Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Свитазів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Версія для друку більше не підтримується і може мати помилки обробки. Будь ласка, оновіть свої закладки браузера, а також використовуйте натомість базову функцію друку у браузері.
Церква Покрови Пресвятої Богородиці

Тип церква і пам'ятка архітектури
Статус спадщини Пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна

 Україна

Розташування Свитазів
Ідентифікатори й посилання

Церква Покрови Пресвятої Богородиці у с. Свитазів — церква у селі Свитазів Сокальського району Львівської області України. Зведена наприкінці XIX століття, мала статус пам'ятки архітектури місцевого значення (охоронний № 1977-м), згоріла у 1995 році.

Історія

Церква у селі Свитазів в історичних документах вперше згадується 1578 року[1]. Ймовірно, у 1740-х роках в селі звели дерев'яну тризрубну одноверху церкву[1]. 1884 року[2] (в деяких джерелах помилково — 1864[3]) на її місці звели новий храм, також дерев'яний і тризрубного типу, але цього разу триверхий[1]. Була дочірньою церквою храму Воздвиження Чесного Хреста в с. Стенятин, підпорядкованого Сокальському деканату Перемишльської єпархії УГКЦ[2]. Станом на 1939 рік парафія церкви нараховувала 962 особи[2].

За радянської влади, з 1961 року по 1989 рік церква не діяла[1][4]. У липні 1989 року богослужіння відновили[4]. Тоді в селі утворилися дві парафії: греко-католицька і православна (УПЦ (МП)), які почергово відправляли служби в приміщенні церкви[4].

2 червня 1995 року[4], на свято Вознесіння, церква згоріла, пожежа знищила усе церковне майно[5][4]. У 1998 році греко-католицька громада почала будівництво нової церкви[4].

Опис

Дерев'яна церква у селі Свитазів була тризрубною, триверхою, належала до галицького типу церков. Центральна нава і бабинець у плані були прямокутними, вівтарна частина — гранчаста, із прямокутними у плані ризницями з обох боків. Завершувалася будівля трьома великими світловими восьмериками, увінчаними шоломовими банями зі сліпими ліхтарями та маківками[1]. Будівлю церкви по периметру оточувало піддашшя на профільованих випустах вінців зрубів, яке переривалося стовповим ґанком на одному зі входів до бабинця[5].

Примітки

  1. а б в г д Слободян, 1998, с. 580.
  2. а б в Шематизм греко-католицького духовенства злучених єпархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької на рік Божий 1938-39. — Перемишль, 1938. — С. 110.
  3. ПИКУ, 1987, с. 339.
  4. а б в г д е Тартаківський деканат. www.sokaleparchy.org.ua. Сокальсько-Жовківська єпархія УГКЦ. Процитовано 23 квітня 2020 року. 
  5. а б Слободян, 2006, с. 27.

Джерела