарія|швейцарський]] [[Текстильна промисловість|текстильний]] [[інженер]], між [[1908]] і [[1911]] роками. Він мав намір створити вологонепроникне покриття для скатертин, яке б рятувало їх від плям. У ході експериментів він покрив тканину рідкою [[Віскоза|віскозою]], проте отриманий у результаті матеріал виявився занадто жорстким використовувати як скатертини. Однак покриття добре відмежовувалося від тканинної основи, і Бранденбергер збагнув, що цей матеріал знайде інше застосування. Він сконструював машину, яка виробляла листи віскози. У [[1913]]-му у [[Франція|Франції]] почали промислово виробляти '''целофан'''. Після деяких доробок целофан став першим у світі відносно стійким до води гнучким пакуванням.
 
'''Целофан''' винайшов [[Жак Едвін Бранденбергер]], [[Швейцарія|швейцарський]] [[Текстильна промисловість|текстильний]] [[інженер]], між [[1908]] і [[1911]] роками. Він мав намір створити вологонепроникне покриття для скатертин, яке б рятувало їх від плям. У ході експериментів він покрив тканину рідкою [[Віскоза|віскозою]], проте отриманий у результаті матеріал виявився занадто жорстким використовувати як скатертини. Однак покриття добре відмежовувалося від тканинної основи, і Бранденбергер збагнув, що цей матеріал знайде інше застосування. Він сконструював машину, яка виробляла листи віскози. У [[1913]]-му у [[Франція|Франції]] почали промислово виробляти '''целофан'''. Після деяких доробок целофан став першим у світі відносно стійким до води гнучким пакуванням.
   
Після розробки нових видів полімерних матеріалів у [[1950-ті|1950-их]] роках роль целофану істотно знизилася — його практично повністю витіснили [[поліетилен]], [[поліпропілен]] і [[лавсан]].
+
Після розробки нових видів полімерних матеріалів у [[1950-ті|1950-их]] роках роль целофану істотно знизилася — його практично повністю витіснили [[поліетилен]], [[поліпропілен]] і [[лавсан]].
   
==Отримання==
+
== Отримання ==
[[Image:Xanthogenate Cellulose Structural Formula V1.svg|right|thumb|300px|Целюлоза взаємодіє з лугом та сірковуглецем утворюючи віскозу.]]
+
[[Файл:Xanthogenate Cellulose Structural Formula V1.svg|right|thumb|300px|Целюлоза взаємодіє з лугом та сірковуглецем утворюючи віскозу.]]
Целофан отримують з розчину [[ксантогенат целюлози|ксантогенату целюлози]] або [[омилення|омиленні]] [[Ацетилцелюлоза|ацетилцелюлозної]] плівки.<ref name="Шефтель">Шефтель В.О. Вредные вещества в пластмассах. - М.: Химия, 1991 – 574 с. ISBN 5-7245-0590-8</ref>
+
Целофан отримують з розчину [[ксантогенат целюлози|ксантогенату целюлози]] або [[омилення|омиленні]] [[Ацетилцелюлоза|ацетилцелюлозної]] плівки.<ref name="Шефтель">Шефтель В.&nbsp;О.&nbsp;Вредные вещества в пластмассах.&nbsp;— М.: Химия, 1991—574 с. ISBN 5-7245-0590-8</ref>
   
 
Отримання з розчину ксантогенату целюлози ([[Віскоза|віскози]]): Спочатку [[Целюлоза|целюлозу]] довгий час витримують в концентрованому розчині [[гідроксид натрію|гідроксиду натрію]] (NaOH) для утворення алкоголяту (лужної целюлози). Після цього лужна целюлоза реагує зі [[Сірковуглець|сірковуглецем]], утворюючи розчинний у воді ксантогенат целюлози. В'язкий ({{lang-la|viscosus}}) [[розчин]] ксантогенату целюлози (ксантогенат целюлози має назву «віскоза») видавлюється через [[фільєра|фільєри]] в [[Ванна|ванну]] з розведеною [[Сульфатна кислота|сульфатною кислотою]], де регенерується вихідна целюлоза (так звана гідратцелюлоза), і, залежно від фільєри, отримують матеріал у вигляді [[Волокно|волокон]] (віскоза) або прозорих [[плівка|плівок]] (целофан). Для пластифікації плівки, до неї додають майже 30&nbsp;% [[гліцерин]]у. Через це плівка целофану має солодкий присмак.<br/>
Отримання з розчину ксантогенату целюлози ([[Віскоза|віскози]]):
 
