Центральна Азія
Центра́льна А́зія — великий регіон Азії, який не має виходу до моря. Попри певну невизначеність його кордонів, виділяються загальні характеристики даного регіону — Центральна Азія історично завжди асоціювалася з кочовими народами та Великим шовковим шляхом. Центральна Азія завжди була місцем, де сходилися люди, товари та ідеї з різних кінців Євразійського континенту — Європи, Близького Сходу, Південної та Східної Азії.
Уперше виділив Центральну Азію як окремий регіон світу географ Александер фон Гумбольдт (1843).
У загальній історії Центральної Азії, підготовленій ЮНЕСКО, визначення регіону ґрунтується на його кліматичних особливостях, і сам регіон включає Монголію, Західний Китай, Пенджаб, північну Індію та північний Пакистан, північно-східний Іран, Афганістан, райони азійської Росії південніше тайгової зони та п'ять колишніх радянських середньоазійських республік.
Існує й інший метод визначення кордонів Центральної Азії — виходячи з етнічного складу населення (за основу беруться райони, де мешкають східно-тюркські народи, монголи та тибетці). Сюди входять Сіньцзян, тюркомовні регіони Південного Сибіру, п'ять колишніх радянських республік (хоча Таджикистан населений іраномовними народами) і афганський Туркестан.
Зміст
Центральна Азія чи Середня Азія?
В українській географічній науці існує також поняття Середньої Азії, яке було запроваджене в СРСР для позначення Узбекистану, Туркменістану, Таджикистану і Киргизстану (іноді також Казахстану).
В багатьох виданнях та мовах немає відмінностей між поняттями «Середня Азія» та «Центральна Азія», що іноді призводить до труднощів при перекладі та різних непорозумінь. Під «Середньою Азією» розумілися тільки 4 колишніх радянських республіки — Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан і Туркменістан, виключаючи Казахстан. Така обставина пояснюється розподілом СРСР на економічні райони. В ті часи в Центральній Азії були два радянські економічні райони — Середньоазіатський економічний район і Казахстанський економічний район. Звідси й розподіл на Середню Азію та Казахстан. У 1992 році Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв на спільній зустрічі голів держав Середньої Азії в Південно-Казахстанській області у місцевості Ордабаси запропонував відмовитися від поняття «Середня Азія та Казахстан» на користь іншого — «Центральна Азія». Зважаючи на це, сьогодні щодо колишніх радянських азійських республік доречніше використовувати топонім Центральна Азія, що й відображено в сучасних словниках[1], посібниках[2]. За Національними (державними) статистичними класифікаціями (класифікаторами) (див. Класифікація країн світу. Додаток Г), вираз Central Аsia українською слід передавати як Центральна Азія[3].
Геополітична ситуація і лідерство
Центральноазіатські республіки — Казахстан, Узбекистан, Туркменістан, Таджикистан, Киргизстан — проголосили незалежність на початку 1990-х років (розпад СРСР). У всіх державах було прийнято нові конституції, сформовано органи державної влади. В основі моделі суспільного устрою незалежних держав Центральної Азії, які виникли на пострадянському просторі, — збереження давніх та племінних традицій у поєднанні з сучасними реаліями[4].
У політичній сфері в центральноазіатських країнах простежується своєрідна тенденція становлення жорстких режимів, які очолюють харизматичні лідери.
Авторитарним лідером, приміром, є президент Узбекистану Іслам Карімов. Йому належать слова: «У нашій республіці можуть бути або демократія, або порядок. Я обрав порядок»[4].
Див. також
Примітки
- ↑ Центральная Азия // Геоэкономический словарь-справочник / В. А. Дергачев. — Одесса: ИПРЭЭИ НАНУ, 2004.]
- ↑ Економічна і соціальна географія світу : навч. посіб. для студ. геогр. спец. вищ. навч. закл. / О. Шаблій та ін. ; ред. С. П. Кузик. - Л. : Світ, 2002. - 672 с.: рис., табл. - Бібліогр.: с. 668. - ISBN 966-603-178-7
- ↑ Національні (державні) статистичні класифікації (класифікатори). Класифікація країн світу. Додаток Г
- ↑ а б Фелікс Рудич. Політичний клас у сучасній Україні: передумови становлення (Частина 1) // Віче №9, 2009
Література
- Пострадянські республіки Центральної Азії в умовах геополітичних викликів наприкінці ХХ - початку ХХI ст. : монографія / Б. С. Левик ; Нац. ун-т "Львів. політехніка". – Донецьк : ТОВ "Схід. видавн. дім", 2014. – 188 с. – Бібліогр.: с. 165-187. – ISBN 978-966-317-235-4
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 |
Ця стаття не містить посилань на джерела. |
.svg){kind=small} |
Це незавершена стаття з географії Азії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
