Відмінності між версіями «Церква Миколи Притиска»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м (Тег перенесення рядка в кінці елементу списку. Виправлення некоректних або застарілих HTML-тегів та атрибутів. WikiProject Check Wikipedia ID #54,112)
(Не показані 7 проміжних версій 5 користувачів)
Рядок 46: Рядок 46:
 
Одна з версій походження назви ''«Притиська»'' заглиблює історію храму аж до княжих часів, коли в гирлі річки [[Почайна]] біля ''притики'', тобто ''порту'' на шляху [[Шлях із варягів у греки|з варяг у греки]], постала одна з перших на теренах Русі церков, присвячена Святому Миколі. Згідно з іншою версією, при спробі пограбування храму, Святий (або його ікона) ''притис'' злодія і тримав до появи вірян.
 
Одна з версій походження назви ''«Притиська»'' заглиблює історію храму аж до княжих часів, коли в гирлі річки [[Почайна]] біля ''притики'', тобто ''порту'' на шляху [[Шлях із варягів у греки|з варяг у греки]], постала одна з перших на теренах Русі церков, присвячена Святому Миколі. Згідно з іншою версією, при спробі пограбування храму, Святий (або його ікона) ''притис'' злодія і тримав до появи вірян.
   
  +
Храм зазнав суттєвих пошкоджень під час пожеж [[1718]] та [[1811]] років, після чого споруду відновлювали (зокрема, у 1820-х роках&nbsp;— за проектом [[Меленський Андрій Іванович|А.&nbsp;Меленського]]). Роботи з розбудови храму (розширення теплої Стрітенської церкви на першому ярусі дзвіниці, прибудова каплиці, утеплення основного приміщення церкви) здійснювалися у 30-х, 60-х і 80-х роках ХІХ століття. Крім того, в другій половині ХІХ ст. зведено другий ярус дзвіниці.<ref>[http://www.pritiska.org/index/0-2 Офіційний сайт храму]</ref>
Храм зазнав нищення від пожеж [[1718]] та [[1811]] років, але обидва рази був поновлений. Також постраждав за часів Другої світової війни та через підтоплення ґрунтовими водами у 1980-ті, з 1960-х по 1980-ті занедбаний, будівля була в користуванні Укркниготоргу в якості складу.
 
  +
  +
У перші роки ХХ ст. в інтер'єрі храму виконано сюжетні розписи, близькі за манерою до розписів [[Володимирський собор (Київ)|Володимирського собору]]. Вони доповнили більш ранні розписи 1830 року.
  +
  +
Пам'ятка зазнала руйнувань за часів Другої світової війни: постраждала покрівля споруди, було зруйновано верх бані, в стінах і склепіннях з`явилися тріщини. У 1956-1958 pp. науково-реставраційні виробничі майстерні Держбуду УРСР провели капітальні ремонтно-реставраційні роботи. За проектом архітектора М. Александрової завершення храму набуло форми, яку воно мало у XIX ст.
  +
  +
1&nbsp;січня [[1960]]&nbsp;р. церкву, за рішенням Київського [[міськвиконком]]у, було закрито для богослужінь. Відтоді й до середини 1970-х pp. в ній розташовувався склад [[Укркниготорг]]у.
  +
  +
Від початку 1980-х відбувався новий етап реставраційних робіт, тут планувалося відкрити Театр поезії.<ref>[http://www.pritiska.org/index/0-2 Офіційний сайт храму]</ref>
  +
  +
У [[1983]] через підтоплення ґрунтовими водами стався обвал південно-східної частини споруди, внаслідок чого зруйнувалися [[Баня (архітектура)|баня]] та перекриття підкупольного простору<ref>[http://www.pslava.info/Kyiv_Prytysko-MykilskaVul_CerkSvMykolyPrytyska5a_259-20,186821.html 1983 р. Вівтар. Вигляд з півдня після обвалу в ході реставрації]</ref>.
   
 
На сьогодні це хрестоподібна в плані будівля, в її зовнішньому вигляді поєднані елементи українського бароко та класицизму.
 
На сьогодні це хрестоподібна в плані будівля, в її зовнішньому вигляді поєднані елементи українського бароко та класицизму.
Рядок 58: Рядок 68:
 
На південному фасаді храму встановлено меморіальну дошку на честь останнього митрополита Української автокефальної православної церкви [[Павловський Іван Данилович|Івана Павловського]], який мав тут кафедру в 1934—1935 pp.
 
На південному фасаді храму встановлено меморіальну дошку на честь останнього митрополита Української автокефальної православної церкви [[Павловський Іван Данилович|Івана Павловського]], який мав тут кафедру в 1934—1935 pp.
   
Сповідні розписи, метричні книги і клірові відомості церкви (з 1737 по 1920 рік) зберігаються в [[Центральний державний історичний архів України|Центральному державному історичному архіві України, м. Київ (ЦДІАК України)]]<ref>[http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok_kyiv/church/svya_044.xml Церква Св. Миколая (Притисько-Микільська, Миколи Притиска) на Подолі у м. Києві] // Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів, ЦДІАК України</ref>.
+
Сповідні розписи, метричні книги і клірові відомості церкви (з 1737 по 1920 рік) зберігаються в [[Центральний державний історичний архів України, м. Київ|Центральному державному історичному архіві України, м. Київ (ЦДІАК України)]]<ref>[http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok_kyiv/church/svya_044.xml Церква Св. Миколая (Притисько-Микільська, Миколи Притиска) на Подолі у м. Києві] // Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів, ЦДІАК України</ref>.
   