Спочатку [[Целюлоза|целюлозу]] довгий час витримують в концентрованому розчині [[гідроксид натрію|гідроксиду натрію]] (NaOH) для утворення алкоголяту (лужної целюлози). Після цього лужна целюлоза реагує зі [[Сірковуглець|сірковуглецем]], утворюючи розчинний у воді ксантогенат целюлози. В'язкий ({{lang-la|viscosus}}) [[розчин]] ксантогенату целюлози (ксантогенат целюлози має назву "віскоза") видавлюється через [[фільєра|фільєри]] в [[Ванна|ванну]] з розведеною [[Сульфатна кислота|сульфатною кислотою]], де регенерується вихідна целюлоза (так звана гідратцелюлоза), і, залежно від фільєри, отримують матеріал у вигляді [[Волокно|волокон]] (віскоза) або прозорих [[плівка|плівок]] (целофан). Для пластифікації плівки, до неї додають майже 30% [[гліцерин]]у. Через це плівка целофану має солодкий присмак.<br />
 
   
 
Сировиною для одержання целюлози служить [[деревина]].
 
Сировиною для одержання целюлози служить [[деревина]].
Рядок 18: Рядок 17:
 
[[Запах]] целофанової плівки пов'язаний з присутністю в матеріалі летких з'єднань сірки, джерелом яких може бути залишений в плівках ксантогенат целюлози.<ref name="Шефтель"></ref> Причиною запаху є недостатнє промивання целофану від продуктів, супутніх при процесі його отримання: [[Сірководень|сірководню]], [[метилмеркаптан]]а, заміщених сульфідів, наявність яких виявляється по запаху при концентрації порядку десятих долей мкг/л.<ref name="Шефтель"></ref>
 
[[Запах]] целофанової плівки пов'язаний з присутністю в матеріалі летких з'єднань сірки, джерелом яких може бути залишений в плівках ксантогенат целюлози.<ref name="Шефтель"></ref> Причиною запаху є недостатнє промивання целофану від продуктів, супутніх при процесі його отримання: [[Сірководень|сірководню]], [[метилмеркаптан]]а, заміщених сульфідів, наявність яких виявляється по запаху при концентрації порядку десятих долей мкг/л.<ref name="Шефтель"></ref>
   
Ксантогенат целюлози - віскозу у 1985 р. було вироблено в обсязі близько 3,2 млн т.<ref> ''В.П. Кухар'' [http://www.nbuv.gov.ua/Portal/chem_biol/kin/07kvppos.pdf Біоресурси потенціальна сировина для промислового органічного синтезу] / [http://www.nbuv.gov.ua/Portal/chem_biol/kin/ Катализ и нефтехимия Сборник научных трудов.] - 2007, №15.</ref>
+
Ксантогенат целюлози&nbsp;— віскозу у 1985&nbsp;р. було вироблено в обсязі близько 3,2&nbsp;млн т.<ref> ''В.&nbsp;П.&nbsp;Кухар'' [http://www.nbuv.gov.ua/Portal/chem_biol/kin/07kvppos.pdf Біоресурси&nbsp;— потенціальна сировина для промислового органічного синтезу] / [http://www.nbuv.gov.ua/Portal/chem_biol/kin/ Катализ и нефтехимия Сборник научных трудов.]&nbsp;— 2007, №&nbsp;15.</ref>
   
