Відмінності між версіями «Церква святого Йосафата (Володимир-Волинський)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м (оформлення)
Рядок 1: Рядок 1:
  +
{{Otheruses|Церква святого Йосафата}}
 
'''Церква святого Йосафата''' — пам'ятка архітектури у [[Володимир-Волинський|Володимирі-Волинському]].
 
'''Церква святого Йосафата''' — пам'ятка архітектури у [[Володимир-Волинський|Володимирі-Волинському]].
 
[[Файл:Володимир Волинський. Кірха (нині - греко-католицька церква святого Йосафата).jpg|thumb|Володимир Волинський. Кірха (нині — греко-католицька церква святого Йосафата)]]
 
[[Файл:Володимир Волинський. Кірха (нині - греко-католицька церква святого Йосафата).jpg|thumb|Володимир Волинський. Кірха (нині — греко-католицька церква святого Йосафата)]]

Версія за 09:04, 8 листопада 2016

Церква святого Йосафата — пам'ятка архітектури у Володимирі-Волинському.

Володимир Волинський. Кірха (нині — греко-католицька церква святого Йосафата)
Володимир Волинський. Кірха (нині — греко-католицька церква святого Йосафата)

Історія

Храм збудований у 1890 р., для громади німців-лютеран. За даними першого перепису населення 1897 р. у Володимирі проживало 91 лютеранин[1].

У 1891 р. засновано лютеранську парафію, яка охоплювала 32 німецькі колонії з населенням понад 12 тис. осіб в околицях Володимира-Волинського. Перший пастор проживав у колонії Антонівка-Маковичі і де планували збудувати пасторат. Однак, було визнано доцільнішим перенести центр парафії до Володимира-Волинського, що й було зроблено у 1893 р. Перший пасторат у місті було зведено у 1899 р.

Великий камʼяний храм збудовано у 1923—1927 рр. на добровільні пожертви прихожан[2].

Від 1944 до 1950 р. у храмі був склад різних хімікатів. Згодом, до 1993 р., міський спортзал, в якому відбувалися покази кінофільмів та дискотеки для молоді.

У 1989 р. у Володимирі-Волинському активізувалась греко-католицька громада. З підпілля вийшли священики. 1 жовтня 1992 року Глава УГКЦ Кардинал Мирослав-Іван Любачівський, дає згоду і благословення на заснування та побудову монастиря і церкви святого священомученика Йосафата на місці, де колись стояла церква св. Параскевії (в якій св. Йосафат прийняв Таїнство Хрещення) у Володимирі-Волинському. Однак збудувати новий храм чи повернути у власність греко-католицького громади міста колишній василіянський монастир побудований єзуїтами, який сьогодні належить УПЦ КП, не вдалось.

Врешті, зважаючи на відсутність у місті лютеранської громади, наприкінці серпня 1993 р. кірху передали греко-католикам. 23 вересня 1996 року предстоятель УГКЦ Любомир Гузар дав своє благословення на існування у Володимирі-Волинському монастиря Чину Св. Василія Великого.

Пастори

  • 1891—1897 Едуард Алєксандр Гессе (*1865 †1930)
  • 1897—1912 Герман Август Гешке (*1857 †1917)
  • 1913—1915 Ергард Торінус (*1886 †1948)
  • 1916—1918 відсутній
  • 1919—1921 Теодор Бергманн (*1891 †1957)
  • 1922—1940 Альберт Артур Шоен (*1887 †1988)

Опис

Будинок пастора

Будинок пастора зведений у 1938—1939 рр. У радянський час у будівлі розташовувались міська рада, ЗАГС, інші органи місцевої влади. У 1993 р. будівлю разом із кірхою передано греко-католицькій громаді. Зараз там розміщується монастир Чину св. Василія Великого.

Примітки

  1. Первая всеобщая перепись населения Российской империи, 1897 г. [Электронный ресурс] Т. 8. Волынская губерния / Министерство Внутренних Дел, Центральный Статистический Комитет, 1904.
  2. Kirchspiel Wladimir Wolynsk

Джерела