Відмінності між версіями «Церква Успіння Пресвятої Богородиці на Вовчому (Перемишль)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
(Створена сторінка: {{Культова споруда |зображення = Orthodox Church of the Assumption of the Holy Mother in Przemysl.JPG |розмір_з...)
Мітки: суміш розкладок у тексті, PHP7
(Немає відмінностей)

Версія за 17:05, 14 липня 2019

Церква Успіння Пресвятої Богородиці на Вовчому (фото 2015 р.)
Orthodox Church of the Assumption of the Holy Mother in Przemysl.JPG
49°47′23″ пн. ш. 22°47′42″ сх. д. / 49.78973300002777336° пн. ш. 22.79501700002778009° сх. д. / 49.78973300002777336; 22.79501700002778009Координати: 49°47′23″ пн. ш. 22°47′42″ сх. д. / 49.78973300002777336° пн. ш. 22.79501700002778009° сх. д. / 49.78973300002777336; 22.79501700002778009
Тип споруди православна церква
Розташування Flag of Poland.svg ПольщаПеремишль
Поч. будівництва 1887
Належність Польська Автокефальна Православна Церква
Стан Культурна спадщина Польщі[d]
Адреса вулиця Вільчанська, 24
Єпархія Перемишльсько-Новосончівська єпархія
Церква Успіння Пресвятої Богородиці на Вовчому (Перемишль). Карта розташування: Польща
Церква Успіння Пресвятої Богородиці на Вовчому (Перемишль)
Церква Успіння Пресвятої Богородиці на Вовчому (Перемишль) (Польща)
Церква Успіння Пресвятої Богородиці на Вовчому у Вікісховищі?

Церква Успіння Пресвятої Богородиці - православний конкафедральний храм на історичному передмісті Перемишля Вовче. Споруджена як греко-католицька в українсько-візантійському стилі наприкінці ХІХ століття. Належить Перемисько-Горлицької єпархії Польської Автокефальної Православної Церкви. Пам'ятка архітектури під номером A-445[1]

Історія

Сучасна мурована будівля церкви Успення Пресвятої Богородиці постала на місці дерев’яної у 1887 р.[2]. За історичними відомостями там ще у ХІІІ ст. знаходився монастир, згаданий у грамоті князя Лева Даниловича [3]. У 1412 р., коли король Владислав Ягайло передав римо-католикам православний храм Св. Івана Хрестителя на Замковій горі, єпископ зробив своїм осідком заміську околицю, де проживало «мужнє руське населення, котре оберігало руську віру»[4]. Там діяла монастирська церква Успення Пресвятої Богородиці [5]. Після 1691 р. на Перемишльщині відбувся поступовий перехід на Унію [6]. Монастир став греко-католицьким [7]. На його місці у кінці XVIII ст. збудували дерев’яну церкву Успsння Пресвятої Богородиці –попередницю сучасної [2].

До початку Другої світової війни Успенська парафія налічувала понад 500 осіб[8]. У 1946 р., після заборони греко-католицької церкви, споруду закрили. Внаслідок акції «Вісла»зі були вивезли ікони та літургійний посуд, а саме приміщення перетворено на склад штучних добрив[4].

У 1982 році храм Успіння Пресвятої Богородиці перейшов під протекторат Варшавської Митрополії ПАПЦ.[9] Перше Богослужіння після передачі храму православній громаді відбулось у травні того ж року. Згідно з сеймовим законом від 17 грудня 2009 р. «Про врегулювання правового стану деякої нерухомості, що знаходиться у власності Польської Автокефальної Православної Церкви», храм перейшов у виключну власність Варшавської митрополії ПАПЦ. Відшкодування на користь греко-католицької громади виплачувалось з державного бюджету[10]. .

Примітки

  1. Narodowy Instytut Dziedzictwa: Rejestr zabytków nieruchomych – województwo podkarpackie
  2. а б Rydzanicz A. Śladami przemyskich cerkwi / А.Rydzanicz // Prszegląd prawosławny. –2007. –No11. –S. 13–16.
  3. Bendza M. Prawosławna diecezja Przemyska w latach 1596–1681 / М.Bendza. –Warszawa, 1982. –267 s.
  4. а б Dubec R. Szematyzm. Katalog świątyń і duchowieństwa prawosławnej diecezji Przemysko-Nowosądeckiej / Dubec R., Felencyak J. –Gorlice, 1999. –109 s.
  5. Блаженніший Григорій Лакота перемиський єпископ-помічник. Зібрані історичні праці / [Під ред. Пилипович В.]. –Т. 4. –Перемишль, 2003. –70 c.
  6. Nabywaniec S. Katoliccy biskupi przemyscy obrządku wschodniego /Unia brzeska z perspektywy czterech stuleci / Nabywaniec S. / pod red. Gajek J. S., ks. Nabywaniec S. –Lublin, 1998. –S. 279–299
  7. Хомич М. Православні храми Перемишля як осередки духовного життя містян: друга половина ХХ - початок ХХІ століть
  8. Іванусів О. В. Церква в Руїні. Загибель українських церков Перемиської єпархії / О.В.Іванусів. –St. Сatharines: «Св. Софія» релігійне товариство українців католиків Канади, 1987. –281 c.
  9. Musiał J. Stan prawny i sytuacja faktyczna świątyń unickich na terenie diecezji przemyskiej w latach 1945–1989 / J.Musiał / [pod red. Stępnia S]. –Т. 1. –Przemyśl,1990. –S. 257–263.
  10. Ustawa z dnia 17 grudnia 2009 r. ouregulowaniu stanu prawnego niektórych nieruchomości pozostających we władaniu Polskiego Autokefalicznego Kościoła Prawosławnego // Dziennik Ustaw. –2010.–No7. –S. 844–845.