==Як розрізняти целофан, лавсан і поліетилен==
+
== Як розрізняти целофан, лавсан і поліетилен ==
 
Целофан має високу паро- і вологопроникність, високою стійкістю до дії жирів, содових розчинів і розведених розчинів сірчаної кислоти.<ref name="Шефтель"></ref>
 
Целофан має високу паро- і вологопроникність, високою стійкістю до дії жирів, содових розчинів і розведених розчинів сірчаної кислоти.<ref name="Шефтель"></ref>
   
==Застосування==
+
== Застосування ==
Целофан є найдешевшим плівковим [[Упаковка|пакувальним]] матеріалом, стійким до дії високих і низьких температур, жирів, є екологічно безпечним, однак целофанова плівка дуже чутлива до вологи<ref> Сирохман І. В. Товарознавство пакувальних матеріалів і тари / І. В. Сирохман, В. М. Завгородня. К.: ЦНЛ, 2005. 614 с</ref>. Перебуваючи у воді, целофан протягом доби, збільшує свою масу вдвічі. Ламітен (целофан із [[поліетилен]]овим покриттям) — запобігає зволоженню упакованих виробів за 88%-ої [[Відносна вологість повітря|відносної вологості повітря]], захищає целофанову плівку від дії кисню, проте не захищає від впливу [[світло|світла]]<ref>Рудавська Г. Вплив пакувальних матеріалів на термін зберігання екструдованих продуктів / Г. Рудавська, Н. Аннєнкова // [[Міжнародний науково-практичний журнал «Товари і ринки»|Товари і ринки]]. 2007. 1. С. 70-74.</ref>. Для покращення пакувальних властивостей целофану його лакують, через що усмоктування води до 24 год становить >>0,01 мас.%.
+
Целофан є найдешевшим плівковим [[Упаковка|пакувальним]] матеріалом, стійким до дії високих і низьких температур, жирів, є екологічно безпечним, однак целофанова плівка дуже чутлива до вологи<ref> Сирохман І.&nbsp;В.&nbsp;Товарознавство пакувальних матеріалів і тари / І.&nbsp;В.&nbsp;Сирохман, В.&nbsp;М.&nbsp;Завгородня.&nbsp;— К.: ЦНЛ, 2005.&nbsp;— 614 с</ref>. Перебуваючи у воді, целофан протягом доби, збільшує свою масу вдвічі. Ламітен (целофан із [[поліетилен]]овим покриттям)&nbsp;— запобігає зволоженню упакованих виробів за 88%-ої [[Відносна вологість повітря|відносної вологості повітря]], захищає целофанову плівку від дії кисню, проте не захищає від впливу [[світло|світла]]<ref>Рудавська Г. Вплив пакувальних матеріалів на термін зберігання екструдованих продуктів / Г. Рудавська, Н. Аннєнкова // [[Міжнародний науково-практичний журнал «Товари і ринки»|Товари і ринки]].&nbsp;— 2007.&nbsp;—&nbsp;1.&nbsp;— С. 70-74.</ref>. Для покращення пакувальних властивостей целофану його лакують, через що усмоктування води до 24 год становить >>0,01 мас.%.
   
==Екологічність==
+
== Екологічність ==
 
Целофан є екологічно безпечним.
 
Целофан є екологічно безпечним.
   

Поточна версія на 00:01, 19 серпня 2019

Целофанова плівка

Целофа́н (від «целюлоза» і грец. φᾱνός — «світлий») — прозорий жиростійкий плівковий матеріал, отриманий з віскози.

Історія[ред. | ред. код]

Целофан винайшов Жак Едвін Бранденбергер, швейцарський текстильний інженер, між 1908 і 1911 роками. Він мав намір створити вологонепроникне покриття для скатертин, яке б рятувало їх від плям. У ході експериментів він покрив тканину рідкою віскозою, проте отриманий у результаті матеріал виявився занадто жорстким використовувати як скатертини. Однак покриття добре відмежовувалося від тканинної основи, і Бранденбергер збагнув, що цей матеріал знайде інше застосування. Він сконструював машину, яка виробляла листи віскози. У 1913-му у Франції почали промислово виробляти целофан. Після деяких доробок целофан став першим у світі відносно стійким до води гнучким пакуванням.