 
Службу Божу у храмі нині відправляє священство [[Українська православна церква Київського патріархату|УПЦ КП]].
 
Службу Божу у храмі нині відправляє священство [[Українська православна церква Київського патріархату|УПЦ КП]].
Рядок 76: Рядок 86:
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==
* [http://wikimapia.org/#lat=50.4649504&lon=30.5132725&z=18&l=0&m=b&search=St.%20Nicholas%20%22Prityska%22%20Church Церква св. Миколая «Притиска» на Вікімапі]<br/>
+
* [http://wikimapia.org/#lat=50.4649504&lon=30.5132725&z=18&l=0&m=b&search=St.%20Nicholas%20%22Prityska%22%20Church Церква св. Миколая «Притиска» на Вікімапі]
  +
* [http://kiev-foto.info/ru/tserkvi/1848-tserkov-nikolaya-pritiska Фотографії церкви Миколи Притиска]
   
[[Категорія:Церкви Подільського району Києва]]
+
[[Категорія:Церкви Подільського району Києва|Миколи Притиска]]
 
[[Категорія:Церкви святого Миколая|Київ]]
 
[[Категорія:Церкви святого Миколая|Київ]]

Версія за 16:48, 23 травня 2017

Церква Миколи Притиска
Київ, Церква Миколи Притиска, Вулиця Хорива, 5-а.jpg
50°27′54″ пн. ш. 30°30′48″ сх. д. / 50.46500° пн. ш. 30.51333° сх. д. / 50.46500; 30.51333Координати: 50°27′54″ пн. ш. 30°30′48″ сх. д. / 50.46500° пн. ш. 30.51333° сх. д. / 50.46500; 30.51333
Тип споруди церква і православний храм
Розташування Україна, Київ
Будівельна система цегла
Стиль бароко
Стан діюча
Епонім Святий Миколай
Присвячення Святий Миколай
Вебсайт pritiska.org
Церква Миколи Притиска. Карта розташування: Україна
Церква Миколи Притиска
Церква Миколи Притиска (Україна)
CMNS: Церква Миколи Притиска у Вікісховищі
Дзвіниця

Храм святого Миколая Чудотворця (церква Миколи Притиска) — зведено наприкінці XVII ст. на місці старої дерев'яної церкви. Деякий час вважався найдавнішою спорудою Подолу (будівництво датувалось 1631 р.).

Історія

Одна з версій походження назви «Притиська» заглиблює історію храму аж до княжих часів, коли в гирлі річки Почайна біля притики, тобто порту на шляху з варяг у греки, постала одна з перших на теренах Русі церков, присвячена Святому Миколі. Згідно з іншою версією, при спробі пограбування храму, Святий (або його ікона) притис злодія і тримав до появи вірян.

Храм зазнав суттєвих пошкоджень під час пожеж 1718 та 1811 років, після чого споруду відновлювали (зокрема, у 1820-х роках — за проектом А. Меленського). Роботи з розбудови храму (розширення теплої Стрітенської церкви на першому ярусі дзвіниці, прибудова каплиці, утеплення основного приміщення церкви) здійснювалися у 30-х, 60-х і 80-х роках ХІХ століття. Крім того, в другій половині ХІХ ст. зведено другий ярус дзвіниці.[1]

У перші роки ХХ ст. в інтер'єрі храму виконано сюжетні розписи, близькі за манерою до розписів Володимирського собору. Вони доповнили більш ранні розписи 1830 року.

Пам'ятка зазнала руйнувань за часів Другої світової війни: постраждала покрівля споруди, було зруйновано верх бані, в стінах і склепіннях з`явилися тріщини. У 1956-1958 pp. науково-реставраційні виробничі майстерні Держбуду УРСР провели капітальні ремонтно-реставраційні роботи. За проектом архітектора М. Александрової завершення храму набуло форми, яку воно мало у XIX ст.

1 січня 1960 р. церкву, за рішенням Київського міськвиконкому, було закрито для богослужінь. Відтоді й до середини 1970-х pp. в ній розташовувався склад Укркниготоргу.

Від початку 1980-х відбувався новий етап реставраційних робіт, тут планувалося відкрити Театр поезії.[2]

У 1983 через підтоплення ґрунтовими водами стався обвал південно-східної частини споруди, внаслідок чого зруйнувалися баня та перекриття підкупольного простору[3].

На сьогодні це хрестоподібна в плані будівля, в її зовнішньому вигляді поєднані елементи українського бароко та класицизму.

Внутрішні приміщення оздоблені розписами, різьблений позолочений іконостас виконано у стилі бароко.

Просторова орієнтація храму не збігається з сусідніми будівлями не лише через православну традицію ставити храм вівтарем на схід, але й нагадує про колишнє планування вулиць міста, до пожежі 1811 року. Порівняти: Будинок Петра I, Будинок Мазепи, Храм Миколи Набережного також стоять «кособіч» до сітки сучасних вулиць.

Поблизу храму є Притисько-Микільська вулиця, що отримала назву від назви храму.

На південному фасаді храму встановлено меморіальну дошку на честь останнього митрополита Української автокефальної православної церкви Івана Павловського, який мав тут кафедру в 1934—1935 pp.

Сповідні розписи, метричні книги і клірові відомості церкви (з 1737 по 1920 рік) зберігаються в Центральному державному історичному архіві України, м. Київ (ЦДІАК України)[4].

Службу Божу у храмі нині відправляє священство УПЦ КП.

На Подолі є або існували й інші святині присвячені Миколі Чудотворцю:

Див. також

Примітки

Посилання