Після розробки нових видів полімерних матеріалів у 1950-их роках роль целофану істотно знизилася — його практично повністю витіснили поліетилен, поліпропілен і лавсан.

Отримання[ред. | ред. код]

Целюлоза взаємодіє з лугом та сірковуглецем утворюючи віскозу.

Целофан отримують з розчину ксантогенату целюлози або омиленні ацетилцелюлозної плівки.[1]

Отримання з розчину ксантогенату целюлози (віскози): Спочатку целюлозу довгий час витримують в концентрованому розчині гідроксиду натрію (NaOH) для утворення алкоголяту (лужної целюлози). Після цього лужна целюлоза реагує зі сірковуглецем, утворюючи розчинний у воді ксантогенат целюлози. В'язкий (лат. viscosus) розчин ксантогенату целюлози (ксантогенат целюлози має назву «віскоза») видавлюється через фільєри в ванну з розведеною сульфатною кислотою, де регенерується вихідна целюлоза (так звана гідратцелюлоза), і, залежно від фільєри, отримують матеріал у вигляді волокон (віскоза) або прозорих плівок (целофан). Для пластифікації плівки, до неї додають майже 30 % гліцерину. Через це плівка целофану має солодкий присмак.

Сировиною для одержання целюлози служить деревина.

Запах целофанової плівки пов'язаний з присутністю в матеріалі летких з'єднань сірки, джерелом яких може бути залишений в плівках ксантогенат целюлози.[1] Причиною запаху є недостатнє промивання целофану від продуктів, супутніх при процесі його отримання: сірководню, метилмеркаптана, заміщених сульфідів, наявність яких виявляється по запаху при концентрації порядку десятих долей мкг/л.[1]

Ксантогенат целюлози — віскозу у 1985 р. було вироблено в обсязі близько 3,2 млн т.[2]

Як розрізняти целофан, лавсан і поліетилен[ред. | ред. код]

Целофан має високу паро- і вологопроникність, високою стійкістю до дії жирів, содових розчинів і розведених розчинів сірчаної кислоти.[1]

Застосування[ред. | ред. код]

Целофан є найдешевшим плівковим пакувальним матеріалом, стійким до дії високих і низьких температур, жирів, є екологічно безпечним, однак целофанова плівка дуже чутлива до вологи[3]. Перебуваючи у воді, целофан протягом доби, збільшує свою масу вдвічі. Ламітен (целофан із поліетиленовим покриттям) — запобігає зволоженню упакованих виробів за 88%-ої відносної вологості повітря, захищає целофанову плівку від дії кисню, проте не захищає від впливу світла[4]. Для покращення пакувальних властивостей целофану його лакують, через що усмоктування води до 24 год становить >>0,01 мас.%.

Екологічність[ред. | ред. код]

Целофан є екологічно безпечним.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Шефтель В. О. Вредные вещества в пластмассах. — М.: Химия, 1991—574 с. ISBN 5-7245-0590-8
  2. В. П. Кухар Біоресурси — потенціальна сировина для промислового органічного синтезу / Катализ и нефтехимия Сборник научных трудов. — 2007, № 15.
  3. Сирохман І. В. Товарознавство пакувальних матеріалів і тари / І. В. Сирохман, В. М. Завгородня. — К.: ЦНЛ, 2005. — 614 с
  4. Рудавська Г. Вплив пакувальних матеріалів на термін зберігання екструдованих продуктів / Г. Рудавська, Н. Аннєнкова // Товари і ринки. — 2007. — № 1. — С. 70-74.

Див. також[ред. | ред. код]